КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

Л2.  КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ.

ФОРМИ ОБ’ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Для багатоукладної економіки характерним є існування різних форм власності і різноманітних форм господарювання. Відповідно до Господарського Кодексу в аграрному секторі економіки України залежно від форм власності можуть діяти підприємства видів видів (рис.1.1)

Рис.1.1. Класифікація підприємств

Приватне підприємство – підприємство, засноване на власності фізичної особи.

Підприємство, що діє на основі колективної власності - на власності трудового колективу підприємства.

Комунальне – засноване на власності відповідної територіальної громади.

Державне підприємство – базується на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Підприємство, засноване на змішаний формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні й корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Засновниками й учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

Товариством із додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність, від імені товариства і несуть додаткову солідарну від­повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники, присутні в діяльності товариства — лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. Через об’єднання майна різних власників створюються спільні підприємства. Засновниками його можуть бути громадяни і юридичні особи України та інших держав .

Закон передбачає можливість заснування, крім названих, ще й інших типів підприємств. Уже зараз функціонують орендні підприємства, як перехідний тип підприємств з державною формою власності до підприємств з колективною формою власності.

Аграрна реформа, що здійснюється в Україні, спрямована саме на забезпечення однакових прав різним формам власності і організаційним формам ведення виробництва. Водночас сільським трудівникам забезпечуються однакові права і свобода вибору форм господарювання, що стимулюватиме швидке поширення тих, які найбільш відповідають вимогам ринку.

Підприємства з метою підвищення ефективності виробництва можуть на добровільних засадах створювати об’єднання з правам юридичної особи як особливу організаційну форму діяльності, що забезпечує зручніші й ефективніші зв’язки між ними порівняно зі звичайними договорами чи угодами (рис.1.2)

Рис.1.2 Види добровільних об’єднань підприємств та організацій

Підприємства на певних умовах залежно від їх економічних інтересів, спеціалізації і мети можуть об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Саме ці фактори в основному визначають і вид об’єднань, їхню структуру і функції.

Зокрема, підприємства можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим, територіальним або іншими принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

Асоціації – це договірні об’єднання з найбільш м’якими внутрішніми зв’язками. Головною їх функцією є постійна координація господарської діяльності підприємств-учасників без втручання в їхню виробничу чи комерційну діяльність.

Консорціуми – це статутні тимчасові об’єднання промислового і банківського капіталу, що створюються для досягнення певної мети.

Корпорації - є договірними об’єднаннями, що мають порівняно з асоціаціями більш жорстокі внутрішні зв’язки, підприємства-учасники, поєднуючи свої виробничі, комерційні, а за необхідності і наукові інтереси, делегують окремі повноваження об’єднанню, надаючи йому право централізованого регулювання їхньої діяльності у певних межах. Можуть централізуватися такі, наприклад, функції, як збут продукції, матеріально-технічне постачання, ціноутворення, виконання проектних робіт, певна частина маркетингової діяльності та інші.

Концерни є також статутними об’єднаннями. До їх складу можуть входити різнопрофільні підприємства – промисловості, транспорту, торгівлі, банків, наукових організацій тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

У сільському господарстві України вже створені і функціонують деякі види об’єднань. На асоціативних засадах працюють виробничі і науково-виробничі системи. Головна їх функція – запровадження у виробництво передового досвіду і досягнень науки. Підприємства-учасники системи одержують кваліфіковану допомогу з організації високоефективного виробництва окремих видів продукції від головного підприємства цього об’єднання – передового господарства або наукової установи. За результатами діяльності підприємства-учасники переказують на рахунок головного підприємства частину вартості додатково одержаної продукції відповідно до прийнятого в системі нормативу.

Аграрне підприємство - це відносно самостійний господарюючий суб`єкт, який має власний статут, права юридичної особи, виробничі засоби і здійснює виробничу та комерційну діяльність в сільському господарстві з метою одержання прибутку.

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Сукупність ресурсів та відносин в аграрному підприємстві визначає його структуру.

До аграрних прийнято відносити ті підприємства, в структурі виручки від реалізації яких не менше 50 % займає сільськогосподарська продукція.Підприємство є відносно відокремленою економічною системою в межах якої здійснюється процес економічного відтворення з метою поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів шляхом отримання прибутку від економічної діяльності.

Підприємство є також самостійним суб’єктом господарювання, що має права юридичної особи, колектив працівників, виробничі фонди та організований процес виробництва. Наведені критерії відрізняють підприємство від інших суб’єктів економічної діяльності. Кожне підприємство повинне мати власний статут та колективний договір. Статут – це сукупність правил, що на основі існуючого законодавства регулюють внутрішню діяльність підприємства.

Колективний договір – це угода між колективом підприємства в особі профспілкової організації та його адміністрацією.

Іншими особливими ознаками підприємства є наступні:

1. Наявність різнорідних елементів, які поєднані в системи.
2. Нерівномірність та динамізм розвитку різних складових підприємства як системи.
3. Відносна автономність окремих структурних частин підприємства, вона знаходить свій прояв в формах внутрігосподарського комерційного розрахунку підрозділів.
4. Наявність системи колективних цілей діяльності.

Головною народногосподарською функцією діяльності аграрного підприємства є задоволення потреб споживачів в сільськогосподарській продукції. Серед інших функцій виділяють наступні: комерційна, технічна, фінансова, адміністративна, соціальна. Кожна з функцій передбачає наявність в підприємстві процесу виконання відповідних робіт та використання ресурсів.

Загальною економічною метою діяльності підприємства є забезпечення стабільності процесу розширеного відтворення наявних виробничих та соціальних ресурсів. Наведену мету часто формулюють в її вузькому розумінні як “отримання прибутку”. В кожного підприємства ця загальна мета має особливі форми прояву, що є результатом формування колективного балансу індивідуальних цілей окремих працівників підприємства.

В окремих адміністративних районах України функціонують агрокомбінати. За своїми функціями вони займають проміжне становище між корпораціями і концернами. До їх складу входять з правами харчової та переробної промисловості, агросервісні і торговельні підприємства. Кожний агрокомбінат створює свій фінансово-розрахунковий центр, який здійснює взаєморозрахунки між підприємствами, провадить ефективну кредитну політику. агрокомбінату делеговані функції здійснення єдиної технічної політики, метеріально-технічного постачання, реалізації продукції і деякі інші.

Наприкінці 80 – х років в сільському господарстві України стала виникати така форма об’єднань, як агроконсорціуми, засновниками яких стали сільськогосподарські підприємства, банки, а в ряді випадків – промислові підприємства різного профілю. Мета створення консорціуму – об’єднання фінансових, матеріальних, а часто і трудових ресурсів для розв’язання певних господарських завдань.

Подальше удосконалення форм власності і господарювання є одним з основних напрямів проведення аграрної реформи в сучасних умовах.