Інтерактивний урок з елементами проектної технології

Тема.  Григір Тютюнник. Коротко про письменника.

Вічна тема любовного трикутника в новітній інтерпретації. «Три зозулі з поклоном». Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу

Мета: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника та з новелою «Три зозулі з поклоном»; виробляти в учнів уміння аналізувати літературний образ, проводити філософське дослідження на матеріалі прочитаного твору, продовжуючи навчати учнів працювати в парах, у групах; розвивати творчу уяву й аналітичне мислення; навчати висловлювати власну думку про прочитане, виховувати повагу до людини, прагнення пізнати самого себе.

Тип уроку: урок формування вмінь і навичок (урок-спостереження і дослідження тексту художнього твору)

Вид уроку: інтерактивний урок з елементами проектної технології.

Обладнання: портрет Григора Тютюнника, твори письменника, епіграф.

Любові Всевишній присвячується
Гр. Тютюнник

Випереджувальні завдання

Індивідуальна робота: підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Гр.Тютюнника; прочитати новелу «Три зозулі з поклоном»

Групова проектна діяльність

Група І – підготувати усне повідомлення «Любов у житті Марфи», «Невідісланий лист Марфи Михайлу».

Група ІІ – підготувати усне повідомлення «Любов у житті Михайла».

Група ІІІ – підготувати усне повідомлення «Любов у житті Софії».

Група IV – підготувати усне повідомлення «Історія створення новели «Три зозулі з поклоном»».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово вчителя.

«Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник.

Живописець правди – так можна б визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі.

Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все із прочитаного залишає глибокий слід у душах і серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися.» Так тепло й захоплено відгукнувся Олесь Гончар про свого молодшого побратима по перу.

Саме Гр.Тютюннику буде присвячено наш сьогоднішній урок.

2. Оголошення теми, мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Випереджувальне домашнє завдання.
2. Бесіда.

• Давайте пригадаємо, з якими творами Гр.Тютюнника ви познайомились в попередніх класах? («Дивак», «Климко»).

• Про що вони? (Про важку сирітську долю дітей).
• Чому в літературі є два імені – Григорій Тютюнник і Григір Тютюнник? (Григорій Тютюнник – український письменник, автор відомого роману «Вир». Це старший брат Григора, який замінив йому батька, став найпершим літературним вчителем. Допомагав матеріально, підтримував морально, делікатно схиляв до української мови).

ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

Саме Григорій Тютюнник, старший брат і перший літературний вчитель, дав Григору пораду: писати лише тоді, коли не писати він не може.

Творчість для Григора Тютюнника була не заробітчанством, а священнодійством. Кожен його твір – це біль, страждання за людину. «Іноді я відчуваю людину, як рана – сіль,» - писав він у щоденнику.

Творчий спадок письменника невеликий – укладається у двотомник, що з’явився у 1984-1985 рр. Жанрово одноманітний – це новели, оповідання, кілька повістей. Та в цих невеликих за обсягом творах талановитий письменник створив колоритні, незабутні образи простих людей.

Однією з найчарівніших перлин української літератури ХХ століття є новела «Три зозулі з поклоном». Про цей твір, який ми розглядатимемо на уроці, відомий літературознавець Євген Сверстюк писав : «Струна затремтіла, коли в таборі я прочитав у збірці Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» - оповідання про зека в серпанку любові – твір, злеліяний на дні душі в глибокій самоті».

2. Бесіда.

 - Учні, вдома ви прочитали новелу. Про що ж ця новела?

(Звичайно, перш за все, про любов).

 - А ще про що?

(А ще – про людські долі, які нещадно скалічила тоталітарна система, про високий духовний світ простої людини. І про весь уклад довоєнного і повоєнного села (виснажливу працю жінок на колгоспному полі, світло каганців, брак чоловіків – одні інваліди, студентські злидні)).

3. Історія створення новели.

1.Слово вчителя.

До написання новели письменник, здається прямував усе попереднє життя, а поштовхом послужила, здавалось би, незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини. Очевидці розповідають, що, почувши цю пісню, Тютюнник підхопився й побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого. Навіть ім’я не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора.

2.Слухання пісні «Летіла зозуля через мою хату…»

 - Пропоную послухати українську народну пісню, яка стала поштовхом до написання новели.

4. Робота з текстом новели.

1. Слово вчителя.

Усього на кількох сторінках розгортається досить поширена житейська історія нерозділеного кохання, власне, традиційний «любовний трикутник». Любов заволоділа серцями трьох людей : Михайлом, Софії і Марфи. Однак автор оновлює, модернізує цей «вічний сюжет» не лише відсутністю морально-етичного конфлікту, українськими історичними реаліями, але й за допомогою оригінальної композиції.

2.Еврестична бесіда.

 - У чому незвичність композиції твору?

( - У творі тісно перелились час теперішній і минулий, реальність зі спогадами, розповіддю, листом «від тата», який є новелою у новелі.

• Послідовної дії в новелі немає: вона ніби «змонтована» з різних хронологічних фрагментів, тому непросту історію стосунків читач вибудовує сам).
• Які автобіографічні мотиви ви помітили у творі?

(Батько репресований; звати Михайлом).

5. Побудова сюжетного ланцюжка.

Учитель. Перед тим, як перейти до характеристики головних героїв новели, пригадаймо сюжет.

1. Заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина.

2. Синові (оповідачеві новели) історію цього кохання розповідає мати Софія.

3. Михайла заслано до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться.

4. Один раз на місяць від Михайла Дружині надходять листи.

5. Прихід листів інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає   пригорнути до грудей і «подержати».

6. Соня, яка знає про Марфину любов до її чоловіка, не картає суперницю.

- В основі цього твору – любовний трикутник: Софія – Михайло – Марфа.

Стосунки цих людей надзвичайно складні.

6. Робота над образами.

Учитель. Дві жінки, Софія і Марфа, покохали одного чоловіка, та такого, що й справді не дивина не покохати: вродливий і сильний, мужній і стриманий, як то належить справжньому чоловікові, однаково вдатний до праці і пісні. Вони сходяться сім'ями, по-сусідськи, повечеряти, поговорити, поспівати. Марфин Карпо «тьопає» галушки чи щось інше наминає, а бідолашна Марфа, яку за маленький зріст називали «Марфою маленькою» - тоне в Михайлових очах.

Софія – «законна» дружина Михайла – усе бачить, усе розуміє. І мовчить. І всі вони мовчать про потаємне. Хіба що про життя розмовляють та співають. Бо Михайло та Софія – то родина, у них маленький син. Нема взаємних образ, нема жалю, нема нарікань. Бо так склалося життя.

• Яку роль відіграє любов у житті героїв новели?

Над цим питанням учні працювали у групах вдома і зараз представлять результати своєї роботи.

Робота в групах.

І ГРУПА Любов у житті Марфи

1 учень. Марфа Яркова, колись «тонесенька, тендітна, у благенькій вишиваній сорочці», із сяючими жовтими кучерями, що вибивалися з-під чорної хустки.

За розповіддю Софії, «два годочки прожила з Карпом своїм, а нажилася за сто». Карпо був товстопиким, товстоногим, рудим. Коли сусіди співали на посиденьках, він дивився у стелю, або вуса свої розпушував. А ще їсти любив – як за себе кидав. Тож не дивно, що дев’ятнадцятирічна Марфа покохала Михайла, котрий як «сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі».

Коли Михайло попав у веремію сталінських репресій і опинився в сибірських концтаборах, Марфа серцем відчувала, коли прийде до родини лист від нього. І тоді вона просила поштаря дати хоч потримати це «письомце» в руках, поплакати над ним, притиснути до грудей. Марфа розуміє, що на більше вона не має права.

2 учень. Зачитує невідісланий лист Марфи Михайлу.

Любий Михайло! Як я кохаю тебе. Я відчуваю кожний твій крок, рух, твоє дихання. Усе моє єство, кожна моя клітинка належить тобі, хоч знаю, що не маю ніякої надії на своє кохання, бо ти чоловік іншої жінки, батько рідного сина. Та впевнена в тому, що ніхто тебе так не відчуває, як я. Страждаю, мучусь, але я щаслива, що кохаю тебе. Не можу передати словами, що я відчуваю, знаючи, що ти в далекому Сибіру. Так хочеться полегшити твоє життя, тож думкою, душею я завжди поруч з тобою. Я з нетерпінням чекаю твоїх листів, хоч вони не для мене. Щодня бігаю до пошти, щоб першою дізнатись, чи є від тебе лист. А тоді благаю листоношу, щоб дозволив потримати в руках твого довгожданого листа. Я ніби відчуваю тепло твоїх рук, плачу від радості, пригортаю листа до грудей, цілую зворотну адресу — і мені стає легше, бо це надає мені сили для життя й любові. Дякую тобі, любий, за те, що відчуваєш, як ходить коло тебе моя душа.

ІІ ГРУПА Любов у житті Михайла

Мене тридцятирічного чоловіка сильно, пристрасно, жагуче, безнадійно покохала молода, «тонесенька, тендітна» жінка Марфа Яркова. У селі за маленький її зріст звали «маленькою Марфою». Вона й жила на світі тільки тим, що могла бачити мене, бо односельцями ж були. І ось прийшла біда. Я потрапив у веремію сталінських репресій і опинився в сибірських концтаборах. Тепер дівчину тримали на світі мої листи, які я, зрозуміла річ, писав не їй, а своїй родині. Вона серцем вгадувала день, коли приходив лист від мене. Випросивши листа, «пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу…». А Левко, листоноша, озираючись довкола, зітхав, діставав із сумки конверт і простягав Марфі, постійно просив її нікому не говорити, бо за це його могли вигнати. Прочитавши мій лист, дівчина «біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить — не висушить сльози у її очах». А Софія, дружина кохана моя, знала про Марфину любов до мене, але не картала за це суперницю .В одному з листів я просив дружину: «Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном…», бо Я, як і більшість українців, вірив не лише в приворотне зілля й приворотні замовляння, а й у відворотні зілля та замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном». Таке привітання означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття. Соню, я хочу хоча б у сні побачити тебе й малого сина, тому й прошу тебе, кохана моя,сходити до Марфи. Хай не ходить біля мене її нещасна душа: «Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку». Так були знедолені всі — дружина, Марфа і я. Знедолений увесь народ.

ІІІ ГРУПА.  Любов у житті Софії

1 учень. Софія – дружина Михайла.

Письменник змальовує її надзвичайно мудрою жінкою. Недарма ім’я у неї Софія, що означає «мудрість».

Софія – спокійна, врівноважена (може, тому, що впевнена в чоловіковій любові), співчутлива. Вона навіть сказала якось чоловікові : «Ти , Михайле…хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться».

Софія вважає ту любов Марфину якоюсь святою, неземною, тому й не ревнує, не переживає, а тільки співчуває.

2 учень. Зачитує вірш «Три зозулі з поклоном».

Кохання — це велике почуття.
Не кожному дано його пізнати.
Від нього іноді залежить сенс життя,
Хоча цього не хочеш визнавати.
Воно дає натхнення й сили,
Здаються люди всі і добрі, й милі,
Така приходить жага до життя,
Що забуваєш негаразди нашого буття.
Тендітна, молода, струнка, немов тополя,
«Маленька» Марфа у житті багато знала горя,
А серце мала таке велике й щире,
Що безнадійную любов в собі таїло.
Самій лиш дев’ятнадцять порівнялось,
Як в зрілого чужого чоловіка закохалась.
Усім єством і кожною клітинкою своєю
Михайла відчувала всією душею.
І знало все село про цю любов безмежну,
Й поштар Левко був з нею обережний.
І син Михайла, і Михайлова дружина мила —
Всі дивувались, що кохання — така велика сила.
Поруч з Михайлом Марфи душа нещасна,
Яку він відчуває неймовірно ясно.
Із «несходимої» Сибірі три зозулі їй з поклоном посилає,
Чи долетять вони, чи ні — не знає.
А у селі дружина Соня й син чекають,
Що не повернеться Михайло, того не знають.
А під вікном сосна шумить,
Про що вона із вітром гомонить?

Учитель. Отже, саме любов єднає всіх трьох героїв, робить їх чистішими, добрішими, здатними на співпереживання, на найглибше розуміння одне одного.

Найголовніше в цій новелі навіть не трагічна історія нерозділеного кохання, а самі почуття, переживання героїв, які автор передає тонко, глибоко і переконливо. І саме вони рухають сюжетом твору, визначають його головну ідею.

