Інтерактивні методи як засіб організації навчальної діяльності учнів початкових класів

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

« НЕПОВНА СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА № 127»

ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ЯК ЗАСІБ  ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ    

ДІЯЛЬНОСТІ  УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

                                            

 

 

 

 

 

 

 

                    

                              Бабич Валентина Федорівна

                                    вчитель початкових класів

першої категорії

 

 

 

 

 

 

 

Дніпро – 2021

ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………………………..…………………………………. 4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛИ………………………………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ

МЕТОДІВ ЯК ЗАСОБУ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ……………………………………………………………….10

2.1. Визначення методичної доцільності використання

в початковій школі інтерактивних методів навчання

у контексті проблеми мотивації навчально-пізнавальної

діяльності учнів

 

2.2. Методика впровадження технології інтерактивного навчання учнів початкової школи на уроках природознавства…………………………………………………………………………………………………19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………………………..25

Додатки ……………………………………………………………………………………………………………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження.  Соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних само-вдосконалюватися. Це знайшло відображення у доповіді ЮНЕСКО Освіта: прихований скарб, де проголошено: Людина має навчитися: пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі; діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання; жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності.

Оновлення форм організації навчально-виховного процесу в Національній доктрині розвитку освіти визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики в освітній галузі. Потреби життя, шкільна практика дають нове розуміння навчання. Суттєві зміни в методиці навчання, які відбулися протягом останнього десятиліття, свідчать про поступове усвідомлення широким учительським загалом нової філософії освіти, необхідності орієнтації процесу навчання на розвиток особистості учнів.

З прийняттям нової парадигми освіти (гуманістичної, особистісно-орієнтованої) та поширенням педагогічних досліджень, об’єктом яких є оновлені форми навчання, педагогічних методів та технологій інноваційного характеру, розвитком науки управління в цілому, значно актуалізується проблема впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Проблема інтерактивного навчання у різноманітних наукових підходах

Інтерактивність – здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп'ютером).

Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію суб’єктів освітнього процесу. Так, В.Назарова наголошує, що інтерактивне навчання – це перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія учасників навчального процесу.

Інтерактивне навчання, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Сутність   інтерактивного   навчання,  як стверджують Н. Побірченко та Г.Коберник,– полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.

 Інтерактивне навчання є певним різновидом активного навчання. Як відомо, процес навчання в активній формі сприяє напруженій розумовій роботі суб’єкта навчання, стимулює самостійність, активність, розвиває творче мислення. Дослідження сучасних російських психологів підтверджують, що старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації,

слухаючи – 26%,

обговорюючи – 70%,

навчаючи інших – 95% .

Якщо звернутися до історії виникнення інтерактивного навчання, то його зародки можна знайти за стародавніх часів. Так Сократ примушував своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити “істину”. Платон пропонував давати освіту дітям з 6-річного віку та розвивати їх за допомогою ігор, бесід, казок, пісень тощо. Конфуцій у заснованій ним школі не дотримувався регламентованих за часом і змістом навчальних занять. Навчання й виховання відбувалось у процесі довільних бесід, які часто мали евристичний характер. В основу групової роботи також покладено ідеї Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталотті,   про   вільний   розвиток особистості, систему групового  навчання  А.Белла та Дж.Ланкастера, Дальтон-план Е.Паркхерст, систему Йена-план П.Петерсона.

Проблема інтерактивного навчання й зараз активно розробляється в теоретичному та методологічному аспектах. Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”, де “inter” – взаємний, “act”- діяти. За визначенням педагогічного енциклопедичного словника Б.М.Бім-Бада, інтерактивне навчання – це навчання, яке побудоване на взаємодії того, хто навчається, з навчальним середовищем, яке є сферою досвіду, що засвоюється. Українські методисти й дидакти О.І.Пометун та Л.В.Пироженко зазначають, що “суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання”. М.В.Кларін  визначає інтерактивне навчання як переклад англомовного терміну “interactive learning”, який означає навчання (стихійне  або спеціально організоване), засноване на взаємодії, та навчання, побудоване на взаємодії. К.О.Баханов визначає його як навчання, спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами, що спрямоване на розв’язання спільної навчальної проблеми.

У трактуванні поняття “інтерактивні технології” різними авторами можна помітити певні розбіжності. Наприклад, О.І.Пометун та Л.В.Пироженко розглядають інтерактивні технології як окрему групу технологій та протиставляють їх активним технологіям завдяки принципу багатосторонньої комунікації . Білоруські науковці В.Д.Симоненко та Н.В.Фомін включають інтерактивні технології до складу активних технологій навчання разом з технологіями проблемного навчання, технологіями навчального співробітництва, ігровими та комп’ютерними технологіями .

Інтерактивне навчання має свої закономірності та алгоритм реалізації. Розглянемо основні етапи інтерактивних технологій.

Першим етапом організації інтерактивного навчання є мотивація навчальної діяльності. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми, забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в процесі спільної діяльності, чого від них чекає вчитель.

Наступним етапом є інструктування вчителем учнів щодо правил проведення інтерактивної вправи, завдань, які необхідно вирішити та ін. Бажано домовитись про правила поведінки.

Інтерактивні технології передбачають об’єднання учнів у групи. Деякі науковці пропонують здійснювати об’єднання учнів базуючись на принципі добровільності, але недоліком такого підходу є формування груп не рівних по підготовленості, затрата часу на «з’ясування стосунків». Таким чином, варто спробувати об’єднання за бажанням учнів, випадковий вибір, розподіл учнів вчителем.

Після інструктування і визначення «ролей» здійснюється безпосередньо взаємодія учасників навчального процесу.

Завершальним етапом являється рефлексія. О.Пометун у своїх дослідженнях наголошує, що результатів інтерактивного навчання можна досягти лише за умови проведення рефлексії як завершення будь-якої інтерактивної технології. Рефлексія як найважливіший принциповий момент інтерактивного навчання передбачає, що активні дії учнів уже завершені, й учень розмірковує про спосіб їх виконання, результати діяльності, можливість подальшого застосування набутих знань і навичок.

К. Головкіна виділяє рефлексію діяльності, рефлексію настрою і емоційного стану, рефлексію змісту навчального матеріалу .

Рефлексія діяльності дає можливість осмислення способів і прийомів роботи з навчальним матеріалом, пошуку найбільш раціональних. Застосування цього виду рефлексії в кінці уроку дає можливість оцінити активність кожного учня на різних етапах уроку, використовуючи наприклад прийом «сходи успіху». Ефективність вирішення поставленої навчальної задачі (проблемної ситуації) можна оформити у вигляді графічного організатора «риб'яча кістка».

