Інтегроване заняття з історії та інформатики "З Україною в серці!"

Інтегроване заняття « З Україною в серці»

МЕТА: розкрити суть свята 6 грудня, показати героїзм воїнів УПА, «Небесної Сотні» та учасників АТО;

ВИХОВНА: виховувати патріотизм, громадянську та соціальну відповідальність;

РОЗВИВАЮЧА: розвиток вміння співпереживати, бути чуйним до горя інших людей;

КОРЕКЦІЙНА:розвиток емоційної сфери дітей.

ОБДАДНАННЯ: мультимедійна система, презентація « Воїни УПА – жителі села Підгірці», презентація «Зустріч односельців - учасників АТО»

ХІД ЗАНЯТТЯ
Бібліотекар:

( ролик « Перлина Україна»)

Ми – українці. Хай весь світ це знає!
Ми є народ, який споконвіків
Свою культуру, свою мову має,
Своїх героїв –славних козаків.
Ми – українці. Хоч не раз, бувало,
Нас плюндрували і чужі, й свої,
Та голови ніколи не схиляли
Захисники вкраїнської землі.
Як тільки в світі нас не називали!
Як тільки не принижували нас!
Та Україна із колін піднялась,
Настав таки свободи світлий час.
Благословенна Владарем небесним
Захищена Покровом Пресвятим
Вона, як Фенікс з попелу воскресла,
Щоб з Богом в серці йти шляхом новим.
І може ми ще не такі й багаті,
Може не все, що хочемо в нас є,
Та не в чужій – в своїй живемо хаті,
Своя земля і небо в нас своє!
Не треба нині нас ні з ким єднати!
У нас є сила, щоб до щастя йти!
«Брати» багато вміють обіцяти,
Щоб знов на нас кайдани одягти.
Ніяка сила нас не подолає,
Розірвані вже пута вікові!
Ми – українці! Хай весь світ це знає!
Ми вільні, ми нескорені, живі!

Вчитель історії (відеоролик «АРМІЯ УКРАЇНИ»)

Довгим, тернистим шляхом йшла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу і незалежність. І завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.
24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Перш за все виникла потреба створення національної армії, армії держави, яка отримала незалежність і лише стала на шлях свого відродження і розвитку. 6 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла закон « Про Збройні сили України.» Саме ця подія стала підставою для офіційного встановлення свята – дня Збройних сил України.
Багато років минуло з того дня. За цей час ЗС України пройшли непростий шлях становлення і сьогодні є гарантом забезпечення захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості нашої держави.
Вчитель інформатики:

Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук. Тож сьогодні ми вітаємо наших захисників з професійним святом.

( відеоролик « Музичне вітання до дня захисника…»)
А зараз для хлопців, як майбутніх захисників України ми пропонуємо цю вікторину.( Вікторина « МАЙБУТНІЙ ЗАХИСНИК»)

Бібліотекар:
Героїчною сторінкою історії українського війська була Запорізька Січ.

Мати Божа була покровителькою українських козаків. Слово «козак» означає «вільна людина». На долю козаків випала велика і тяжка праця – бути оборонцями рідної землі від турків і татар та інших ворогів. Українці завжди би оборонцями своїх кордонів. Але ніколи не нападали на інших. Не були загарбниками чужої землі. На Запоріжській Січі була церква Святої Покрови, де козаки молилися просячи в матері Божої заступництва. І коли російська цариця Катерина ІІ зруйнувала силами своєї армії Запорізьку Січ, то козаки втікаючи на вільні землі взяли з собою образ Матері Божої Покрови, як найціннішу річ.
А ще 14 жовтня відзначається як день УПА. Що це за армія, яка її роль в здобутті незалежності України розкаже вчитель історії Чижмар Олена Петрівна.

Вчитель історії::

Діти, цього року ми святкували 26 річницю проголошення незалежності України. Але Україна не завжди була вільною та незалежною. Довший час українська нація була позбавлена своєї держави. Наші землі входили до складу різних держав. На початок 40рр.ХХст.Україна була поділена між Польщею та Радянським Союзом. У 1939р. Україна була втягнута у вир Другої світової війни. У 14 жовтня 1942р. на Волині було створено Українську повстанську армію,яка воювала проти фашистів,поляків і радянської влади і прагнула створення Української Держави. У 1944р. УПА налічувала 60-90 тисяч бійців. Радянський союз всіма силами прагнув знищити УПА, але це було непросто, бо її масово підтримував український народ. Люди переховували вояків УПА, годували їх, вдягали ,попереджали про засідки та облави. Бійці УПА облаштовували криївки в яких вони могли переховуватися, або жити деякий час. Завдяки такій організованості, УПА проіснувала до 1953р.
Без скарги, без слова

Готові

Іти ми у темряву й ад.

