Категорії навчання,виховання і розвитку.

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

імені М. В. Остроградського

 

Кафедра філософії та економіки освіти

 

 

 

 

Реферат на тему:

Категорії навчання, виховання і розвитку

 

 

 

Виконала:

Дорошенко Олена Миколаївна

Відділ освіти Кобеляцької

райдержадміністрації

логопедпункт при Білицькій

загальноосвітній школі

І-ІІІ ступенів №1

вчитель-логопед

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА

2016

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................3

1. Категорія виховання..........................................................................................4

2. Категорія навчання............................................................................................5

3. Категорія розвитку.............................................................................................6

Висновки.................................................................................................................7

Список використаних джерел..............................................................................10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основні педагогічні поняття, які виражають наукові узагальнення, прийнято називати педагогічними категоріями. Це найбільш загальні і ємні поняття, що відображають сутність науки, її усталені і типові властивості. У будь-якій науці категорії виконують провідну роль, вони пронизують все наукове знання і як би пов’язують його в цілісну систему. До основних педагогічних категорій відносяться розвиток, навчання, виховання, освіта. Розглянемо такі категорії як виховання, навчання та розвиток. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КАТЕГОРІЇ ВИХОВАННЯ

Виховання – це процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості.

Педагогічна категорія «виховання» вживається у педагогічній науці в чотирьох значеннях: 
1. У широкому соціальному – це виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позитивного соціального досвіду, але і негативного.
2.  Широкому педагогічному – це виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями.
3. Вузькому педагогічному – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей.
4. У гранично вузькому – це розв’язання педагогом конкретної індивідуальної проблеми виховання або перевиховання.

Виховання як педагогічна категорія має три суттєвих ознаки: цілеспрямованість, яка передбачає наявність певного взірця, соціально-культурного ідеалу; відповідність процесу виховання певним соціально-культурним цінностям; наявність певної системи організованих виховних впливів; гуманність, яка передбачає орієнтацію у вихованні на загальнолюдські цінності; цілісність, неперервність і тривалість, тобто виховання має зачіпати всі сфери психіки людини, творчо формувати і всебічно розвивати їх протягом всього життя. Для реалізації цих ознак виховання має бути комплексним, планомірним і організованим.

 

КАТЕГОРІЯ НАВЧАННЯ

Навчання — це специфічний вид діяльності, що його здійснює педагог, організатор педагогічного процесу, з метою передати учням у педагогічно опрацьованій формі дозовану частку певної науково-практичної інформації.

По суті — це процес активної педагогічної взаємодії між тим, хто навчає, і тим, хто навчається. В результаті цього процесу в учня формуються певні знання, уміння і навички, а також загальні пізнавальні здібності.

Як наукова категорія поняття навчання розглядається в тісному зв’язку з такими категоріями: освіта, виховання, викладання й учіння. Навчання й виховання утворюють цілісне поняття освіти, яке є інтегральним педагогічним механізмом соціального розвитку індивіда. Саме через цей механізм суспільство реалізує прилучення його до здобутків власного виробництва, науки та культури з метою їх дальшого відтворювання й розвитку. Сама категорія освіти має щонайменше три модуси теоретичної представленості: система освіти (державна, недержавна, початкова, середня, середньо-спеціальна, вища та післядипломна), навчально-виховний процес функціонування та здобування освіти, результат освіти — освіченість, що є синонімом загальної й професійної компетентності спеціаліста. В цьому випадку освіта розглядається у двох планах. Перший — як освітній стандарт вимог, які повинна задовольняти людина з певною освітою. Другий план існування результату освіти — сама людина, яка пройшла навчання в певній освітній системі.

Навчання - процес взаємодії вчителя й учнів, у результаті якого забезпечується розвиток учня. 

Отже, аналіз категорії навчання буде неповним без усвідомлення її взаємовідносин з категорією розвитку. Для сучасної психолого-педагогічної науки проблема взаємозв’язку навчання й розвитку є одним із центральних методологічних питань. Правильне розв’язання питання про взаємовідношення цих двох наукових понять має велике значення для педагогіки. Кожна концепція навчання, яку формулює педагог, включає в себе (усвідомлює він це чи ні) певну концепцію розвитку.

КАТЕГОРІЯ РОЗВИТКУ

Розвиток є ключовою категорією, оскільки саме ця категорія дає імпульс іншим.

Розвиток - це об’єктивний процес зміни духовних і фізичних сил людини. 

Розвиток людини - це процес становлення його особистості під впливом

зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих соціальних і природних факторів. 