Рефлексія змісту навчального матеріалу використовується для виявлення рівня усвідомлення змісту пройденого. Ефективний прийом незакінченого речення, тези, підбору афоризму, рефлексія досягнення мети з використанням «дерева цілей», оцінки «прирощення» знань та досягнення цілей (висловлювання Я не знав ... - Тепер я знаю ...); прийом аналізу суб'єктивного досвіду і досить відомий прийом сінквейна , який допомагає з’ясувати ставлення до досліджуваної проблеми, з'єднати старе знання і осмислити нове.

Щоб показати учням як вони працювали в групі, який рівень їх комунікації, аналізується не лише результат, але й процес роботи. Рефлекси-на контрольно-оціночна діяльність при організації колективно-навчальної діяльності в групі передбачає включення кожного учня у взаємоконтроль і взаємооцінку. Наприклад, можна використовувати оціночні карти, мета яких - навчити адекватно оцінювати себе і інших. Також можна запропонувати учням зробити короткі записи - обґрунтування оцінки у вигляді похвали, побажання .

На перший погляд простий алгоритм інтерактивного навчання вимагає ретельної підготовки вчителя і виконання ряду вимог:

• поступовість введення інтерактивних методів у процес навчання;
• інтерактивні методи повинні використовуватись в комплексі з іншими методами формування знань;
• використання інтерактивних методів повинно складати певну  систему, технологію, яка має адекватну логіку впровадження, алгоритм нарощення складності;
• принцип актуальності знань та зв’язку їх із сучасним соціально-економічним життям країни та світу повинен бути неодмінно дотриманим;
• ефективне впровадження інтерактивних методик навчання прямо залежить від ступеня володіння ними викладачем;
• наявність відносин партнерства між учасниками навчального процесу.

Однією з ознак інтерактивного навчання є ситуація успіху. Ефективність інтерактивного навчання залежить від готовності учнів включитись у процес комутації, прагнення досягти успіху відчути свою інтелектуальну спроможність. Тому особливо важливим є створення сприятливої психологічної атмосфери в класі.

Учень буде активним, якщо його не лякає атмосфера заняття, що складається з різних аспектів його власної діяльності та діяльності вчителя. Учень є активним, якщо на занятті відсутня критика його особистості з боку вчителя або однокласників, а зауваження мають конструктивний характер і стосуються насамперед результатів його діяльності. Він почувається в безпеці, якщо будь-який його внесок у навчальний процес цінується. Тільки за відсутності страху перед тим новим, що пропонує педагог, учень дозволить собі експериментувати з моделями поведінки, знаходячи оптимальний результат своєї поведінки, визначаючи власну роль у спільній роботі, обираючи та формуючи свою позицію, «конструюючи» свої знання .

Таким чином, для досягнення балансу між діловим і соціально-психологічним аспектами навчальної діяльності необхідно створити атмосфери комфорту та безпеки.

Для встановлення і підтримки контакту можна запропонувати вправу з умовною назвою «Комплімент» (назва відбиває суть висловів учнів – це вербальне вираження позитивних емоцій по відношенню до партнера). Дана вправа допомагає досягненню стану готовності до спілкування; сприяє встановленню сприятливого психологічного клімату для подальшої комунікації; впливає на зміну самопочуття, поведінкових установок.

Допомагають створенню необхідної аури вибір епіграфу до уроку, незвичне привітання тощо. При інтерактивному навчанні учні взаємодіють і з фізичним, і з соціальним оточенням, і з матеріалом, що вивчається. Всі ці види активності взаємопов’язані і являються необхідними умовами інтерактивного навчання.

У процесі обговорення учні міняються місцями, переміщуються по аудиторії, що робить атмосферу менш формальною, замкнутою. Важливо організувати простір для інтерактивної діяльності учнів.

Необхідно шукати оптимальні варіанти розміщення навчальних місць залежно від кількості груп та числа учнів у кожній групі.

В залежності від діяльності учнів столи можна розмістити у вигляді букви «П», «Прямокутника, «Кола», «Дискусійного клубу».

Інтерактивні технології здатні вирішити багато завдань, які стоять перед школою, але це не значить, що вони повністю повинні витіснити інші форми й методи навчання. Вчитель повинен чітко визначити доцільність використання того чи іншого методу враховуючи їх різноплановість і можливості. Організація інтерактивного навчання, вимагає відповідної підготовки вчителя, його особистого досвіду інтерактивної взаємодії.

                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ

МЕТОДІВ ЯК ЗАСОБУ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

2.1. Визначення методичної доцільності використання

в початковій школі інтерактивних методів навчання

у контексті проблеми мотивації навчально-пізнавальної

діяльності учнів

 

Становлення позитивної мотивації в мо­лодших школярів є однією з важливих цілей учителя, що досягається через високий мето­дичний рівень організації учіння, з урахуван­ням закономірностей процесу навчання, спе­цифіки навчального предмета та індивідуаль­них особливостей дітей. Досвід роботи показує, що, наприклад, основними напрямками, які забезпечують сталу мотивацію діяльності молодших школярів під час навчання приро­дознавства, є:

• залучення дітей до визначення цілей, завдань, методів і засобів їх реалізації;
• добір предметного змісту, який охоплює систему елементів знань з їх взаємозв’язками і взаємозалежностями, структурування його в логічній послідовності;
• добір конкретних об’єктів, які виклика­ють інтерес своєю новизною, незвичністю, доступністю для сприймання, а також відпо­відністю чітко визначеним цілям і завданням процесу навчання певного рівня;
• залучення дітей до виконання різних видів діяльності як під час оволодіння, так і застосування знань, умінь і навичок, але за умови готовності до їх виконання;
• використання обох шляхів пізнавальних мотивів: перетворення зовнішньоусвідомлених – у внутрішні, реально діючі та формуван­ня безпосередньо внутрішніх шляхом добору навчального матеріалу, організації таких видів діяльності й такими способами, щоб вони ви­кликали в школярів пізнавальний інтерес, по­зитивне ставлення до вивчення природо­знавства, бажання й прагнення його вивчати .

Отже, мотивація – це один з найважли­віших чинників (поряд зі здібностями, знан­нями, навичками), який забезпечує успіх у діяльності на уроках.

Наприклад, щоб залучити школярів до навчально-пізнавальної діяльності в курсі «Я у світі» досягнення мети навчання, потрібно задіяти всі засоби активізації, зокрема зміст ос­віти й методи навчання. Зазначимо, що сис­тема засобів активізації навчання школярів зможе забезпечити організацію навчання як мотивованого процесу в тому разі, коли відпо­відатиме певним вимогам. Серед них – про­будження й розвиток внутрішніх мотивів шко­лярів на всіх його етапах, стимулювання ме­ханізму орієнтації учнів, забезпечення форму­вання навчальних та інтелектуальних умінь школярів.

