Інтегроване заняття ЯКИЙ Я
клас 1 Ставлення до себе
Тема:
Який я
Кількість занять за темою: 2
Мета: формувати в дітей позитивне ставлення до себе, сприяти розвитку пізнавального інтересу до власної особи.
Заняття 1
Завдання:
- ознайомити дітей з історією походження та значенням їхніх імен, імен членів родини.
Ключові слова: ім’я, власне ім’я, історія імені.
Необхідне забезпечення: клубок ниток, кольорові олівці, паперові квіти (в серединці кожної написані імена дітей), альбом для малювання.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ
1. Вступне слово педагога (5 хв.)
2. Гра “Павутинка імен” (15 хв.)
3. Бесіда “Походження та значення власних імен” (5 хв.)
4. Гра „Чарівні квіти” (10 хв.)
5. Домашнє завдання
Конспект заняття
|
Етапи заняття |
Зміст |
|
Вступне слово педагога (5 хв.)
Гра „Павутинка імен” (15 хв.)
До уваги педагога:
Бесіда „Походження та значення власних імен” ( 5 хв.)
Гра „Чарівні квіти” ( 10 хв.)
До уваги педагога:
Домашнє завдання
До уваги педагога: |
Отримане від народження і впродовж усього життя звучить наше ім’я. Воно є частинкою нашої особистості, характеризує та розрізняє нас серед інших Людина наділена унікальним правом надавати ім’я всьому, що її оточує планетам, містам, рослинам, тваринам... А головне, своїй дитині, яка народилася. - Діти, скажіть, будь-ласка, чи кожен з вас має власне ім’я? Педагог розповідає дітям про те, що кожна людина має власне ім’я (це повна особиста назва людини, в яку входить прізвище, ім’я та по-батькові; дається воно людині при народженні) він також пояснює, навіщо людині ім’я ( це відрізняє її від інших).
А зараз для того, аби ми більше знали одне про одного, пропоную пограти у гру. Інструкція: В кожного з вас зараз є можливість розказати нам: яке ви маєте ім’я, хто вас так назвав і чому, що означає ваше ім’я. У вас є хвилина, щоб подумати, що саме ви хочете нам розказати про себе... Педагог бере клубок ниток до рук і починає гру з розповіді про себе. Наприклад: “Моє ім’я Олена. Так назвав мене мій батько на честь моєї бабусі. Це ім’я означає “смолоскип”. Воно дуже давнє – так називали жінок ще в Стародавній Греції. Є навіть острів, названий таким іменем. Моє ім’я мені дуже подобається ...” Далі педагог передає клубок комусь із дітей, а кінчик ниточки тримає в руках. Дитина розповідає про своє ім’я і згодом передає клубок іншій дитині, при цьому тримаючи нитку. І в подальшому діти передаватимуть клубок один одному, тримаючись за ниточку. В такий спосіб створюється символічна “павутинка імен”.
Щоб дітям було легше розповідати про свої імена, ставте їм додаткові запитання. Допоможіть тим дітям, які нічого не зможуть пригадати з історії їхнього імені, розкажіть їм і всім іншим дітям про значення їхнього імені (див. Інформаційні матеріали для педагога).
На закінчення гри педагог пропонує дітям змотати павутинку назад у клубок. Кожна дитина, по-черзі в зворотному напрямку, намотує на клубок свій відрізок ниточки і передає клубок далі. Традиція давати людині ім'я походить із сивої давнини, мабуть ще відтоді, як люди тільки-но навчилися спілкуватися між собою. В кожного народу існують свої традиції іменування дітей. За часів Київської Русі наші пращури мали багато різних власних імен. Ім'я новонародженому обирали самі батьки, відображаючи у ньому свої сподівання, побажання дитині, при цьому вони також враховували обставини в яких народилася дитина, її особисті риси та поведінку. Володимир, Святослав, Мирослава, Богдан. А ще імена, як і люди, мають свій вік (є імена, яким понад тисячу років – Олександр, Іван, Матвій, Юрій, Володимир, Марія, Діана, Єлена). Імена мають також і свою історію. Візьмемо як приклад ім’я Петро: так звали біблійного апостола, гетьмана України (Петро Сагайдачний), відомого російського композитора (Петро Ілліч Чайковський), Київського митрополита і просвітителя (Петро Могила).
