Класна година "Готуємось до іспитів"

Класна година «Незабаром іспит»

Мета: допомогти учням подолати передекзаменаційний стрес; допо­могти визначити свій особистісний потенціал; провести репетицію екза­менаційної відповіді на підставі позитивного особистісного еталона; звер­нути увагу учнів на необхідність турботи про своє здоров'я в період іспитів; навчити прийомів аутогенного тренування, що дозволяють зняти психо­емоційне напруження.

Обладнання та матеріали: ватман, маркери; «екзаменаційні білети»; бланки з контурним зображенням людини, плакат з контурним зображен­ням людини; магнітофон, касета із записом «космічної музики»; кольоро­вий папір, кольорові олівці, ножиці, клей, пісковий годинник; «Правила підготовки до іспитів» за кількістю учнів.

Підготовча робота: заздалегідь виконується завдання для вправи «Асо­ціації» з метою актуалізації уявлень про іспити (кожний учень анонімно записує на аркушах свої асоціації до слова «іспит»).

ХІД ЗАХОДУ

Класну кімнату оформлено таким чином: на дошці — висловлювання:

«Гарна підготовка — це половина перемоги» (М. Сервантес),

«Кращий спосіб розвинути в собі будь-яку якість — припустити, що ви нею вже володієте, та діяти відповідно» (В. Черчілль),

«Якби ми зробили все, на що здатні, ми б самі собі здивувалися» (Т. Едісон),

Учнів розподіляють на три групи за кольором обраного кола.

Частина 1. Початок

Ведучий узагальнює асоціації, роблячи висновок проте, що іспит це дуже серйозна ситуація, яка вимагає від того, хто складає, іспит, багато душевних сил.

Частина 2. Основна

«Суперучень»

Кожна група одержує завдання: скласти портрет «суперучня», який складе будь-який іспит. Зробити це треба, дотримуючись двох умов:

1) кожна якість повинна належати комусь із членів групи;

2) у кожного учасника слід запозичити хоча б одну якість.

Портрети «суперучня» обговорюються. Узагальнення: екзаменаційні риси класу вивішуються на дошці.

Іспит

Кожна група витягає екзаменаційний білет № 13, готує колективну відповідь, яка відповідає рівню відповіді «суперучня».

Квиток № 13. Розкажіть про особливості жанру «Сучасний дитячий роман»: сюжет, прийоми, героїв.

Квиток № 13. Розкажіть про вирощування курчат бройлерних порід в умовах вічної мерзлоти.

Квиток № 13. Доведіть теорему про рівнобедрене коло.

Квиток № 13. Розкажіть про звичаї та мову племені Мумба-Юмба

Квиток № 13. Висвітліть питання про феміністичні погляди Баби Яги.

Квиток № ІЗ. Назвіть основні способи добування філософського каменя в Карпатах.

Квиток № 13. Знайдіть місце в біологічній класифікації живій істоті, яка відома в народі як Змій Горинич.

Квиток № 13. Розкажіть про культуру, особливості життя дикогоплемені Мумба-Юмба, яке живе в лісах Центральної Африки. Результати роботи зачитуються всьому класу.

Після завершення гри ведучий ставить запитання:

• Що допомагало, а що заважало під час підготовки відповіді?

• Що сподобалося?

• Що не сподобалося?

• Що для вас означає білет № 13?

• Які почуття виникли під час гри?

• Що було найважливішим?

Іспит і здоров'я

Кожна група одержує контурний малюнок людини та завдання — кольоровими олівцями відзначити на малюнку «зони екзаменаційного ризику» для здоров'я. На плакаті складається узагальнений варіант. Потім відбувається обговорення: як допомогти заштрихованим частинам орга­нізму під час іспиту.

Знайди свою зірку

Мета: можливість розслабитися, набратися оптимізму й упевненості в собі. Вправа проводиться під «космічну музику».      

Психолог. Сядьте вільно та заплющте очі. Зробіть три глибоких вди­хи й видихи... А тепер уявіть зоряне небо. Зорі великі та маленькі, яскраві та тьмяні. Для когось — це одна або кілька зірок, для інших — незліченна безліч яскравих точок, які то віддаляються, то наближаються на відстань витягнутої руки. Подивіться уважно на зорі та виберіть найпрекраснішу з них. Можливо, вона схожа на вашу мрію дитинства, а можливо, вона вам нагадала про хвилини радості, щастя, удачі, натхнення?

Ще раз помилуйтеся на свою зірку та спробуйте до неї дотягнутися. Намагайтеся щосили! І ви обов'язково дістанете свою зірку. Зніміть її з неба й дбайливо покладіть перед собою, розгляньте ближче та постарай­теся запам'ятати, як вона виглядає, яке світло випромінює.

А тепер проведіть долонями по колінах униз до ступнів ніг і солодко потягніться, розплющте очі, візьміть аркуш паперу, олівець і намалюйте свою зірку.

Виріжте та прикріпіть її на наше зоряне небо. І тепер зорі світитимуть вам завжди, випромінюючи добро, дружбу та підтримку. Вони поведуть вас дорогою знань і супроводжуватимуть на всіх іспитах і в житті.

Наприкінці вправи учні малюють, вирізують і приклеюють свої зірки на аркуш ватману, моделюючи зоряне небо.

Частина 3. Заключна.

