" Класика музичного мистецтва у драмі І. Котляревського " Наталка-Полтавка"

Про матеріал

Матеріал можна використати як на уроках музичної школи, так і в загальноосвітніх школах

Перегляд файлу

ТЕМА: « КЛАСИКА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ДРАМІ

І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА-ПОЛТАВКА»

Вітаю! Я, Приходько Валерія, навчаюся у 3-му класі Хорольської мистецької школи. До вашої уваги представляю творчий проєкт на тему:«Класика музичного мистецтва у драмі І. П. Котляревського «Наталка Полтавка». Керівник проєкту – викладач музично- теоретичних дисциплін Дорошенко В. О.

Цьогоріч ми маємо подвійний ювілей – 255-річчя від дня народження видатного українського письменника, поета, драматурга, вільнодумця, земляка родом із Полтави Івана Петровича Котляревського, який любив свій народ, його історію, мову, шанував традиції рідної землі та 205 років невмирущому твору «Наталка-Полтавка».

Драма «Наталка Полтавка», яку автор назвав оперою, з’явилась у 1819 р. До 1838 р., коли її вперше було надруковано, п’єса увійшла до репертуару українських театральних труп і розійшлась у рукописах. Її пісні стали народними піснями, цитати – крилатими висловами, а персонажі – улюбленим об’єктом зображення в різних видах народного ужитково-декоративного мистецтва.

Саме існування української мови, культури, нації офіційно заперечувалось.За таких умов створення драматичного твору народною українською мовою було актом великого громадянського значення. Іван Котляревський першим усвідомив себе носієм національного духу, втіленого в житті селянства, і став на захист прав свого народу.

Котляревський обрав новаторський шлях: відображення не зовнішніх ознак національного повсякдення, а суті народного буття через призму його моралі, яка визначає образ життя українців, їхні взаємини, ідеали, уявлення про щастя, історичну пам’ять, місце людини в сім’ї та суспільстві.

Іван Котляревський став одним з організаторів, а потім директором та художнім керівником Полтавського професійного театру. Саме для нього він написав водевіль “Москаль-чарівник” та драму “Наталка Полтавка”.

Котляревський був невдоволений репертуаром театру. Саме тому він написав п’єсу з народного життя «Наталка Полтавка», яка стала театральним шедевром.

Крім того, мотивом для написання твору був своєрідний протест І. Котляревського проти викривленої та примітивної оцінки українства у п’єсі російського драматурга О. Шаховського «Козак віршотворець». Ці передумови й сприяли появі «Наталки Полтавки» в українському мовно-культурному просторі.

Іван Котляревський, за свідченнями сучасників, для сюжету твору використав реальний факт, який мав місце в ті часи. Автор зобразив кохання бідної дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя. Моральна краса та велич Наталки протиставлена лицемірству, крутійству, хижацтву сільської верхівки. Сюжет має чітко виражене соціальне спрямування.

І. Карпенко-Карий вважав славетну п’єсу «праматір’ю» українського народного театру, адже «її герої вийшли ніби з глибин народного життя. Це люди, прості, працьовиті, високої людської гідності й чеснот, з відкритою поетичною душею, з глибоким ліризмом.

Жанр «Наталки Полтавки» визначає І. Котляревський як «опера малоросійська у двох діях», натякаючи читачеві на велику кількість пісень та вкраплення музичного супроводу у твір. З погляду сьогодення – це драматичний твір, де побутовий конфлікт проливає світло на соціальні відносини між різними верствами населення, зокрема, простих селян, наймитів та чиновників.

1.«Ой під вишнею» ( Р. Мірошніков, В. Приходько)

«Наталка Полтавка» – перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму. В часи, коли було написано п’єсу, в європейській літературі стрімко почав розвиватися сентименталізм, для якого характерним є прагнення відтворити світ почуттів простої людини та викликати співчуття до героїв твору. Ці тенденції ми помічаємо у драмі, спостерігаючи, як І. Котляревський звертається до людських почуттів, акцентує увагу на їх силі, щирості та глибині. Вже на початку твору ми, занурюючись у пісню, яку співає головна героїня Наталка, ніжна та вірна дівчина, що зітхає за далеким коханим, починаємо перейматися її долею.

