Казка «Вовк, Інтернет та семеро козенят»

Сценарій виховного заходу

Автор: Войтович Олена Валентинівна, учитель інформатики, класний керівник 5-Б класу Опорного закладу «Торецька ЗОШ І-ІІІ ст. № 6» військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області

 

Казка. «Вовк, Інтернет та семеро козенят»

Діючи особи:

Вовк 

Інтернет (дівчинка)

Семеро козенят:

1 козеня, 2 козеня, 3 козеня, 4 козеня, 5 козеня, 6 козеня, 7 козеня

Друзі:

1 друг, 2 друг, 3 друг, 4 друг, 5 друг

 

На сцені

Виходить Вовк. Крадеться.(музика із «Рожевої пантери»)

• В: Я злий і страшний сірий вовк. Я в козенятках знаю толк! Р-р-р…

Вибігає Інтернет (бігаэ по сцені колами).

• І: Інтернет! Інтернет! Свіжий Інтернет! (звертається до зали) Інтернет замовляли? Безліміт! 100 Гігабайт бонусів!
• В: Та ось ти яка… Мережа Інтернет! Привіт! А як по-батькові тебе, щось не згадаю?
• І: А, це ти, Вовче. Привіт!..  Всесвітня я. Всесвітня Мережа Інтернет, що тут складного?  (дістає із сумочки пилочку, робить вигляд, що підпилює нігті) Щось конектори затупилися, слабкий сигнал. Треба контакти зачистити… Як справи? (Вовк уважно дивиться на її нігті, чухає потилицю).
• В: Щось я зголоднів. От би зараз кого-небудь з’їсти. Але де ж тих зайчаток, козеняток упіймати? (розводить руками) Навкруги всі ліси знищили, побудували будинки, школи, дитячі садочки (знизує плечима) Навіщо? А бідному вовку залишається тільки мишами харчуватися. (ловить мишку – комп’ютерну мишку протягнуту сценою).
• І: Стривай,  стривай. (хапає його за рукав). Це ж комп’ютерна мишка. Ходять за мною зграями. Хочуть, щоб я відмовилася від своєї подруги Клавіатури, а їх замість неї використовувала. Це ж скільки мені мишок потрібно?.. На клавіатурі більше 100 клавіш, у миші – 2… Мені що, 50 мишок використовувати?.. На що тільки сподіваються. А ну, геть! (топає ногою) Ось, дивись, поповзли… Образилися. (разом дивляться на мишок, які проповзають сценою) Узагалі-то, я можу тобі допомогти. Я знаю, як можна створити козеня (руками окреслює контури «козеня»).
• В: Тю, та навіщо мені твоя віртуальна їжа (хитає головою), на неї можна тільки дивитися, а я їсти хочу!
• І: Та ти послухай, давай спіймаємо кілька дітлахів, і я покажу тобі, як вони під моїм впливом поступово перетворюються на козенят.
• В: Так це ж протизаконно. Нас же спіймають. Ні, я не хочу. Я пам’ятаю історію Червоної шапочки. Там мій знайомий Вовчик дуже постраждав, досі шкутильгає (хоче піти).
• І: (затримує його) Та ми ж нікого не будемо примушувати, візьмемо тих, хто за власним бажанням піде. Ось, дивись, як я буду працювати.

Увімкнути музику.                                                                   

На сцену виходять діти. Трохи неохайно одягнуті. Різне взуття. Не на ті ґудзики застібнуті.

• 2-є – з мобільними грають (хлопці)

Звуки пострілів комп’ютерної гри.

• 3-є – з мобільниками, планшетами (дівчатка)
• 3 к-ня: Давай в інстаграм скинемо моє фото!
• 4 к-ня: Ой, а мені він таке написав…
• 5 к-ня: Дай подивитися…
• 2-є хлопчиків із планшетами

- 6 к-ня: Давай я скину тобі цю гру…

- 7 к-ня: Давай…

(звуки комп’ютерної гри, постріли)

Діти блукають сценою, натикаються одне на одного. Нічого не помічають, окрім телефонів.

