СЕРПЙКОВА

день навчання. Четверо прийшли до школи рано-ранесенько.

Посјдали          високим дубом i стали хвалитися подарунками CB0ix 6aTbkiB.

Петро показав хлопцям ножик. Це був чудовий ножик i3 колодочкою, а на колодочщ намальований юнь на ньому— вершник.

        Добрий ножик,      сказали хлопц'.

        Це       ножик, — похвалився Петро.

Максим показав хлопцям Такого       вони не бачили.

   На                   йогобуло               дивовижного птаха.

Добрий   — сказали хлопцж Це          — похвалився Максим.

Гриць показав металевого соловейка. Доторкнувся до нього губами,

подув — той заствав.

Добрий соловейко, — сказали хлопц(

Це   соловейко,  похвалився Гриць.    ждали: а щож у в       сказав: 3i мною.

  BiH noBiB           у гущавину чагарника й показав kBiTkY. Вона

кущем

Це була прекрасна kBiTka.

На П блакитних пелюстках роси, i в горио маленьке сонце. Яке диво!

Але ж це не твоя kBiTka, — сказав Петро. — Ти ж не можеш узяти з собою...

        А           MeHi брати kBiTkY3 собою? — запитав

      Ти ж не можеш fi на щось               — доводив Максим.

              А                          MeHi kBiTkY                                   yccvTixHYBcR

[-lxi, i я можу сказати: це моя kBiTka, — мовив Гриць.

           А xi6a цього вона стане                    здивувався

QtJ'»-

Кейпкр сонця.>

високрму cme5xi — великд i3 л эохотими пелюсткџми . тона сходд на сонџе .

Тому i наэивають kpiTkY — соняшникрм .

                СПИТЬ                        СОНЯШНц, СЛИЛИВШИ 30xomi

•--пелюстку .

Па таьку схоДить ранова зоря , м- пелюстку тремтять . По соняшник сходу

••—сондя . Ось удр сонџе викртилось i3 — эа . Соняшни& повертав До нього свою золоту гомео й Дивиться , Дивиться на червоне вогняне крхо . УсяЦаеться До „о-сония , , Bimae його:

- Оо5рий День , сонечо , я Довго чекдв —ле5е !

Сонде         все вище i вище, .,лливе по небу . I соняшнЦЮ поеертае эа , О Рою золоту zoxiBkY.

“ Ось' воно вду эахоДитьэ 05pi анне      й го эо 0MiHH'6 .

. Суумл

iHb

Зайчик i горобина.

Засипело             землю. Нема чого Т

Побачив зайчик ягоди на навколо дерева, а ягоди високо. Просить зайчик : ”Дай мщ, горобино , одне гроно горобина Й каже;”Попроси BiTpa BiH

BiNpBe ' .           Попросив зайчик BiTpa.

BiTep, гойдае, трусить горобину. гроно червоних упало на   Тсть зайчик ягоди,дякуе BiTpoBi.

Василь Сухомлинський

Добре слово

В однКТ була маленька донька оля. Коли виповнилося п'ять P0kiB, вона тяжко простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасноТ MaTepi почали приходити родичј: Олинј тјтки, дядьки, 6a6yci, Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед i солодке коров'яче масло, CBi»ti ягоди й яечка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: 'Треба добре харчуватися, треба дихати свјжим i хвороба втече в лЈси й на болота”.

оля Тла мед у стјльниках i солодке коров'яче масло,     ягоди й я€чка й бульйон з курячого крильця. Але не допомагало вже ледве вставала з одного дня   хвороТ      yci    Опанас сказав:

Чогось Тй не вистача€. А чого— i сам не можу

Раптом          i в халу      прабабуся — про нет         забули, бо багато рокјв     прабабуся          в xaTi, нЈкуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирјшила    П.

Пјдјйшла до лјжка,        на ослјнчик, взяла олину руку в свою, зморшкувату i маленьку, й сказала:

Немае в мене Hi медових Hi солодкого коров'ячого масла, немае Hi Hi нема€ Hi перепелиних яечок, Hi курячого крильця. Стара я стала, не бачу. Принесла я T06i, мила моя правнучко, ОДИН-ЕДИНИЙ подарунок: сердечне бажання. Едине бажання залишилось у мене в —щоб ти, моя видужала й знову радГла ясному

Така величезна сила любовЈ була в цьому доброму       що маленьке олине серце забилось частЈше, щЈчки порозовЈшали, а в очах засяяла ращсть.

         ось чого не вистачало           сказав         опанас. Доброго слова.

AiBq"1HKa i CL,1HMMKa

•.Ђасил€Сухомлинський

Ai6qt.4HI<a i синичК9,7

Настала холоана зима.

Маленька Наталля почепила на ябл

- гоТВничку Для Синички й щоДня приносила Haci k0H0Mi. Синичка чекала ТВчинку. HaBecHi Синичка сказала

— Тепер не принось MeHi Я знайДу c05i Тжу. До побачення — до зими.

— До побачення, Синичко.

ЗноВу зима асе засипала

Синичка До гоДВнички, а там також трибожно стало nmavuqi. Питае бона у я5луньки: • — Яблунько, скажи, чому нема НеВже Вона забула про мене?

