Казки зі школи: Пригоди Пашки і Владика.

Казки зі школи: Пригоди Пашки і Владика.

У тридев’ятому царстві, у тридесятій державі була собі школа, кликали її Центральна , і був у неї 11 клас. Багато випробовувань випало на нашу долю.

За рік ми навчилися читати і писати, а дехто навіть списувати.

За 2 роки ми навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах.

За 3 роки ми вже вміли знаходити кабінети, а деякі навіть з закритими очима.

За 4 роки ми навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу

За 5 років ми зрозуміли, що вчителів в школі більше, ніж учнів в класі.

За 6 років ми навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.

За 7 років ми вже знали, що похід в туалет під час уроку можна зробити знано цікавішим, включивши до маршруту зупинку в їдальні, прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину

За 8 років ми навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день.

За 9 років ми вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання , не відкриваючи підручника.

За 10 років ми навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.

Ну а підказувати, підглядати,робити шпаргалки і прогулювати уроки ми вміли завжди.

При цьому ми завжди брали активну участь у всіх класних і шкільних заходах.

Але був у нашому класі був хлопчик - лінивець, він цілими днями їв, сидів у класі і розспівував пісні. Попросять його домашнє завдання виконати – Пашка й виду не подасть, що чув. От один раз сидів він у класі як звичайно, наспівував пісні, і раптом з- за дверей виліз хлопчик. На мисливця не схожий і на грибника теж. Дивляться вони один на одного й дивуються. Нарешті Пашка сказав:

- Ти хто?

- А ти? – запитав здивований хлопчик.

- Я учень, кличуть мене Пашка!

- А я Владислав, із села.

- А… давай дружити, – запропонував Пашка.

- Давай, – сказав Владислав.

- А ти навіщо в наш клас прийшов? – запитав Пашка.

- Так пропала із нашого класу дівчинка - відмінниця, – смутно сказав Владислав. – А старі говорять, що украв її звір небачений і нечуваний.

- А чому ти пішов її шукати?

- Я один погодився. А ти підеш із мною? – радісно запитав Владислав.

- Ну… не знаю, у мене багато справ. Треба пісню доспівати й медку поїсти.

- Вистачить, – сказав Владислав. – Ти допоможеш мені в цій справі, і не лінуйся.

- Добре.

На тім і вирішили.

Ішли вони довго й не сумували – наспівували пісні й грали в догонялки. От прийшли до якогось дуба. Дуб великий, навіть величезний. На ньому ланцюг, а по ланцюзі ходить кіт в окулярах. Владислав у нього й запитує:

- Ти хто?

 – Я кіт учений, казок і пісень знаю багато. А ви хто?

- Я Владислав, а це Пашка. Ми шукаємо дівчинку. Вона тут була?

- Так, була, тільки її відніс звір небачен і нечуваний, – сказав кіт.

- А куди? У кого можна запитати?

- Можна запитати в Баби Яги, – пошепки сказав кіт. – Тільки зробіть мені послугу, а я вам скажу й покажу, де баба Яга.

Конкурс 1 .  За допомогою ложки вам необхідно перенести воду з однієї посудини в іншу. Хто швидше і точніше зробить це.

Ішли вони йшли й наткнулися на хатину небачену. Стоїть на куриних ніжках, як жива. Владислав говорить:

- Я бачив цей будинок, він Баби Яги. Хатинка-Хатинка, повернися до лісу задом, до мене передом.

І будинок на куриних ніжках повернувся! Пашка і Владислав увійшли усередину. Там було безладдя.

- Здрастуйте, Баба Яга, – поклонився Владислав.

- Здрастуйте, – відповіла Баба Яга.

- Ви не бачили дівчинку - відмінницю? – пошепки запитав Владислав.

- Так, її забрав звір страшний, як туди пройти можна запитати в Кощія – відповіла Баба Яга. Тільки ви спочатку виконаєте моє завдання, щоб мене розвеселити ,а потім підете далі.

Конкурс 2. Треба зібрати ручки, хто швидше, той переміг

Баба Яга - Ну слухайте. От клубок, він приведе вас куди захочете. Тримаєте ниточку і йдіть.

- Спасибі вам за підказку й до побачення!

Владислав кинув клубок, і пішли вони за ниточкою. Ішли кілька днів, поки клубок не зупинився. Подивилися навколо й побачили замок – не замок, будинок – не будинок. Сам чорний-чорний, хмари над самим дахом, а у вікно видно  дівчинки - відмінницю.

- Ура, ура! – закричав Пашка. – Нарешті-Так ми прийшли!

- Так, ми прийшли. Але як звільнити її? – запитав Владислав.

- Геть там, дивися, стоїть якась людина.

- Так це ж Кощій! – крикнув Владислав.

Підбігли до нього й запитують:

- Вибачите, містер Кощій, чому ви такий смутний?

- Ой… Діти, ви мені допоможете? Злий Змій Горинич украв дівчинку й оселив у мене в замку.

- А чому ви тут?

- От я й говорю: він розмістився в мене в замку, із усим моїм багатством.

- Ми її звільнимо! Тільки де вхід?

- Ах… Так от, але щоб пройти далі треба виконати завдання, а я вже старий не можу цього зробити.

Конкурс 3 Треба витерти гумкою намальовані лінії.

Конкурс 4. Потрібно з скріпок створити поясок.

Конкурс 5 . Скласти розрізані прислів’я про країну.

Владислав з Пашкой зайшли в замок, там був чутний рик звіра. Владислав з Пашкой знайшли панцири й мечі, одяглися й пішли на бій. Назустріч їм рухався Змій Горинич. Який страшний звір! Три голови, крила величезні, з пащі полум’я палає.

- Ну що, поборемося? – сказав Владислав, а Пашка з ним погоджувався.

Що там було, я не знаю, але незабаром три голови лежали на підлозі.

Хлопчики врятували дівчинку – відмінницю, вона допомагала їм у навчанні, Пашка став слухняним і гарним учнем, а наш клас перетворився на дружню родину, яка дбає про своє майбутнє та майбутнє своєї держави. Тому, що ми хочемо жити в вільній країні, де немає війни. На кінець нашої  зустрічі давайте напишемо один одному побажання і обміняємось ними.

Танець маленьких каченят