Навкруги них ходить Інтернет. У руках – кухлик та діжка (на діжці напис «Інтернет-зілля»). Із діжки кухликом поливає дітей інтернетом. Додається більше звуків комп’ютерної гри.

-І: Бачиш, я ж тобі казав, що ми до них підійдемо близько, вони й не побачать. Тепер можна їх ловити.

- В: Давай ми їх мотузкою перев`яжемо й до себе в нору притягнемо.

Оточують дітей, обв’язують мотузкою, стискають. Діти нічого  не помічають. Вовк та Інтернет за мотузку тягнуть їх  до центру сцени.

• В: Ну спіймали ми їх, а далі що?
• І: Дивись, зараз я почну їх перетворювати.

Ходить біля дітей. «Поливає» із діжки.

-І: Спочатку пропаде пам’ять: вони забудуть своїх друзів, родину, школу. Потім зникне відчуття радості життя, людяність, потреба в спілкуванні, їжі, одежі. Вони дуже швидко втратять людську подобу. Матимуть єдине відчуття – жагу Інтернету.

-В: Ось тоді можна з ними робити що хочеш! Я зрозумів!

Діти відходять у куток сцени. Діти в колі поступово змінюють вигляд. Надягають паперові «копитця», на обличчя – маски «козенят» з ріжками, хвостиками. Вовк та Інтернет біля них.

На сцену виходять друзі. Розмовляють. Вимикаємо музику

-1 Д: Дивися, хто це?

-2 Д: Якісь знайомі обличчя. Я їх знаю. Але вони  дуже змінилися.

-1 Д: Я зрозуміла. Їх захопив Інтернет. Вони нічого не бачать і не чують, окрім своїх мобільних телефонів.

-2 Д: Треба їх якось звільнити. Але самі ми не впораємося.

-1 Д: Давайте покличемо друзів із 5-Б класу. Друзі, швидше до нас! (виходять ще друзі)

-2 Д: Чому 5 та ще «Б»?

-3 Д: Ти що, не знаєш? (розповідає трохи повільніше, як казку) Коли настають важкі часи, завжди на допомогу приходить «План Б». Хіба ти не чув про це?

-4 Д: Так, завжди кажуть, якщо «План А» не спрацював, переходимо до «Плану Б».

-5 Д: Тому я пропоную одразу перейти до «Плану Б».

-3 Д: Так, ми 5 клас «Б». Чому «Б», ви зрозумілі, а п’ятірочку нам поставили за те, що ми:

-4 Д: По-перше, розумні!

-5 Д: По-друге, талановиті!

-1 Д: Виховані!

-2 Д: Дружні!

-3 Д: Та надійні, завжди приходимо на допомогу друзям.
- 4 Д: Давайте нашу, богатирську, заспіваймо! Шикуйсь. Струнко! Раз-два! Раз-два!

Пісня.

Там, де піхота не пройде,

Там, де застрягнуть в бруді танки,

Наш  «5-Б » там проповзе!

Ви тільки нам маршрут дістаньте!

-4 Д: Стій, раз-два!

-5 Д: Ось ми які! А що у вас трапилося?

-1 Д: Ой, лихо, треба друзів визволяти. Застрягли в Інтернеті. Зовсім на себе вже не схожі.

-3 Д: Треба поміркувати. Як ми будемо їх визволяти?

-5 Д: Давайте їх якось відвернемо від Інтернету.

-2 Д: Це буде важко. Дівчатка, давайте ми спробуємо своїх подружок визволити!  (виходять на середину сцени, танець.)

Дівчатка-козенятки із кола виходять, підтанцьовують, скидають паперові копитця.

-1 Д: Ура! Вийшло!

Обіймають дівчаток. Ідуть зі сцени.

-4 Д: Пропоную хлопців витягувати грою. Зіграємо у футбол, дивишся – вони й повернуться.

-5 Д: Давай!

Пасують м’ячем один одному, потім - до кола хлопців. Із кола виходять 2 хлопці(6 К-ня та 7 К-ня виходять), і вони разом грають. Хлопці обнялися. Залишаються на сцені

-В: Ми їх втрачаємо!

