Казка для виступу екологічної агітбригади.

Казкар.

Пливуть хмаринками роки,
В історії ідуть роки.
Та казка завжди серед нас
Нагадує про себе повсякчас.

Не часто в нашій Україні

Бува, щоб ріпку хтось садив...

Але було... В одній хатині

Дідусь Панас з сім”єю жив.

Раз навесні, коли берізки

Пухкі сережки одягли,

Коли дрібні зелені бризки

Так рясно на гілля лягли,

Дід порався в своїм садочку,

Доріжки чистив, тин ладнав,

Скопав пісочок на горбочку,

Що посадити тут – не знав.

І раптом вибігла Ганнуся,

Набрати думала води...

Підбігла, лащиться:”Дідусю,

Ти мені ріпку посади!”

І посадив...

Ходив щоранку поливати,

Глядів, щоб півник не стоптав.

Бур’ян зривав, щоб їй зростати,

Ох, поливав же той пісок,

Сонце припікало,

Знову тягнувши на горбок

Відер він чимало,

що аж річка пересохла і води не стало.

Ретельно ріпку доглядав.

А українські землі – диво!

За труд відплачують як слід.

А ріпка не росла красива,

Тоді міндобрива він нанипав

Селітру, калій і фосфати,

Він навіть хлоркою посипав,

Такі мішки, одному не підняти

Топтав ногами і руками,

І трактором великим мняв

Вже ріпка виросла думками

а на горбку  насіння не няв-няв.

„Чому ж та ріпка!” – каже дід, –

Все в’яне й не росте

Я ж так гляджу свій плід

і місце тут пусте».

Тому що, діду, треба знати:

Впливає на ґрунти людина,

Удобрює, розпушує, проте,

Не завжди від її «турботи»

На тому ґрунті щось росте.

По-перше, місце вибрав ти погане,

На горбочку, ще й в піску

Нічо не вродить і не встане

А треба було сіять у землю м’яку.

А ще важлива якість ґрунту,

Хімічний й механічний склад,

Структура, профіль, розмір часток —

Це від природи добрий вклад.

 

Про землю треба дбати

Знати що, і де, як сіять

Не тільки з неї брати

А й у міру на ній діять.

 

Є вода — ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.

Це чудово для людини

І радіє вся Земля.

 

Та по-друге, діду-діду,

Хто ж водички стільки л’є?

Всі ми будем без обіду,

Бо джерельце вже не б’є.

 

Воду треба економить,

Краплю зайву берегти,

Річка знову тут задзвонить

Тільки  треба осягти

 

І джерела розкопати

Насадить дерев край річки

Всюди скрізь поприбирати

Будуть річки наче стрічки.

 

Дід поглянув і мовля:

«Йду до лісу все кругом повирубаю.

 і посію ріпу, буряки і сою. Ох, буде рілля,

Ви собі як хочте, а я так бажаю.

 

Накошу квіток у лісі

Бабі принесу суворі

І ялинку захоплю при втісі

Хоч весна надворі.»

 

Що за дурість діду!

Діду схаменися!

Не буди Аїду!

Діду зупинися!

 

Чути взрив

Інопланетян. Чумацьким Шляхом я летів -                                               

Всесвіт бачити хотів.                                                           

Вашу голубу планету                                                           

Ще здалека угледів.  

 

Враз орбіту я змінив                                                              

Й до вас, люди, прилетів.                                                      

Познайомитися  з вами                                                 

Дуже - дуже захотів.  

 

Ваші гори і ліси                                                                        

Незрівнянної краси.                                                                    

Все подібне на мій край -                                                       

Але на моїй планеті - відчай.   

 

На планеті, що зникає я живу,                                                            

Тому допомоги у вас прошу.                                                            

Як зберегти мою землю допоможіть,                                                              

Як все вберегти ви підкажіть. 

 

Дід

Не хвилюйся і не плач

Зараз ріпку посаджу

Звірів тут побач

Я рушницю заряджу

 

Ну а ти стріляй відразу

Хочеш зайця, хоч крота

Повідстрілюй ту заразу

То така звірота.

 

Інопланетян.

Ох ти діду, що ти робиш?

Нащо ти ліси рубаєш

Нащо квіточки ти зводиш?

І чому про звір не дбаєш?

 

Пісенька

Ліс потрібно не рубать

бо від дерева нам кисень.

Всі науки осягать

Завтра буде новий день.

Треба буде жити нам,

Звірям десь ховатися

Ліс для нас як храм

Квіти – любуватися.

І тваринки – щирі друзі

Треба вміти розбиратися

У своїй окрузі

 

Дід

Ну а що порадиш друже?

Де ту ріпку посадить?

Бо в ліску якось не дуже,

Знову вона сходить.

 

Інопланетян.

Ти дідусю посади

ріпку на городі

В міру лий туди води

Будеш мати урожай отакенний (показує) вроді.

 

Про що говорить матінка-Земля,

Давайте ви прислухайтеся, діти.

Як гомонять зарошені поля,

А мені вже час летіти

 

Я вас пісеньку навчу,

Схочте в гості прилітайте

Я бажаю вам удачу

всі за мною повторяйте.

 

Пісенька.

Все нам Матінка-Земля

З вами для життя дала.

Квіти милують нам око,

Дуб росте собі високо,

Трави стелять килими —

Для худоби корм вони.

Лікарські ростуть рослини.

Все для користі людини.

Ліс повітря очищає,

Втоми, бачте, він не знає.

Ліс — це друг всьому живому.

Звір і птах живе у ньому.

Ліс дає всім прохолоду

І прозору робить воду.

Вміє поле захистити,

Щоб воно могло родити.

Він ж повітря очищає,

Ароматом напуває.

Щедро вміє роздавати

Все, що є, бо він багатий.

Людям вміє догоджати:

Дерево дає для хати,

Сірники, папір і ліки —

Все, що треба чоловіку.

Добуваємо і ми,

корисні копалини

Торф, вугілля, нафта, газ.

Необхідні так для нас,

Щоб на світі краще жити

Вмій усім цим дорожит

 

Полетів

Блищить на сонці чепурненька,

Як мед, не скласти їй ціни,

Тугенька, жовта, величенька.

А висоти!

А ширини!

 

Дід стільки перешкодів подолав,

І знав, що він досяг мети.

І скільки праці вклав

Та все ж сказав:”Пора тягти!”

 

На другий день зібрався зранку,

Неначе десь на свято йшов,

Надів сорочку-вишиванку,

До ріпки стиха підійшов.

 

До неї чемно привітався,

Примірявся і так, і сяк.

Але ж... як тільки не старався,

А витягти не міг ніяк.

 

І тянули всім селом:

Сусіди вибігли із хати,

Ото вже галасу було!...

Дідусь усіх став пригощати,

От що тяму мати

Знати де  посіять,

Уміти все оберігати

А нам із вами просто мріять.

Уміть вирішувать банально,

прості шляхи раціонально

використовувать природу

і з того мати насолоду