г — Hi не забула , бона x60pie.

Тяжко стало на aytui у Синички. бона на i Думав.: “ Полену до Тбчинки. треба чимсь

П бтйиити. Але де я Bi3bMY поЭарунок? НаВкругщ

               I уиоа•                     Синичка понести HamaAAi

До П хати, бледтла у бт•дчиненд - кВартирку,     5iM         хбор *'7HamaAi стало легше.

В. Сухомлинськнй„

4,

• Та ь сувгћиь&ький

сени пахне•

( Я луками

й день.У яблуневому с до

Нлука,що впало з дерева i лежить на З яблука тече солодкий яблуко (7 Бонце.в саду пахне яблуками В.Сухомлинсь

Все в

ною ми пЈшли до лЈсу . ЗЈЙшло сонце,дихнув легенький вјтерець i BCi

Дуб спјвав мужню . Коли ми слухали пјсню дуба,нам бути сильними i вЈдважними.

Верба,що схилилась над ставком,спјвала задумливу . Прислухаючись до верби,ми подумали,що прийде ociHb i листячко з дерев осиплеться.

Горобина тривожну пјсню . Вјд до нас прилинула думка про темну i бурхливу яко\ гнет ся тонка горобина,немов шукаючи захист .

Ось якј пЈснЈ почули ми в

В. Сухомлинськи

ac«qeuü 6

Ofmaugauyhici 6

             Bimpu .AacKgguü (Bimep - x:wnegb 3 cuHLuu ogL.UL A XOAOÔHUÜ (BimpoeaH - àiô 3 RPA.10tL010  60poô010.

ftpuüuaa 3LUa. Cogegr,o niÔwzmucg BUCOK9 no Haô 30%.u10. Bili CHi¿u BVU.IU nau.

    3auy.ui.zu                   6QO6imm.B àepea

6 gpy xoaoàHi1ü (Bimpo¿aH.

(Bcmae, euüuog 3 Aicy. 3acm021taaa oprnoeuHL

             fie no 3ez.u• xoaoÔHUÜ (Bimpw¿aH,

3a.uep3a10ffib ¿yôe .vpmoet1HL 3a60Aüa cnuHay xoaoÔHo¿o (Bimpo¿aHa. fron.aewnae 6iH y meNHuü Aic, 3a.ai3Y aau601€1ü ap.

 .aacKgeuü (Bimep, euüuoe 3 Aio'.

3acuiR.a.ocb COItetLIQ, nomeroau cmpYN0%KV,

Тихо

з•мувавши подих

я. Красива

             мов райдуга. На

    даху>       бурульки

•ope±.f i та й луються бурулькою.

хо-млинський

00b

kpmoei соромно стало.

ийш   а тто.Щ . Мрухитъся вО сн о сонеч    птом чув — а •р ь ли. РИНИШ& аст ро вся. Пил енъ&0 почав пробра ися До паркрну. Я там сиДять горобј.

ТДповэ кот ц До парк_дну, та як, стрибне. Xomia горобдя слопити. Я горобчик— пурл та й ymikJ

Ют пере.'јэ через паркдн та й упав у кџлюжу. (Вискочив мокрий, 5руДний. 1Де кјт ДоДому. Соромно йому. Я горо5д:• поэлйпа ися э усъого алою i 14Bip• ькџютъ. fITo вони

우"舌구

«снянип Дощик.,

Ъув теплип веснянип День. (Витла

Мурахџ з мурашникд i потгла До високрг• свосю стекџнкрю. Притгла До

, по стовпуру. Yfa тополинихлисточкм-маленькђ солоДкђ краплинкџ. (BiL1iua Мурцд на листочокь взяла солото краплинкј в лапкџ, покдала соя на спинк)'. збраласъ повертатися ДоДому,раптом чуе 3aapuMiB zpi-M.

ПаДають велик( kpaui теплого весняного Дощу. Злякдлась Мурахд.• ” Кев;к« Дощ змие солодко грапелькј? Що лся понесу сво?м Дйпкџ-м? '

Сховалась Мураха nid керу. Сидить i прислухдсться. Я Дощ шумить й шумит fapewni Дощ перестав. (Визирнудг1 Мураха i побачила: cgimunn, сонце.

(В!Тзла вона з затишного готочк,

Л. СУУМЛИНСЬКЏЙ -о

П 'ШАЛИ МУРДШКИ

OCiHb npuuecaa 30aonti

cmpitŒK.!J .

(Pocmymb Haò cmaeou òBi 6epe3u, fi.A0Kçpi. Onycmuau fepe3u 3e.WHi (9cu. (Bic eimep,p03gicye mu..v ue.ucmgntb aucm.R.M 6epe3L (BOHU npo p03xoeagrornb.

OòHicï Hotli cmaao XO.aoÒH0. Ha mpaei 3a6auzgaau fiai Ib0òy. ftpuüuaa òo fepi3 ociHb, npuuec.aa Lu 30.aomucmi cmpi11KY. (Bn.aezu 6epe3u a 30,eHi ("cu.