• Отже, на вашу думку, хто є головним персонажем новели?

(Головним персонажем твору є любов, а люди лише її уособлюють, матеріалізують).

Учитель. Михайла, його дружину Соню, Марфу єднає страждання і любов як найвище мірило вартості людини.

«Любові всевишній присвячується» - недарма такий епіграф дає Гр.Тютюнник. У новелі любов оточено якимсь неземним ореолом, далеким од звичного, побутового розуміння.

Любов благодатним світлом розливається навкруги.

• Пригадайте з тексту новели епізоди, у яких письменник передає цю любов.

( - і в житті, і в розлуці Марфа і Михайло «отак одне одного чули»;

• листоноша, який приносить звістку від Михайла, поблажливо дає Марфі пригорнути до грудей листа. Він розуміє й поважає її почуття;
• Соня не картає «суперницю», а навпаки, розуміє й тому найкращими, теплими словами говорить про неї своєму синові.
• Останній лист Михайла, у якому він посилає через Соню Марфі три зозулі з поклоном (учень зачитує уривок з твору – останній лист Михайла «Не суди мене гірко…»)

Учитель. Отже, у зображенні трагічної історії кохання героїв письменник утілив свій ідеал, подав нам свою версію гармонійного, християнського налагодження найбільш заплутаних стосунків, аніж то є у житті.

Жоден із героїв новели не поборов свого страждання, не зменшив душевного болю, у всіх трьох трагічно склалася доля

• Пригадайте, учні, як саме?

( - Михайло безслідно зник на каторзі.

•    Соня одна виростила сина.
•    Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в очі дорослого сина.)

7. Дослідження художніх особливостей новели.

Учитель. Учні, коли ви читали новелу, то, напевно, звернули увагу, що у творі, немає жодного зайвого слова. Кожне – значуще. Недарма Григіра Тютюнника вважають справжнім «майстром художньої деталі». За її допомогою письменник досягнув лаконізму, але кожна деталь несе у собі величезну інформацію.

• Що таке художня деталь?

(Учні зачитують з підручника і записують у зошити визначення с.305).

Художня деталь – це різновид художнього образу, яскрава, промовиста подробиця, яка у творі виконує важливу роль: за її допомогою автор наголошує на чомусь, підкреслює його ідейне спрямування, порушує якусь проблему тощо.

8. Пошуково-дослідницька робота учнів.

- Які художні деталі використав письменник у новелі? Розкрийте значення кожної з них.

(Учні зачитують з тексту приклади художньої деталі, коментують їх.)

•         Хлопець-студент повертається додому. Проходить мимо сусідки і, вітаючись, вклоняється.
  

(Художня деталь «вклоняється». У цьому слові – традиційна для українського народу пошана до старших, привітність, такт).

•         Однорукий поштар, дядько Левко – «височений, худющий, як сама худорба».

(Художня деталь «однорукий» - говорить про час, у який відбуваються події – недавно була війна, на якій поштар втратив руку).

• Поштар жаліє Марфу, дає їй чужого листа. Бере від неї «пожмаканого» карбованця («пожмаканого», бо берегла його дівчина, ховала, носила іх собою для такого випадку).
•         Коли Софія розповідає синові про батька, то двічі говорить про те, що Михайло «рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось», «затулить надбрів’я рукою і співає» (а очі – дзеркало душі, значить, приховував, що ж у душі);
•         Описуючи Марфу, письменник використовує таку деталь : у неї «жовті кучері з-під чорної хустки» (що символізує її розлуку й печаль).
•         Посивіла Марфа і посивів Михайло.
•         Через весь твір проходять образи «батькових» сосен – як пам’ять про батька; символ рідної домівки. У кінці твору художня деталь «молоді сосни» - життя батька Михайла продовжується у його синові, який повернувся до батьківського дому.

Учитель. А якою виразною художньою деталлю є заголовок твору – «Три зозулі з поклоном». Чимось прадавнім, фольклорним віє від нього. Глибоку символіку несе і число три, і назва птаха.

В українській народній творчості зозуля – символ туги, провіщення. Це народне відтворене замовляння. Коли людині відмовляли у взаємності, щоб позбавити страждання, їй передавали «Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, відпусти.