Розвиток суспільства, тенденції до глоба­лізації суспільного розвитку вимагають дина­мічних змін і в роботі вчителя. Традиційно навчальний процес зводився до засвоєння учнями певного обсягу знань та його відтво­рення в процесі здійснення контролю знань учителем. Як викликати інтерес до уроку, до конкретної теми? З такою метою вчителю для організації ефективного навчального процесу треба звернутися до застосування інтерактив­ного навчання й звернутися до науково-ме­тодичної літератури.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з ан­глійської від слова «interact», де «inter» — взаєм­ний і «act» — діяти. Таким чином, інтерактив­ний – здатний до взаємодії, діалогу.

В.Пилипчук до визначення інтерактивно­го навчання підходить через глибинний аналіз сутності та природи самого поняття «інтеракція», що постає як «певною мірою узгоджена система дій, спрямованих на досягнення мети за рахунок інтеграції всіх елементів соціальної взаємодії». Відповідно, інтерактивність у такій інтерпретації постає як « сприйняття інтеракції як цілісного системного конструкту, що надає нової якості смисловому й особистісно-екзистійному компонентам спрямованої міжособистісної, групової й колективної соціально-кібернетичної взаємодії». Така дефініція доз­воляє розглянути в усіх аспектах та сформу­лювати власне визначення інтерактивного навчання. Отже, інтерактивне навчання – це організація продуктивної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу, спрямованої на: фор­мування нового знання; засвоєння способів навчальних дій учнями; розвиток комуніка­тивних умінь; соціалізацію за рахунок моде­лювання життєвих ситуацій. Відповідно до цього визначення інтерактивні методи – це способи організації продуктивної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу.

Інтерактивна модель навчання – це спе­ціальна форма організації пізнавальної діяль­ності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити найсприятливіші, комфортні умо­ви навчання, за яких кожен учень відчувати­ме свою успішність, інтелектуальну спро­можність.

Такий підхід до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя вони використовувалися й були поширені в практиці української школи.

Сформуємо цілі й завдання інтерактивно­го навчання:

• розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема в здобуванні, аналізі та засто­суванні інформації з різних джерел;
• можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;
• формування глибокої внутрішньої моти­вації.

Урок природознав­ства в початковій школі – це ідеальний мате­ріал для створення проблемних ситуацій, за­лучення дітей до пошукової діяльності, до ак­тивної взаємодії всіх учнів.

У змісті кожної теми з природознавства існує ієрархія елементів власне предметних знань, а отже, їх засвоєння зумовлює не одну дидактичну мету – засвоєння, а кілька, які ви­значаються за логічною схемою власне пред­метного змісту. Кожна з них досягається різни­ми методами, оскільки різна форма елементів знань, різний їх зміст, різні за якістю й обся­гом опорні знання, уміння й навички для кож­ного елемента є в досвіді дітей .

Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка допомагає учням насамперед ус­відомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші зав­дання. Крім того, кожну тему, яку ми засво­юємо з учнями, відповідно до фундаменталь­них положень теорії психолого-філософського пізнання можна реально вважати засвоє­ною, якщо вона ( тема) стала основою для роз­витку в особистості суб’єкта пізнання особи­стих новоутворень: у його свідомості, в емо­ційно-ціннісній сфері тощо. Отже, учень має бути налаштований на ефективний процес пізнання, бути в ньому особисто зацікавле­ним. Усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. З цією метою можна ви­користовувати прийоми, що створюють про­блемні ситуації, викликають у дітей здивуван­ня, подив, інтерес до змісту знань та процесу здобування, підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до ви­вчення природи свого краю, історичного ми­нулого та сучасного життя українського наро­ду. Це може бути й коротка розповідь учите­ля, і бесіда, і демонстрування наочності, і не­складна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мо­тивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, вербалізований (сло­весно оформлений) учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується й стає «місточком» для представлення теми уроку.

Пізнавальний інтерес, тобто мотивацію навчальної діяльності, на уроках «Природознавства» можна сформувати з допомогою певних ме­тодичних інтерактивних прийомів:

• «Дивуй!» Найбуденніші й повсюдні яви­ща, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитися з іншої точки зору. Здивування – початкова фаза розвитку пізна­вального інтересу. Приклад. На уроці з теми «Вода» вчитель розповідає: «Одного разу, в одній африканській школі дітям читали роз­повідь про дивну країну, у якій люди ходять по воді! І найдивніше, що ця розповідь була правдивою! А ми з вами ходимо по воді? Ми так звикли до води, що часто не помічаємо її властивостей».
• «Фантастична добавка». У цьому прийомі вчитель доповнює реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перене­сти навчальну ситуацію на фантастичну пла­нету, змінити значення будь-якого параметра, який зазвичай залишається постійним або має певне значення.
• «Відстрочена загадка». На початку уроку вчитель дає загадку (або маловідомий і див­ний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом.
• «Асоціації на дошці». Цей метод залучає власний досвід учнів, має високий рівень за­цікавленості, проводиться фронтально.
• «Картинна галерея». Учитель вивішує на дошці 4 – 5 картин (фотографій), які містять оз­наки основного поняття або явища. Об’­єднавши учнів у групи, він пропонує їх пред­ставникам через деякий час назвати ознаки по­няття, що зображені на картинах. Після завер­шення роботи в групах представники назива­ють одну ознаку. Учитель записує на дошці.
• «Джерела інформації». Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку роздає газети, журнали або сторінки цих ви­дань, де розміщено інформацію, щодо теми уроку. Учитель просить звернути увагу на кон­кретну інформацію, наголошуючи на важли­вості її повсякденного використання.

Правила організації інтерактивного на­вчання:

1. До роботи мають бути залучені всі учні.

2. Активна участь у роботі має заохочува­тися.

3. Учні повинні самостійно розробляти й виконувати правила роботи в малих групах.

4. Учнів повинно бути не більше 30 осіб. Лише в цьому випадку можлива продуктив­на праця.

5. Учні повинні бути підготовлені до ро­боти в малих групах .

Підсумовуючи зазначимо, що нова філо­софія освіти зумовлює нові вимоги до орга­нізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та педагогічної праці вчителя. Сьогодні потрібно готувати педагога, який планує, організовує роботу школярів на уроці. Ці пере­творення можливі лише при розвитку моти­вації в самих учнів. Тому завдання вчителя по­лягає у створенні таких умов, які забезпечують стимулювання їхньої навчально-пізнавальної діяльності, розвиток пізнавальних інтересів.

Після кількох старанно підготовлених уроків учитель відчуває, як змінилося ставлен­ня учнів до нього, до самих себе, а також сама атмосфера в класі – і це служить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними техно­логіями.

 

                                   Інтерактивні методи сприяють:

• засвоєнню учнями основних способів самостійної пізнавальної діяльності: знання та вміння цілепокладання, планування, аналізу, саморефлексії діяльності та її результатів;
• формуванню вмінь самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її;
• оволодінню способами взаємодії з іншими, навичками роботи в групі, взаємодопомоги, розвитку організаторських здібностей;
• становленню   позитивної   самооцінки,   самопрезентації   в   постійно   створюваних ситуаціях успіху;
• вироблення установок духовного та інтелектуального саморозвитку, усвідомленого й відповідального прийняття рішень;
• розвитку  здатності  до   емоційної  саморегуляції  та  самопідтримки  в   проблемних ситуаціях.

Термін “інтерактивний” (з англ. inter - взаємний, akt - діяти) означає здатний до взаємних дій, діалогу. Інтерактивне навчання (за О.Пометун) - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів, яка має на меті створення комфортних умов навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють .

Стратегія інтерактивного навчання полягає в організації педагогом з допомогою певної системи способів, методів, прийомів такого навчального процесу, в основі якого лежать суб’єкт-суб’єктні відносини вчителя і учня, багатосторонньої комунікації, конструювання знань учнями, використання самооцінки і зворотного зв’язку, активності учня. У контексті інтерактивного навчання знання набувають інших форм порівняно з цілями традиційного навчання. Їх особливістю є те, що учень отримує інформацію не в готовому вигляді від педагога, а в процесі власної пізнавальної активності. Учитель створює ситуації, в яких учень самостійно і в процесі взаємодії з іншими відкриває, конструює знання і одночасно засвоює механізми їх здобуття. За таких умов учень стає суб’єктом пізнавальної діяльності, власної освіти та розвитку, що забезпечує внутрішню мотивацію пізнавальної самостійності. Саме інтерактивні методи дозволяють конструювати зміст навчання в єдності його змістовної і процесуальної сторін.

Інтерактивні методи навчання є органічною складовою особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації дитини, реалізації мотивів аффіліації, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі й особистісного потенціалу.

Сутність інтерактивних методів полягає в єдності самостійної пізнавальної діяльності та групової взаємодії, навчання в режимі діалогу, полілогу, співпраці. Інтерактивні методи - це система способів одночасного здобуття і застосування знань.

У класифікації інтерактивних методів виділяють два види: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Робота в малих групах надає всім учням можливість діяти, практику-вати навички співробітництва, міжособистісного спілкування, зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення спільного рішення, розв’язання протиріч.

Наш досвід інтерактивного навчання молодших школярів дозволяє виділити ефективні випробувані методи, які системно поєднуються з іншими навчальними методами та органічно вписуються в загальну структуру уроку.

Робота в парах. При виконанні завдання учні по двоє обговорюють ситуацію, явище, факти, подію, обмінюються думками, шукають спільне рішення. Цей метод дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити короткий текст, зробити критичний аналіз роботи один одного, взяти інтерв’ю, проанкетувати партнера тощо). Після виконання завдання один з учнів доповідає перед класом про отриманий результат.

Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок). Також широко застосовуємо роботу в змінюваних трійках. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з доробком своєї.

2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднують-ся і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються “попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Акваріум. Це рольова гра, в якій одна мікрогрупа працює в центрі класу, а інші виступають у ролі спостерігачів, аналізують ситуацію зі сторони. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки. Цей метод дозволяє учням виступати як в ролі експертів так й аналітиків.

До фронтальних методів інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.

Велике коло. Учні сидять по колу й по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Учитель може взяти слово після обговорення.

Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі лаконічно висловлюються з приводу проблеми, обґрунтовують свою думку, позицію передаючи   один   одному   уявний “мікрофон”: “Я вважаю ...”, “На мою думку ...”.

Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу: “Можна зробити такий висновок…”, “Я зрозумів, що…”.

Мозковий штурм, (англ. brainstorming). Оперативний метод вирішення проблеми на основі стимулювання творчої активності, при якому учням пропонується висловлювати максимально можливу кількість варіантів вирішення. Приймаються без обмежень, критики й заперечень усі думки, навіть абсурдні та подібні. Заохочується генерація незвичних, оригінальних ідей. Потім із всіх ідей відбирають найбільш вдалі.

Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, “Чи кожна справа має приносити користь не тільки собі, а й всім людям?”).

Дискусія. Метод допомагає виявити наявну різноманітність точок зору на питання чи проблему і при необхідності обговорити кожну з них. У процесі полеміки формуються вміння формулювати думки, аргументувати їх, виробляються навички критичного мислення.

Мозаїка. Цей метод поєднує групову і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один художній твір, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

Кейс-метод. Метод розбору реальних ситуацій. Учні мають проаналізувати ситуацію, розібратися в суті проблеми, запропонувати можливі варіанти рішень і вибрати найкраще з них. Учні навчаються співвідносити отриманий теоретичний багаж знань з реальною практичною ситуацією.

Музичний вулик. Передбачає велику кількість відносно коротких питань, пов’язаних з темою або цілим розділом. Питання пишуться на окремих аркушах і кладуться до “Музичного вулика”. Діти можуть самі готувати питання заздалегідь. На підсумковому уроці діти витягують аркуші з питаннями і відповідають на них. При потребі питання обговорюються у мікрогрупах. “Музичний вулик” супроводжує відповіді учнів прекрасною мелодією, підсилюючи вплив емоційного компоненту в пізнавальній діяльності.

Результати моніторингу навчальних досягнень учнів дозволяють зробити висновок, що застосування інтерактивних методів позитивно впливає на формування пізнавальної самостійності молодших школярів. Спостерігається значне підвищення мотивації самостійної пізнавальної діяльності, особливо серед слабших учнів. Усі діти організовано включаються в роботу, проявляють інтерес до навчального матеріалу. У школярів виробляються уміння працювати в групі, удосконалюються комунікативні навички, добре розвивається усна мова. Якісно змінився рівень сприймання матеріалу, уміння самостійного здобуття та практичного використання знань. Покращилися взаємовідносини між учнями, постійно проявляється прагнення допомогти один одному, поділитися цікавою інформацією. Застосування нових способів роботи викликає й підвищений інтерес батьків до навчальної діяльності дітей.

 

2.2. Методика впровадження технології інтерактивного навчання учнів початкової школи на уроках природознавства

 

Ефективність впровадження інтерактивного навчання на уроках природознавства зростає за умови, що вчитель правильно і доцільно підбирає методи інтерактивного навчання, керуючись анатомо-фізіологічними, психологічними та особистісними рисами учнів четвертих класів, а також планує урок з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з учнів, таких як темперамент, розвиток мислення та мовлення, пам’яті, уваги, уяви.

У шкільній практиці використовуються різні форми та методи інтерактивного навчання. Досліджуючи питання впровадження інтерактивних методів навчання в початковій школі ми опиралися на поділ методів на дві великі групи: групові та фронтальні.

Взагалі в основі уроків в початковій школі лежить ігрова форма навчання. Інтерактивне навчання дає змогу проводити уроки-ігри, уроки-подорожі, уроки-конференції, що стимулює дітей до навчання. Урок з використанням інтерактивних методів зацікавлює дітей, розвиває та виховує прагнення до знань, до вивчення даного предмета.

