Кільчасті черви. Молюски (Біологія 7 клас)

Кільчаті черви. Молюски

Кільчасті черви. Загальна характеристика кільчастих червів. Переважна більшість кільчастих червів поширена у водоймах: океанах, морях, річках та озерах. Живуть вони і в ґрунті в умовах достатньої вологості. Кільчасті черви (Кільчаки) — включає тварин, тіло яких складається з повторюваних сегментів, або кілець. Вони мають двобічну симетрію тіла, яке складається з трьох шарів клітин: ектодерми, ентодерми і мезодерми (тобто вони є тришаровими тваринами). З клітин мезодерми (простір між стінкою тіла і внутрішніми органами) формується вторинна порожнина (целом).

Тіло кільчаків червів розділене на сегменти (членики), або кільця (звідси і назва — кільчасті черви). У різних видів може бути від декількох штук таких сегментів, до сотен. Кожен сегмент є самостійним відсіком: у ньому є власні зовнішні вирости, вузли нервової системи, органи виділення і статеві залози. Порожнина кожного сегмента відокремлена від порожнини інших. За незначних ушкоджень покривів порожнинна рідина витікає не з усього тіла, а лише з декількох ушкоджених сегментів. На тілі кільчастих червів можна виділити головний відділ (передній кінець тіла), тулуб та анальної лопаті (хвостовий відділ, задній кінець тіла).

Покриви тіла кільчастих червів — шкірно-м'язовий мішок, який складається з покривного епітелію та двох шарів м'язів — повздовжніх та кільцевих. Клітини епітелію виділяють шар щільної неклітинної речовини — кутикулу. Поверхня тіла має багато слизових залоз. Слиз виконує захисну функцію — зменшення тертя тіла під час руху в ґрунті, а також забезпечення газообміну. Важливе значення має сегментація мускулатури, що дає можливість здійснення складних рухів, почергово скорочуючи чи розслаблюючи м'язи різних сегментів. Травна система наскрізна, до неї належать: ротова порожнина, глотка, стравохід, воло, кишечник, шлунок. Неперетравлені рештки видаляються через анальний отвір.

Дихання здійснюється всією поверхнею тіла, яка вкрита слизом, або за допомогою зябр. Видільна система представлена парними трубочками, які містяться у кожному сегменті тіла червів. Нервова система — вузлового типу, характеризується скупченням нервових клітин над глоткою — навкологлотковим кільцем і черевним нервовим ланцюжком з відгалуженнями нервів у кожному сегменті. Кільчасті черви мають зору, дотиоргани чуття: дотику, смаку, нюху, слуху, рівноваги.

Кровоносна система у кільчастих червів є замкнутою, тобто кров не виливається вільно у порожнини тіла, а рухається виключно по судинах. Серця немає. Рух крові забезпечується скороченням стінок спинної судини, по якій кров іде ззаду наперед, а у черевному — спереду назад. Кільчасті черви бувають роздільностатевими та гермафродитами. Розмноження може відбуватися безстатевим і статевим шляхами. Статеве розмноження протікає за участю двох особин (навіть у гермафродитів). При безстатевому розмноженні тіло червяка розпадається на декілька частин, а потім кожна з них добудовує відсутні головний і хвостовий відділи. Гермафродити - це організми, які мають як чоловічі, так і жіночі статеві органи, або мають ознаки обох статей.

Клас Багатощетинкові черви. У більшості видів кільчастих червів на поверхні тіла поодиноко або пучками розташовані щетинки, тому їх поділяють на декілька класів, серед яких найбільш значимими є три: Багатощитинкові, Малощитинкові та і П'явки. Клас Багатощетинкових об'єднує вільноживучих кільчастих червів, у яких численні довгі щетинки зібрані у пучки і розташовуються з боків кожного сегмента. Багатощетинкових червів є близько 7000 видів. Більшість з них мешкає у морях, де вони повзають по дну, зариваються у мул, або плавають у товщі води. Нереїда. Морська миша (Афродита)Нереїс

Значення багатощетинкових червів у природі є досить великим:вони фільтрують воду, очищаючи її;є санітарами водойм, знищуючи масу залишків, що розкладаються;їх поїдають ракоподібні, риби, голкошкірі, кишковопорожнинні, птахи;деяких багатощетинкових спеціально розводять у морі, як корм для риб;деякі види (наприклад, тихоокеанський палоло) тіло якого сягає 1 метра, вживає в їжу людина.https://naukozavr.info/biologiya/bagatoshhetynkovi-chervy/

