Кейс для батьків « Рідні, але чужі... » ( для старшокласників )

Кейс «Рідні, але чужі»

Автор кейсуЮсуфова Л.А.

учитель біології вищої категорії,

старший вчителя Брилівської,

касний керівник 9-Б класу

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Цюрупинської районної ради

Круглий стіл для батьків.

 Мета: ознайомлення присутніх зі стилями спілкування в родині; формування     відповідального ставлення батьків до виховання фізично і психологічно здорового підростаючого покоління; сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї. . Виховувати педагогічну компетентність батьків.

Цілі :

•       формування провідної національної цінності — родинності;
•       знайомство  з ефективними методами спілкування з дітьми;
•       виявлення позитивного досвіду сімейного виховання;
•       обговорення проблем виховання
•       навчити використовувати набуті теоретичні знання при вирішені складних життєвих ситуацій
•       визначити разом із батьками їх задачі та головні пріоритети у вихованні

“Дай синові твоєму здоровий розум,

 дай йому добрий звичай, дай йому добру волю, -

і ти вже дав йому  багатство”  (О. Духнович)

 “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Сім'я - одна з найбільших цінностей, створених людством за період існування. Сім'я, родичі - своєрідний центр формування особистості дитини, виховання його характеру, волі, суспільної свідомості. Любов і дружба, взаємна підтримка батька й матері для дитини - приклад для наслідування. Саме тому актуальним в роботі класного керівника є підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності батьків.

Проблема

Тато не п’є, любить працювати, допомагає мамі, мама також дуже роботяща. Але як вона до мене ставиться! Жодного разу мене не приголубила. Коли я з нею раджусь, вона відповідає коротко: «Не знаю». Коли ж я сама хочу поцілувати маму, вона мене зупиняє:  «Не люблю телячих ніжностей». Радитися мені доводиться з бабунею (мамина мама). Бабуня в мене чудова, вона мене розуміє.  Але бабуня старенька, багато в її житті було по-іншому, а мама могла б зрозуміти мене краще.

Я дуже заздрю своїй подрузі, у неї мама зовсім інша Коли я в них буваю вдома, мама подруги завжди цікавиться моїми справами. Разом ми п’ємо чай, розмовляємо. Мама подруги розповідає про себе, я про себе, про що мрію, ким хочу стати. Ця чужа жінка звертається до мене лагідно, а моя мама ні разу не назвала мене дочкою. Тільки Лілька! Вона дуже нестримана, кричить, обзиває, а іноді може й вдарити. В присутності гостей лає, принижує мене, виставляє напоказ мої недоліки. Я дуже ображена на мою маму, часто плачу.

1. Про що свiдчать слова дiвчинки?

2. Чому так часто нашим дiтям не вистачає уваги батькiв?

3.  Чи вміємо ми розмовляти з дитиною?

4. Та чи завжди поведінка батька відповідає тим морально-етичним нормам і є зразком    для наслідування?

5. Чи багато батьків ставлять собі запитання: що я, як батько, даю своїм дітям?

Варто замислитись над подібними питаннями.

Питання для обговорення

1.Проаналізуйте, наскільки вам вдається прийняти свою дитину.

(Додаток 1)

2. Чи завжди слідкуємо за тим, що кажемо дітям?

(Додаток 2)

3. Тест  « Які ви батьки?»

(Додаток 3)

4. Як змінити змінити обмеження і заборони на правила поведінки?

(Додаток 4)

5. Який стиль спілкування між батьками і дітьми притаманний вашій сім’ї: демократичний, авторитарний чи ліберальний?

(Додаток 5)

6. Який  стиль спілкування кращий для дитини?

(Додаток 6)

7. Чому вчить народна мудрість?

(Додаток 7)

8.Проаналізуйте, скільки часу протягом тижня ви проводите разом з дитиною: витрачаєте на перевірку домашніх завдань, заняття спортом, відвідання кіно, музеїв тощо.

9. Які ви знаєте форми сімейного відпочинку? Розкажіть про традиції вашої сім’ї.

10. Вивчіть кращий досвід сімейного виховання щодо раціонального використання вільного часу для спілкування з дітьми.

«Прийоми ефективного спілкування».

Відкласти справи заради розмови з дитиною. Під час спілкування з дитиною не варто займатись іншою роботою. Дитина може подумати, що вона для вас не цікава.

Розмова на рівні зросту дитини повинна відбуватись

Потрібно демонструвати дитині, що ви її чуєте.

Мова вашого тіла повинна демонструвати, що ви уважно слухаєте дитину.

