Казка та вірші про " Цифри "

Вірші про цифри

 

Ось один, чи одиниця,

І тонка, й пряма, як спиця.

Танцівниця … (Одиниця).

 

*****

 

Знать треба цифри, як годиться,

А перша з них – це «одиниця».

Її впізать можна здалеку.

Вона подібна на лелеку.

Ти тільки добре придивись

– І ніжка довга, й дзьоб униз.

 

*****

 

Перша цифра – одиниця

– Гостроноса, ніби спиця!

Позначає що вона?

Що предмет один – єдиний:

Голова у нас одна,

Серце теж одне в людини.

 

*****

 

У кожній клітинці

Цифра – знак

Свій неповторний

Долає шлях.

Її шляхом ми пройдемось

– Писати цифру навчимось.

Одиниця, як годиться

Шлях свій починає

З середини клітини.

Далі у верхній правий

Куточок клітинки мандрує.

А потім на нижню лінійку

На серединку крокує.

Тут і ми шлях припиняємо.

Першу одиничку маємо.

 

*****

 

 

«Казка про Одиничку чи Один»

 

А ось клітинка – хатинка Одиниці. У цій хатинці одна кімната. Усе у ній на своєму місці. Посеред кімнати один стіл, біля нього – один стілець, у куточку побіля вікна – одне ліжко, коло нього – одна тумбочка. А на стіні висить одна полиця, де лежить одна книжка, Вона зветься «Математика». Одиниця читає її один раз на добу – перед сном. Коли засне Одиниця, то бачить кольорові сни про смачні фрукти з далеких країн. Ось на таці лежить один банан, один ананс, один апельсин, один лимон, один кавун. А головне те, що цими плодами Одиниця може поділитися із сестрицями Одиницями. Та от проспівав перший півень – сон зник. Пора Одиниці до роботи братися.

 

*****

 

В мене родичів багато: Баба Настя, дід Вадим, Дядько, тітка, мама, тато – А от я у них один.

 

*****

Лічилка Один, один, одиничка – До вікна летить синичка. Та синичка лиш одна: Дзінь, дінь, дінь біля вікна! Один, один, одиничка – по – ле – ті – ла синичка.

 

Все про двійку.

 

А оце ось цифра два,

В неї кругла голова,

Довгий хвіст, зігнута шийка

– Отака, як бачиш, двійка.

 

*****

А це ось цифра … (Два),

В неї кругла голова,

Шию гне, мов той гусак,

Витанцьовує ж он як!

 

*****

 

А це що за голова?

Та це ж, напевно, цифра два!

Дійсно друга цифра – два.

В неї кругла голова.

Вона наче лебідь в морі

– Зігнута шийка, хвіст угору.

 

*****

 

Ніби лебідь вигнув шийку,

Випливає цифра двійка.

Два – це пара: Дві сестрички,

Дві руки, дві рукавички,

Ока два, По два крила

Є і в півня, і в орла.

 

*****

 

Одиничку писати вже вміємо,

То ж і двоєчку всі зуміємо.

Очима ступаю на вищий щебень дранки

І ставлю крапку вище серединки.

Охайно правий верхній кутик зрізаю

І ніжечку двійки вниз опускаю.

Тепер залишився хвостик:

Вгору…вниз – вгору…- дуже просто!

І вийшла дуже гарна – от дива!

– Головаста і округла цифра два.

 

*****

 

«Казка про Двійку»

 

Знає кожен, що число два позначається двійкою. Схожа вона на качечку: кругла голівка, витягнута шийка, витягнутий хвостик. Здається, що ось цифра скаже : « Ках – ках !». Як качечка, полюбляє двійка воду: двічі на день купається вона у двох мисочках. У одній мисочці налита вода із сонячними зайчиками. У другій мисочці вона чистить зуби: уранці та увечері. Витирається вона двома рушниками: один для голови, а другий для хвостика. От яка охайна двійка!

 

*****

 

У неділю, після обіду Я в хокей грав із другом – сусідом. І програв з рахунком два – нуль – Саме стільки одержав я …гуль.

 

*****

 

Дві сестри, дві руки Шиють, сіють, риють, Полють, скопують грядки, Одна одну миють. Місять тісто дві руки Разом – права й ліва. Попливеш серед ріки – Воду п`ють сміливо.

 

*****

 

Скоромовка У Марини два коти, Повна хата Муркоти.

