Казка "Знайомтесь, мартин звичайний"

Знайомтесь…

 МАРТИН    ЗВИЧАЙНИЙ

Продовжуємо знайомство! Це знову я – Мартин звичайний!  Так , Мартин!  І зовсім це не ім’я.  Це у вас, у людей імена, а в нас – назви. Зрозуміло?

  Чи знаєте, ви, де я мешкаю, чим живлюся? Якщо – ні, тоді розповім.

Оскільки  я —  всеїдний птах, то мене можна зустріти не тільки біля водойм, а й навіть на сміттєзвалищах. У природних умовах  їм дрібну рибу, різних комах, але харчами не дуже перебираю. І, взагалі, я швидко адаптуюся до різних умов життя.  Є чим,  навіть похвалитися! У пошуках їжі  можу відлітати на відстань до 15 кілометрів від місця ночівлі. За день сам з’їдаю 70 — 225 грамів поживи. Й живу  понад 30 років. 

Хочете знати, де я живу?  Відповім дуже просто. Моя Батьківщина  - Північна півкуля.  Мене можна зустріти на материку  Євразія від Атлантики до Тихого океану. Зимувати  люблю в Африці, Південній і Східній Азії, Східній і Західній Атлантиці і на берегах Середземного моря.  Чому? Бо там дуже тепло!! Віднедавна  почав  гніздитися в Україні , але не на всій   території - мого гнізда, ви не знайдете в Карпатах і Криму. Люблю зимувати  біля морського узбережжя і на Дніпрі, зрідка на інших водоймах.  Та хочу вас попрохати: коли знайдете гніздо, то не руйнуйте його, не беріть до рук маленькі яєчка, а головне, не галасуйте!! Дуже не люблю людей за таку поведінку!

Тепер розповім про свою красу! Дуже люблю це робити!

Я -  середнього розміру птах, якого важко сплутати з іншими видами мартинів. Дехто за звичкою називає  мене чайкою.

Моя голова до потилиці і горло до середини шиї кавово-бурого кольору, трохи темнішого на межі з білим кольором інших частин опірення. Навколо ока неповне вузеньке біле кільце. Спина, плечові пера, поперек світлого сизо-сірого кольору. Шия, надхвістя, хвіст і весь низ тіла від середини шиї до хвоста чисто-білого кольору. Дзьоб і ноги червоні. Красунчик!! Та ще й  який!!!

  Настав час розповісти про мій спосіб життя! Ні, не про мій, а про наш спосіб життя!

Розумієте, про що я ? Ми – мартини, не любимо жити окремо. Навпаки, полюбляємо галасливі гніздові колонії,

які часом налічують багато тисяч птахів. На досить просторій території можуть гніздитися тисячі мартинів. Кожна колонія являє собою сварливу спільноту згуртованих сімейних груп, що складаються з подружніх пар з їх потомством. З ранку до вечора ми поодинці або зграями добуваємо їжу. У наш різноманітний раціон входять дощові черв'яки, комахи, ракоподібні, молюски, дрібні риби, жаби, плоди та ягоди, молоде листя і трава. Виглядаючи здобич,  низько літаємо над водою або сушею з опущеною вниз головою, а широко розправлені крила і хвіст дають змогу  спритно маневрувати в повітрі. Побачивши ласий шматок, ми негайно пікіруємо вниз і підхоплюємо його на льоту. Таким способом ми полюємо на комах і зриваємо  з гілок фрукти.  Іноді навіть сваримося,  адже дуже палкі шанувальники смачної їжі! Тоді  до справи йдуть гострі дзьоби й крила. На схилі дня вся наша зграя дружно покидає місця годівлі і відлітає на ночівлю в місце, сховане від вітру і недоступне для хижаків.

Залишилося розповісти про найромантичнішу сторону нашого життя. Здогадалися? Так, про кохання! Не тільки люди здатні на такі почуття. У нас теж все дуже серйозно!

Тож слухайте!

Вилетівши, на кінець лютого, в далекий шлях до рідних гніздівель,  дістаємося до своїх домівок не пізніше кінця березня. Ох, і довгий та нелегкий шлях доводиться  нам долати!  Саме   тут  ми шукаємо  собі місце для затишного  гнізда.

Іноді між самцями спалахують люті бійки за краще місце для гніздування. І тільки, захопивши ділянку, парубок підшукує собі пару. Після цього приводить на вибране місце самку, де починається сімейне життя.

  Кілька днів подружжя діловито будує гніздо з гілочок, застелене зсередини м'якими травинками, і час від часу виконують один перед одним ритуальні шлюбні танці. Але спочатку «чоловік» неодмінно годує свою «дружину».

Самка може відкласти від 1 до 4 яєць, які ми,  батьки, насиджуємо  по черзі.

   Вилуплюються пташенята вже покриті строкатим сірувато-бурим пухом. Вже через 12-16 годин вони можуть стояти, а в разі небезпеки вискочити з гнізда і сховатися в траві. Через 10 днів вони залишають гнізда, але як і раніше залишаються під батьківською опікою. За місяць від появи на світ, молоді мартини стають на крило і самі шукають поживу, однак ще довгий час не розлучаються з батьками. Щоб діти могли створити свої власні сім’ї, їм повинно бути не менше 3 років.

Хочу всіх застерегти, ми знаходимося під охороною! Відстрілювати чи ловити нас заборонено!

Я кажу про Конвенцію щодо охорони дикої флори та фауни, і природних середовищ існування в Європі. Її підписали 39 держав, що входять до Ради Європи. Основними загрозами для нас є знищення та спотворення водно-болотних угідь (осушення, комерційне використання, знищення заростей очерету, забруднення, тощо), використанням пестицидів, фактор неспокою, відстріл мартинів мисливцями та малограмотними людьми.

Для збереження нашого виду необхідна сувора охорона водно-болотних угідь, усунення фактору неспокою з боку людей в гніздовий період, ведення природо відповідного сільського господарства без використання пестицидів.

Я,  Мартин звичайний, перебуваю під опікою Бернської конвенції та Директиви ЄС про захист диких птахів.