Каністерапія в цілому, як метод корекційного й розвиваючого впливу має дуже глибоке історичне коріння. Ще в первіснім суспільстві віра в могутність тварини-тотема змушувала людей дотримуватися певних норм і правил, регулювала спілкування й була одним із джерел благополуччя й спокою. Священні амулети носили на тілі, як символ заступництва й успіху; ритуальні танці допомагали зняти злість, агресивність або, навпаки, підзарядитися енергією; звертання до могутньої тварини, заклинання й голосіння над хворими - усе це прообрази анімалотерапевтичних дій.
Піонером каністерапії вважається Борис Левінсон. Він уперше ужив термін пет-терапія (домашній улюбленець). Відношення медиків до терапевтичних можливостей собак змінила медсестра Елайна Сміт. Першими собаками-терапевтами стали німецькі вівчарки і колі. Пізніше Елайна заснувала Міжнародну організацію терапії тваринами, яка займається пропагандою пет-терапії, навчанням собак.
У США існує міжнародна організація терапії тваринами (Pet Therapy International). Єдиної загальноприйнятої термінології в пет-терапії поки немає. Окремою дисципліною пет-терапії є каністерапія. Каністерапія - це новий напрямок у сучасній медицині, коли замість лікарів з дітьми (і дорослими) працюють собаки. Принцип лікувальної кінології із хворими дітьми заснований на тому, що заняття проходять в ігровій формі й ефект досягається ненав'язливо. Каністерапія - предмет глибокого теоретичного дослідження.
Види пет-терапіїСпрямована використання спеціально навчених тварин по розроблених терапевтичних програмах. Ненаправлена взаємодія із тваринами в домашніх умовах. Діяльність за участю собак. Пасивна пацієнти не контактують безпосередньо із собаками Активна залучення тварин у спільні ігри з пацієнтами
активна участь пацієнта у взаємодії із собакою, ігри із собакоюактивна або пасивна взаємодія, спрямована на відновлення й розвиток альтернативних фізичних або психічних функційвимагає відповідного рівня освіти і обов'язково - кінологічна підготовка й великий досвід. Властиво каністерапія Напрямки каністерапіїЛікувальна кінологія Реабілітація за допомогою собак
Ще в прадавньому Китаї спеціально вирощені пси займалися лікуванням солдатів: вони попросту зализували їм рани. Антисептики, що втримуються в собачій слині, справлялися з інфекцією й нагноєнням не гірше знахарських мазей і притирань. Антисептик, що втримується в собачій слині (а ще більше його в собачих сльозах) - лізоцим. Саме завдяки ньому будь-які поверхневі рани гояться на собаці майже миттєво.