Карло Гольдоні "Слуга двох панів" (ІІ дія)

Слуга двох панів

Дія ІІ

Ява І

Виходять із різних боків Труффальдіно й Беатріче з Брігеллою.

Беатріче. Це так ти мене чекаєш?

Труффальдіно. Весь час підчікував вас.

Беатріче. Навіщо ти чекаєш мене тут, а не на вулиці, як я тобі наказав? Я знайшов тебе тут тільки випадково.

Труффальдіно. Я тут прогулювався, щоб тільки заглушити голод.

Беатріче. Ось що, ходи-но до поштового човна. Візьми мою скриню й віднеси в готель сеньйори Брігелли.

Брігелла. Ось мій готель. Помилитися не можна.

Беатріче. Швидше! Я чекатиму тебе тут.

Труффальдіно (в сторону). От дідько! У той же самий готель!

Беатріче. Чекай! Крім цього, сходи ще на туринську пошту й спитай, чи нема для мене листів. І навіть так: спитай. Чи нема листів для Федеріго Распоні та для Беатріче Распоні. Зі мною мала приїхати моя сестра, але через хворобу затрималася. Може, якась подруга написала їй. Так ти й подивися, чи нема листів на її чи на моє ім’я.

Труффальдіно йде.

Брігелла. Як же так? Ви чекаєте листів і на справжнє ім’я, і на братове?

Беатріче. Я наказала вірному слузі в маєтку, який зараз дивитися за ним, написати мені, але тепер не знаю, на чиє ім’я він напише.

Брігелла. Ходімо вже всередину, я нагодую вас.

Ідуть.

Ява ІІ

Труффальдіно. Це ж треба, скільки людей шукає собі місце, а я знайшов одразу два! Але що ж я не можу служити двом панам водночас? Ні? А чому б і ні? А якщо помітять, то що? Не біда! Один прожене – залишуся з іншим. Треба спробувати. Але, для початку, сходжу на пошту для обох!(іде)

Сільвіо (в сторону). Та це ж слуга Фелеріго Распоні! (до Труффальдіно) Послухайте!

Труффальдіно. Сеньйор?

Сільвіо. А де ваш хазяїн?

Труффальдіно. Хазяїн мій? Тут, у готелі.

Сільвіо. Негайно підіть до нього й передайте, що мені потрібно з ним поговорити. Якщо він людина чесна, то нехай вийде сюди, я чекаю його.

Труффальдіно. Але, дорогий сеньйоре…

Сільвіо. Ідіть негайно!

Труффальдіно. Та, бачите, мій хазяїн…

Сільвіо. Без усяких заперечень, дідька лисого!

Труффальдіно. Та якого ж звати?

Сільвіо. Швидше, інакше я вас зараз вилуплю!

Труффальдіно. Нічого не зрозуміти… Відправлю першого, кого знайду (іде).

Сільвіо. Чи можливо стерпіти, щоб суперник завжди був у тебе на очах? Якщо Федеріго одного разу вдалося уникнути смерті, то це це не значить, що так буде завжди. Хіба що нехай відмовиться від Кларіче й не матиме справи зі мною! Он хтось виходить з готелю … (переходить на протилежну сторону).

Труффальдіно. Он той сеньйор, який хотів вас бачити.

Флоріндо. Він мені не знайомий.

Труффальдіно. Не знаю. Піду за листами, з вашого дозволу. (В сторону) Яке мені до них діло?

Флоріндо. Сеньйоре, ви хотіли бачити мене?

Сільвіо. Я? Я навіть не маю честі знати вас!

Флоріндо. Але мій слуга, який щойно пішов, сказав, ніби ви, підвищивши голос й погрожуючи, вимагали, щоб я вийшов до вас.

Сільвіо. Він мене не зрозумів. Я сказав, що хочу говорити з його хазяїном.

Флоріндо. Так я і є його хазяїн.

Сільвіо. Ви його хазяїн?

Флоріндо. Ну так, він служить у мене.

Сільвіо. У такому випадку вибачте мені: або ваш слуга схожий на того, кого я бачив сьогодні вранці, або він служить у когось іншого.

