Казки для позакласного читання на уроках англійської мови в початкових класах

Про матеріал
Казки для позакласного читання на уроках англійської мови в початкових класах.
Перегляд файлу

Казки для позакласного читання на уроках англійської мови в початкових класах

 

Фея

Колись дуже давно проживала на краю села в маленькій хатинці бідна жінка. У неї був скромний одяг, а в хаті лише стіл, крісло і ліжко. Та піч завжди була теплою, бо вона готувала їжу не тільки для себе, а й для всіх подорожніх, голодних і бідних. Тільки ніхто з людей не знав, що звичайна стара жінка насправді була доброю феєю. Вона карала за злі вчинки і нагороджувала за добрі. Багато людей проходило біля її хатинки. І ось одного разу попросився відпочити чоловік. У нього за плечима був великий мішок. Чоловік дуже стомився. Фея напоїла його чистою джерельною водою, дала поїсти пісного теплого супу. Та в неї не було більше нічого, навіть кусочка хліба до того супу. Фея знала, що чоловік цей – пекар. Він ніс продавати повнісінький мішок свіжого запашного хліба. Та йому шкода було дати бідній жінці хлібину. Не дуже їв, не довго відпочивав тай пішов собі далі дорогою. Але відчув, що мішок зробився таким важким, що не сила вже нести. Став чоловік, розвязав мішок – аж там не хліб, а велике каміння. Хто буде купувате звичайнісінькі каменяки? Повернувся той з пустими руками додому і зрозумів, що через свою скупість він втратив весь заробіток. «Поділися маленьким і прибуде тобі велике» – так гукала фея вслід за чоловіком.

Fairy
Once upon a time on the edge of the village in a small house lived poor woman. She had the modest clothing. There were the table, chair and bed in the house. But the oven was always warm because she prepared food not only for themselves but also for all travelers, the hungry and the poor. But none of the people knew that the simple old woman was actually a good fairy. She was punishing for bad behavior and rewarding for good. Many people passed  her house. Then one day a man asked for a break. He had a big bag behind. Man was too tired. Fairy gave him to drink the pure spring water,to  eat the lean warm soup. But it was nothing, even slices of bread to the soup. Fairy knew that this man - a baker. He carried to sell the chock-full bag of fresh sweet bread. He didn’t want to give the bread for poor woman.Didn’t very eat, have a long rest, and went along the way. But felt the bag became so severe that there wasn’t the power to bear. He stopped and untied the bag - there were no bread, and the large stones. Who will buy the ordinary stones? He returned home empty-handed and realized that wit his avarice he lost his entire income. "Share a little and yoy will have a great" - so whooped Fairy follow the man.

 

 

Маленький Зайчик  Вуханчик

У зеленому лісі, у гарненькій тепленькій хатинці жила-була весела сімейка – Заєць тато, Зайчиха мама і маленьке Зайченя Вуханчик. А десь далеко проживало Сонечко. Довго спало воно, усю зиму, під сухим листям у густому лісі. Сумувало за теплом, яке приносить Весна і вирішило йти її шукати. Вуханчик також дуже чекав її і наважився іти шукати разом із Сонечком.

Весна мала добре серце, усім роздавала тепло, усіх зігрівала. Разом з нею приходило велике свято – Великдень. Вуханчик вже знав про це із розповідей тата і мами. Ішли вони вдвох із Сонечком і вийшли на красиву поляну. Чого тільки не побачив Вуханчик на тій галявині: у сонячних променях купалися квіти неймовірної краси, співучі пташки витьохкували захоплюючі мелодії, а дітлахи розмальовували яєчка в червоний колір. Усі готувалися зустрічати Великдень. Вуханчик ще не вмів добре малювати. Але йому допомогли маленькі дітки. Вони подружилися із зайченям і запросили його святкувати разом. Цілий день провели у великодніх клопотах Сонечко, веселкові птахи, зайчик і дітлахи. Аж доки в небі не засвітився окрайчик місяця і заіскрилися зіроньки. Дітям Вуханчик аж до ранку снився: він з ними танцював, то їм поправляв ковдру своїми лапками. Відтоді вже ніколи Великоднє свято не обходилося без Вуханчика.

A little Bunny Vuhanchyk

In the green forest, in the nice warm house once upon a time there lived a funny family - Bunny dad, mom and little Bunny Vuhanchyk. Somewhere far away lived Sun. For a long time it was sleeping, all the winter, under the dry leaves in a dense forest. It was so sad for the Spring’s  warm. It decided to go to look for her. Vuhanchyk expected it too and decided to go to look for  with Sun.

Spring had a good heart. Everyone was warmed up by her warm. Together with her came a great holiday - Easter. Vuhanchyk has already knew about it from dad’s and mom stories.

They were going together(Bunny and Sun)and came to the beautiful meadow. What did not saw Vuhanchyk on the meadow: the wonderful flowers bathed in the sunlight, birds sang the captivating melodies and kids painted eggs in red. All were preparing to celebrate Easter. Vuhanchyk still did not know how to draw well. But little kids helped him. They became friends with Bunny and invited him to celebrate together. Sun, iridescent birds, Bunny and kids spent a day in Easter worries. Then in the sky lighted end of the Moon and brighted the stars. The children dreamed about Vuhanchyk all the night: he danced with them, corrected the blanket  by its paws. Since that Easter holiday will never complete without Vuhanchyk.

 

 

Мурашка-трудівниця

Це було одного літнього дня в лісі. Всі звірі мали багато вільного часу. Вони нікуди не мали йти чи щось робити. Кожен займався чим хотів: грали на музичних інструментах, співали пісень, ходили в гості до родичів, веселились і раділи. Лише мурашка-трудівниця працювала більше, ніж зазвичай. Я справді не розумію, як те мале створіння може так важко працювати. В неї були дуже здібні лапки. Мурашка назбирала багато їжі. Тоді вона могла іти спати. Вона дивилася на світ такими стомленими очима…

Коли прийшла зима, жителі лісу не мали, що їсти. Тільки мурашка і її сім'я мали значні запаси. Вони не мали потреби ні в чому.

Тоді інші звірі зрозуміли, що « Будеш трудитися – будеш кормитися».

ANT-WORKER

It was on one summer’s day in a wood. All animals have a lot of free time. They needn’t have gone anywhere or done something. Everyone did they wanted: played the musical instruments, sang songs, went to visit their relatives, gladed and rejoiced. Only ant-worker had been worked more than usual. I really don’t know how that  little creature can work so hardly. It were very skilled paws of hers. The ant gleaned full of food. Then she could go to sleep. She looked at the world with so tired eyes of hers…

When the winter came the inhabitants of the wood had nothing to eat. Only little ant and the family of hers had the significant reserves. They had no need of anything.

Than other animals understood that «Will to work hard – will to eat».

 

docx
Додано
30 березня 2020
Переглядів
675
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку