Інтерактивні методи навчання на заняттях під час викладання спеціальних дисциплін (методична розробка)

ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової НУБіП України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтерактивні методи навчання на заняттях під час викладання спеціальних дисциплін

 

(методична розробка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2026

Автор: Матвєєв Леонтій Леонтійович – викладач вищої категорії, викладач – методист.

Рецензент: Соловей Олена Юріївна – викладач вищої категорії

 

 

 

    В роботі висвітлено методику використання інтерактивних форм і методів навчання під час викладання спеціальних дисциплін, які максимально активізують пізнавальну діяльність, сприяють розвитку індивідуальних здібностей студентів в пізнанні навчального матеріалу, розвивають вміння оцінювати практичні ситуації на основі набутих знань.

   Рекомендовано для використання викладачами вищих навчальних закладів  І-ІІ рівнів акредитації в навчальному процесі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

   Вступ.

1. Інтерактивні технології навчання та їх принципи.

1.1. Сутність інтерактивного навчання

1.2. Принципи інтерактивного навчання

2. Поняття «Інтерактивна методика» та «Інтерактивна технологія».

2.1. Методи вивчення.

2.2. Активізація пізнавальної діяльності студентів.

3. Роль інтерактивних технологій у розвитку пізнавальних інтересів студентів.

   Висновки.

   Використана література

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Вступ.

 

   Сучасні стратегії України спрямовані на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське та світове співтовариство.

   Актуальність даної теми обумовлена модернізацією освітньої діяльності контексті європейських вимог, коли процес євроінтеграції дедалі помітніше впливає на аграрну освіту. Окрім удосконалення змісту навчання, модернізації його форм і методів, важливо оптимізувати процес навчання, тобто організувати на таких дидактичних засадах, щоб досягти найкращих результатів    у навчанні студентів аграрних коледжів за найзручніших умов та найменших витрат часу, що є неможливим без урахування та використання потенціалу сучасних технологій навчання.

    Метою даної роботи є розгляд сучасних інтерактивних методів навчання під час викладання спеціальних дисциплін та їх упровадження  у навчально - виховний процес. Головне завдання, яке стоїть перед аграрними коледжами – забезпечення якості освіти і її розвитку, можуть вирішити новітні технології навчання, сучасними засобами інформаційно – комунікаційних технологій освітнього призначення, які забезпечують досягнення  педагогічних і дидактичних цілей, оскільки при цьому можливості організації навчання та індивідуальної роботи студентів розширюються.

   Предметом даного дослідження є інтерактивні методи навчання під час викладання спеціальних дисциплін у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

   Об’єктом дослідження є професійна підготовка майбутніх фахівців аграрної сфери.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Інтерактивні технології навчання та їх принципи.

1.1. Сутність інтерактивного навчання

 Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову студента. Адже куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Цей процес потребує напруженої розумової роботи студента та його власної активної участі в цьому процесі. Цю мету і переслідує застосування інтерактивних технологій.

     Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності студентів.

    Слово «ін теракти» походить від англійського слова «interact». «Inter» - це взаємний, «act» - діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або перебувати у режимі бесіди, з будь-чим чи будь-ким. Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх студентів до процесу пізнання.

    У педагогічний літературі описано чимало типів організації навчання. Голанд Е.Я. (60 –і роки) поділив типи на методи навчання на активні та пасивні залежно від участі студентів у навчальній діяльності. Звісно термін «пасивний» є умовним, адже будь-яка організація навчального процесу неодмінно передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – студента , інакше досягнення навіть мінімального результату не можливе. У своїй класифікації Я. Голант використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності студентів, переважно репродуктивної діяльності за майже цілковитої відсутності самостійності і творчості. За цієї класифікації ми додамо інтерактивне навчання як різновид активного, котрий, однак, має свої закономірності та особливості.

   За пасивного типу навчання студент виступає у ролі «об’єкта» навчання, має засвоїти і відтворити матеріал, переданий йому викладачем, текстом підручника тощо – тобто джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належить метод, що вимагає від студентів лише слухати і дивитися. Студенти, як правило не спілкуються один з одним, і не виконують творчих завдань.

     За активного методу навчання передбачається застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність студентів. Студент виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання , вступає у діалог з викладачем. Основними методами цього навчання є : самостійна робота, проблемні і творчі завдання, питання студентів до викладача і навпаки, що розвивають творче мислення.

    Ступінь інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це спів навчання, взаємо навчання, де студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і умінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером студентського колективу.