 

*****

 

Лічилка Літо, спека, бо жнива В житі зайчиків аж два. – Де ми будем, брате, жити, Як покосять в полі жити? – Раз, два – та й тікати Буде нас стіжок ховати! Раз, два – та й зима… В ліс втечемо – нас нема.

 

Все про трійку.

 

Перші цифри – дві сестри.

Ось і третя цифра 3.

Трійку, третій із значків,

Складено із двох гачків.

 

*****

 

З промінцем метелик встав,

Крильця сонцю показав.

Як уважно глянеш ти,

То побачиш цифру … (Три).

 

*****

 

Два крючечки…О, диви!

Щось знайоме! Цифра три!

Далі цифра три у нас,

Упізнав її весь клас.

Вона – це два рогалики малі.

Більший – внизу, а малий – вгорі.

 

*****

 

Третя цифра, звісно, трійка!

От звилась, неначе змійка.

Люблять трієчку казки: «Три чарівні волоски»,

«Три бажання», «Три брати»…

Та трикутник має три кути!

 

*****

 

Ну що ж, у путь дорогу зберемось

І трієчку писати навчимось.

Голову – таку як двійка,

Тільки меншу має трійка.

І починається вона

Там, де двійки голова.

Верхній правий кут зрізає.

Трохи праворуч середини спиняється.

Спинкою на клітинку спирається,

На нижню лінійку спускається.

Ніжку їй догори закругляємо

І гарнесеньку трієчку маємо.

 

*****

 

«Казка про Трійку»

 

Трійка дуже пишається тим, що схожа на велику букву «зе» або на два місяці, які з`єдналися ріжками. Верхній менший півовал завжди катається на нижньому – більшому. І погукає : «Тр – тр – тр !» Якось третього дня тижня пішла Трійка до лісу по гриби. Недовго блукала лісовими стежками – а кошик уже повний. Лежать у ньому три боровики, три лисички, три опеньки, три сироїжки, три підберезники. Бачила трійка три мухомори та брати не стала, бо знала, що вони отруйні. Але для деяких лісових мешканців мухомори – звичайна їжа.

 

*****

 

Брат – командир, а я – солдат.

В руках у мене – автомат.

Я марширую у дворі,

А брат мій лічить: – Раз, два, три!

 

*****

Скоромовка

 

Три ворони на дорозі,

Три сороки на березі,

Три ворони чорнобокі,

Три сороки білобоки.

 

*****

 

Лічилка

 

Приступаємо до гри:

М`яч один, а нас аж три.

Грав я сам, і грали вдвох,

А тепер пограєм втрьох.

Раз, два, три – приступаємо до гри.

 

 

 

Все про четвірку.

Цифру цю зовуть чотири.

Вас вона вітає щиро,

Мов козачка, жартівливо

Випинає лікоть вліво.

 

*****

 

Гордовита, ніби зірка.

Ви вгадали? Це… (Четвірка).

Праву руку на бочок

І танцює гопачок.

 

*****

 

Хто це лікоть відставляє?

Це ж четвірка!

Хто не знає?!

Діти в гості запросили

Сьогодні цифру ми «чотири».

Схожа серед цифр вона

На телеграфний стовп одна.

 

*****

 

Ось стілець перевернувся,

На четвірку обернувся!

Позначає цифра ця

Скільки ніжок у стільця,

Скільки лапок у котів,

А в квадратику кутів!

 

****

«Казка про Четвірку»

 

Четвірка – фізкультурниця. Вона полюбляє виконувати вправи ранкової гімнастики з прапорцями. Тому і сама схожа на прапорець, тільки без верхньої горизонтальної лінії. Усі вправи робить Четвірка чітко і точно: чотири нахили уперед, чотири нахили вліво і вправо, чотири присідання, чотири стрибки на одній нозі. У Четвірки, як відомо, одна нога. Від фізичних тренувань стоїть вона міцно. Радить Четвірка усім займатися спортом, бо спорт – це здоров`я.

 

*****

 

– Поясни мені: чи важко

– Відрізнить від звіра пташку?

– В птаха дві ноги, а в звіра,

– Знають добре всі, – чотири.

 

*****

 

Чотирикутна хата ця.

Чотири ніжки у стільця.

І по чотири ніжки

У мишки та у кішки.

