Інтерактивні методи роботи в початковій школі.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПРИ РОБОТІ З ДІТЬМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ 1.1. Впровадження інтерактивних технологій в освітній процес початкової школи Термін «інтерактивна педагогіка» ввів у 1975 році німецький дослідник Ганц Фріц. Мета впровадження інтерактивного процесу в дослідженнях – зміна й покращення моделей поведінки його учасників. Сутність упровадження інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співзначення, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учні й вчителі є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Вони розуміють, що роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють та здійснюють. Взаємодія розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої є здатність людини «брати на себе роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер у спілкуванні або група, і відповідно інтерпретувати ситуації та конструювати власні дії. Педагогічна взаємодія – це обмін діяльностями між педагогом і учнями, в якому діяльність одного зумовлює діяльність іншого (інших). Вона є процесом спільної діяльності вчителя і учнів, ознаками якого є: • присутність учасників у єдиному часі й просторі, що створює можливість особистого контакту між ними; • наявність спільної мети, очікуваного результату діяльності, який відповідає інтересам усіх і сприяє реалізації потреб кожного; • планування, контроль, корекція і координація дій; • розподіл єдиного процесу співпраці, спільної діяльності між учасниками; • виникнення міжособистісних стосунків. Для інтерактивної педагогічної взаємодії характерний високий ступінь інтенсивності спілкування її учасників, їхньої комунікації, обмін діяльністю, зміна її видів, форм і прийомів, цілеспрямована рефлексія учасниками своєї діяльності та взаємодії, що відбулася. Провідні інструменти інтерактивної педагогічної взаємодії: полілог, діалог, розумова діяльність, смислотворчість, міжсуб’єктні відносини, свобода вибору, створення ситуацій успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія тощо. Отже, інтерактивні технології навчання передбачають таку організацію навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра в колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, про виконання якого він повинен прозвітувати, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Основні засади впровадження інтерактивних технологій: 1) Навчання, побудоване на активній взаємодії кожного учня з іншим, з його оточенням шляхом діалогу (полілогу), взаємонавчання, причому інтеракція включає домінування як будь-якого учасника навчання, так і будь-якої думки з точки зору над іншими; 2) Спосіб організації навчання через дію, коли учні навчаються активно співпрацювати один з одним, коли їхня діяльність є колективно розподіленою, результат – колективно отриманим (одночасно груповим і особистим); 3) Навчання змінює спосіб взаємодії педагогів й учнів: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням учителя стає створення умов для їхньої ініціативи; 4) Навчання через досвід, яке обов’язково має містити переживання учасником конкретного досвіду, його осмислення, рефлексію, застосування у практиці. Учитель при впровадженні інтерактивних технологій виступає в кількох основних ролях. Як інформатор-експерт він пропонує навчальний матеріал, відповідає на запитання, відстежує результати процесу тощо. У ролі організатора-фасилітатора він налагоджує взаємодію учнів (об’єднує в групи, спонукає до пошуку даних, координує виконання завдань, підготовку презентацій тощо). У ролі консультанта вчитель звертається до досвіду учнів, допомагає шукати розв’язок уже поставлених завдань, самостійно ставити нові тощо. Інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педагогові. Починати потрібно з поступового застосування цих технологій. Як педагогові, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть скласти план їх впровадження. На цьому етапі здійснюється діагностика емоційного стану учнів, виявляю їх очікування та побоювання, застосовуючи інтерактивні вправи «Мікрофон», «Соняшник», «Анонімна скринька». Проведення з учнями особливого «організаційного заняття», створення разом з ними «правил роботи в класі», налаштування вихованців на старанну підготовку до навчальних занять відбувається за допомогою простих інтерактивних прийомів; роботи в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли ж в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходять організованіше, а підготовка не потребує багато часу. Використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе спільну відповідальність за результат. Інтерактивні методи передбачають створення навчального середовища (спеціального розташування меблів, обладнання навчальної аудиторії і наявності різноманітних матеріалів, які педагог та учні можуть використовувати під час занять), в якому теорія і практика засвоюються одночасно. Впровадження інтерактивних технологій у навчанні дає змогу учням: • Ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу; • Навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; • Моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід; • Учитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблем. • Розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо. Крім того, використання інтерактивних технологій сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу. Вивчення й аналіз періодичних педагогічних видань для вчителів початкової школи, таких як «Початкова освіта», «Початкове навчання та виховання», «Початкова школа», «Розкажіть онуку» дає мені можливість стверджувати, що інтерактивні технології знаходять широке впровадження в роботу вчителів. Зупинюся на конкретних прикладах використання окремих інтерактивних прийомів. У своїй роботі впроваджую технологію «критичного мислення». Вона допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При запровадженні цієї технології навчальну інформацію учні засвоюють набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу та пошуку її вирішень. Для впровадження цієї технології не потрібно ніяких додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи за цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання. Добре зарекомендували себе такі методи та прийоми роботи з розвитку критичного мислення як «Мозковий штурм», «Система позначок. Поміч», метод «Вільне письмо», методика «Гронування», «Сенкан», «Кубування», «Кероване читання з передбаченням», методика «Передбачення» (Додаток 1). Найчастіше використовую роботу в парах, в групах, карусель, розігрування ситуацій за ролями, мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, дерево рішень, займи позицію. Також використовую вправи на розвиток комунікативних здібностей учнів, а саме: вправа «Знайомство», «Прес», «Дискусія», «Робота з інформацією», «Вірю-не вірю», інсценізації, драматизації, які виконують декілька функцій: 1. Навчальну - розвиток уміння сприймати інформацію. 2. Релаксаційну - усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери на заняттях. 3. Розвивальну - гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей. 4. Виховну – психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій. Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Для ефективного застосування інтерактивних методів, у тому числі — й для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його засвоїти, необхідно: • ретельно планувати свою роботу (Додаток 2); • використовувати методи, відповідні вікові учнів, їхньому досвідові роботи з інтерактивними методами; • давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання; • добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка давала б учням «ключ» до засвоєння теми; • упродовж інтерактивної вправи давати учням час обміркувати завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконували механічно; • враховувати темп роботи кожного учня і його здібності; • на одному занятті використовувати один-два (максимум) інтерактивних методи; • впроваджувати неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал. 1.2. Структура інтерактивного уроку Урок з використанням інтерактивних технологій має свою структуру: І. Мотивація. ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. ІІІ. Надання необхідної інформації. IV. Усвідомлення змісту. V. Рефлексія, оцінювання результатів уроку (Додаток 3). Інтерактивні вправи можна застосовувати на будь-якому етапі уроку.