Історичний словник. Всесвітня історія.

8 КЛАС

 «ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ»,

«ПОЧАТОК РЕФОРМАЦІЇ В ЄВРОПІ»

Історичний словник:

Аграрне суспільство — перший вид створеної людьми цивілізації. Його ознаки: 1) основою господарства є землеробство. Переважна більшість лю­дей живе у селах, веде натуральне господарство. Товарно-грошові відноси­ни розвиваються, як правило, лише в містах; 2) суспільство складається з окремих станів, права та обов'язки людини визначаються її походжен­ням; 3) більшість населення зазвичай не має політичних прав. На управлін­ня державою можуть впливати лише знатні землевласницька знать; 4) куль­тура та світогляд більшості людей перебували під впливом релігії, традицій і звичаїв предків. У суспільстві мало освічених людей.

Англіканство — національне віросповідання, що прийшло на зміну ка­толицизму під час Реформації в Англії. Главою англіканської церкви став король.

Аскетизм — зречення земних, «грішних», задоволень заради порятунку душі.

Банк — установа, яка зберігає гроші вкладників, надає кредити та висту­пає у ролі посередника під час платежів і грошових розрахунків клієнтів.

Держава — організація, що керує суспільством, людьми, які прожива­ють на певній території (у межах держави). У кожній державі існують: апа­рат управління (урядовці), система законів (право), служби захисту закон­ного порядку, армія, збір податків.

Громадянська війна — війна між жителями однієї держави за владу в країні.

Гугеноти — так називали французьких протестантів, які сповідували кальвінізм.

Догмати — основні положення віри, що вважаються незаперечними та незмінними.

Єретик — людина, що виступає проти певних догматів релігійного вчення.

Залежні селяни — землероби-общинники, які живуть на землі феодала-сеньйора, мають право на довічне володіння наділом і ведення власного господарства, але зобов'язані платити за це оброк і відбувати на панщину на користь свого феодала.

Ідальго — дрібні та середні лицарі Іспанії, які брали участь у завоюванні нових земель.

Єзуїти — члени католицького чернечого ордена, заснованого в 1534 р. в Парижі іспанцем Ігнатієм Лойолою для боротьби з Реформацією.

Зміна дат відкрита під час кругосвітніх подорожей. Загальноприйня­тим є те, що коли кораблі йдуть зі сходу, то під час перетину лінії зміни дат, яка проходить умовно меридіаном Гринвіча, один день рахують двічі. А ко­ли корабель йде із заходу, то пропускають один день.

Індульгенція — грамота про прощення гріхів.

Індустрія — діяльність; промисловість.

Індустріальне суспільство — суспільство, в якому завершений процес створення крупної, технологічно розвиненої промисловості.

Інквізиція — особливий церковний суд у католицьких країнах.

Каравела — морське однопалубне трищоглове судно, що з'явилося у XII ст. Каравела мала косі вітрила, які дозволяли їй йти проти вітру під «гострим» кутом «зигзагом» (правим і лівим галсами). Ці судна були ма-неврені, легкі й швидкохідні. За попутного вітру каравела робила до 12 вузлів (22 км) на годину. Каравели втратили своє значення наприкінці XVII ст.

Компас був винайдений у Китаї та застосовувався за дві тисячі років до н. е. для орієнтування у пустелях Центральної Азії. У ньому намагнічена стрілка плавала на пробці в судині з водою. В Європі застосовується з XIІ ст. Тільки на початку XIV ст. компас набув сучасного вигляду (стрілка на вістрі голки) і почав використовуватися у морській справі.

Кальвінізм — один з напрямів протестантизму, заснований Жаном Кальвіном, творцем вчення про «божественне призначення».

Капітал — основні багатства (земля, дома, знаряддя праці, гроші), що приносять прибуток.

Капіталіст (буржуа, підприємець) — власник капіталу, який організовує виробництво або торгівлю з метою отримати прибуток, використовуючи працю найманих робітників. Розпоряджаючись прибутком, капіталіст час­тину її виділяє на зарплату робітникам, а решта стає його доходом.

Капіталістичні відносини — суспільно-господарські зв'язки між людь­ми, які передбачають конкуренцію на ринку між приватними власниками капіталів (основних багатств), відносини між капіталістами та найманими робітниками.

Колоніальна війна — суперечка між великими державами за перерозподіл колоніальних володінь.

Колоніальна імперія — держава, яка володіє колоніями в різних частинах світу.

Колонія — залежна територія, що перебувє під верховним управлінням метрополії. Тубільна колонія — колонія, в якій більшість населення склада­ють корінні жителі, відмінні від жителів метрополії. Переселенська ко­лонія — колонія, в якій більшість населення — переселенці з метрополії або їх нащадки.

Конкіста — завоювання — назва періоду завоювання Мексики, Цент­ральної та Південної Америки іспанцями та португальцями.

Конкістадори — завойовники нових земель для іспанської корони.

Лаг — прилад для визначення швидкості руху судна. Уперше був засто­сований Магелланом під час навколосвітнього плавання. До нього відстань визначалася на око.

Лютеранин — вчення про «виправдання вірою», розроблене Мартіном Лютером.

Мануфактура — рання форма індустріального виробництва, заснована на розподілі ручної праці робітників на окремі операції.

Метрополія — ядро колоніальної імперії, територія, на якій склалася держава та народ, що приступив до захоплення колоній.

Монархія абсолютна — форма правління, за якої правителю (монарху) належить необмежена законодавча, виконавча та судова влада.

Монархія конституційна — форма правління, за якої влада монарха об­межена законом — Конституцією та обраним законодавчим органом вла­ди — парламентом.

Монархія станово-представницька — форма правління, за якої монарх керує країною, спираючись на рішення зборів та виборних представників станів.

Нова історія — це епоха, коли формувалися основи індустріального суспільства.

Пресвітеріанство — особливий варіант кальвінізму, що затвердився у Шотландії.

Ринок — система постійних торгових зв'язків, яка охоплює частину країни, країну в цілому, увесь світ.

Стани — групи населення країни, кожна з яких відрізнялася своїми певними правами та обов'язками в суспільстві. Класичний приклад — Франція. Тут «перший» стан (духівництво) та «другий» (дворянство) — при­вілейовані («непідподатні» — не сплачували податки або користувалися пільгами) та «третій» стан (селянство, буржуазія та ін.) — «податні» (спла­чували податки).

Станово-представницька монархія — форма феодальної держави, за якої королівська влада поєднувалася зі зборами представників станів. Ці збори во­лоділи дорадчими, а іноді й законодавчими правами. Станово-представницька

монархія була звичайною формою держави в Європі після того, як утвори­лися стани (парламент в Англії з 1265 р., Генеральні штати у Франції з 1302 р., сейм у Польщі з XIV ст., Земський собор у Московському царстві з середини XVI ст. та ін.).

Факторія — торгове поселення за межами метрополії.

Форт — замкнене військове зміцнення (самостійне або в складі фортеці).

Фермер — власник сільськогосподарського підприємства. Цивілізація — рівень матеріальної та духовної культури, досягнутий сус­пільством.

                                           Хронологічна таблиця