 

*****

 

Лічилка

 

Я жмурюсь, заплющив очі.

Всі ховайтесь, хто де хоче!

Вмить розбіглась дітвора.

Йти шукать мені пора.

Більш не буду я чекать:

Раз, два, три – іду шукать.

Раз – за Петра,

Два – за Дмитра,

Три – за Тетянку.

Чотири – за Оксанку.

Я усіх уже знайшов,

Сам ховатися пішов.

Все про п’ятірку.

 

Потім вийшла погулять

На папері цифра 5.

Руку вправо простягнула,

Ніжку бубликом зігнула.

 

*****

 

Он де вийшла танцювать

Добре знана цифра … (П’ять).

Ніжки бубликом зігнула.

Рученята простягнула.

 

*****

Будем нині ми писати

Дуже гарну цифру – п`ять!

Цифра кругла, ще й з хвостом.

Наче яблуко з листком:

З яблуні на землю скік,

– І об землю збило в бік.

 

*****

«Казка про Пятірку»

 

Знає з ким дружить П’ятірка ? Вона – подружка п’яти пальців людини. Їх 5 на правій руці, 5 на лівій руці, 5 на правій нозі, 5 на лівій нозі. На зиму малеча П`ятірка плете м`які рукавички. Перша хатинка для великого пальця, друга – для вказівного, третя – для середнього, а п’ята – для мізинчика. Тепло і затишно пальчикам взимку у рукавичках!

 

*****

 

Щоб заснути, я і брат

В голос лічим до п’яти:

– Раз, два, три, чотири, п’ять…

Вже давно у ліжку сплять

Наші мамо й татко.

Що ж почнемо рахувати

До п’яти спочатку:

– Раз, два, три, чотири, п’ять .

 

*****

 

П’ять братів тобі знайомі,

Без одежі вони в домі.

Та в мороз брати оті

Ходять в теплому пальті. (Рукавичка.)

 

*****

 

Скоромовка

 

П`ять хлоп’ят живуть в гайочку,

П`ять маслюків ростуть в лісочку,

У хлоп’ят – тапочки,

У маслюків – шапочки.

 

*****

 

Лічилка

 

Гойда, гойда, гойдалочка,

Гойдається Наталочка:

– Раз, два, три, чотири, п’ять

– Буду лялечку гойдать.

Гойда, гойда, гойдалочка,

Гойдається лялечка:

– Раз, два, три, чотири, п’ять

– Треба гойдалку спинять.

Гойда, гойда, гойдалочка,

Стомилася Наталочка,

– Раз, два, три, чотири, п’ять –

– Підем з лялечкою спать.

 

Все про шістку.

 

Цифра 6 немов замок:

Внизу – круг, вгорі – ґачок.

 

*****

 

Цифра … (Шість).

Схожа вона на висячий замок:

Долі кружечек, а зверху ґачок.

 

*****

Від п’ятірки до шісти

Цифра шість зайшла у клас

І звертається до нас.

Каже: «Схожа я на сливку.

Трохи вгору в мене хвіст.

Називаюсь – цифра шість».

 

*****

 

Цифра шість – внизу кружечок,

Зачепивсь він за ґачечок!

Є шість ніжок у жучків,

У сніжинок – по шість промінців.

 

*****

«Казка про Шістку»

 

Одного разу число Шість пішло мандрувати. Першого дня побувало воно у Понеділка, другого дня – у Вівторка, третього – у Середи, четвертого – у П’ятниці, а шостого – у Суботи. Ніде не затрималась Шістка більше однієї доби, а от у Суботу пробула аж шість днів. Почувалися вони хороше: навчилися співати шість пісень про дружбу, розказувати шість віршів про природу, намалювали шість малюнків про звірят, навчилися показувати шість фокусів. Коли поверталася Шістка додому, то запросила Суботу до себе на гостину.

 

*****

 

– Я бачив, – сказав брат Маринці,

– Шість яблук росло… на ялинці.

– Неправда! – озвалась Маринка.

– Так то ж… новорічна ялинка!

 

*****

 

– Скільки букв в азбуці?

– запитала вчителька.

– ШІСТЬ, – відповів Сашко.

– Хіба? Назви їх. –

Будь ласка: а, з, б, у, к, а.

 

*****

 

Кошеняток цілих шість!

Не багато кожен їсть.