Флоріндо. Він служить у мене, навіть не смійте сумніватися.

Сільвіо. Якщо так, то ще раз прошу вибачення.

Флоріндо. Будь ласка. Непорозуміння бувають часто.

Сільвіо. Сеньйоре, а ви чужинець?

Флоріндо. Туринець, до ваших послуг.

Сільвіо. Той, кого я шукав, теж туринець. А чи знаєте ви Федеріго Распоні?

Флоріндо. О, дуже добре!

Сільвіо. Опираючись на обіцянку, дану йому батьком моєї нареченої, він має намір відбити її в мене.

Флоріндо. Не бійтеся, друже, Федеріго Распоні не може забрати у вас наречену. Він помер.

Сільвіо. Ну так, усі теж про це говорили, але сьогодні вранці він приїхав у Венецію живий і здоровий.

Флоріндо. Сеньйоре, ви мене приголомшили!

Сільвіо. Я і сам був приголомшений не менше за вас.

Флоріндо. Федеріго Распоні помер! Запевняю вас!

Сільвіо. Федеріго Распоні живий! Запевняю вас!

Флоріндо. Ви помиляєтеся!

Сільвіо. Сеньйор Панталоне, батько дівчини, доклав усіх зусиль, щоб переконатися в цьому, і отримав докази.

Флоріндо (в сторону). Значить, він не був убитий під час поєдинку.

Сільвіо. Хтось із нас повинен відмовитися або від кохання, або від життя!

Флоріндо. Так Федеріго тут?

Сільвіо. Дивно, що ви з ним не зустрілися, адже сеньйор Федеріго Распоні мав зупинитися в цьому готелі.

Флоріндо. Я його не бачив.

Сільвіо. Мабуть, передумав. Сеньйоре, пробачте, що потурбував. Якщо побачите його, то порадьте залишити думки про цей шлюб. Так буде краще для нього. Моє ім’я – Сільвіо Ломбарді. Сподіваюся, що матиму честь побачити вас іще раз.

Флоріндо. З превеликим задоволенням приймаю вашу люб’язність.

Сільвіо. Чи можу я дізнатися ваше ім’я?

Флоріндо (в сторону). Приховаю своє ім’я. (Голосно) Ораціо Арденті, до ваших послуг.

Сільвіо. Сеньйоре Ораціо, я ваш слуга покірний (іде).

Флоріндо. Як так могло трапилитися? Я на власні очі бачив, як він лежав на землі в крові… Треба негайно повертатися в Турин.

Виходить Труффальдіно, який несе скриню Беатріче, побачивши Флоріндо, він спреляку швидко кладе її біля скрині Флоріндо.

Труффальдіно. А ось і я, сеньйоре.

Флоріндо. Труффальдіно, хочеш поїхати зі мною в Турин?

Труффальдіно. Коли?

Флоріндо. Зараз! Негайно!

Труффальдіно. Не пообідавши?

Флоріндо. Ні, пообідаємо й поїдемо.

Труффальдіно. Ну що ж, за обідом можна буде й подумати.

Флоріндо. На пошті був?

Труффальдіно. Був.

Флоріндо. Є для мене листи?

Труффальдіно. Є.

Флоріндо. Де вони?

Труффальдіно. Зараз. (Виймає три листи; в сторону) Ой, дідько! Я ж переплутав листи цього хазяїна й того. Як же тепер вияснити, котрі його? Я ж не вмію читати.

Флоріндо. Ну, швидше давай листи!

Труффальдіно. Зараз, сеньйоре. (В сторону) Як же бути? (Голосно) Бачите, сеньйоре, ці три листи не всі для вашої милості. Я зустрів одного свого знайомого, теж слугу, з яким разом служив у Бергамо; коли я сказав йому, що йду на пошту, то він попросив дізнатися, чи нема листів і для його хазяїна. Ось тут було ніби як одне, але я вже не знаю, яке саме.

Флоріндо. Дай сюди. Я заберу свої, а те віддам тобі.

Труффальдіно. Будь ласка. Мені хочеться услужити приятелю.

Флоріндо (читаючи, у сторону). Що таке? Лист до Беатріче Распоні? Беатріче у Венеції?