-І: Ще подивимося, хто – кого!

«Поливають» із діжки хлопців, додаючи інтернет-зілля.

-5 Д: Добре вийшло! Але як нам інших витягнути?

-6 К-ня: Давай згадаємо, що вони полюбляють?

-7 К-ня: Вони гарно вчаться, люблять брати участь у конкурсах, олімпіадах, змаганнях.

-4 Д: Зрозуміло, будемо ловити «на живця»!

-5 Д: Так! (голосно) Я оголошую конкурс «Кенгуру»! Швидше, швидше, хто бажає?

Хлопці в колі повернули голову, потім махнули рукою та продовжують гратися.

Вовк підіймає руку. Благає його взяти. На нього не звертають уваги.

-6 К-ня: Не вийшло!

-7 К-ня: Не так треба, дивися! Оголошую конкурс «Геліантус». УСІ УЧАСНИКИ ОТРИМАЮТЬ СЕРТИФІКАТИ!

Із кола виходить 1 хлопчик, скидає копитця. Підходить до інших.

-5 К-ня: Що зі м-м-мною було? Дякую, друзі, що врятува-а-али.

-5 Д: Добре, залишився один! Давай ще спробуємо!

-6 К-ня: Оголошується набір до туристичної групи, яка відвідає страусину ферму та кінно-спортивну школу. Запрошуємо всіх бажаючих!

Із кола вибігає останній хлопчик.

-2 К-ня: Дякую!

Усі обнялися. Уходять зі сцени.

Залишилися тільки Вовк та Інтернет

-В: Нічого в нас не вийшло. Усі втекли!

-І: А ми будемо й далі спостерігати. Якщо хтось буде засиджуватися в Інтернеті, швидко затягнемо до віртуального світу.

 -В: Так, тоді така дитина стає легкою здобиччю кіберзлочинців… Але все ж таки я не розумію, як їм вдалося звільнитися?

На сцену виходять друзі та козенята. По одному, по двоє.

• 1 Д: Це дуже просто. Друзі ніколи не залишать один одного в біді.
• В: А хто такі друзі, що таке дружба?
• 2 Д: Друг – це така людина, яка завжди розуміє тебе
• 4 Д: Не залишить на самоті у важкі часи.
• 5 Д: Розумієш, дружба – це такі невидимі нитки, які пов’язують нас між собою.
• І: Це схоже на Інтернет.
• 1 Д: Так, але набагато краще. А ви хочете стати нашими друзями?
• Вовк та Інтернет разом: ТАК!

На сцені всі учасники казки.

• 4 К-ня: Щоб людиною залишатися,
• 4 К-ня: Треба більше спілкуватися!
• 1 К-ня: Грати, рухатись, співати!
• 6 К-ня: Вдома мамі помагати!
• Друзів завжди пам’ятати! Разом

Фінальна пісня.

Пісня про дружбу!

 

Ти щасливий, якщо в тебе друзі є,
Кожен день життя яскравішим стає,
Справжні друзі поруч в радості журбі – бі – бі,
Дарувати радість хочеться й тобі.
Приспів:
Справжня дружба меж не знає,
Дружба все перемагає,
Якщо друзів є багато,
Кожен день для тебе свято.
 

Тож мерщій до нас, часу не гай,
Сміливіше руку ближньому подай,
Сонцю й небу, всім навколо посміхнись,
Радістю своєю з світом поділись.
Приспів (2)

Справжня дружба меж не знає,
Дружба все перемагає,
Якщо друзів є багато,
Кожен день для тебе свято.
 

 

Список використаних джерел:

• «Дружба», автор слів Леонід Солонько, автор музики Назар Савко; режим доступу: https://youtu.be/IuMH3kz_LCE
• Музика із мультфільму «Рожева пантера»;
• Фрагмент танцю, гурт «Коліжанки», муз. студії «Джерело»; режим доступу: https://youtu.be/YWxcTmQi0DI
• Інтернет-ресурс: «Маска кози своїми руками»; режим доступу: http://podelkino.by/bez-rubriki/maska-kozy-svoimi-rukami-iz-odnorazovoj-tarelki/.