     Отже, інтерактивні технології – це організації засвоєння знань і формування певних умінь та навиків через сукупність оновленим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії студентів між собою та побудові між особистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

  1.2. Принципи інтерактивного навчання

  Науковці виділяють наступні принципи інтерактивного навчання:

1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен студент повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

2. Принцип відкритого зворотного зв’язку, сутність якого полягає в обов’язковому висловлені членом чи всіма членами групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотного зв’язку учасники групи довідується як, сприймається іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, стиль мислення, особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекцію мовлення.

3. Принцип експериментування припускає активний пошук студентами нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативними особистостями.

4. Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування студента і викладача по колу обличчям один до одного, для того щоб змінити у студентів стереотипну і уявну про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них повинен грати викладач.

5.Принцип рівності позицій. Він, означає, що викладач не прагне нав’язати студентам свою думку, а діє разом з ними.

  Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють студентам:

•                             аналізувати навчальну інформацію, творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;
•                             навчитись формувати  власну думку, правильно виражати, доводити власну думку, аргументувати і дискутувати;
•                             навчитись  слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
•                             моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід, через включення в різні життєві ситуації;
•                             вчитись будувати конкретні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, вирішувати їх;
•                             знаходити спільне розв’язання діалогу;
•                             розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

 

2.  Поняття «Інтерактивна методика» та «Інтерактивна технологія».

   Аналізуючи літературу, можна часто зустріти термін «інтерактивні технології навчання» , а не «інтерактивні методи навчання».

 Розвиток науки та техніки пропонує студентам та викладачам нові форми комунікації, нові типи розв’язання абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи викладача з авторитарного транслятора основних ідей на натхненника інтелектуального і творчого  потенціалу студента. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему студент – технологія – викладач, за якої викладач перетворюється на педагога-методолога, технолога, а студент стає активним учасником навчання. На думку О. Аматьєва методична майстерність сучасного викладача має розвиватися не через забезпеченість його великою кількістю готових рецептурних посібників, і широке використання ним готових поурочних розробках. Йому потрібні перед усім фундаментальні знання з базової дисципліни, висока загальна культура ґрунтовна дидактична компетентність.

    Вже на початку 20-х років минулого століття у працях відомих педагогів з’являються   терміни «педагогічна технологія» й «педагогічна техніка». Педагогічна технологія визначалась у педагогічній енциклопедії 30-х років як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку і ефективну організацію навчальних знань. Від тоді минуло майже 100 років, а у сучасній педагогічній літературі і досі не існує, єдиних, вичерпних , унікальних визначень поняттю «освітні» , «педагогічні», «навчальні технології». Одні науковці розуміють під терміном  «технологія»  управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи і прийоми досягнення педагогом навчальної мети тощо.

   На думку деяких дослідників, технологію від методики два принципові моменти: гарантія остаточного результату й проектування майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійне діяльність вчителя і гарантують запланований остаточний результат. Технологія, на відміну від методики, не припускає варіативності, з неї не можна викинути жодного елементу. Для технологічного навчання обов’язковим є постійний зворотній зв'язок, коригування та зміни у подальшій діяльності.

  У цілому педагогічні технології навчання можна класифікувати на:

а) загальнопедагогічні технології

- розвивальне навчання

- моделювально-рейтингове навчання

- різнорівневе навчання

- вальдорфська педагогіка

- організація пізнавальної діяльності

- особистісно орієнтоване навчання

- педагогічні інновації

б) локальні педагогічні технології

- проблемно-пошукова діяльність

- створення ситуацій успіху

- технологія саморозвитку

- індивідуалізація навчання

- нова система оцінювання

в) частково-педагогічні технології

- технологія розвитку творчості студента

- сугестивна технологія

- навчальне проектування

-лекційно-практична система навчання

- лекційно-семінарська система навчання

г) інформаційно-комунікаційні технологія

- навчання за допомогою комп’ютерів та комп’ютерних комунікацій

- інформатизація навчання

- мультимедія навчання

- телекомунікаційні  технології

Сучасні новітні технології – це модель оптимальної спільної діяльності викладача та студента, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов’язковою вимогою забезпечення комфортних умов викладання і навчання, орієнтація та особистість студента та можливість працювати за індивідуальною траєкторією . 

   Активізація уваги на окремих привабливих сторонах організації процесу навчання в аграрних коледжах призвело до створення кількох моделей новітніх технологій навчання, кожна з яких має ряд суттєвих переваг: низьку собівартість освітніх послуг, розвиток пізнавальної активності студентів, зручність доступу до величезних джерел інформації та баз даних, безперервний характер навчання, групову синергію і спеціалізацію, відхід від не ефективної процедурної моделі організації навчання, перехід від моделі навчання, орієнтованої на викладача до студенто - орієнтованої моделі.