Підтримка дитини  посмішкою, обіймами, поглядом під час розмови.

Тон вашої мови повинен бути довірливий.

Робіть паузи, дайте дитині подумати, помовчати, не вимагайте негайної відповіді.

НЕ варто під час спілкування зі своєю дитиною

• Ігнорувати.
• Віддавати накази
• Погрожувати.
• Читати мораль, повчати.
• Давати відразу готові рішення
• Критикувати, ображати,
• Наводити свої здогадки.
• Проводити розслідування. Залякувати під час бесіди.
• Нагадувати минулі провини.
• Наводити приклади інших дітей.
• Вести монолог, а  не діалог.

Дякую, що Ви  замислились  над подібними питаннями. І, швидше за все,  ваша старість буде доглянутою. Адже недарма в народі кажуть:

«Добрі діти – батькам  вінець, а злі діти – кінець.»

Додаток 1

Пригадайте  кілька  останіх днів і постарайтесь порахувати, скільки разів ви звернулись до дитини  із емоційно позитивними висловлюваннями (радісним привітанням, схваленням, підтримкою), а скільки – з негативним (дорікання, зауваження, критика). Якщо кількість негативних звернень однакова або більша, ніж позитивних, то з спілкуванням не все гаразд.

Додаток 2

Чи завжди слідкуємо за тим, що кажемо дітям?

 А вони нас часто розуміють дуже буквально, близько беруть до серця наші слова! («мені без тебе було б набагато краще!», «як ти мене дістав», «замовкни!»). Чим частіше батьки роздратовані, критикують, сварять дитину, тим швидше вона робить висновок: «Мене не люблять».

Додаток 3

ТЕСТ

« Які ви батьки?»

1. Визначте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.
2. Скільки разів тобі повторювати?
3. Порадь, будь – ласка, як мені вчинити в даній ситуації?
4. Не знаю, що б я без тебе робила?
5. І в кого ти такий(а)  удався(лась)?
6. Які в тебе чудові друзі!
7. Ну на кого ти схожа(ий)?
8. Ти моя опора і помічник(ця)
9. Ну що в тебе за друзі?!
10. Про що ти тільки думаєш?
11. Який (а) ти в мене розумний(а)?
12. А як ти вважаєш, сину (доньку)?
13. У всіх діти як діти, а ти?!
14. Який ти в мене кмітливий!

                                     Ключ до тесту

                                 "Які ви батьки?"

7-8 балів – ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.

9-10 балів – ви непослідовні у взаєминах із дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.

10-12 балів – вам необхідно бути уважними у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас.

13-14 балів – ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, спробуйте приділяти дитині більше уваги, врахувати її запити та інтереси.

Додаток 4

Як змінити змінити обмеження і заборони на правила поведінки?

Ваше завдання буде: написати правила для дитини, не вживаючи слова «НЕ».

Наприклад:
- Не можна переходити вулицю на червоне світло / Потрібно переходити вулицю тільки тоді, коли світить зелений вогник світлофора.
- Не поспішай під час їжі / Будемо їсти неторопясь.
- Не кричи так голосно / Будемо розмовляти тихіше.
- Не малюй на стіні / Малюй на папері
 

Додаток 5

Який стиль спілкування між батьками і дітьми притаманний вашій сім’ї: демократичний, авторитарний чи ліберальний?

Демократичний (Д): дружній тон, коректне направлення поведінки, допускаються диспути з приводу розпоряджень дорослого, не підкреслюється «керівне» положення.

Авторитарний (А): короткі ділові розпорядження без пояснень, не приймаються в рахунок почуття та емоції дитини, витримується дистанція між дорослими і дітьми.

Ліберальний (Л): Не даються вказівки та розпорядження, повне погодження з усіма діями дитини і домашніх, і взагалі дотримання в сім’ї принципу «Моя хата з краю».

Проаналізуйте стиль вашого спілкування з дитиною і підніміть карточку відповідного кольору.

Додаток 6

Який  стиль спілкування кращий для дитини?

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

Додаток 7

Обговорення приказок та прислів’їв , у яких говориться про сімейне виховання.

• Якщо дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках.
• Коли батько каже «так», а мати - «сяк», росте дитина, як бур'ян.
• Що вчать вдома діти, то знають і сусіди.
• Умів дитя народити, умій і навчити.
• Який явір - такий паркан, який батько - такий і син.
• Яблуко від яблуні далеко не падає.
 