Дай їм каші з молоком,

Хай похлебчуть язиком,

Бо із ложки киця Їсти не навчиться!

 

*****

 

Лічилка

5 ялинок і дубок заглядають у ярок.

Бачиш ти, синочку,їх?

Полічи – но, скільки всіх!

П`ять ялинок…і дубок…Шість! – всміхається синок.

 

Все про сімку.

Цифра 7, як кочерга,

В неї, бач, одна, нога.

 

*****

 

Дуже легко нам усім

Упізнати цифру… (Сім).

В неї лиш одна нога,

І сама, мов кочерга.

 

*****

Цифра сім, що кочерга,

Це ї сторчить нога!

Сім яскравих, кожен знає,

Кольорів веселка має.

Є сім нот, відомо всім.

Днів у тижні також сім.

Треба вивчитись усім

Нам писати цифру сім.

 

*****

«Казка про Сімку»

 

У сімки дуже незвичайна хатинка. Двері у ній відчиняються лише тоді, коли скажеш : «Сім, Сім – відкрийся!» Одного разу пішла сімка до лісу по суниці. А в цей час Вовк – сіроманець вийшов на полювання. Від голоду він геть розлютився. І тому, коли побачив Сімку, загарчав і кинувся на неї. Сімка почала тікати по втоптаній стежечці. А Вовк от – от наздожене її. Та сталося диво – вмить Сімка піднялася від звіра, як на крилах. Сіма підвела очі і побачила, що її несуть сім комашок та жучків: Сонечко, Бджола, Оса, Джміль, Хрущ, Жук – олень, Жук – Носоріг. А ось і хатинка ! Сімка вигукнула : «Сім, Сім, відкрийся!» Двері відчинилися і рятівники влетіли із Сімкою у дім. Зморений, голодний Вовк довго блукав побіля будиночка. Добра Сімка пожаліла Вовка і кинула йому з вікна сім шматочків хліба. Звір з`їв їх, подякував і задоволений повернувся до лісу.

 

*****

Скоромовка

 

Сім дочок – сорочок Вишивають сім сорочок.

 

*****

Лічилка

 

Мамо, тато, дід, бабуся –

Всіх назву, не помилюся.

Старший братик і сестричка –

В нас сімейка невеличка.

Не спиняйте, бо зіб’юся:

Мамо, тато, дід, бабуся…

Старший брат, сестра і я –

Отака у нас сім`я.

Нам лічилочку на «сім»

Повторити треба всім.

 

Все про вісімку.

 

В цифри 8 – два кільця

Без початку, без кінця.

 

*****

Два кільця, як не дивися.

Здогадались? Цифра … (Вісім).

В ляльку, бач, перетворилась,

На балу в нас опинилась.

 

*****

Цифра вісім – два кільця

Без початку і кінця.

Вісім пелюсток у квітки.

Вісім в кубика вершин.

Вже о восьмій учні в школі,

Не порушують режим.

 

*****

 

Припиняйте, друзі, галас!

Цифру вісім пишем зараз!

Вісімка така ж, як двійка,

Тільки хвостик у кільце

Закрутився наче змійка,

Вийшло не кільце, а два:

Зверху – голова і знизу – голова.

Починаємо чаклувати…

Вісімку, як два писати.

Біля нижньої лінії

Хвостик назад закругляємо

І обидва кінці дуже вправно з`єднаємо.

«Що виходить?», – ви питаєте.

Що ви, вісімки не знаєте?

 

«Казка про вісім пекарів»

 

У одному казковому містечку восьмиповерховому будинку жили собі вісім пекарів. І дорослі, і діти поважали їх за те, що вони вміли виготовляти вироби із тіста чудернацької форми. Пекар, що мешкав на першому поверсі, випікав бублики. Пекар, з другого поверху – печиво, з третього поверху – булочки, з четвертого – піцу, з п’ятого – круглі буханці хліба, з шостого – пампушки, з сьомого – тістечка, а з восьмого – торти. А незвичайним було те, що усі вироби бочком тулилися по двоє один до одного і були схожі на вісімку. Покупці так полюбляють вісімки з маком, з корицею, з сиром, з грибами, з родзинками, ягодами, з кремом, з ягодами, з цукровою пудрою !

 

*****

  

Все про дев`ятку.