2.1. Методи навчання.

 Навчання як діяльність педагогів і студентів має свої методи. З боку викладача – це різноманітні спроби, які допомагають студентам засвоїти програмний матеріал , сприяють активізації навколишнього процесу; з боку студентів – це відбиття глибокого процесу – засвоєння знань, формування вмінь і навичок.  Отже, метод є обопільним виявом діяльності, як і належать у центральному процесі.

   Метод навчання – це система прийомів, дій, операцій, що складають взаємозв’язані способи діяльності викладача та студентів і спрямовуються, завдяки врахуванню педагогом певних психологічних закономірностей засвоювання змісту освіти, на досягнення поставлених цілей навчання, вихованню та розвитку студента.

   Поняття «метод навчання» досить складне, що зумовлюється надзвичайною багатогранністю процесу, який має відображати ця категорія. Метод навчання – це засіб або система засобів, свідомих для досягнення тих спеціальних завдань, що містить у собі навчальних процесів.

    Кожен метод навчання складається з множини дидактичних прийомів, органічно поєднаних між собою в певну систему. В окремих методичних ситуаціях прийом може виступати як метод навчання, і навпаки, метод може бути прийомом, тому, що вони діалектично взаємозв’язані. Наприклад, бесіда – самостійний метод навчання, але коли вона епізодично використовується педагогом під час практичних занять, то виступає як прийом навчання, що входить до методу практичних дій. Метод і прийом можуть мінятися містами. Свою назву той чи інший метод навчання отримує за провідним дидактичним прийомом, який використовується на даному занятті.

    Методи навчання такі основні функції: навчальну, розвивальну, мотиваційну і контрольно-коригувальну.

    Водночас кожний метод складається із способу взаємодії педагога і студента, сукупністю певних їхніх дій, які становлять процес навчання.

 

2.2. Активізація пізнавальної діяльності студентів.

    В результаті пізнавальної діяльності студентів велику роль грає вміння  викладача спонукати своїх студентів до осмисленої логіки і послідовності у вигляді навчального матеріалу, до виділення в ньому головних і найбільш істотних положень.

   Належний ефект у активізації пізнавальної діяльності при усному викладі дає прийом, пов'язаний зі спонуканням студентів робити порівняння, зіставляти нові факти, прийоми та положення з тим, що рішення вивчено. Прийом порівняння вимагає від студентів вміння осмислювати внутрішні зв’язки в навчальному матеріалі, звертати увагу на причини, що викликають те чи інше явище.

   Лекція – це розгорнуте теоретичне міркування, яке поєднує в собі елементи розповіді та пояснення.

    Здійснення психологічного аналізу лекції передбачає облік  наступних аспектів, що висловлюють суб’єктну сторону цього виду діяльності:

•                             аналіз лекцій, як виду діяльності викладача (тут розглядається зміст і структура викладацької діяльності, її цілі, застосовувані способи і прийоми управління пізнавальною активністю студентів);
•                             аналіз лекцій як виду навчальної діяльності студентів (особливості функціонування психологічних процесів, переважні психологічні стани, їх динаміка у процесі занять);
•                             аналіз лекцій як спільної діяльності викладача та студентів (узгодженість, умотивованість і цілеспрямованість, взаєморозуміння)

    Лекція повинна виконувати не тільки функцію повідомлення знань, але й вчити мислити, здобувати знання, виховувати особисті якості.

  Сучасні вимоги до лекції припускають, що вона повинна проблемний характер, відображати актуальні питання теорії і практики, сприяти поглибленню самостійної роботи. Для кращих лекцій характерна логічність їх структури, глибоке розкриття теми викладачем.

   Мета лекції – це передбачу вальні результати, тобто те, чого хоче досягти викладач: чому навчити, які якості виховувати, які проблеми поставити перед студентами для їх самостійного осмислення.

     Мотиви підготовки та читання лекції викладачем – це спонукання його до активності, що надають того чи іншого змісту його діяльності. Такими мотивами можуть бути: почуття відповідальності за якість лекції, інтерес викладача до дисципліни.

Мотивація – це якби внутрішня рішуча сила дій і вчинків особистості, педагоги прагнуть виявляти її та керувати нею, враховувати у побудові навчального процесу.

Способи підготовки та читання лекцій визначаються на основі співвідношення її цілей з конкретними умовами завданнями діяльності. Залежно від цього в одному випадку викладач може вибрати спосіб глибокого теоретичного аналізу проблеми, в іншому – провідну роль відвести демонстрації яскравих факторів, які запам’ятовуються .

