Казка "Про дівчинку Маринку"

Мрія дівчинки Марійки

В одному маленькому місті, десь коло Києва, жила невеличка сім’я: мама, тато і донечка Марійка. Дівчинка була дуже ввічливою, доброю та розумною. До всіх Марійка ставилася з повагою, тому мала чимало хороших друзів, які завжди їй допомагали. Більше за всі фрукти вона любила апельсини, тому з нетерпінням чекала зими, коли вони були найбільш смачними.

Одного разу Марійка домовилася з мамою допомогти їй придбати продукти в магазині. Вони разом ходили по різним відділам, обирали товари, аж раптом дівчинка побачила на полиці величезний апельсин.

- Мамуню, я так хочу цей апельсин! Купи мені його!

- Доню, вибач, але я не маю зараз достатньо грошей. Купимо наступного разу! – відповіла матуся.

Марійка вирішила не сперечатися з мамою, але бажання з’їсти апельсин її не покидало. Вона знала, що до наступного разу, як вони підуть у магазин, його там уже не буде.

Після походу до магазину, дівчинка вирішила запросити друзів на прогулянку. Мама з радістю відпустила її, але попросила не затримуватись.

Поки Марійка чекала друзів у парку, до неї підійшла старенька бабуся. Вона ніяк не могла розібратися, як дійти до лікарні й усі перехожі не звертали на неї уваги. Дівчинка вирішила допомогти старенькій і розповіла їй, куди слід іти.

- Дівчинко, дякую тобі, що підказала дорогу, - відповіла старенька. За це я подарую тобі цей чарівний камінець. Тільки треба, щоб хтось із знайомих твоїх йому розповів про тебе. Якщо він вирішить, що ти хороша людина, то виконає одне твоє бажання. 

- Бабусю, дуже вам дякую! Сподіваюсь, спокійно доберетеся – відповіла дівчина.

Марійка попрощалася зі старенькою, аж раптом побачила своїх друзів. Вона розповіла їм усе, що сьогодні сталося й попросила розповісти каменю щось про неї.

Дівчинка Оленка розповіла, як подруга допомогла їй з домашнім завданням. Дмитрик розказав, що на день народження Марійка подарувала йому машинку, яку він давно хотів. Петрик згадав, як дівчинка поділилася з ним останньою цукеркою, а Іванка, що подруга допомогла їй знайти загублені рукавички.

Після цього Марійка попросила в каменю той апельсин, що бачила в магазині зранку. Чуда не сталося й апельсин не з’явився в руках дівчинки. Вона засмутилася, але вирішила не переставати вірити.

Коли Марійка повернулася додому, то побачила на столі той самий великий помаранчевий апельсин. Тато купив його, коли йшов з роботи, щоб порадувати доньку. Дівчинка була дуже рада й наступного дня запросила друзів додому, щоб розділити з ними своє чудо.

Так дівчинка впевнилася, що всі вчинки, які ми робимо, повертаються до нас бумерангом. А також зрозуміла, що для того, аби щось здійснилось, обов’язково треба в це вірити.