Труффальдіно. Знайшли лист мого приятеля?

Флоріндо. Хто твій приятель, який дав тобі доручення?

Труффальдіно. Є тут один слуга…його звуть…. Паскуале.

Флоріндо. Кому він служить?

Труффальдіно. Не знаю, сеньйоре.

Флоріндо. Так він же як сказав тобі взяти листи для свого хазяїна, то й назвав його ім’я?

Труффальдіно. Звичайно. (В сторону) Зовсім заплутався…

Флоріндо. Ну так як його звуть?

Труффальдіно. Він мені на папері написав.

Флоріндо. А де той папір?

Труффальдіно. Я залишив на пошті.(В сторону) Ніби викрутився.

Флоріндо. А де живе той Паскуале?

Труффальдіно. Не знаю

Флоріндо. Як же ти збираєшся передати листа?

Труффальдіно. Він сказав мені, що зустрінемося на площі. Дозвольте листа мені назад, будь ласка…

Флоріндо. Ні, я розкрию цього листа.

Труффальдіно. Ой, ой! Не робіть цього! Ви знаєте, що буває за розкриття чужих листів?

Флоріндо. Байдуже! Хай буде! Мене дуже цікавить цей лист. Він адресований людині, дуже близькій мені (розкриває).

Труффальдіно (в сторону). Можете мене привітати, сеньйори! Готово!

Флоріндо (читає). « Вельмишановна сеньйоро хазяйко! Усі в місті тільки й говорять про ваш від’їзд. Усі розуміють, що ви зважилися на цей крок, намірившись слідувати за сеньйором Флоріндо. Суд дізнався, що ви поїхали в чоловічому вбранні, і хоче тепер вас знайти та заарештувати. Залишаюся пкірним та відданим ваш вірний слуга Тонін Делладойра».

Труффальдіно (в сторону). Гарно! Нічого не скажеш! Читати чужі листи!

Флоріндо (в сторону). Що я взнав! Що я прочитав! (до Труффальдіно) Іди, любий мій Труффальдіно. І доклади всіх зусиль, щоб знайти твого приятеля Паскуале. Постарайся випитати в нього, хто його хазяїн: чоловік чи жінка. І, якщо можна, приведи його сюди, до мене. За це ви обидва отримаєте від мене щедру винагороду.

Труффальдіно. Дайте лист.

Флоріндо. На, візьми. Дивись тільки, постарайся! Для мене це дуже важливо.

Труффальдіно. А як же я віддам його в розкритому вигляді?

Флоріндо. Скажи, що вийшло непорозуміння. Викрутися якось.

Труффальдіно. Значить, у Турин ми поки що не їдемо?

Флоріндо. Ні, поки що не їдемо. Не гай часу! Постарайся знайти Паскуале (іде).

Ява ІІІ

Виходить Беатріче.

Беатріче. Ти був на пошті?

Труффальдіно. Так, сеньйоре.

Беатріче. Листи є мені?

Труффальдіно. Є, один вашій сестрі.

Беатріче. Давай сюди.

Труффальдіно (подає). Будь ласка.

Беатріче. Воно ж розкрите.

Труффальдіно. Розкрите? Не може бути!

Беатріче. Розкрите, а потім запечатане знову хлібним м’якишем.

Труффальдіно. Не розумію, як таке трапилося.

Беатріче. Не розумієш? Ах ти брехун! Хто відкрив листа? Я хочу знати!

Труффальдіно. Я вам скажу, сеньйоре, видам усю правду. На пошті був лист і для мене, а в грамоті я не сильний. От помилково й розкрив вашого. Ви ж пробачте мені.

Беатріче. Якщо так, то це ще пів біди.

Труффальдіно. Саме, так – уж повірте бідоласі.

Беатріче. Ти прочитав лист? Знаєш, що в ньому написано?

Труффальдіно. Не знаю. Я таких почерків не розбираю.

Беатріче. І ніхто не бачив його?

Труффальдіно. Ну що ви!

Беатріче. Дивись мені! (читає про себе)

Труффальдіно (в сторону). І тут обійшлося!