А ще зозуля – птаха, яка не мостить свого гнізда, тож людина повинна зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь взаємності.

Отже, «Три зозулі з поклоном» - це святість трьох душ, що автор втілив їх у трьох образах: Софії, Михайла, Марфи, приречених на кохання і вічну розлуку.

•         Учні, що , на вашу думку, символізує число три?

 - любовний трикутник: Софія-Михайло-Марфа;

 - можливо, Михайло бажає Марфі душевного спокою, щастя, любові;

 - можливо, знаючи в який час посилає Михайло свій поклін (період сталінських репресій, 1937 рік), то, може, хоч одна зозуля долетить додому.

Учитель. Отже, все в новелі – від заголовка до кінцівки пронизане якимось дивним щемливим почуттям, яке йде від серця і має не лише автобіографічну основу, але й увібрало в себе дух і почуття цілого покоління та загальнолюдські цінності.

А зараз сюрприз – Конверт щирості.

Ви уже дорослі, і тому дайте відповіді на питання із конверта щирості.

• Що для людини важливіше : кохати чи бути коханою?
• Що робити: якщо зустрів людину, покохав її, а вона у шлюбі?
• Скільки разів у житті можна кохати?
• Чи буває кохання з першого погляду?
• Чи можна покохати людину, якщо вона не завжди буває порядною, вдячною?
• Чи варто в коханій людині шукати пріоритети, и її можна любити просто так?

V. Оцінювання. Підсумок уроку.

1. Проблемне питання.

 - Чого вчить новела Гр.Тютюнника «Три зозулі з поклоном» нас, читачів ХХІ століття?

 -  благородства в коханні;

• любов це дар Божий;
• любов – це почуття, незалежне від свідомості, бажання, волі;
• любов дається вищою силою, а тому мусить залишатися поза осудом чи запереченням;
• вчить здатності зрозуміти і пробачити іншого;
• вчить вміння поважати чужі почуття й не зашкодити іншому;
• стверджує думку, що справжня любов має право на існування.

Учитель. Отже, на уроці ми проаналізували новелу «Три зозулі з поклоном» і переконалися у тому, що любов – це велике почуття, яке приносить людині щастя і горе, радість і муку. І той, хто хоч раз у житті пізнав силу кохання, знає, як міцно переплетені в ньому ці почуття.

Учні, нехай у ваших серцях завжди буде місце для любові, навіть якщо вона не взаємна. Будьте уважні до людей, які вас оточують, особливо до тих, хто вас любить. Поважайте їхні почуття. Не розпускайте пліток, не судіть, бо, як писала Л.Костенко «любов – це, люди, діло неосудне». Лише так кожен із вас може розраховувати на те, що і його відкрите серце не буде скривджене і зневажене.

VI. Домашнє завдання.

1.Скласти асоціативний кущ до слова кохання.

2. Продовжити роботу над текстом твору.
Тема уроку. Григір Тютюнник. Коротко про письменника.

Вічна тема любовного трикутника в новітній інтерпретації. «Три зозулі з поклоном». Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу

На вивчення творчості Гр. Тютюнника навчальною програмою відводиться два уроки. Це – перший урок з теми.

• Чому вибрала для відкритого уроку саме цю тему? Мабуть, тому що вона для дівчат 3 курсу дуже актуальна. Всі вони – закохані і говорять тільки про любов.

Метою уроку було: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника та з новелою «Три зозулі з поклоном»; виробляти в учнів уміння аналізувати літературний образ, проводити філософське дослідження на матеріалі прочитаного твору, продовжуючи навчати учнів працювати в парах, у групі; розвивати творчу уяву й аналітичне мислення; навчати висловлювати власну думку про прочитане, виховувати повагу до людини, прагнення пізнати самого себе.

Тип уроку: урок формування вмінь і навичок (урок-спостереження і дослідження тексту художнього твору)

На уроці я поєднала дослідницьку технологію з методом навчального проекту.

Діяльність учнів під час проекту здійснювалась у формі самостійної дослідницько-пошукової роботи. Результати  проектної діяльності стали творчі роботи учнів.

На уроці використала випереджувальні завдання дослідницько-пошукового характеру, еврестичну бесіду, елементи технології розвитку критичного мислення.

Вважаю, що тему уроку я розкрила, мети уроку досягла.