Особливе значення для активізації пізнавальної діяльності студентів має проблемне викладання, коли лектор не робить готових, однозначних висновків, я як би розмірковує, заперечує, висловлює наукові припущення і тим самим підводить студентів до самостійного формулювання висновків.

Діяльність викладача під час читання лекцій буде найбільш оптимальною тоді, коли він буде враховувати психологічні особливості аудиторії, закономірності функціонування пізнавальних процесів, емоційних і вольових процесів учнів.

Для того, щоб активізувати увагу аудиторії, досить посилити мову або змінити тон. Але після відновлення уваги – повернутися до нормального тону, так як різке і тривале підвищення голосу може бути розцінено як свідчення нервозності викладача. Іноді використовується і зворотній прийом – пониження голосу до шепоту. Відновити увагу  можна зміною темпу мовлення, особливо його уповільненням, а також збільшенням значущості слів та фраз.

Розрахувати і вміло витримати паузу у середині лекції здатна проявити «гіпнотичний» вплив, зосередивши увагу аудиторії на найбільш важливий для засвоєння інформації.

Вказуючий жест, рух у бік аудиторії допомагає зосередити увагу, особливо у поєднанні з іншими прийомами.

Наочні засоби, мають власну науково-пізнавальну значимість, є ефективним способом перемикання уваги на рахунок варіювання різних модульностей.

Одним з найбільш ефективних засобів психологічної розрядки є гумор.

«Мозковим штурмом» можна активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів в діалогових формах лекційних занять.

«Мозковий штурм» - основним завданням методу є збирання якомога більшої кількості  ідей в результаті звільнення учасників обговорення від інерції мислення і стереотипів.

Починається штурм з розминки – швидкого пошуку відповідей на питання тренувального характеру. Кожен може висловити свої ідеї, доповнювати і уточнювати. До групи прикріпляється експерт, завдання якого – фіксувати на папері висунуті ідеї. До штурму пропонуються запитання, що вимагають не традиційного рішення. Робота ведеться у наступних групах: генерації ідей, аналізу проблемної  ситуації та оцінки ідей. На етапі генерації ідей будь-яка критика заборонена. Всіляко заохочується репліки, жарти, невимушена обстановка. Потім приймання в групах ідеї систематизуються, об’єднуються за принципами і підходами. Далі розглядаються всілякі перешкоди до реалізації відібраних ідей. Оцінюються зроблені критичні зауваження. Остаточно відбираються тільки ті ідеї, які не були відкинуті критичними зауваженнями і контр ідеями.

Програмна лекція-консультація. Ця форма занять відрізняється від звичайної групової консультації тим, що викладач сам складає і пропонує питання студентам. На підготовлені питання викладач спочатку просить відповісти студентів, а потім проводить аналіз та обговорення неправильних відповідей.

Групову консультацію проводять, як правило, після лекції або циклу занять, присвячених цій темі. Таким чином, відповідають на поставлені питання, студенти активізують отримані знання, залучаючи свій досвід, і показують тим самим розуміння проблеми та вміння правильно застосовувати те чи інше положення в конкретній ситуації.

Перевага лекції-консультації перед іншими формами проведення лекційного заняття в тому, що вона дозволяє в більшій мірі наблизити зміст заняття до практичних інтересів студентів, індивідуалізувати процес навчання з урахуванням рівня розуміння і сприйняття матеріалу кожним студентом.

Лекцій із застосуванням техніки зворотного зв’язку. При проведенні такої лекції використовуються спеціально обладнані класи для програмованого навчання, де є можливість, за допомогою технічних засобів отримувати відповіді від своєї групи студентів на поставлене за питання. Питання завдаються на початку і наприкінці вкладу кожного логічного розділу досвіду лекції. Перший – для того, щоб дізнатися, наскільки студент інформований про проблеми, які викладаються. Другий – для контролю якості засвоєння матеріалу. В подальшому, залежно від кількості правильних відповідей, викладач коригує зауважений порядок викладу матеріалу.

Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. До них відносяться: дебати як різновид діалогового навчання, навчання у співробітництві, креативне навчання, метод проектів, ігрові методи, метод евтектичних питань, кейс-технології, метод студентського порт фоліо, тренінги…

Однією з таких форм є проектна діяльність, яка передбачає розвиток самостійного мислення, вміння вести пошук інформації, прогнозувати приймати нестандартні рішення. Інноваційний освітній проект – це існуюча діяльність, регламентована встановленими термінами, спрямована на досягнення заздалегідь передбачуваного результату або створенню певного, унікального навчального продукту чи послуги, відповідно до наявних ресурсів та вимог до його якості.