За честь України, родину,

За Божі закони і лад!

Погоні – атаки,

Собаки

Кругом нас ворожі, тічні!

І гаркіт проклятий:

“Здаватись!”

Ми в вічі їм виплюнем “Ні!”
Вчитель інформатики:

З нашого села Підгірці також були бійці, які входили до лав УПА. Наші учасники на основі зібраних спогадів очевидців ознайомлять вас із жителями села Підгірці, які брали участь у національно-визвольних змаганнях.

( Презентація фотографій бійців УПА, станичних, зв’язкових та кур’єрів.)

Бійці УПА:

1. Першим у селі Підгірці прапор національно-визвольної боротьби підняв Столяр Дмитро Васильович ( 1923 р.н.). Він закінчив Стрийську гімназію, під час війни був у німців за перекладача, коли вони вз’яли в полон російських солдат. Займав в УПА значне місце. Заарештований у грудні 1944 року, суджений без свідків на 10 років ув’язнення, яке відбув у Караганді. Проживав у Моршині, Львові. Помер у 1994 році, похований на цвинтарі села Підгірці( записано зі спогадів Лоїк ( Гаврильців) Марії Матвіївни).

2.Ципук Йосиф Данилович, 1912р.н.Станичий.Вбитий в листопаді 1945р., похований на цвинтарі с.Підгірці.

3.Коцина Дмитро, псевдо «Трумен», 1914р.н. Вбитий під час перестрілки з загоном НКВД 18 січня 1945р. Місце поховання невідоме.

4. Білик Ярослав, 1925р.н., псевдо «Соловей». Загинув разом з Коциною Дмитром в січні 1945р.

5. Лоїк Микола 1923р.н. помер в 1945р. від гангрени. Похований в с. Підгірці.

7.Кухтій Василь 1928р.н., псевдо «Хмара». Загинув 1945р.. потрапивши на засідку НКВД. Місце поховання невідоме.

8. Соснюк Михайло1928р.н., псевдо «Сокіл». Загинув в 1947р. під час бою з загонам НКВД.
9.Мартинів Катерина Олексіївна 1924 р.н.,була окружним провідником по Дрогобицькому округу. Заарештована в січні 1945 р., засуджена на 20 років ув’язнення в Мордовії. Зустрілася там з також засудженим лікарем-естонцем, виїхала з ним в Естонію, бо після звільнення неможливо було приписатися вдома. На даний час проживає в Естонії.

10.Бойко Олекса, 1916 р.н.. псевдо «Орел». Загинув в криївці 1950р. місце поховання невідоме.

Станичні:
1. Білик Теодозія Дмитрівна,1922р.н., вивезена в Сибір в жовтні 1947р., де і померла від тифу.

2. Лоїк Стефанія Матіївна.,1923р., була станичною з травня 1944 по 9 лютого 1945р., коли була заарештована. Засуджена на 17 років. Після звільнення проживала в м. Галич Івано-Франківської області.

3. Ципук Федір Миайлович, 1929р.н., був станичним до квітня 1946р., коли був засуджений на 10 років. Жив у місті Суходольську Луганської області.

Звязкова:

Лоїк Катерина Федорівна, 1926 р. н., сестра бійця Упа Лоїка Миколи, арештована в жовтні 1946р., засуджена на 10 років. Проживає в Казахстані.

Курєри:

1.Кухтій Палагна Дмитрівна,1923р.н.
2. Михайлишин(Пасемко) Стефанія Василівна
3.Гриб (Поворозник) Стефанія Федорівна
4.Ципук Микола Федорович.
5.Столяр Ярослава Василівна.
6.Хомин( Грещук ) Ярослава Іванівна.
7.Кухтій Дмитро Романович.
8.Гнатківський Михайло Дмитрович,1929р.н.
9.Луців Дмитро Миколайович,1928р.н.
Вчитель історії:

Вшануймо пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

( Хвилина мовчання)(РОЛИК З СВІЧКОЮ)

Схилю в молитві голову покірно
І попрошу у Господа добра
Для тебе,рідна ненько Україно,
Щоб пробудилась ти і ожила.
Великий Боже! Дай нам щастя-долю.
Прости провини наші і гріхи!
Нелегким шляхом ми прийшли до волі
Крізь рабські поневолені роки.
Не раз, не раз земля моя стогнала
Під кованим ворожим каблуком.
Її чужинські орди плюндрували,
«Брати» у груди тикали штиком.