Сьогодні на занятті ви всі дуже гарно розповідали про свої імена, почули багато нового про власні імена ваших однокласників, про історію походження різних імен. А зараз я пропоную вам написати на пелюстках цих чарівних квітів (Додаток 1) усі варіанти вашого імені, а також те, як би ви хотіли, щоб вас називали. Для цього пригадайте, як вас лагідно називають ваші батьки та родичі. Педагог роздає дітям вирізані з паперу квіти, в кожної квітки по сім пелюсток, в серединці написано повне ім'я дитини. Наприклад: в серединці написано ім'я Анастасія, а на пелюстках – Настуня, Насточка, Настя, Стася, Туся, Настуся... Потім діти можуть передати свою квітку для доповнень однокласникам і вчительці.
Якщо ви вважаєте, що діти ще не досить добре навчилися писати і їм буде складно виконати це завдання або виконання завдання займе багато часу, то проведіть його пізніше.
Поговоріть із батьками про історію, походження та значення вашого та їхнього імен. Покажіть їм свою квітку, розкажіть, хто вносив до неї доповнення. Попросіть тата або маму доповнити квітку, якщо в ній залишилися не заповнені пелюстки. Зробіть разом із батьками малюнок вашого імені в альбомі (Додаток 2).
Щоб зберегти позитивний емоційний стан учнів, який виникне у них під час гри, попросіть дітей принести їхні квіти до школи на наступний день. І ви разом зробите з них вінок, яким потім можна буде прикрасити вашу класну кімнату. |
Роздатковий матеріал
Додаток 1
Шаблон для виготовлення квітів
Додаток 2
Альбом
Друзі, створіть малюнок свого імені (на що воно схоже, в якому кольорі ви його бачите тощо).
Моє ім’я __________ схоже на ....
(ім’я дитини)
Інформаційний матеріал для педагога
Перелік власних імен та їх значення
Олександр – “захисник людей” (давньогрецьке); несе в собі впевненість, силу, наполегливість, вроджену схильність до лідерства.
Олексій – “божа людина” (давньогрецьке); урівноваженість Олексіїв робить їх чудовими слухачами і порадниками. Вони вміють співчувати і співпереживати.
Алла – “ця богиня” (давньоарабське); пішло від давньоарабської богині Аллат – богині долі. Це володарки сильного характеру та щасливої вдачі.
Анастасія – “воскресіння” (давньогрецьке); дуже спокійна та мрійлива, легко закохується, любить вишукані дрібнички.
Анатолій – “східний” (грецьке); за характером м’яка людина, схильна до мрійливості, дуже любить похвалу та пишність.
Андрій – “мужній” (давньогрецьке); веселун, душа компанії, дуже успішний, терплячий, працелюбний.
Антон – “той, що вступає у бій” (давньогрецьке); саме ім’я закликає до дії й разом із тим, нагадує про обережність. Антон не прагне бути в центрі уваги у великих компаніях, але серед своїх може верховодити.
Артем – “робітник” (грецьке); прямолінійна людина, поміркована, цілеспрямована, віддана.
Борис – “славний в боротьбі” (старослов’янське); має великий заряд сили, наснаги, твердості.
Вадим – “той, хто має привабливість”, “любимий” (старослов’янське); спокійний, поміркований, правдивий.
Валентин – “сильний”, “міцний” (латинське); добрий, чуйний, гарний співрозмовник.
Валентина – “сильна”, “міцна” (латинське); добродушна, вразлива, іноді може бути досить суворою.