Веб-квести – це міні проекти, застосовані на пошуку інформації в Інтернеті. Це технологія яка дозволяє працювати у групах , розвиває конкурентність і лідерські якості.

Навчання у співробітництві – це метод використання малих груп студентів. Навчальні завдання структурують таким чином, щоб усі члени команди були взаємопов’язаними    і взаємозалежними і в одно час самостійними в оволо-дінні матеріалом і в розв’язанні задач.

Креативне навчання передбачає вільний доступ кожного студента до Інтернету і базується на таких принципах: основою креативнего навчання є передбачуваний освітній продукт, що буде створений студентом; принцип відповідності зовнішнього освітнього продукту студента його внутрішнім проблемам, принцип індивідуальної освітньої траєкторії; принцип інтерактивності занять, які здійснюються за допомогою телекомунікації.

Тренінг – метод активного навчання, спрямований на розвиток знань, умінь, навичок та соціальних установок. Тренінг доцільно використовувати , якщо бажаний результат – не тільки одержання нової інформації, але і застосування отриманих знань на практиці.

Метод портфоліо – один із сучасних методів контролю та оцінки знань студентів у сучасних умовах. Портфоліо – це зібрання студентських робіт, які відібрані та упорядковані в такий спосіб, щоб показати прогрес студента у вивченні дисципліни (портфоліо розвитку), або показати зразок кращих робіт студента (демонстраційне портфоліо). Портфоліо дозволяє простежити індивідуальний прогрес студента , досягнутий ним у процесі навчання, без порівняння з досягненнями інших студентів.  

   У коледжі на заняттях зі спеціальних дисциплін використовуються  інтерак-тивні технології навчання, що базується на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх його учасників.

    На заняттях з спеціальних дисциплін для студентів у коледжі використо-вують такі інтерактивні методи навчання:

•          проблемна лекція – активізує особистий пошук студентів, пошукову та дослідницьку діяльність;
•          лекція  зі заздалегідь запланованими помилками у виробничих ситуаціях – слугує конкретним прикладом для ідей та узагальнень, забезпечує основу для високого рівня мислення, зацікавлює та захоплює, допомагає пов’язати навчання з досвідом реального життя, дає шанс реального застосування знань на практиці;
•          аналіз виробничих ситуацій – дає можливість формувати у студентів економічне мислення і моделювати основні етапи своєї майбутньої професійної діяльності. Аналіз виробничих ситуацій є характерним прикладом проблемного навчання, бо в ньому реалізуються вимоги практичної та теоретичної діяльності та застосовується досвід передових підприємств.

Опрацювавши та проаналізувавши низку та методичної літератури, свій власний досвід викладання, ми дійшли висновку, що вивчення спеціальних дисциплін за допомогою інтерактивних методів навчання сприяє активізації засвоєння навчального матеріалу, позитивно впливає на творчий розвиток майбутніх фахівців, забезпечує високий рівень комунікативної діяльності у процесі виконання практичних завдань, формує колективні навички співпраці, дає можливість поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

   Пріоритетним напрямом нашої діяльності є впровадження інтерактивних технологій навчання на заняттях з спеціальних дисциплін. Необхідно пам’ятати, що заняття мають захоплювати студентів, пробуджувати в них інтерес до самостійного мислення та дій.

    Інтерактивні методи навчання дозволяють студентам виступити в ролі авторів, творців, підвищують рівень практичного володіння матеріалами, формують навички самостійної діяльності, надають заняттям нестандартності, роблять їх творчими, веселими, захоплюючими та ефективними.   Студентів потрібно вразити, здивувати, зацікавити та заінтри-гувати.

Під час викладання спеціальних дисциплін в коледжі , зокрема, напри-лад, дисципліни «Інші галузі тваринництва» я використовую різні методи і підходи, серед яких варто зазначити наступні:

- перетворення лекцій на інтерактивні, а саме: впровадження коротких співбесід зі студентами протягом лекції типу «запитання - відповідь»;

- проведення коротких підготовлених самостійно або під керівництвом вик-ладача презентацій студентів у ході  лекції, які б розкрили одне питання поставлене в ній;

- проведення коротких тестів (експрес – тестів) на 5-10 хвилин, що демон-струвало б розуміння студентами викладеного матеріалу тощо;

- перетворення практичних занять у так звані «майстерні пасічника»,  тобто такі види занять , де студенти в ході обговорень , дискусій вирішують важливі (значущі) проблеми бджільництва (спеціальності) на основі власних самостійних напрацювань, а не просто «опитуються» за матеріалом, начита-ним у лекціях;

- впровадження у практичні (семінарські) заняття презентацій, самостійно підготовлених студентами за завданнями викладача;

- впровадження ділових та ігрових ігор;

- впровадження кейсів;

- включення до навчального процесу як обов’язкової складової виконання студентами індивідуальних та групових завдань (проектів), які відображають практику роботи за фахом;

 - проведення майстер – класів представниками виробництва під час навчаль-них, виробничо – технологічних і переддипломних практик;

- використання мультимедійних засобів  у процесі читання лекцій та прове-дення практичних занять  та навчальної практики, електронних та різних ви-дів конспектів лекцій, надання студентам інформації на електронних носіях;

- проведення відео лекцій, лабораторних практикумів, ділових ігор.