Проблемні питання родинного виховання

Ситуація 1

Мені шістнадцять років. У мене є мама, тато, молодший брат. Але кожний у нашій сім’ї живе сам по собі. За стіл ми ніколи не сідаємо разом, а кожний їсть окремо. Ми нікуди не ходимо всією сім’єю: ні гуляти, ні в кіно. Одного разу купили квитки до цирку, і то тато з мамою з нами не пішли.

Запитання для коментування :

Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Ситуація 2

Мама 5-річної дівчинки помітила у дитини симптоми неврозу і звернулась до лікаря. У розмові з’ясувалось, що одного разу дівчинка запитала: «Мама, а яка найбільша неприємність була у вас з татом до мого народження?». «Чому ти запитуєш?» - здивувалась мама. «Тому що, потім найбільшою неприємністю для вас стала я» - відповіла дочка.

1. Про що свiдчать слова дiвчинки?

2. Чому так часто нашим дiтям не вистачає уваги батькiв?

Ситуація 3

Наш син ріс кволим, хворобливим. У цьому, напевно, і наша вина: не звертали уваги на фізкультуру, а турбувалися про те, щоб нагодувати смачно і ситно, вдягти, взути. Так, мабуть, і продовжувалося б, але до школи прийшов новий вчитель фізкультури. Вона побувала у нас вдома, поговорила і, знаєте, переконала нас у тому, що за такого способу життя синові буде важко вчитися у школі. Минув лише рік. Якісно іншими стали уроки фізкультури — син буквально прагне їх відвідувати. Але головне — щодня він робить зарядку, обтирання, ходить на лижах. Зникли простуди і пригнічений стан, він став бадьорим, життєрадісним, активним, значно зміцнів фізично. Дякуємо вчителеві!

1. Чи вважаєте ви, що кожній сім’ї, де не приділяється увага фізичному вихованню, слід чекати відвідин вчителя, щоб змінити свою виховну поведінку?

2. Як пропаганда фізичного виховання дітей в сім’ї, що здійснюється багатьма каналами, впливає на життя вашої сім’ї?

3. Що може зробити школа для активізації ролі сім’ї щодо фізичного розвитку дітей?

Ситуація 4

Двері розчинилися, і на порозі з’явилася жінка в поганому настрої, тримаючи за руку здорованя, який опирався: «Валентине Івановичу, візьміть до училища мого телепня. Ніяк не можу примусити його вчитися або працювати...»

— До п’ятого класу син добре вчився, — розповідала мати. — Потім купили йому мопед, потім мотоцикл. І поступово школу він закинув.

— А сам заробив скільки-небудь? — запитую хлопця.

— Ні, звичайно.

1. До формування яких рис характеру спричиняють подібні помилки у вихованні дітей?

2. Назвіть способи і методи стимулювання навчаль¬ної діяльності. Наведіть приклади з вашого досвіду.

3. Чи треба враховувати характер, темперамент, вік та інші індивідуальні особливості дітей у процесі стимулювання їх навчання?

Що можуть зробити батьки, щоб, з одного боку, не перешкоджати розвитку інтересу учня до техніки, а з іншого — заохочувати до навчання?

Ситуація 5

... Раніше у Толі все було гаразд. Я не працювала і дуже багато часу приділяла йому.

Потім пішла працювати, і відразу ж посипались у нас двійки. Приходжу увечері додому, перевіряю уроки — страхіття! Частина не зроблена, а те, що зроблено, треба переробляти — бруд, виправлення.

1. Про які недоліки у вихованні дитини свідчить ця ситуація?

2. Проаналізуйте поведінку своєї дитини. Подумайте, які навички самоконтролю розвинуті в на добре, а які недостатньо.

3. Які методи доцільно застосовувати для формування у дітей навичок самоконтролю в процесі навчання?

Ситуація 6

Учень восьмого класу читає підручник з історії і намагається запам’ятовувати основні дати. Батько придивляється до нього і нарешті запитує: «Ну як справи, синку? Ти ось вже цілісіньку годину читаєш одне й те ж». А хлопець і сам, як кажуть, дійшов до ручки: «Я навіть розгубився. Ніби все важливе, але жодна нормальна людина всього цього не запам’ятає».

1. Що ви радите своїм дітям у подібній ситуації?

2. Як часто звертаються до вас діти за допомогою під час приготування уроків? У чому виявляється ця допомога?

3. Що, на вашу думку, треба порадити учневі: повторно прочитати матеріал; скласти план прочитаного, зазначивши головні події та дати; виписати дати, які потрібно запам’ятати.

Якщо батьки самі вірять в добро, любов і спра­ведливість, у них виростуть хороші діти, а якщо ні — результати виховання непередбачені.