Клас Малощетинкові черви. Більшість малощетинкових червів живе в ґрунті (наприклад, дощові черви). Деякі населяють прісні і солонуваті водойми (наприклад, трубочник). Довжина тіла малощетинкових червів коливається від 0,5 мм до 3 м. Число сегментів у різних видів становить від 5 — 7 до 600. Усі сегменти тіла у них є однаковими. У статевозрілих особин у передній третини тіла з'являється потовщення — залозистий поясок. Дощовий черв'як. Австралійський земляний черв'як

На кожному сегменті є по чотири пари щетинок — дві пари спинних і дві пари черевних. Невелика кількість щетинок на тілі цих червів і дало назву всьому класу — малощетинкові. Щетинки є настільки малими, що їх можна виявити тільки на дотик, провівши пальцем від задньої частини тіла тварини (на малюнку зображені черевні щетинки при збільшенні в 100 (1) і 300 (2) разів). Щетинки допомогають цим тваринам під час руху в ґрунті: загнуті спереду назад, вони допомагають червам утримуватися у нірці і швидко просуватися вперед. Залозисті клітини шкірного епітелію червів виділяють слиз, який захищає шкіру від висихання і допомагає просуванню у ґрунті. Малощетінкові черви, зокрема дощові черв'яки, мають велике значення у ґрунтоутворенні. Вони перемішують ґрунт, знижують його кислотність, підвищують родючість. Прокладаючи довгі ходи у ґрунті, вони полегшують проникнення води з розчиненими у ній поживними речовинами і повітря до кореневої системи рослин, покращуючи їх ріст.

Клас П'явки. Клас П'явки налічує близько 400 — видів. Довжина тіла п'явок — від декількох міліметрів до 15 см. Для представників цього класу характерні наступні ознаки: постійна кількість сегментів тіла (33), наявність присосок, відсутність щетинок на тілі. П'явки, в основному, мешкають у прісних водоймах, деякі — у морях і вологому грунті. У тропіках є сухопутні види. Усі п'явки — або паразити, які харчуються кров'ю хребетних тварин, або хижаки, що поїдають дрібних тварин. Тіло п'явки сплощено у спинно-черевному напрямку, з двома присосками — колоротової і задньої. У центрі передньої присоски міститься рот, а задня служить тільки для прикріплення.

Загальна характеристика молюсків. Молюски (або М'якуни) — один з найчисельніших типів тварин. Відомо понад 130 тисяч видів молюсків. Вони живуть у морях, прісних водах, на суходолі. Деякі паразитують на інших тваринах. Молюски — двобічно-симетричні тварини (у черевоногих тіло є асиметричним), мають раковину, мантію, мантійну порожнину, незамкнуту кровоносну систему. Тип Молюски об'єднує класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі. Равлик — черевоногий молюск. Мідії — двостулкові молюски. Восьминіг — головоногий молюск

Тіло молюсків є несегментованим і складається з голови (її немає у Двостулкових), тулуба і ноги. Голова є майже у всіх молюсків, крім Двостулкових. На ній містяться ротовий отвір, щупальця і ​​очі. Нога — м'язовий непарний виріст черевної стінки тулуба, який служить для повзання. У більшості молюсків є черепашка — скелетне утворення, до якого кріпляться м'язи. і яке захищає тіло молюска. Тулуб молюсків покриває шкірна складка — мантія (речовина, з якої будується черепашка, виділяється клітинами мантії). Простір між стінками тулуба і мантією називається мантійною порожниною. У ній містяться органи дихання. У мантійну порожнину відкриваються анальний, статеві та видільні отвори.

Внутрішня будова молюсків. Органи молюсків об'єднані у системи: травну, дихальну, кровоносну, нервову, видільну, статеву. Травна система залежить від типу харчування молюсків. Ротова порожнина часто містить язик із зубчиками — «тертку». Вона переходить у глотку, а потім — у стравохід, який веде у шлунок і кишечник. У нього впадають протоки травної залози. Неперетравлені залишки їжі викидаються через анальний отвір.

Молюски, що живуть у воді дихають зябрами, а наземні — легенями. Деякі водні молюски (наприклад, прудовики) також дихають легенями, періодично піднімаючись до поверхні води, щоб вдихнути. До кровоносної системи молюсків належать серце (орган, що забезпечує рух крові по судинах і порожнинах тіла) і судини. Серце зазвичай складається з трьох камер: одного шлуночка і двох передсердь (у Черевоногих — дві камери: передсердя і шлуночок). Молюски мають незамкнуту кровоносну систему (за винятком головоногих). Це означає, що кров тече не тільки по кровоносних судинах, а й у спеціальних порожнинах між органами, після чого кров знову збирається у судини і надходить у зябра або легені для збагачення киснем.