   Окремо хочу поділитися особливостями використання кейс – методу. Зобов’язання викладача під час застосування кейс – методу полягає в тому , щоб створити в навчальній аудиторії  такі умови, які  дозволили б змусити  студентів застосувати свої уміння критично мислити, аналізувати, спонукати їх до того , щоб у процесі дискусії поділитися власними думками, ідеями, знан-нями, досвідом. Завданням кейс – методу є не просто передавання знань, а навчання студентів справлятися з унікальними та нестандартними ситуа-ціями, котрі, як правило, виникають або можуть виникнути у реальному житті і потребують системного рішення.

   У найбільш загальному вигляді процес розробки будь – якого кейса може бути представлений такими етапами:

 - підготовка загального плану кейса;

- проведення досліджень, необхідних для підготовки кейса;

- написання необхідних варіантів кейса;

- обговорення кейса з фахівцями і редагування;

- підготовка методичних рекомендацій для викладачів щодо того , яким чи-ном слід презентувати кейс;

- презентація кейса в навчальній лабораторії;

- розповсюдження кейса.

    Індивідуальний аналіз кейса і його обговорення в групі дають куди значніші можливості для розвитку студента , ніж заучування підручника чи конспекту лекції. Даючи завдання студентам у формі кейсів, ми відкриваємо їм значно більше можливостей поділитися своїми знаннями, досвідом і уявленнями, тобто навчитись не тільки у викладача, а й один в одного.

    На основі певного досвіду проведення занять зі спеціальних дисциплін : «Конярство», «Інші галузі тваринництва», «Основи тваринництва і бджіль-ництва»  я можу зробити деякі узагальнення і поради, зокрема, наприклад, які саме аспекти використання презентацій є проблемними?

   По-перше, це наявність кількох паралельних потоків інформації: одночасно студенти слухають викладача та дивляться презентації.

   По – друге, швидкий темп проведення лекції порівняно з традиційним способом і дуже швидка заміна слайдів.

  По – третє, відсутність поетапності виконання технологічних схем виробниц-тва продукції тваринництва та діаграм, що не завжди дозволяє студентам швидко зрозуміти, як їх зображували.

   Значно поліпшити загальне враження від проведення мультимедійних презентацій може використання нижче наведених порад:

1. Під час створення слайдів необхідно використовувати зрозумілі шрифти, при цьому розмір шрифта має бути достатньо великим, таким, щоб текст можна було прочитати без напруги. Визначення та основні моменти повинні бути виділені жирним шрифтом.

2. Потрібно враховувати, що на великому екрані  і текст , і рисунки будуть виг-лядати не зовсім так, як на моніторі комп’ютера. Глядачі в аудиторіях будуть на значно більшій відстані від екрану, тому необхідно адаптувати  розмір шрифта під розмір аудиторії.

3. Дуже важливим є вибір кольорів на презентації. Вони мають бути контраст-ними , наприклад, світлий фон, темний шрифт, і навпаки.

4. Слайдів має бути не багато ( крім випадків, коли потрібно продемонст-рувати значну кількість порід худоби, птиці, коней , овець, кролів, звірів), інакше потрібно їх швидко змінювати і часу для запису матеріалу у слухачів не залишиться На час лекції достатньо 15-20 слайдів.

5. Не потрібно перевантажувати слайди ні текстом, ні рисунками. Краще  уни-кати дослівного перенесення тексту лекції на слайди. Слайди, перевантажені текстом, взагалі сприймаються погано. На одному слайді можуть бути один або два рисунки, інакше слухачі не зможуть зосередитися. Хочу зазначити , що доцільним під час виведення формул на екран та складних рисунків, які потребують послідовного виконання, а також під час виведення низки зображень, які відповідають моментам часу, є використання анімації.

6. Однією з найнеобхідніших умов є синхронізація слайдів з текстом лекції. Презентація має ілюструвати, доповнювати текст лектора. При цьому вона не повинна бути головною частиною лекції. Ідеальним варіантом є таке узгодження тексту лекції та презентації, коли слухач,  пропустив якусь зорову інформацію, зміг би відтворити її з того , що говорить лектор. Для цього лектор повинен самостійно керувати зміною слайдів.

7. Для підсилення ефекту від використання презентацій студентам повинен надаватися її електронний варіант. Це дозволить слухачам під час лекції не зарисовувати складні схеми та рисунки, особливо ті, що наводяться не з метою запам’ятовування, а як ілюстративний матеріал. Важливі для запам’я-товування схеми потрібно відтворювати поступово, використанням анімації. Це дозволяє прояснити, як краще зарисувати ту чи іншу схему, чи рисунок, та сприяє кращому її запам’ятовуванню, розвиває логічне мислення.

8. Не слід використовувати під час презентації музикальне супроводження лекції, оскільки це тільки відволікає увагу студенів, , крім того,  не можна перевантажувати лекцію анімацією, вона має бути логічною та добре обґрунтованою.

   Стосовно електронного підручника, як нового жанру  навчальної літе-ратури, хочу зауважити про те, що він є особливо ефективним у тих випад-ках, коли він:

* коли він забезпечує миттєвий зворотній зв'язок;

* допомагає швидко знайти необхідну інформацію, пошук якої у звичайному підручнику утруднений»

* істотно економить час при багатократних зверненнях до гіпертекстових пояснень;

* разом з коротким текстом – розповідає, показує, пояснює;   

* дозволяє швидко, але в темпі, найвідповіднішому для конкретного індивідууму , перевірити знання з певного розділу»

* може активізувати необхідну навчальну інформацію, наприклад за допомогою мережі Інтернет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Роль інтерактивних технологій у розвитку пізнавальних інтересів студен-тів.

    Сучасна освіта – це освіта для людей. Її стрижнем є розвиваюча, культуротворча домінанта виховання здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості, яка уміє використовувати набуті знання і уміння для творчого вирішення проблем, критичного мислення, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити своє життя.

    Роль викладача є вирішальною у процесах формування мислення, гартування характеру і виховання моральних якостей студента. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий суб’єкт педагогічного процесу – студент. Від педагогічної майстерності викладача залежить націлювання студентів на належний навчальний лад. Щоб керувати процесом формування і розвитку здібності студентів, треба знати актуальні і потенційні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб кожен студент міг розвинути свої творчі нахили і перетворити їх у творчі досягнення. Високий рівень успішності не завжди поєднується з високим рівнем творчої обдарованості. У зв’язку з цим потрібно намагатися створити умови для самовираження дитини у різних видах діяльності.

    Працюючи у коледжі та спостерігаючи за студентами, можна дійти висновку, що є студенти, які на занятті перестають слухати, або навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку. Запобігаючи байдужості на занятті, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості студента: новий факт не виникає з «нічого»; разом з дітьми засовати можливості його застосування, а форму організації навчання обирати оптимальну. Отже, завдання яке постало перед викладачем, - розкрити здібності своїх студентів, виховувати у них сміливість думки і впевненість у тому, що їм під силу кожне завдання, - без особливого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, буз умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя не можливо.

   Творчо працюючи, викладач завжди прагне:

•          пропонувати прицільний рівень вимог відповідно до рівня навченості;
•          вчити студентів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час;
•          дати можливість навіть слабкому студентові отримати високу оцінку;
•          створити умови для свідомого і самостійного вибору студентами рівня засвоєння навчального матеріалу;
•          дати можливість сильним студентам проявити свої творчі здібності.

Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність підвищити працездатність, включаючи увагу. Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для засвоєння вивченого. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання, а головне не втомну вчительську працю, самовдосконалення і самоосвіту.

     Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів відіграють інтерактивні технології навчання та інтерактивне заняття. Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови постійної взаємодії викладача з студентам, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

   Інтерактивність навчання передбачає активізацію навчальних можливостей студента під час навчання замість переказування готової інформації. Заняття, на яких використовуються інтерактивні технології, дає учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а ще навички і зразки поведінки. Вони захоплюють студентів, пробуджують студентський інтерес, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною мірою залежить від умінь і стилю викладача.

  Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять. Як, правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

1. Мотивація.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів заняття.

   Під час проведення занять застосовують парну і групову роботу. Це спонукає студентів висловлювати свою думку, формує вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення ефективності заняття як основною формою навчання проводять заняття-лекції , заняття-семінари, комбіновані заняття, заняття-заліки, заняття-консультації, використовуючи різні сучасні технології: «акваріум», «мозковий штурм», «коло ідей», «метод прес», «навчаючи-вчуся», «мікрофон» тощо.