Її кістьми вкривали.Кровю й потом
Не раз вмивалась матінка – земля.
Та не ставало менше патріотів,
Не гасла волі провідна зоря.
Історія вкраїнського народу
Писалася віками в боротьбі.
Вели народ сміливці до свободи,
Підписуючи вироки собі.
А нам, нащадкам, треба про них знати
І пам’ятати. Вчити молодих
Гідно свою історію писати
Й не забувати пращурів своїх.

Керівник краєзнавчого гуртка:

А зараз дозвольте вам зачитати листа Кухтій Палагни, яка перебувала на засланні в Сибіру до свого братаСтефана.

Дня 4.ХII.1948р.

Добрий день чи вечір дорогенький братчику Стефусю.
Поздоровляю Тебе з сьогоднішнім великим нашим празником – Введенієм. Дай нам Боже від сьогодні ж за рік разом дома з татом проживати і кращого майбутнього дождати. Дорогенький братику, я вчора дістала від тебе лист, за котрий Тобі щиро дякую. Яка я би була рада, якби Ти написав до мене вже з дому, мені було би веселіше, а татові легше. Дорогесенький братчику, чи ми ще ся колись побачим, ми так далеко по світі порозкидувані. Я не знаю, що би я робила, якби Тебе побачила. Як я скучила за тобою. Ти ж в мене один братчик, а я в тебе одна сестричка. Ми ж були в своїх родичів як два ока в голові і остались сиротами. Та як то кажуть: за сиротою і Бог з калитою. Молімося, а Господь нам допоможе пережити своє горе і повернутися на рідну землю до своїх рідних. На цих словах кінчаю свою коротеньку розмову. Здоровлю і цілую Тебе кріпко.

Сестра Палагна

Та не судилося сестрі повернутися додому, померла в Сибіру від тифу.
( ПІСНЯ « ТУМАНИ». Картинка дівчина з калиною)

Вчитель інформатики:

Багато патріотів загинуло, щоб Україна стала незалежною. Та, на жаль, на 23 році незалежності українцям довелося зі зброєю в руках відстоювати свою гідність.

Сьогодні ми повинні пригадати героїв Небесної Сотні, серед яких було чимало молоді. Спочатку вони боролись за право вибору, щоб Україна була європейською державою. Вони вийшли на мирний протест проти влади Януковича, який хотів, щоб Україна і далі виконувала вказівки Путіна. І по мирних людях стріляли снайпери, в них кидали бойові гранати. Так на Майдані зявилася ще одна сотня – Небесна. Кожен з них заплатив за свої переконання найдорожчим – життям. Наш колишній учень Павлій Марян був на Майдані, а тепер воює в АТО. Всім героям, які загинули на Майдані присвячується цей вірш .

Пливуть гроби по морю, як човни –
По морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
На хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
А потім б’є у скроні голос крові
За ти хто тихо жив, а відійшов
У дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
Людська долоня, тепла і тремтяча,
Човнами править втішений Господь,
А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече
Їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Донбас і Львів – плече в плече
І разом з ними плаче Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
Де убієнний ангелом стає,
Бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
Із поля бою – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….
Героям слава – вписано у серці.

Вчитель інформатики:

Майдан закінчився, але в нашу країну прийшла нова біда: Росія загарбала наш Крим, розпочала війну на Сході України, в якій гинуть військові,мирне населення і діти . Наші односельці також воювали, захищаючи нас. Це Ципук Олег Степанович, Типак Василь Володимирович та Щурко Андрій Михайлович. А також наші колишні учні: Микитин Василь Васильович, Берездецький Володимир Іванович.

( Презентація фотографій учасників АТО.)

Вони повернулися додому живими і в цьому є велика заслуга їхніх дружин, матерів, які щодня молилися у церкві вервицю, щоб Богородиця випросила у Бога порятунку.
Але скільки матерів одягнули за цей час чорну хустку, оплакуючи своїх синів.

Нелегка була твоя доля.
Мадонно моя українська!
Трудилась у домі і в полі,
Синів проводжала до війська.
І сльози гіркі тамувала,
Ховала під чорну хустину,
Коли похоронки читала
На мужа, на брата, на сина.
Роки лихоліття минали,
Мінялися влади і трони.
І знову росли – підростали
Нові українські Мадонни.