Рольові ігри поряд із творчими завданнями і роботою в малих групах є основним прийомом на інтерактивних заняттях. У рольовій грі учасникам пропонується „зіграти” іншу людину або “розіграти” певну проблемну ситуацію. Для позначення методик цього типу також використовуються близькі назви (імітації, ділові ігри, моделювання). Як показує досвід, ці методики сприяють розвитку навичок критичного мислення, комунікативних навичок, навичок розв’язання проблем, відпрацювання різних варіантів поведінки у проблемних ситуаціях, вихованню розуміння позиції інших.

Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів:

1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.

2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.

3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз’яснює те, що незрозуміле.

4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалося; коли виникали труднощі; які ідеї з’явилися протягом гри). Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв’язку гри зі змістом навчальної теми.

Проаналізувавши різні моделі навчання на основі гри, подаємо їх загальну схему:

1. Створення ігрової проблемної ситуації.

2. Хід гри: дії учасників за ігровими правилами, розгортання ігрового сюжету, підведення підсумків, самооцінка гравців, аналіз ігрової ситуації, підсумки гри.

Для учнів, які беруть участь у грі виділяються такі правила:

• чітко дотримуватись своєї ролі;
• намагатись слухати партнерів та вчителя;
• не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;
• намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;
• вийти з ролі по закінченні сценки;
• брати участь в її аналізі.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Використання методу дискусії на уроках природознавства в початковій школі активізує розумову діяльність учнів, розвиває логічне мислення та зв’язне мовлення. Дискусія – метод обговорення ситуації, висловлення своєї точки зору з приводу конкретного питання. Дискусія повинна бути проблемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії. До них належать: “круглий стіл”; “засідання експертної групи” (“панельна дискусія”); “форум”; “дебати”; “засідання суду”.

Використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства відповідає особистісно-орієнтованому навчанню. Інтерактивне навчання підвищує рівень знань учнів, формує вміння та навички, розвиває комунікативну компетентність, надає можливості спілкування в колективі.

Впровадження інтерактивних форм та методів у практику на уроках природознавства у початкових класах потрібно починати з простих (“Мозковий штурм”, Коло ідей) та поступово переходити до більш складних (“Діалог”, “Метод моделювання ситуації” та ін.)

Серед інтерактивних методів навчання, орієнтованих на практику виділяємо такі основні групи:

1. Методи, що використовуються для введення в тему уроку та активізації роботи учнів: 1) метод “АБВ”; 2) Постав на голову; 3) мозковий штурм; 4) Замальовування та записування ідей.

2. Методи розробки та поглиблення нового змісту навчання: введення учнів в роботу на робочому місці; 2) проблемні ситуації; 3) робота в малих групах; 4) креативні методи; 5) рольова гра; 6) бесіда за круглим столом.

3. Методи контролю мети навчання та завершення навчальної теми уроку: 1) проблемні ситуації; 2) робота в малих групах; 3) креативні методи; 4) рольова гра; 5) бесіда за круглим столом; 6) метод шпаргалок.

Метод “АБВ” можна використовувати під час введення в нову тему (наприклад, Земля в Сонячній системі. Сонце – найближча до Землі зірка. Планети Сонячної системи) для активізації уваги учнів, пробудження в них інтересу до вивчення новою матеріалу та контролю знань, роботи над темою.

Метод “Мозкова атака” означає вільне висловлення ідей, думок на задану проблемну тему (навіть, якщо вони фантастичні, неможливі в реалізації), але без критики та обговорення. Ці ідеї фіксуються, систематизуються й оцінюються (наприклад, при вивченні теми: “Глобус – модель Землі. Південний і Північний полюси Землі. Екватор”).Умова застосування методу: роботі беруть участь 5 - 7 учасників; група працює півколом  або  в  колі за  одним  столом;  обов’язкова  участь  модератора; тривалість: 15-45 хв.; кожна ідея фіксується учасниками або модератором; відсутність критики або коментарів на адресу висловлюваних ідей. Метод “Мозкова атака” сприяє народженню значної кількості ідей при високій активності у часників, розвиває комунікативні здібності учнів, надає їм можливість самовиражатися та самореалізуватися.

Робота за методом “Мозковий штурм” проводиться поетапно:

1-ий етап (10 хв.): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємного представлення.

2-ий етап (5 хв.): входження в проблемну тему та початок подачі ідей на її вирішення.

3-ій етап (20 хв.): ненав’язливе залучення до участі всіх учасників і записування, навіть незначних, на перший погляд, висловлених думок.

4-ий етап (10 хв.): підведення підсумків – систематизація записаних ідеї, визначення логічної ключові моменти у великому обсязі інформації, форму-вання основних положень із заданої теми (наприклад, тема: “Форми земної поверхні України (рівнини, горби, гори, яри”). Учні самостійно опрацьовують, структурують і записують матеріал у формі “шпаргалок”. Працюючи в малій групі, вони розповідають про прочитане один одному, відкрито користуючись своїми “шпаргалками”, щоб створити більшу “шпаргалку” і в такий спосіб прийти до створення “шпаргалки” всієї теми.

Метод “шпаргалок” використовують з метою ефективного запам’ятовування інформації. Метод “шпаргалок” проводиться в п’ять етапів;

1-ий етап (10 хв.): вчитель вводить учнів у проблемну тему й пояснює форму роботи: 1) велика тема ділиться на кілька основних частин, а кожна частина ділиться на кілька розділів; 2) кожний розділ доручається для опрацювання магій групі; 4) у малій групі створюється “шпаргалка” на розділ.

2-ий етап (15 хв.): вчитель формує кількість малих груп (2-3 особи), що відповідає кількості розділів для формування “шпаргалки” розділу, дає час на підготовку. Організовує презентацію малими групами підготовлених розділів з використанням “шпаргалок”.

3-ій етап (10 хв.): вчитель формує малі групи по кількості частин в темі для створення “шпаргалок” частин теми; організовує презентацію частин теми із використанням “шпаргалок”.

4-ий етап (5 хв.): вчитель бере участь в обговоренні теми, коректує розуміння учнями даної теми, допомагає створити “шпаргалку” для всієї теми.

5-ий етап (5 хв.): підбиття підсумків.

При вивченні теми “Погода рідного краю в різні пори року (температура повітря, опади, напрям вітру)” доцільним є використання методу „бесіда за круглим столом”. Бесіда проводиться за круглим столом у невимушеній атмосфері й за змістом в основному визначається учнями. Вона зорієнтована на якусь загальновідому тему без суворого переслідування мети досягнути чіткого результату. Це особлива форма дискусійного навчання з обговоренням. Мета даного методу полягає в сприянні розвитку соціальної компетенції учнів через вільний обмін досвідом і думками та вироблення толерантного ставлення до висловлювань і переконань інших.

Робота за даним методом проводиться у чотири етапи:

1-ий етап (10 хв.): ненав’язливе змістовне входження в розмову, орієнтація на тему з боку викладача.

2-ий етап (10 хв.): висловлювання думок (спонукання з боку викладача до вільно висловлювання думок без елементів критики та оцінок).

3-ій етап (20 хв.): ненав’язлива підтримка та координація вільної комунікації з боку викладача, залучення до розмови усіх учнів.

4-ий етап (5 хв.): підбиття підсумків, відзначення найцікавіших думок, завершення роботи круглого столу.

Метод “Постав на голову” належить до креативної техніки вирішення проблем. Полягає він у тому, що вчитель чітко формулює проблему (“на ногах”), наприклад, при вивченні теми “Рух Землі навколо Сонця. Зміна пір року. Рух Землі навколо своєї осі. Зміна дня й ночі”: “Як ви думаєте, які чинники впливають на зміну дня і ночі?” Після обговорення цього питання з учнями, вчитель допомагає їм поставити проблему “на голову”, наприклад: “Як ви думаєте, які чинники не впливають на зміну дня і ночі?”.

Робота за методом “Постав на голову” проводиться у три етапи:

1-ий етап (15 хв.): викладач чітко й однозначно формулює проблему („на ногах”), а учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

2-ий етап (15 хв.): викладач повертає проблему на її протилежність („ставить на голову”), учні шукають шляхи її вирішення, фіксуючи отримані результати на дошці або на картках.

3-ій етап (10 хв.): результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевер-таються “з голови на ноги”, їх звіряють з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Учні можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату.

Метод “Постав на голову” сприяє розвитку в учнів здібностей до пошуку нестандартних підходів у вирішенні проблем, комунікативності, формує самостійність мислення.

Інтерактивні методи навчання в початковій школі визначаємо як:

• інформаційні – способи діалогічної взаємодії з метою обміну матеріальними або духовними цінностями;
• пізнавальні – способи пізнавальної взаємодії з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь та навичок. Сюди відносяться: ділові ігри, мозкова атака, синектичний метод. Синектика (“поєднання різнорідних елементів”) – система методів інтенсивної психологічної активізації процесів знаходження шляхів вирішення проблемної ситуації; модель групового вирішення проблем за допомогою метафоричного мислення.

Окрім зростання рівня знань, в учнів розвивається логічне мислення, зв’язне мовлення, пам’ять, увага, здатність до самостійного пошуку інформації.

Ретельна підготовка вчителя до уроку, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів робить урок з природознавства з використанням інтерактивних методів навчання цікавим та ефективним.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження з’ясовано, що використання інтерактивних методів навчання в початковій школі має значний вплив на особистість молодшого школяра, допомагає формуванню активності, самостійності, творчості, здатності адаптуватися до змін в оточуючому середовищі. Різноманітність методів інтерактивного навчання дозволяє вчителю доцільно підібрати методи саме для конкретної теми, а також вибрати методи відповідно до рівня знань учнів класу.

Переваги інтерактивного методу навчання полягають у тому, що:

• за один і той же проміжок часу можна виконати більший обсяг роботи;
• досягається високої результативності у засвоєнні матеріалу і формуванні вмінь. Розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль);
• формуються мотиви навчання, гуманні стосунки між дітьми;
• формуються вміння співпрацювати.

Впровадження системи інтерактивного навчання приносить користь:

• конкретному учню – усвідомлення включення в спільну роботу, комунікативи у готовність до роботи у групах на інших уроках, розвиток рефлексії, становлення суб’єктивної позиції в навчанні;
• навчальній групі – розвиток навичок спілкування і взаємодії у малій групі, формування ціннісно орієнтованої єдності групи, прийняття моральних норм і правил спільної діяльності; класу: оцінювання процесу і результату спільної діяльності, підвищення пізнавальної активності класу, розвиток аналізу й самоаналізу у процесі групової роботи;
• у траєкторії зв’язку “клас-учитель” – нестандартний підхід до організації навчального процесу, підвищення пізнавальної активності класу, багатомірне опанування навчального матеріалу, формування готовності до особистісної взаємодії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок з української мови на тему.

                    4-Б  класу

Бабич Валентина Федорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Правопис закінчень іменників жіночого  роду на -а (-я) в родовому відмінку

Мета: ознайомити учнів з правописом іменників жіночого роду на -а (-я) в родовому відмінку однини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж], [ч], [ш];вчити добирати закінчення іменників з опорою на вивчене правило; розвивати вміння використовувати вивчені правила для пояснення правопису закінчення іменників у поданих формах; розвивати спостережливість, уміння порівнювати; виховувати любов до рідного слова.

Тип уроку:  урок застосування знань, умінь і навичок;

Обладнання: презентація, підручник з української мови для 4-х класів, автори: М. Д. Захарійчук, А. І. Мовчун, карточки, олівці кольорові

                                                     Хід уроку 

І. Організація класу

І знову дзвоник кличе в клас,

Знання  нові чекають нас.

Ми дуже любим рідну мову,

Її мелодію чудову,

Тож починаємо урок,

Нехай знання ідуть до нас.

 

Вправа «Очікування».

-Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?(учні відповідають).

-А я хочу, щоб ви були на уроці :уважними, старанними,активними.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1.Гра «Так чи ні»

Іменник – це частина мови. (+)

Іменник називає ознаку предмета. (-)

Іменник відповідає на питання хто? що? (+)

Іменники змінюються за числами. (+)

Іменники бувають власні і загальні.(+)

Власні іменники пишуться з великої букви. (+)

Іменники мають 5 відмінків. (-)

Всі іменники належать до жіночого або середнього роду. (-)

До іменників середнього роду можна підставити слова вона, моя.(-)

Кличний відмінок на питання не відповідає. (+)

Початковою формою іменника є знахідний відмінок. (-).

2 Каліграфічна хвилинка

3.Граматична загадка

В англійській мові їх 2, в німецькій – 4, в естонській – 14, у фінській -15, в угорській – 22, в дагестанській – 50, в українській 7. Про що йде мова? (відмінки)

4.Індивідуальна робота

5.Фізкультхвилинка (відео)

ІІІ. Повідомлення  теми та  мети уроку

— Сьогодні на уроці ви ознайомитеся із правописом іменників жіночого роду на -а, -я в родовому відмінкуоднини з основою на твердий і м’який приголосний та на [ж], [ч], [ш]

 

IV. Сприймання  й усвідомлення  нового матеріалу 

1.Створення проблемної ситуації.

 Колективне виконання вправи 122.

Записати іменники в родовому відмінку.

Фанера,полуниця, тиша.

— У яких іменниках жіночого роду в родовому відмінку однини пишеться закінчення -и, а в яких і?

— Від чого залежить закінчення таких іменників? (Від кінцевого приголосного основи іменника в початковій формі.)