Беатріче. Ось що! Я повинен сходити по справах тут недалеко. А ти йди в готель, дістань із скрині мій одяг і провітри його. На ось тобі ключ. (В сторону) Сеньйора Панталоне все нема, а мені потрібні гроші (іде). 

Труффальдіно. Обійшлося! Який же я все-таки молодець!

 

Ява ІV

Виходить Панталоне.

Панталоне. Скажи мені, друже, чи є твій хазяїн?

Труффальдіно. Ні, сеньйоре, його нема.

Панталоне. А чи не знаєш, куди він пішов?

Труффальдіно. Ні, сеньйоре, не знаю.

Панталоне. Обідати він буде в готелі?

Труффальдіно. Здається, так…

Панталоне. Ну, ось тобі гаманець зі ста дукатами. Віддай йому, коли повернеться. Я чекати не можу, у мене справи. До побачення (іде).

Труффальдіно. Скажіть-но… Послухайте! Навіть не сказав, котрому з моїх хазяїнів я повинен віддати гроші.

Виходить Флоріндо.

Флоріндо. Ну що, знайшов Паскуале?

Труффальдіно. Ні, сеньйоре, зате я знайшов людину, яка дала мені гаманець зі ста дукатами.

Флориндо. Зі ста дукатами? Навіщо?

Труффальдіно. Скажіть, по правді, сеньйоре хазяїне, ви чекаєте звідкись гроші?

Флоріндо. Ну так. Я подав уже вексель одному купцеві.

Труффальдіно. Ну так, значить, це ваші грошенята.

Флоріндо. А що сказав він? Від кого?

Труффальдіно. Казав передати моєму хазяїнові.

Флоріндо. Ну, значить, мені. Хіба ти не знаєш, хто тобі дав гроші?

Труффальдіно. Не знаю. Ніби й бачив його раніше, та тільки не пам’ятаю добре.

Флоріндо. Мабуть, це купець. Не забудь же про Паскуале!

Труффальдіно. По обіді я його розшукаю.

Флоріндо. Ходімо обідати!

Труффальдіно. Ходімо, ходімо! Добре, що я цього разу не промахнувся. Віддав гаманець кому потрібно.

Ява V

Кімната в домі Панталоне.

Панталоне. Усе вже вирішено: сеньйор Федеріго стане вашим чоловіком.

Кларіче. Ви, сеньйоре тату, у праві мною розпоряджатися, але, пробачте. Це тиранство!

Панталоне. Коли сеньйор Федеріго просив вашої руки, ви не відповіли відмовою. Тоді й треба було це казати, а тепер пізно вже.

Кларіче. Покірність вам і повага відняли тоді в мене язик. Але я ні за що не піду за Федеріго!

Панталоне. Він вам не подобається?

Кларіче. Бачити його не можу! Я кохаю сеньйора Сільвіо.

Виходить Смеральдіна.

Смеральдіна. Сеньйоре, до вас прийшов сеньйор Федеріго Распоні.

Панталоне. Просимо, просимо!

Кларіче (плаче). Ох! Яка мука!

Смеральдіна. Що з вами, сеньйоро? Ви плачете? Даремно, сеньйоро! Погляньте лишень, який красунчик цей сеньйор Федеріго.!  Якби мені таке щастя, то я б не плакала, ні.  Я б сміялася на все горло!

Панталоне. Досить, доню. Не треба, щоб бачили ваші сльози.

Кларіче. Що ж робити, якщо в мене серце розривається?

Входить Беатріче.

Беатріче. Моя пошана вам, сеньйоре Панталоне!

Панталоне. Вітаю вас! Чи отримали ви гаманець зі ста дукатами?

Беатріче. Я? Ні.

Панталоне. А я годину тому передав його вашому слузі. Ви казали, що він надійний.

Беатріче. Звичайно! Нічого поганого не трапиться. Я його ще не бачив. Він передасть мені гроші, коли повернуся. Що із сеньйорою Кларіче? Чому вона плаче?

Панталоне. Дорогий сеньйоре Федеріго, пробачте їй. Звістка про вашу загибель потрясла дівчину. Із часом, сподіваюся, усе владнається.