3iüu.ao couge . (Pocmouy.au òy. groÒU8UIOCb coW Ha 6epe3u ü He ni3Ha-ao 3eaeHi1X KecaX 30.tomi pilŒTC1. Cuicmbcg COHet1K9 ,a 6epe3a o.uye.

• ВЕЛИШ М

ВЕЛИКЕ I МАЛЕ

У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикуе. Припало Телятко до матерј, напилось молока, й Телятковј погуляти.

Пђшло воно по двору, дивиться — сидить маленьке Доторкнулось Телятко до маленького а на ньому пух м'який-м'який, ще м'якший, материнське вим'я.

Дивиться маленьке   на величезного звјра — теля, прищулилось сидить c06i тихо-тихо.

Хто ти такий? —- запитуе Телятко.

Я стара Кролиця, — маленьке звјрятко, Невжети стара Кролиця? — здивувалось Телятко. — Значить, у тебе й Атки Е?

Е в мене маленькј дјтки — кроленятка, А ти хто?

Я маленьке Телятко, — Телятко. --- Я тЈльки що народилось.

Невжети тјльки що народилось? — здивувалась стара Кролиця. — Дивно: ти ж ще маленьке, а вжетаке велике...

Ати вже стара мати, а така маленька,— ще здивувалось Телятко. — Невже все на CBiTi таке дивне?

БО Я — ЛЮДИНА

Вечорђло. Битим шляхом йшло двое подорожнјх— батько й         син. Посеред шляху лежав камјнь. Батько не    каменя,   забив ногу. Крекчучи, BiH објйшов камјнь, i, взявши дитину за руку, пЈшов далЈ,

Наступного дня батько з сином йшли тјею ж дорогою назад. Знову батько не каменя, знову i забив ногу.

Третього дня батько й син ппшли тђею ж дорогою. До каменя було ще далеко, Батько каже синовђ:

— Дивись уважно, синку, треба објйти kaMiHb. Ось те мјсце, де батько    й забив ногу. Подорожнј      кроки, але каменя немае.

Бачать, дороги сидить сивий старий — — запитав хлопчик, — Ви не бачили тут каменя?

— Я прибрав його з дороги.

—- Ви також сп(ткнулися й забили ногу?

— Hi, я не                 й не забив ногу.

— Чому ж ви прибрали камјнь?

— Бо я — людина. Хлопчик зупинився у

— Тату, — запитав вјн, — а Ви xi6a не людина?

Василь Сухомлинський

ХРИЗАНТЕМА Й ЦИБУЛИНА

Недалеко вђд хати росла Хризантема. На вона зацвјла нђжним рожевим цвјтом i милувалася своею красою.    ми

А поруч i3 Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнђсђнька цибуля, На спадј лгта Цибулина зелене пјр'я й вјд нет вјдгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й казала:

— Як неприемно BigTe6e тхне! Дивуюся, люди таке й спють. Мабуть, щоб

Цибулина мовчала, Проти Хризантеми вона вЈдчувала себе простачкою.

Та ось i3 хати вийшла жјнка й јде прямо до Хризантеми. Ця затамувала й дух. Певно, що зараз скаже: квјти в Хризантеми!” Жјнка справдђ до Хризантеми й сказала: — Якј гарнђ квјти!..

Хризантема аж танула од     жјнка нахилилася, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула:

— Яка гарна Цибулина!

Хризантема нјчого не могла збагнути, Вона c06i думала:

' Невже й Цибулина може бути гарною?”

Василь Сухомлинський

ЛЯЛЬКА ПЩ ДОЩЕМ

3iHa вкладалася спати. А     почалася гроза. Грим[в fpiM, з-за         насувались     жмари. По залЈзному даху   дощ.

Блиснула блискавка, на мить стало ясно„як удень. Зћна побачила:на подвЈр'Т стоять води, йде дощ„ Ой горе, що ж це таке? — на /1>Bt4i, Од дощем; лежить 17 лялька Зоя.

Вона забула Зою на Як же цетрапилось? Як же вона не згадала про Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала лро нет, коли почалася гроза?

цих думок 3iHi стало важко, фона заплакала. А ще важче було думки прОте; щона лежить холодним дощеМ Гј Зоя..,

Зна встала                тихо вјдкрила дверЈ, побЈгла на

Дощ миттю змочив псорочечку. Вона пЈдбЈгла до лавки, взяла Зою, пригорнула до грудей„

Коли Зђна мама включила й широко вјд страху очима дивилась на

Побачивши Зјну з притуленою до дитячих грудей лялькою, мама -перевела дух.

Вона зняла рушник, витерла 3iHY, переодягла в суху сорочечку. Давши рушник;сказала:

Витри ж Ј зою... Як же цети й забула на лавцП цьогоне,буде, матусю..,

W1810VdH4n9

Василь Сухомлинський ттьки ЖИВИЙ КРАСИВИЙ

Великий красивий метелик Махаон ciB на червону квјтку канни. CiB i ворушить крильцями. До Махаона хлопчик, його.

крильцями Махаон, але вирватися не може. Хлопчик пришпилив його великою шпилькою до паперового листка. Крильця метелика поникли. — Чому ти перестав