2.Робота з правилом.(ст.58)

3.Робота в парах .

Виконання вправи123, ст.58

V. Узагальнення й систематизація отриманих знань 

1.Робота з прислів'ями та загадками (вправа 124, с. 59)

2. Дані іменники поставити у родовому відмінку(усно):

Сосна, неділя, тиша, зима, вулиця, калина, яблуня, пшениця , чаша, хвиля, суниця, їжа праця, вода, школа, весна, миша.

3. Парна робота « Постав слова в родовому відмінку однини»

VI. Підсумок уроку 

— Що нового дізналися? 

-Для чого вам можуть знадобитися знання, отримані на уроці?

1. Вправа «Незакінчене слово»

 

2. Вправа « Незакінчене речення»

- У родовому відмінку однини іменники жіночого роду на -а (-я) мають закінчення -і після... (м’яких приголосних та [ж], [ч], [ш]). 

- У родовому відмінку однини іменники жіночого роду на -а (-я) мають закінчення -и після... (твердих приголосних). 

Кому ви б хотіли подякувати за роботу на уроці?

Чи справдилися ваші очікування?

    

 

VII. Домашнє завдання

Вправа 124, с. 63. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок з української мови   в 4-Б класі

на тему:

«Іменник як частина мови. Повторення вивченого» Бабич Валентина Федорівни

_______________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Мета: актуалізувати знання учнів про іменник, його значення, граматичні ознаки; розвивати вміння знаходити іменник у тексті серед інших частин мови; виховувати пізнавальний інтерес.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

                                                    Хід уроку

 

⃓.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 

1.  Вправа «Знайди іменник»

- Із поданих слів виписати іменники. ( дерева, ходить, зелений, рясний, свіжа, весна, ховатися, молоко, лінивий, шелестить, ворона, метелик, небо, смішний, сердита, біжить, легко, хліб, дошка)

 

 

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні ми пригадаємо, що нам відомо про іменник; розширимо свої знання про лексичне значення іменника.

СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Колективна робота над вправою 97 (с. 48)

Виразне читання вірша

— Які з іменників належать до істот, а які — до неістот?

— Запишіть їх у дві колонки.

(Хто?) донечко, котик.

(Що?) ранком, вікно, ганку, сніг, очі, вуха, іній, трамвайчик.

— Наведіть власні приклади.

Вибіркове списування (вправа 98, с. 48)

Читання тексту, з’ясування значень невідомих слів.

— Про кого йдеться в тексті?

— Куди любив ходити Томаш?

— За чим він спостерігав?

— З якою метою він це робив?

Вибіркове списування за завданням підручника.

— Що ви знаєте про правопис власних іменників?

— До назви кожної країни пишіть назву її столиці. (Чехія — Прага, Словаччина — Братислава, Польща — Варшава, Франція — Париж, Болгарія — Софія.)

Робота в парах.

Ознайомлення з теоретичним матеріалом (с. 49)

Учні читають правило і ставлять одне одному запитання за його змістом.

— Наведіть власні приклади іменників.

— Що у науці про мову називають предметом?

Підказка. Читай уважно додатковий теоретичний матеріал на с. 49 унизу сторінки.

Гра «Хто швидше?»

— До кожної групи доберіть по 3-4 іменники.

Дівчата:

Назви явищ природи: ...

Перелітні птахи: ...

Хлопці:

Назви знарядь праці: ...

Свійські тварини: ...

Фізкультхвилинка

Індивідуальна робота звуко-буквенний аналіз « Кілометр, ліворуч»

УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

Уточнення предметності іменника

— Наведіть приклади іменників, що означають назви предметів, які можна побачити, почути, до яких можна доторкнутися.

— А які іменники означають те, про що можна лише подумати? (Радість, сум, сміливість, біль, холод, любов)

— Яке питання можна поставити до цих іменників? (Що?)

Висновок. До іменників належать слова, які мають абстрактне значення і відповідають на питання що?.

Робота за вправою 99 (с. 49)

Читання іменників «ланцюжком».

Виписування іменників за групами.

(Назви конкретних предметів: телефон, сніг, дерево, книжка, кілометр.

Почуття: сум, біль, радість, жаль, плач.

Назви простору: височінь, безмежність, широчінь.)

Словникова робота (відео)

Вправа « Гронування)

Висновок. Коли ми даємо характеристику предмету, то розповідаємо про його форму, розміри,  , матеріал, з якого він виготовлений, яке має призначення.

Коли ми даємо характеристику слову, то розповідаємо про кількість звуків і букв у слові, до якої частини мови належить це слово, які граматичні ознаки (рід, число, відмінок, член речення) має.

    ПІДСУМОК УРОКУ

— Яку частину мови пригадали на уроці?

— Що називається іменником?

— Як поділяються іменники за значенням?

— З якою метою предметові надається власна назва?

Рефлексія

(На партах  - жовті кружечки)

-Ми всі дуже гарно працювали. Мені сподобалася ваша робота на уроці. Але я хочу, щоб ви теж показали мені за допомогою смайликів свій настрій, свої почуття. Якщо ви отримали задоволення від уроку – малюємо посмішку, щось трошки не сподобалось – спокійний вираз, взагалі не сподобалося – сумний вираз.

 

 

 

 

 

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вправа 100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Урок з природознавства в 4- Б класі

          Тема. Географічна карта.

                     Умовні знаки на карті.

                          Бабич Валентина Федорівна

 

 

 

 

 

Тема. Географічна карта. Умовні знаки на карті.

Мета.  Закріпити й поглибити знання дітей про  план місцевості, масштаб, глобус, формувати уявлення про поняття “географічна карта”; уміння читати карту, використовуючи умовні позначення та масштаб; ознайомити з видами  географічних карт,розвивати спостережливість;  виховувати прагнення використовувати одержані знання та вміння в практичній  діяльності.

Тип уроку. Узагальнюючий, урок повторення

Обладнання:  презентація,  глобус, фізична карта півкуль, фізична карта України, різні види карт.

Хід   уроку

І.Організація   учнів  до уроку

 ІІ. Актуалізація  і навчальної діяльності учнів

  1.Хвилинка фенологічних спостережень.

⃓. Повідомлення синоптика. Слайд 1 (учень)

-  Пора року?    -  Місяць?  

- Температура повітря? 

- Вітер?   - Опади?

- Зміни в живій природі?  - Праця людей.

⃓⃓. Повторення вивченого матеріалу

 Інтелектуальна   гра   «Найрозумніший» ( презентація)

1.Модель Землі. (Глобус)

2.Що таке горизонт? (Горизонт – це  простір землі, який можна  охопити очима)

3.Основні  сторони горизонту. Північ (Пн.), південь (Пд.), захід (Зх.), схід (Сх.)