   Інтерактивна взаємодія не забезпечує домінування одного учасника нав-чального процесу над іншими, однієї думки від іншої. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

       В даній роботі мною було проведено опис інтерактивних методів                                 навчання, які на даний час є дуже перспективами з точки зору того , що вони допомагають надійніше та цікавіше зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал. Як приклад, було описано використання інтерактивних методів на заняттях з спеціальних дисциплін у коледжі. Саме це, як досліджу вальну дисципліну , було вибрано не випадково, адже всі знають як важко для багатьох неможливо вивчити її досконало традиційними методами через велику кількість різноманітного матеріалу, який подається для засвоєння.

     Таким чином, можна стверджувати, що інтерактивна технологія навчання є одним із шляхів підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Необхідно застосовувати технології інтерактивного навчання або елементів цієї технології з метою розвитку особистості студента та підвищення якості знань з конкретної дисципліни.

    Провівши це педагогічне дослідження, ми мажемо зробити висновки, що інтерактивні методи навчання, завдяки своїм перевагам, повинні широко застосовуватися у вищих навчальних закладах. Але головна трудність запровадження цих методів полягає в тому, що не кожен викладач матиме бажання займатися такою тонкою і важкою роботою, як навчання студентів за інтерактивними технологіями.

    Сьогодні аграрна галузь, як і Україна у цілому, потребує цілісної системи освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям розвитку та забезпечила б підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя. Висока продуктивність і якість навчання майбутніх фахівців, аграрного сектору залежить від вдалого вибору технологій навчання. У процесі вибору технологій слід враховувати особливості студентів, колективу та рівня інформації, культури викладача. Завданням аграрних коледжів на сучасному етапі є надання майбутньому фахівцеві не тільки всіх необхідних знань, практичних навичок у професійній сфері, але і розвиток його здібностей як фахівця.

     Упровадження сучасних новітніх технологій у навчальний процес аграрних коледжів переорієнтовує діяльність як викладача так студента. Як, наслідок, викладачам доводиться точніше формулювати вимоги до знань і навчальної дисципліни, методично і технічно забезпечувати самостійну роботу студентів, здійснювати її постійний контроль, освоювати способи концентрованого вкладання матеріалу, регулярно проводити індивідуальні консультації, вчитися володіти комп’ютером та засобами ІКТ, враховуючи вимоги сьогодення. Нормою стає систематичне оновлення змісту навчання, методик і технологій, перехід до електронних дидактичних матеріалів. Одним словом, домінанта викладацького навантаження зміщується у методичну сторону.

    Варто акцентувати увагу на тому, що на сьогодні важливіше навчити студента учитися, показувати студентові як навчитися мислити, для того щоб знайти власний шлях вирішення проблем та життєвих ситуацій. Зорієнтувати студента на самостійне вироблення і збереження у пам’яті  стратегій, та підходів до здобуття, обробки, оцінки і використання інформації. Це вимагає від викладача стати посередником, провідником і компаньйоном студента в пошуках знань, сприяти та заохочувати його мислити самостійно, спів-працювати з ним, вживати і застосовувати на практиці те , що виявлено у про-цесі пошуків. Такий підхід до навчально-виховного процесу в аграрних колед-жах є вже не педагогічним вибором, а необхідністю нового тисячоліття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1. Гребельник О.П. Нові технології навчання: Наук-метод. Зб. –К:,2010,вип..63-117с.

 2. Дудник Т.П. Організація навчально-виховного процесу.

«Аграрна освіта» - К:. 2015. вип.. 19- 447 с.

3.  Удод О.А. Нові технології навчання : Наук-метод . зб. – К:, 2015, вип.. 75-188 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичну розробку на тему «Інтерактивні методи навчання  на              заняттях під час викладання  спеціальних дисциплін»

   В роботі висвітлено методику використання інтерактивних форм і методів навчання під час викладання спеціальних дисциплін, які максимально активізують пізнавальну діяльність, сприяють розвитку індивідуальних здібностей студентів  в пізнанні навчального матеріалу, розвивають вміння оцінювати практичні ситуації на основі здобутих знань.

    Назва методичної розробки підібрана правильно та влучно, відповідає її змісту. Чітко визначені вузлові проблеми та їх розкриття. Вміле використання додаткового матеріалу та мультимедійної техніки роблять процес навчання більш емоційним і цікавим, спонукає студентів до самоосвіти, сумлінної підготовки до навчальних занять.

    Методична розробка може бути використана вчителями та викладачами навчальних закладів різних рівнів.

 

 

Рецензент           Олена СОЛОВЕЙ