Цифра 9, чи дев’ятка,

– Наче в цирку акробатка:

Сторчака як перевернеться,

 

Зразу шісткою обернеться

*****

А оця весела цифра

Ніби акробатка з цирку.

Головою вниз зависне –

Стане іншою вже, звісно.

Ця весела акробатка –

То знайома всім … (Дев’ятка)

 

*****

Шістка ніби акробатка:

Хвостик вниз – і вже дев`ятка!

Юнга знає це число!

Міцно взявся за весло!

Шторм – це вам не карнавал,

Чули про дев`ятий вал?

 

*****

«Казка про Девятку»

 

Біля березового гаю у чепурному будинку жила собі Дев`ятка. Здавна вона була закохана у квіти. Зранку і до вечора невтомно працювала Дев`ятка на клумбах. А їх було у неї аж девять. Росли там жовті тюльпани, білі нарциси, фіолетові флокси, сині іриси, червоні півонії, рожеві жоржини, оранжеві лілії, вишневі мальви. У саду Девятка доглядала девять кущів троянд, жасміну, бузку, шипшини, бузини, калини, малини, аґрусу, смородини. У дворі стояло дев`ять лавочок. На одній із них могла відпочити Дев`ятка після денних клопотів.

 

****

Все про десятку.

Кругла, наче буква О,

Цифра нуль, або ніщо.

Як стоїть він сам-самісінький,

То й не значить нічогісінько!

Та як одиницю поруч

Ми поставимо ліворуч,

То зі двох значків у нас

Число десять стане враз.

 

*****

Вже всі десять цифр я знаю!

Їх писати починаю: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 !

 

*****

 

«Казка про Десятку»

 

Одиниця і Нуль були найближчими сусідами, часто ходили в гості одини до одного. Разом пили чай, їли пиріжки, читали книжки, співали пісні. Але одного весняного дня налетів сердитий вітер і своїм холодним подихом розвалив будиночок Нуля. Гірко плакав Нулик. Прийшов він до Одиниці, розповів їй про нещастя. Одиниця вислухала розповідь Нуля. Їй стало дуже шкода його і вона запропонувала Нулеві оселитися у її будиночку. Нуль подумав – подумав і погодився. З тих пір усі казали, що у цій хатині живуть дві цифри, які складають число 10. На базарі, у магазині покупці почали купувати товари десятками: 10 яєць, 10 пачок сірників, 10 ґудзиків, 10 кришок…

 

*****

 

Всі кажуть: – В тата руки золоті –

Я придививсь, однак вони прості.

І пальців, як у мене, – Рівно десять.

Щоправда, в тата мають Сто професій.

 

 

Все про нуль.

 

Буква О і цифра нуль –

Рідні дві сестриці.

Щоб позначить звук, число

– Кожна знадобиться.

 

*****

 

І залишився нуль (чи ноль),

Що серед інших цифр – король!

Ти придивись,

Як трішки дописати,

То вийде нуль із цифри два,

Три, п’ять …

У цифрі щість сховався нуль!

І у дев`ятки є!

Звичайно, він важливу роль Завжди відіграє!

*****

Навколо всі цифри обійдеш

І завжди ти нуль знайдеш!

Якщо нуль ти відшукав

– То цифри правильно писав.

 

*****

 

Круглий нуль, як м’ячик скаче,

Сам нічого він не значить.

А за цифрою, позаду,

Він займе значну посаду.

Бо тоді, всяк учень знає,

Цифра перед нулем

Десятки означає.

 

*****

 

«Казка про Нуль»

 

У країні Математика є містечка, де проживають числа. Думкою плинемо у містечко Нуль. Будиночки у ньому схожі на квасольки чи яєчка. І мешкаєть у них нулі. Дивно, чому вони такі пухкеньки, кругленькі? Вони ж нічого не їдять. Та і їсти у них нічого. Та й немає у них ні посуду, ні предметів побуту, ні меблів вони не мають. І нічим нулі не займаються. Ні фабрик, ні заводів, ні шкіл, ні бібліотек у місті немає Та полюбляють нулі, коли до них на шостину приходять числа з інших міст. Нулики ввічливо вітають гостей, запрошують на пішу прогулянку вулицями міста. Усі прогулюються і дихають нічим не забрудненим свіжим повітрям. Нулі дуже виховані. Вони ніколи не стають у парі поперед іншого числа. І ходять вулицями двоцифрові числа: 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90.

 

*****