Беатріче. Ось що, сеньйоре Панталоне, залиште нас на хвилинку вдвох, можливо. Мені вдасться вмовити її.

Панталоне. Добре, сеньйоре, я залишу вас. Доню моя, зачекай трохи, я повернуся. Побудь із нареченим. Тільки будь розумницею (іде).

 

Ява VІ

Беатріче. Ну, сеньйоро Кларіче…

Кларіче. Відійдіть від мене й не смійте зі мною говорити!

Беатріче. Не можна бути такою суворою з майбутнім чоловіком.

Кларіче. Якщо мене насильно віддадуть за вас, ви отримаєте мою руку, а не серце!

Беатріче. Ви не ображайтеся на мене, але сподіваюся, що мені вдасться вас пом’якшити.

Кларіче. Я буду вас завжди ненавидіти.

Беатріче. Якби ви мене знали, то не так говорили б. У мене є спосіб вас утішити.

Кларіче. Помиляєтеся, ніхто, крім Сільвіо, не може мене втішити.

Беатріче. Розуміється, тієї втіхи, яку чекаєте ви від Сільвіо, я вам дати не можу, але зможу посприяти вашому щастю. (В сторону) Не можу дивитися, як бідна дівчина страждає.

Кларіче. Кохання та пристрасть зробили мене сміливою та грубою!

Беатріче. Сеньйоро Кларіче, мені треба відкрити вам таємницю. Я не Федеріго Распоні, а Беатріче, його сестра.

Кларіче. Що ви таке говорите? Ви – жінка? А ваш брат? Що з ним?

Беатріче. На жаль, він загинув від удару шпаги. У його смерті звинувачують мого коханого, якого я тепер, у переодягненому вигляді, розшукую. Благаю вас, не видавайте мене!

Кларіче. А ви дозволите розповісти про це Сільвіо?

Беатріче. Ні, навпаки, я строго забороняю вам це робити!

Кларіче. Добре, не скажу…

Беатріче. Дивіться, я сподіваюся на вас.

Кларіче. Клянуся вам, що буду мовчати.

Беатріче. Тепер не будете сердитися на мене?

Кларіче. Навпаки, буду вам другом. Якщо вам потрібна буде допомога, можете на мене сподіватися.

Беатріче. Я теж клянуся вам у вічній дружбі (обіймаються).

Несподівано вибігає Сільвіо.

Сільвіо (виймаючи шпагу). Клянуся небом: я вб’ю вас, сеньйоре Федеріго!

Беатріче (виймає шпагу). Бачить бог: я не хотів цього!

Б’ються.

Кларіче. Ах! Зупиніться!

Беатріче. Прекрасна Кларіче, заради вас мушу пощадити життя Сільвіо, а ви в знак подяки не забудьте про клятву! (іде)

Кларіче. Ви цілі, дорогий мій Сільвіо?

Сільвіо. Ах, підступна брехунко! Ви смієте називати мене дорогим Сільвіо? Дорогим – висміяного коханого нареченого, якого ви зрадили?

Кларіче. Сільвіо, я не заслуговую на ваші докори. Я кохаю вас! Обожнюю! Я вірна вам!

Сільвіо. Те, що я щойно побачив, підтвердило слова вашого батька!

Кларіче. Які ще слова?

Сільвіо. Сеньйор  Панталоне сказав моєму батькові, що ваше весілля із сеньйором Федеріго вже відбулося!

Кларіче. Мій батько не міг такого сказати! А я не могла дозволити таке зробити!

Сільвіо. А тоді що ж ви робили зараз із Федеріго Распоні тут наодинці? Я ж чув, як він зобов’язав вас якоюсь клятвою.

Кларіче. Сільвіо, дорогий мій, пробачте, але я не можу вам сказати.

Сільвіо. Чому?

Кларіче. Тому що я поклялася мовчати.

Сільвіо. Я не вірю вам! Не бачити б вас більше!

Кларіче. Ах, тоді я дам вам цю можливість! (Виймає в нього шпагу.)