Розвиток — процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини. Він пов’язаний з постійними, неперервними змінами, переходами з одного стану в інший, від простого до складного, від нижчого до вищого. В розвитку людини виявляється дія універсальних філософських законів взаємопереходу кількісних змін у якісні і навпаки, заперечення, єдності і боротьби протилежностей.

Розвиток кожної людини людство забезпечує через виховання, передаючи свій власний досвід і досвід попередніх поколінь. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                              ВИСНОВКИ

 Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер.

Виховання й навчання сприяють:

1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Не змінюючи успадкованих фізичних і психічних особливостей, вони сприяють їх загартуванню, зміцненню гальмівних процесів, зміцненню й динамізації нервових процесів, внесенню певних коректив у процес формування особистості.

2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку способів подолання труднощів. Пасування перед суперечностями, ухилення від необхідності переборювати їх, спричиняють затримки психічного розвитку, які нерідко набувають кризового характеру. Найчастіше виникають вони там, де дорослі не помічають нових потреб, інтересів, фактів, тенденцій у житті дитини, її невдоволення умовами, способом життя, який вона вже переросла, що затримує її гармонійне існування і розвиток, внаслідок чого й виникають кризи (прояви негативізму, протидії вимогам дорослих, конфлікти).

3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності. Такий розвиток постає як цілісні якісні зміни особистості, внаслідок яких людина виробляє і виявляє в собі здатність засвоювати складнішу інформацію, виконувати складніші завдання і реалізовувати нові вміння, самостійно здобувати знання.

4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчитель правильно організовує навчальну діяльність, використовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань. Психолог Лев Виготський (1896—1934), стверджуючи, що навчання є основним фактором розвитку особистості, запропонував поняття — «зона найближчого розвитку», в якому відображено внутрішній зв’язок між навчанням та психічним розвитком індивіда. Його сутність полягає у тому, що на кожному етапі свого розвитку дитина може вирішувати певне коло проблем лише під керівництвом дорослих або разом з підготовленішими дітьми. Потім такі дії вона виконуватиме самостійно, але здатність до цього виникає внаслідок спільних дій у процесі навчання, зміст, форми і методи якого зосереджені саме у «зоні найближчого розвитку».

5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки, визначає своє місце в колективі. Успішність виховання і навчання залежить від виконуваних дитиною колективних завдань та ставлення до них, внутрішньої позиції, прагнень та устремлінь. Дитина по-різному переживає успіхи й невдачі у діяльності та поведінці, внаслідок чого у неї можуть виникати позитивні й негативні переживання, посилюватися чи послаблюватися зацікавленість певними видами діяльності. Переживання, почуття дитини опосередковують вплив оточення на її поведінку та діяльність, моральний досвід. Позитивна мотивація поведінки і діяльності зумовлює закріплення засвоюваних норм, сприяє їх перетворенню на внутрішні засоби регуляції. Завдяки їй формується важлива підструктура особистості — спрямованість — система стійких життєвих потреб, мотивів, інтересів, прагнень, стимулюючих переживань. Формування спрямованості є обов’язковою умовою моральної поведінки, яка регулюється узагальненими і стійкими моральними рисами характеру людини, що розвиваються в процесі виховання і навчання.

6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні, співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці, знаннях, творчості тощо). Розвиток їх і пов’язаних з ними почуттів сприяє формуванню світогляду, рис характеру моральної людини, здатності до саморегуляції поведінки і діяльності. Тільки впливи, які виражають потребу дитини, спираються на її активність, є цінними у вихованні й забезпечують її розвиток.

7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об’єктом, а й суб’єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередковує усі виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій меті. Індивід починає працювати над собою, вдосконалювати себе завдяки власній діяльності, формуючи характер і волю, інші позитивні якості. Змінюючи себе, особистість змінює умови й обставини свого життя і розвитку.

Отже, ще можна зробити такий висновок, що категорії навчання, виховання і розвитку тісно взаємодіють одне з одним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник —К.: Либідь, 2005. - 400 с.

2.Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс: Підручник: У 2 кн. / І.П. Підласий. - М.: Владос, 2001. 

3.Сластенін В.А. Педагогіка: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, Є.М. Шиянов та ін - М.: Видавничий центр "Академія", 2002. 

4.Смирнов С.А. Педагогіка: педагогічні теорії, системи, технології: Підручник / С.А. Смирнов, І.В. Котова, Є.М. Шиянов та ін - М.: Академія, 2001. 

5.Харламов І.Ф. Педагогіка у запитаннях і відповідях / І.Ф. Харламов. - М., 2001. 

6.Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.1. Лихачов Б.Т. Педагогіка: Курс лекцій / Б.Т. Лихачов. - М., 1998.