4.Прилад для визначення сторін горизонту.  (Компас)

5. Скільки материків на землі? (6)

6.Число, що показує, у скільки разів зменшене  відстань на місцевості.        (Масштаб)

7.Що таке план місцевості? (План  місцевості - це зменшене узагальнене зображення невеликої ділянки земної поверхні)

8.Індивідуальна перевірка.  (Карточка №1 ),

Прочитай лист юних охоронців природи( парна робота), ( карточка №     )

 

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Відгадайте загадку.

Країна без людей, міста без будинків,

ліси без дерев ,моря без води.  (Карта)

ІV. Повідомлення теми і мети уроку .

  Кожна людина народжується мрійником, мандрівником..Далекий  світ кличе нас, але в реальному житті не кожному вдається  стати учасником, подорожей, відкриттів. А щоб це зробити, нам сьогодні треба дуже гарно вивчити нову тему, а саме: ознайомитися  з поняттям “карта”, різними її видами; навчитися читати карту, використовуючи умовні позначення і масштаб; дізнаємося чим відрізняється карта від плану місцевості і  їхнє значення для життя людини. ( слайд 9)

V. Вивчення нового матеріалу. 

1.Пояснення вчителя

— Діти, є люди, які побували в космосі, побачили, якою є наша Земля з тієї висоти. Вони сфотографували її, тому ми можемо сьогодні уявити наочно, якою є вона, наша Земля. Потім винайшли глобус, який у зменшеному вигляді є моделлю Землі. Але глобусом користуватися незручно, тому вчені і придумали карту.

Географи – це вчені, які вивчають форму земної поверхні, а також країни та їх мешканців. Саме географи складають карти.

Географічна карта – це зменшене зображення  земної поверхні  на площині, виконане у масштабі, де географічні об'єкти (моря, річки, озера,гори, міста)  позначено умовними знаками.(Демонстрування)

Перші карти з'явилися   навіть раніше, ніж виникла   писемність. Уже тоді люди  вміли зображувати   розташування    прибережних островів, заток, гирл річок, щоб  пояснити людині, незнайомій   із   місцевістю, як знайти   дорогу. Ці   карти створювалися на бересті, на кістці, на піску.

             Це цікаво           (Повідомлення учнів)

1-й учень. Географічні карти із зображенням природних об'єктів (материків,океанів,гір, рівнин, річок, озер,)називають фізичними. Це фізична карта півкуль, фізична карта України) (Демонстрування)

2-й учень. На їх основі створюють спеціальні карти: рослинного світу;карти грунтів; розміщення населення;  погоди;історичні.    На політичних картах різними кольорами зображують різні країни, на історичних-різноманітні події. Існують карти,на яких зображено не всю земну поверхню, а лише її частину, наприклад область, район, селище. (Демонстрування)

2. Робота з фізичною картою півкуль і фізичною картою світу

—    Для того щоб подорожувати  за  картою, потрібно навчитися читати карту. Читати — це не означає читати тільки написи на ній. Потрібно розуміти й особливу мову карти — умовні знаки. До них належать різні кольори й інші позначки. Суходіл позначають різними кольорами: зеленим- низовини,жовтий -підвищення,коричневим-гори. Чим темніший коричневий колір, тим вищі  гори. Водойми(річки, озера, моря, океани) зображують блакитним кольором. Великі міста  на карті позначають кружечками.Крім умовних позначок є ще  умовні лінії  - меридіани і паралелі.

Що означають ці лінії ви дізнаєтесь коли попрацюєте з підручником.

3.  Робота з підручником.  Ст. 38-39

На який напрямок вказують меридіани?

На який напрямок вказують паралелі?

Ф І З К У Л Ь Т Х В И Л И Н К А

 Практичне ознайомлення  з контурними картами

 Гра-подорож « Хто швидше віднайде на карті … гори, річки…)

Проблемно-пошукове завдання.

 

Користуючись  фізичною картою України   заповнити   таблицю:

Міста	Річки	Озера	Моря	Гори

 

 

 

 

IV. Закріплення вивченого   матеріалу.

Робота в парах.  «Незакінчене речення»

1. Зменшене зображення земної поверхі на площині, виконане у масштабі. Де географічні об'єкти (моря, річки, гори, міста позначено умовними знаками називають ….( Географічною картою)

2. Лінії на глобусі, що з’єднують північний та південний полюси і проведені згори вниз, називаються… (меридіанами).

3. Лінії, що проведені зліва направо, називаються… (паралелями).

4. Якщо поверхню півкуль зобразити на аркуші паперу, то отримаємо… (карту півкуль).

5. Якими кольорами позначають сушу на карті і глобусі? (Коричневий, жовтий, зелений)

6. Маштаби бувають……. (великомасштабні, дрібномасштабні)

V⃓.  Підсумок уроку. Рефлексія

1.Тестування «Так чи ні?»

Зеленим кольором на карті позначені рівнини. (Так)

Об’єкти на карті показуй тільки пальцем. (Ні)

Блакитним кольором на карті позначена вода. (Так)

На карті України є океан. (Ні)

Коричневим кольором на карті позначені гори. (Так)

2.Гра «Мікрофон»

Що ми відкрили на уроці?

Що було нового для кожного із вас зокрема?

Що найбільше запам'яталось на уроці?

Кому на уроці було цікаво?

Про що з цієї теми вам хочеться дізнатися іще?

Чи можете ви сказати, що сьогодні знаєте більше, ніж учора?

3. Домашнє завдання

С. 38-39у підручнику, за бажанням відшукати в довідковій літературі цікавий матеріал про  спеціальні карти .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картка                  План і карта

Прізвище, ім’я___________________________________________________________

1.Уважно роздивись репродукції картин і виконай завдання

 

             

 

                                              

 

 

 

З’єднай лінією репродукцію картини з відповідним умовним позначенням

Створи власний малюнок, якому відповідатиме зайвий умовний знак

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. З’єднай стрілочкою слово і його значення

 Лінія, по якій небо ніби сходиться із Землею

 

 

Ліні                                            Простір Землі, який можна охопити очима

 

2. Уважно роздивись світлини краєвидів.

                   

   

Познач Vвідкриту місцевість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картка                План і карта

Прізвище, ім’я_______________________________________________________

 

1. Дітям потрібно визначити основні та проміжні сторони горизонту. Допоможи їм справитись із завданням?

 

                                      

Основні  сторони горизонту                      Проміжні сторони горизонту

За допомогою компасу визначте, де в класі основні сторони горизонту.

 У якій стороні розташована дошка, двері, вікна?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Склади подібну розповідь про свій літній відпочинок, запропонуй сусіду(сусідці) по парті її прочитати.

 

 

 

 

 

 

Картка        План і карта ( робота в парах)

Прізвище, ім’я______________________________________

1. Петрик намалював малюнок і підписав його. Чи погоджуєшся ти з хлопчиком?

Чого на малюнку не вистачає? Що забув зобразити Петрик? Домалюй.