Смеральдіна (забирає в неї шпагу). Стійте! Що ви робите? А ви, чурбане безсерднечний, стоїте й дивитеся, як вона буде вмирати? Сеньйоро! Може, він вас не кохає вже. А той, хто не кохає, той вас не гідний! (Кидає на землю шпагу).

Кларіче. Невдячний! Колись ви переконаєтеся в моїй невинності, але вже буде пізно! (іде)

Смеральдіна. Не в силі я цього зрозуміти! Бачите, що дівчина готова вбити себе, і стоїте, вилупивши очі, ніби це сцена з комедії!

Сільвіо. От дурепа! Ти думаєш, що вона насправді себе хотіла вбити?

Смеральдіна. Не знаю. Але знаю тільки одне – що я вчасно надійшла, інакше б бідолашної вже не було б на світі.

Сільвіо. Це все ваші бабські вигадки!

Смеральдіна. Про жінок балакають без перестанку, а про чоловіків ні гу-гу! Нас сварять, а їм усе з рук сходить. А знаєте, чому так? Тому що закони пишуть чоловіки. От якби за них узялися жінки, то зовсім навпаки було б. Дали б владу мені, наприклад, то я б наказала невірним чоловікам ходити з гілкою в руці – тоді одразу б усі міста перетворилися б на ліси (іде).

Сільвіо. Сумнівів нема! Кларіче зрадила мене! (іде)

Ява VІІ

Труффальдіно. Ну й не щастить мені! З двох хазяїнів жоден іще не прийшов обідати. А потім прийдуть обидва одразу, і як тоді двом прислужити водночас?  Тссс…Один уже тут.

Флоріндо. Ну як? Розшукав цього Паскуале?

Труффальдіно. Ми ж з вами домовилися, сеньйоре, що я піду шукати його по обіді.

Флоріндо. Не можу дочекатися!

Труффальдіно. От і треба було тоді вам прийти обідати раніше. Усі страви, мабуть, уже холодні.

Флоріндо. Та мені поки що не хочеться ще їсти.

Труффальдіно. Майте на увазі, сеньйоре, що в цих краях необхідно їсти: хто не їсть , той хворіє!

Флоріндо. Мені потрібно піти у важливих справах, поїм уже ввечері, а ти, якщо хочеш, то накажи подати тобі обід.

Труффальдіно. Дуже добре! Якщо так, то ідіть і робіть, що вам завгодно. Це ваша справа.

Флоріндо. Гаманець відтягує мені кишеню. Візьми поклади його в скриню (передає Труффальдіно гаманець). Ось ключ від неї. Ключ віддаси мені потім. Не хочу затримуватися. Не можу дочекатися вже, коли ти розшукаєш Паскуале (іде).

Труффальдіно. Добре, що дозволив мені замовити поїсти. Не хоче їсти – його воля. А от я вже не можу.

Виходить Беатріче.

Беатріче. Ей, Труффальдіно!

Труффальдіно. От дідько!

Беатріче. Сеньйор Панталоне передав тобі гаманець зі ста дукатами?

Труффальдіно. Передав, сеньйоре.

Беатріче. Чому ж ти мені його не віддаєш?

Труффальдіно. А хіба він для вашої милості?

Беатріче. Як це так: «А хіба він для вашої милості?» Що він тобі сказав, коли давав?

Труффальдіно. Сказав віддати моєму хазяїну.

Беатріче. Ну, а хазяїн твій хто?

Труффальдіно. Ваша милість.

Беатріче. Так чому ж ти питаєш, чи для мене гаманець?

Труффальдіно. Значить, він ваш?

Беатріче. Та де ж він?

Труффальдіно (простягає гаманець). Ось він.

Беатріче. Рахунок правильний?

Труффальдіно. Я до грошей не доторкався, сеньйоре.

Беатріче. Потім порахую.

Труффальдіно ( у сторону). Ледь не попався.

Беатріче. Власниця готелю тут?

Труффальдіно. Тут, сеньйоре.

Беатріче. Скажи їй, що зі мною буде обідати приятель, тому нехай додасть щось посмачніше.

Труффальдіно. Скільки страв додати?

Беатріче. Сеньйор Панталоне – людина не перебірлива. Нехай приготують 5-6 страв.

Беатріче йде.