Нервова система відрізняється за рівнем складності і найбільш розвиненою є у головоногих молюсків. Вона складається з декількох пар добре розвинених нервових вузлів, розташованих у різних частинах тіла, і нервів, що відходять від них. Така нервова система називається розкидано — вузлового типу. Органами чуттів більшості молюсків є очі, щупальця (органи дотику), органи рівноваги та хімічного чуття. Органи виділення молюсків — одна або дві нирки, видільні отвори яких відкриваються у мантійну порожнину.

Молюски розмножуються виключно статевим шляхом. Більшість з них є роздільностатевими, але зустрічаються і гермафродити. Розмножуються молюски, відкладаючи запліднені яйця. Запліднення у молюсків буває зовнішнє (наприклад, у устриці і беззубки) і внутрішнє (у виноградного равлика). Із заплідненого яйця розвивається або личинка, яка веде планктонний спосіб життя (вітрильник), або сформований маленький молюск.

Черевоногі молюски. Клас Черевоногі — найрізноманітніша і найпоширеніша група молюсків. Черевоногих є близько 90 тис. сучасних видів, що мешкають у морях (рапана), прісних водоймах (ставковик), а також на суші (слизняки, виноградні равлики). Більшість черевоногих молюсків має спірально закручену черепашку. У деяких — черепашка є недорозвиненою, або повністю відсутня (наприклад у слизняків). Тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги.

Внутрішня будова черевоногих молюсків. Нервова система — розкидано-вузлового типу, складається з декількох пар добре розвинених нервових вузлів, розташованих у різних частинах тіла, і нервів, що відходять від них. У черевоногих молюсків розвинені органи чуття. Вони розташовані в основному на голові: очі, щупальця (органи дотику), органи рівноваги. У черевоногих добре розвинені органи нюху (вони можуть розпізнавати запахи). Черевоногі молюски мають незамкнуту кровоносну систему, що складається з серця і судин. Серце складається з двох камер: шлуночка і передсердя.

Дихання у молюсків, що живуть у воді, здійснюється зябрами, а у наземних — легенями. У мантійній порожнини у більшості водних черевоногих молюсків є одна або, рідше, два зябра. У ставковиків, виноградних равликів мантійная порожнина виконує роль легені. Кисень з атмосферного повітря, що заповнює «легеню», проникає через стінку мантії у розгалужені у ній кровоносні судини, а вуглекислий газ з кровоносних судин надходить у порожнину «легені» і виходить назовні. Ставковик звичайний. Равлик виноградний. Органи виділення молюсків — одна або дві нирки. Непотрібні для організму продукти обміну речовин надходять з крові у нирку, протоки якої відкриваються у мантійну порожнину. Молюски розмножуються виключно статевим шляхом. Ставковики, равлики, слизняки — гермафродити. Їхня статева залоза продукує як чоловічі, так і жіночі статеві клітини. Проте, самозаплідення у молюсків не спостерігається. Кожен ставковик є і самкою, і самцем одночасно. Тому тварина стає «батьком» для одних діточок і «мамою» для інших.

Різноманітність наземних равликів України. Равлик. Слизняк. Равлик виноградний. Черепашки равлика строкатого. Автрійська цепея. Мінливість забарвлення садової цепеї

Черевоногі молюски Чорного та Азовського морів. Рапана. ТрітіїГібуля адріатична. Гібуля середземноморська. Циклопе

Двостулкові молюски. Загальна характеристика двостулкових молюсків. Двостулкові молюски — виключно водні тварини, вони в основному ведуть малорухливий спосіб життя. Більшість з них живе в морях (мідії, устриці, морські гребінці), і лише незначна частина мешкає у прісних водоймах (беззубка, перлівниця, дрейсена річкова). Характерною особливістю двостулкових є відсутність голови. Беззубка. Значення Двостулкових молюсків:двостулкові молюски є фільтраторами води;є кормом для тварин;використовуються в їжу людиною (устриці, гребінці, мідії);є виробниками перламутру та натуральних перлів;раковини і перли використовуються для виробництва ювелірних прикрас, ґудзиків та інших виробів;деякі молюски, наприклад, корабельний черв'як, названий так за форму тіла, шкодять дерев'яним спорудам, що містяться у воді.