Валерій – “бадьорий” (латинське); впевнений, цілеспрямований, гарний співрозмовник, веселий, дотепний.
Василь – “царський” (грецьке); повільний, спокійний, розсудливий, працелюбний, відповідальний.
Віра – врівноважена, спокійна, добродушна, розсудлива.
Віктор – “переможець” (латинське); імпульсивний, легко захоплюється будь-чим, завжди прагне до перемоги.
Віталій – “життєвий” (латинське); для власника цього імені характерні: оптимізм, рухливість, мрійливість, вразливість.
Володимир – “володар світу” (старослов’янське); відрізняється величчю душі, шляхетністю, впевненістю в собі й своїх силах, товариськістю.
Владислав – “володар слави” (старослов’янське); для нього характерні: твердість, стійкість, сила волі, відкритість.
Ганна – “благодать”(давньогрецьке); терпляча, відкрита, милосердна, любляча, довірлива.
Дарина – “сильна”, “переможниця” (перське); життєрадісна, любить пустувати, імпульсивна, впевнена в собі, емоційна.
Слово до батьків
Шановні батьки!
Ще у віршах легендарного давньогрецького поета Гомера йшлося про те, що “... без імення ніхто між людей не буває. Хто б не народився на світ – родовита людина чи проста. Кожному з них, породивши, батьки надають вже імення” (“Одіссея”, пісня восьма)
У всіх людей є імена. Це здається настільки природним, що ніхто над цим навіть не замислюється. А це ж так важливо знати, хто і чому дав тобі таке ім’я, звідки воно походить, що означає...
Шановні батьки! Поговоріть із своєю дитиною про її ім’я. Розкажіть, хто і чому її так назвав, яка історія цього імені, його походження. Допоможіть дитині (при потребі) створити асоціативний малюнок її імені (на що воно схоже, в якому кольорі бачить його дитина тощо).
Тема:
Який я
Кількість занять за темою: 2
Мета: формувати в дітей позитивне ставлення до себе, сприяти розвитку пізнавального інтересу до власної особи.
Заняття 2
Завдання:
- актуалізувати знання дітей про себе
- навчати дітей описувати себе, свої зовнішні риси та внутрішні якості.
Ключові слова: опис, зовнішність, автопортрет, зовнішні риси, внутрішні якості.
Необхідне забезпечення: різнокольорові кубики, альбом для малюнків, текст казки.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ
1. Перевірка домашнього завдання (10 хв.)
2. Гра “Всі ми різні” (10 хв.)
3. Читання та обговорення казки (10 хв.)
4. Підведення підсумків заняття (5 хв.)
5. Домашнє завдання
Конспект заняття
|
Етапи заняття |
Зміст |
|
Перевірка домашнього завдання ( 10 хв.)
Гра „Всі ми різні” (10 хв.)
До уваги педагога:
До уваги педагога:
Читання та обговорення казки (10 хв.)
Підведення підсумків ( 5 хв.)
Домашнє завдання |
Під час перерви діти з допомогою педагога прикріплюють на дошці малюнки свого імені (ті, що принесли з дому). Педагог пропонує дітям розглянути малюнки на дошці. Звертає їхню увагу на те, які різні ті малюнки. А це тому, що ви всі між собою різні. - А чим відрізняються між собою люди? (віком, статурою, характером, обличчям (зовнішністю)). Коли ми вперше бачимо людину, то насамперед звертаємо нашу увагу на її зовнішність. Зовнішність – це зовнішній вигляд людини, її обличчя, одяг, зачіска тощо.
Педагог розкладає в різних місцях кімнати чотири кольорові кубики (червоний, зелений, жовтий, синій). Інструкція: Педагог звертається до дітей: “За моєю командою (оплеск долонями) ви будете виконувати такі завдання:
Можливі інші варіанти об’єднання дітей: за кольором очей та волосся.