Такі, що завжди захищають
Своєю любовю дитину,
Синів із доріг виглядають,
Ховаючи сльози в хустину.
І нині нелегкі дороги
У кожної нашої мами.
За них помолімося Богу
Всім серцем своїм і устами.
Нехай їх від сліз охоронить
Небесная Мати єдина!
Уклін тобі, мамо – Мадонно,
Із роду і в рід Берегине.

( Пісня « Балада про мальви»)

Бібліотекар:
А зараз послухайте добірку віршів про війну у виконання учнів.

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВІРШІВ « ВІЙНА ОЧИМА ДІТЕЙ»)
АВТОРСЬКИЙ ВІРШ АЛІНИ ШИШКИ…

Я знаю, чом в неньки

Заплакані очі,

Чому моя мама сумна.

Це тато учора

Пішов у солдати

А мама зосталась одна.

Пішов він далеко,

На Схід воювати,

Бо він, як і я, патріот.

Він мусить Вітчизну

Свою захищати

Від тих знахабнілих сволот.

Ми знаєм, що ворог

Зазнає поразки,

Якою б війна не була.

Та шкода, що гинуть

Невинні солдати

Й приймає їх рідна земля.

Без батька лишаються

Діти у хаті,

І мати – без сина свого.

Хай знає той Путін,

Що нас не здолати,

Не збудуться мрії його.

Я вірю, що тата

Ми всі діждемося,

І буде усе, як завжди.

Відкриє він двері,

До нас усміхнеться

І скаже: «Ідіть, всі, сюди!»

Чекають синів своїх мами,
І молятся день і ніч.
Молитвами зцілюють рани,
Запалюють тисячі свіч.

У Бога,благають спасіння
В молитвах за рідних дітей.
Повернення,благословіння,
Та теплих ,спокійних ночей.
Благають,щоб все закінчилось,
Щоб більше не було війни.
Щоб крові на землю не лилось
І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,
Що чує це навіть земля.
Вона ж бо зиму не пустила,
Щоб снігом не вкрила поля.
Щоб ночі,не так холодили
Й солдатам було тепліш.
У Бога мами просили,
Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані,стомлені очі,
Молитви-святий оберіг.
Матусі недоспані ночі-
Повернуть з далеких доріг.
Повернуть у батьківську хату
У темряві шлях осяють
Життя збережуть солдату.
Бо мами у Бога благають…

(ПІСНЯ « ТІЛЬКИ ТИ ПОВЕРТАЙСЯ СОЛДАТЕ» І ВІДЕОСУПРОВІД « ПРИВІТАННЯ ДО ДНЯ ЗСУ)

Вчитель історії:

Увесь український народ став на боротьбу з окупантом. Розгорнувся масштабний волонтерський рух і на передову доставляють військове спорядження, харчі, маскувальні сітки, а також листи та малюнки від школярів. Саме так школярі стають волонтерами. Ці ваші листи і малюнки солдати носять біля серця. Розвідники, отримавши завдання, віддають всі особисті речі, крім ваших листів, бо вони їм нагадують про рідний дім, дітей. Ваші слова в листах є найкращими для них ліками, а найбільше їм допоможе ваша молитва.

Молитву щиру складаю нині.
Дай, Боже, щастя моїй Вкраїні!
Дай їй сили усе здолати,
Горе і біди перемагати!
Ще чорні хмари стоять над нею
Ще ділять люди єдину Неню.
Ще її діти добра не мають
В чужих країнах щастя шукають.

Хай не згасає віра й надія.
Хай наші ниви зазеленіють,
Щедро хлібами заколосяться.
Моліться, люди, за своє щастя!
Моліться, люди, за Україну,
За нашу рідну матір єдину,
За її волю і долю гідну.
Моліться, люди, за неньку рідну!

Бібліотекар:

Отож, ви запитаєте : « А що можемо зробити ми? Ми ж лише діти» Звичайно , що ви не можете воювати, але всі ми маємо ще один фронт, фронт невидимої боротьби – молитви. Якось папу Івана-Павла ІІ запитали чи є у Ватикані ядерна зброя. Папа підняв вервицю і сказав: « Ось наша зброя! Якщо всі почнуть її застосовувати. Цей світ перетвориться у рай»
Тож давайте щодня молитися за мир і перемогу хоча б один десяток вервиці : 1 «Отче наш…» і 10« Богородице Діво…» І тоді на нашій Українській землі запанує мир, любов і радість. А на завершення нашої зустрічі давайте разом помолимося.
( Спільна молитва)

6