Внутрішня будова двостулкових молюсків. Травна система двостулкових молюсків. Для двостулкових молюсків є характерним фільтраційний спосіб харчування. У них є ввідний сифон, по ньому вода з завислими у ній харчовими частинками (найпростіші, одноклітинні водорості, залишки відмерлих рослин) надходить у мантійну порожнину, де фільтрується. Відфільтровані харчові частинки за допомогою війок спрямовуються до ротового отвору. Потім вони надходять у стравохід, шлунок, кишечник. Травлення відбувається за допомогою ферментів печінки. Через анальний отвір залишки потрапляють у вивідний сифон. Дихають двостулкові молюски за допомогою зябер, оскільки мешкають виключно у водному середовищі. Кровоносна система двостулкових молюсків — незамкнута. Це означає, що кров тече не тільки по кровоносних судинах, а й у спеціальних порожнинах між органами, після чого кров знову збирається у судини і надходить у зябра для збагачення киснем. До кровоносної системи належать серце (орган, що забезпечує рух крові по судинах і порожнинах тіла) і судини. Серце складається з трьох камер: одного шлуночка і двох передсердь.

Прісноводні двостулкові молюски України. Черепашка черевоногого молюска. Мушля двостулкового молюска. Стулка перлівниці ззовніСтулка перлівниці зсередини. Беззубка качина. Беззубка Вуда

Прісноводні двостулкові молюски України. Перлівниця звичайна. Перлівниця клиноподібна. Дрейсена річкова. Кулька річкова. Кулька рогова. Мускуліум болотяний

Двостулкові молюски Чорного та Азовського морів. Серцевидка Ламарка. Серцевидка кольорова. Серцевидка. Анадара. Мушлі анадари. Піщана мія

Двостулкові молюски Чорного та Азовського морів. Середземноморська мідія. Устриця їстівна. Гребінець чорноморський. Донакс обрубаний. Гастрана ламка. Хамелея. Лопірес молочний

Головоногі молюски. Головоногі молюски — нечисленна група високоорганізованих тварин, що відрізняються найдосконалішою серед інших молюсків будовою і складною поведінкою.Їх назва — «Головоногі» — пояснюється тим, що на голові у них розташовані кінцівки — щупальця (зазвичай їх 8 - 10), за допомогою яких багато тварин можуть пересуватися по дну. Встановлено, що кінцівки головоногих розвинулися з ноги їх стародавнього предка. Головоногі молюски живуть у морях і океанах з високим умістом солей (вони не зустрічаються у Чорному, Азовському та Каспійському морях, вода яких опріснюється річками, що впадають у них).

Більшість головоногих — вільноплаваючи молюски. Лише деякі живуть на дні. До сучасних головоногих належать каракатиці, кальмари, восьминоги. Розміри їх тіла бувають від декількох сантиметрів до 5 м, а мешканці великих глибин досягають 13 м і більше (з витягнутими щупальцями). Тіло у головоногих молюсків є двосторонньо — симетричним. Воно, зазвичай, розділено на тулуб і велику голову, а нога видозмінена у розташовану на черевній стороні воронку — м'язисту конічну трубку (сифон) і довгі м'язисті щупальця з присосками, які розташовані навколо рота (у восьминогів 8 щупалець, у каракатиць і кальмарів — 10, у наутилуса — близько 40).

Внутрішня будова головоногих молюсків. У головоногих молюсків є особливий внутрішній скелет, утворений хрящем: мозок захищений хрящовим черепом, опорні хрящі є в основі щупалець і плавників. У головоногих молюсків добре розвинені травна, нервова, дихальна і кровоносна системи.

Нервова система і органи чуття. У головоногих молюсків добре розвинена нервова система. Нервові вузли є великими, розташовуються близько один до одного і утворюють загальне навкологлоткове утворення — мозок. У головоногих молюсків легко виробляються умовні рефлекси. Їх можна тренувати і досить легко можна приручити. Органи чуття представлені парними нюховими ямками, органами рівноваги, дотику, смаку і очима. Дихальна система. Більшість головоногих має одну пару зябер, які містяться у мантійній порожнині. Лише наутилус має дві пари зябер. Скорочення та розслаблення м'язів мантії забезпечує постійне надходження води, насиченої киснем. Кровоносна система майже замкнута. У багатьох місцях кров з одних судин переходить в інші через капіляри. Кров у головоногих молюсків синюватого кольору (у ній міститься речовина, до складу якої входить Купрум). Серце є трьохкамерним: складається з одного шлуночка і двох передсердь. Воно скорочується близько 30 разів на хвилину.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!Гігантська тридакна — найбільший молюск у світі вагою до 300 кілограмів