Ви можете збільшити кількість завдань, підібрати інші характеристики, що притаманні дітям вашого класу (наприклад, внутрішні риси).
Педагог читає дітям казку “Казка про хлопчика, який загубив сам себе” (див. інформаційні матеріали). - Що потрібно було знати хлопчику, щоб знайти самого себе? (Ім’я, вік, зріст, колір волосся, колір очей, риси характеру). - Що допомогло хлопчику знайти себе? (Знання про себе, вміння розказати про себе, описати себе).
Що людині треба про себе знати, щоб описати себе? (Ім’я, вік, зріст, колір волосся, очей тощо). Це все є зовнішні риси (ті, що описують нашу зовнішність), а ще є внутрішні якості (риси нашого характеру). В грі ми себе описували як спокійних і жвавих, а якими ще бувають люди, які внутрішні якості людей ви знаєте? (добрий, веселий, лагідний, уважний, чемний, ввічливий, розумний, відповідальний, працелюбний, небайдужий тощо).
Намалювати автопортрет (додаток 3). Автопортрет – портрет художника, виконаний ним самим. |
Роздатковий матеріал
Додаток 3
Альбом
„Малюю автопортрет”
Малюк, візьми кольорові олівці, фломастери чи фарби і намалюй себе. Тут не мають значення твої художні здібності. Малюй так, як тобі це вдаватиметься, навіть якщо портрет буде не зовсім схожий на тебе. Можеш вигадати своєму малюнку назву.
Це - ________________
Інформаційний матеріал для педагога
Казка про хлопчика, який загубив сам себе.
Якось одного сонячного ранку прокинувся Андрійко, потягнувся і пішов до ванної кімнати вмиватися. Вмився. І як завжди після цього зазирнув у дзеркало. І як завжди сподівався побачити свої карі очі, кирпатий ніс і рожеві щічки. Та в дзеркалі нічого не було. Андрійко став навшпиньки і наче зазирнув у глиб дзеркала. А там все одно нічого не було видно, крім відображення стін ванної кімнати. “Я загубився!”, - зрозумів Андрійко, - “Потрібно терміново себе знайти. Можливо, це сталося вчора під час прогулянки у дворі?” І він прожогом кинувся у двір.
У дворі на лавочці сиділи бабусі й про щось розмовляли. Хлопчик підбіг до них і запитав, чи вони не бачили тут хлопчика. “А який він з себе?”, - запитали бабусі. “А який же ж я є?”, - замислився Андрійко. “А як його звати? Якого кольору в нього волосся, очі, скільки йому років?”, - запитували бабусі. І Андрійко зрозумів, що він зможе себе знайти, якщо зуміє точно себе описати. Андрійко зосередився, пригадав і почав: “Його звати Андрійко, йому шість років, у нього русяве, коротке волосся, блакитні очі, зріст приблизно метр двадцять п’ять, кирпатий ніс, веснянки на обличчі; взуття носить двадцять другого, а одяг – тридцять шостого; любить носити джинси, тенісівки, сорочинки. Завжди веселий і бадьорий...”
Як тільки Андрійко промовив це, відчув, як щось змінилося. “Мабуть, я знайшовся”, – подумав Андрійко і помчав додому. У ванній кімнаті, куди він стрімголов забіг, з дзеркала на нього дивився знайомий образ щойно описаного хлопчика...
Слово до батьків
Шановні батьки!
Як влучно та образно малюють портрети своїх героїв письменники! Часто зі словесного портрета можна скласти враження і про внутрішній світ людини, її спосіб життя, цінності. Тому так важливо, щоб дитина вміла охарактеризувати себе.
Поговоріть із вашою дитиною про її зовнішність, її внутрішні якості. Ваша дитина має вміти описати себе, розказати про себе. Це сприятиме формуванню в неї почуття впевненості та позитивного ставлення до себе.
тема: ”який я” заняття 2
про публікацію авторської розробки
Додати розробку