Мова Наталки проста, звичайна розмовна українська мова тих часів. Вона барвиста, дотепна, пересипана влучними афоризмами, прислів’ями та приказками, вдало та доречно вживаними. Це й допомагає автору краще передати почуття та відношення героїні в різних обставинах. Іноді її мова переливається в пісню, з’являється глибокий ліризм, щира задушевність:

«Боже! Коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, то вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного! Без цього чуда я пропаду навіки.

Наталка Полтавка» глибоко національна характерами та естетичною формою, написана живою розмовною мовою, побудованою на засадах народності. Автор майстерно використовує невичерпні скарби української народної мови та пісенної творчості при змалюванні кожного з героїв, демонструє глибоке знання прекрасної душі українського народу та любов і повагу до світлого розуму й щедрого серця кращих представників українства. Він піднімає складні проблеми соціальної нерівності та гіркого безталання сільської бідноти, зверхності багатих над бідними у тодішньому суспільстві. Фактично, це перша соціально-побутова драма із селянського життя в усій європейській літературі.

Івану Петровичу Котляревському вдалося створити такий яскравий образ української сільської дівчини, щиросердної, кмітливої, рішучої, який став знаковим в українському мовнокультурному просторі. Він більше 200 років (!) не старіє, а полонить серця мільйонів читачів та глядачів своєю красою, моральною чистотою та силою духу.

Для української музичної царини характерним був і залишається інтерес до багатогранної творчості І. Котляревського. Наша культура знає чимало композиторів, які писали музику до п’єси «Наталка Полтавка». Це такі митці, як Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та ін. Видатний український композитор, основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко, приступаючи до роботи над оперою, ознайомився з різноманітним музичним матеріалом, що супроводжував численні постановки «Наталки Полтавки» на різних театральних сценах. Проте наявні варіанти не влаштовували його. Лисенка приваблював сюжет твору щирою любов’ю до простих людей, оптимізмом, гумором та реалістичним відображенням українського тогочасного села, відносин та традицій. Композитор звернувся до п’єси І. Котляревського ще в 1864 році. Проте перший варіант опери був не бездоганним. Митець, прагнучи вдосконалення та набуваючи досвіду в музично-драматичному жанрі, працював над музикою до славетного твору майже чверть століття. І лише в 1889 році вийшов друком клавір. Наголосимо, що саме однойменна опера Миколи Лисенка стала окрасою не лише українського оперного мистецтва, а й шедевром світової музичної культури.

М. Лисенко тісно пов’язує музичний матеріал опери з драматургією п’єси, свідомо не переобтяжує лібрето додатковими сюжетними лініями, новими персонажами. Композитор прагне засобами музики максимально розкрити сюжет та образи, які створив Іван Котляревський. Ще за життя М. Лисенка його творіння здобуло велику популярність. Фактично – це був найрепертуарнійший твір перших українських професійних музично-драматичних труп. Там грали М. Заньковецька, І. Садовський, П. Саксаганський, І. Мар’яненко та ін..

На сцені Київського оперного театру вперше «Наталку Полтавку» було поставлено в 1936 році. З того часу її популярність не зменшилась і до наших днів. Вона є й сьогодні в репертуарі різних театрів по всій Україні.

Опера «Наталка Полтавка» є справжньою перлиною української музики. Вона яскраво розкриває національний побут, типові характери та традиції завдяки фольклорній основі музики. Ключові пісні опери вже давно вийшли за її межи й сприймаються в різних куточках світу як символи української культури.

Пісні в «Наталці Полтавці» мають неабияку вагу для загального сприйняття авторського задуму, бачення героїв, їх відносин та життєвих ситуацій. Вони фактично живуть окремим мистецьким життям, їх цитують, повторюють, переспівують.

Усього в тексті двадцять дві пісні (занумеровано 19) – арії, дуети, тріо, хор. Пісні, представлені у творі, як літературного («Всякому городу – нрав і права», «Сонце низенько»), так і фольклорного походження («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда хата біла»).

2.«Сонце низенько»( Р. Мірошніков)

Щасливе завершення досить напруженого драматичного твору без фінальної пісні втратило б свій колорит. Вона, як і решта пісень, є окрасою п’єси.

3. «А я дівчина полтавка»( Д. Терещенко)

«Наталка Полтавка» І . Котляревського та одноіменна опера М. Лисенка стала класикою українського оперного мистецтва, вона презентує не лише музичну культуру України, а й усього українського мистецтва загалом. Дякую за увагу!