Проводиться обговорення з питань:

• В який час дня краще готуватися до іспиту?
• В якій обстановці краще готуватися до іспиту?
• Що може допомогти під час підготовки до іспиту?
• За скільки днів треба починати підготовку до іспиту?
• Наприкінці класної години учням роздаються пам’ятки «Правила підготовки до іспитів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Психологічна допомога підліткам та їхнім батькам у період підготовки до іспитів

 Хвилювання в учнів випускного класу виражається по-різному: від істерик до демонстрації «надспокою» і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду. Не менш стривожені майбутніми іспитами дорослі (батьки й учителі) намагаються допомогти підлітку. Ця допомога також має широкий діапазон засобів залежно від по­ведінки, що спостерігається в учня: від обвинувачень у бездіяльності й за­кликів більше часу приділяти навчанню до заклинань: «Ну що ти так хви­люєшся? Мені однаково, яку оцінку ти здобудеш!»

Ці «традиційні» способи лише дозволяють дорослим виплеснути свою тривогу, а підлітку, на жаль, допомагають мало, скоріше — навпаки. Він і сам розуміє, що слід більше уваги приділяти навчанню, але не спромож­ний себе змусити, і зайва констатація факту лише зміцнює його непевність щодо власних сил і заважає взятися до справи. Заклики бути спокійнішим також зазвичай досягають протилежного результату, лише зміцнюючи у підлітка відчуття своєї «виняткової тривожності».

Усе ж таки, як допомогти дитині в період підготовки до іспитів?

Розглянемо це на конкретному прикладі екзаменаційного стресу. У тих учнів, для яких важливі результати іспитів (тобто у них є потреба скласти їх якнайкраще), перед іспитом виникає стан тривоги:

• підвищується артеріальний тиск;

• підсилюється потовиділення.

При цьому поведінка учнів буває різною:

• одні зосереджено дочитують ті розділи підручника, у засвоєнні яких не впевнені, словом, приходять у стан підвищеної мобілізації та го­товності до іспитів;

• інші, навпаки, метушливо перегортають підручник, тому що не в змо­зі зосередитися на одному розділі; зі страхом прислухаються до роз­повідей тих, хто вже склав іспит, і переконують себе, що не можуть відповісти на жодне із запитань,— коротше кажучи, перебувають у панічному стані. Діяльність таких школярів є повністю дезоргані­зованою.

Ці дві форми поведінки відображають ступінь емоційної напруженості. Деякі діти, беручи білет, першої миті навіть не можуть прочитати та зро-І зуміти запитання. Надалі їхня поведінка відрізняється рівнем підготовки якщо вони переконуються, що пам'ятають матеріал, їм вдається поступово заспокоїтися та відповісти. Однак справжньої впевненості в собі вони так і не знаходять: нерідко екзаменаторові варто поставити бодай одне не дуже складне запитання, і вони розгублюються, втрачають здатність| мислити. Після іспиту вони вичавлені, як лимон, і мають єдине бажання і відіспатися (незалежно від того, як вони спали в ніч перед іспитом). Якщо ж питання (або одне з них) здаються учню незнайомими, ось тут нерідко; слід очікувати катастрофічного стану — раптово з'ясовується, що вони забули навіть те, що знали.

І навпаки, ті учні, які мобілізуються перед іспитом, навіть зіткнувшись  із складними запитаннями, проявляють винахідливість, у них раптової спливають у пам'яті звання, про які вони навіть не здогадувались.

Переконавшись у тому що йому хочуть поставити небажану оцінку (нижче за ту на яку він заслуговує), такий учень обов'язково попросить поставити йому додаткові запитання.

Методи саморегуляції в умовах стресу

Релаксація — це метод, з допомогою якого можна частково або повністю позбутися фізичного або психічного напруження.

Зрозуміло, вона не розв'яже всіх проблем, але значною мірою послабить їх вплив на організм, що є дуже важливим.

Опановувати методи релаксації потрібно не тоді, коли, як кажуть «смажений півень клюне», а завчасно. Тож скористайтесь наведеними вправами і правилами.

Вправи

  1. Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть приміщення, в якому перебуваєте.    Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому тілу — вій голови до п'ят і назад.

  2. Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному диханні упродовж      однієї, двох хвилин (немов уп'явшись в одну точку). Спробуйте не думати ні про що інше.

  3. Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м'язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.

  4. Зробіть глибокий вдих і затримайте подих — грудні м'язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте груд­ну клітку, повторіть тричі.

  5. Злегка підніміть обидві руки, розчепіривши пальці якомога ширше — начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кіль­кість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

Правилу самоорганізації уваги під час підготовки до іспитів

Правило І. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відвертало уваги.

Правило II. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило III. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб — попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правила IV. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило V. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважають хвилювання, тривога у зв'язку з майбутнім іспитом, сторонні думки, то почніть із конспектування або читання досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як вам удасться зосередити увагу, можна читати «про себе».

Правило VI. Чергуйте читання з переказуванням, розв'язанням завдань, тому що це попереджає виникнення психічного стану монотонності, за якого стійкість уваги знижується. Однак така зміна не повинна бути занад­то частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття на­вчального матеріалу.

Правило VII. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час «відключилися», змусьте себе негайно повернутися до того місця, де відбулося «відключення». Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання сприйматиметься як не­знайомий. Обов'язкові повернення не тільки забезпечать засвоєння

матеріалу, що сприймається, але й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.

Правило VIII. Не забувайте про гігієну розумової праці, оптимальні освітлення та температуру.

Раціональні прийоми запам'ятовування

Мала мнемотехніка:

1) запам'ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну відпочинку;

2) «не за один раз»: значну роль відіграє повторення.(через 2-3 дні);

3) чергування сприйняття та відтворення;

4) сенсорна (почуттєва) опора — допоміжні прийоми:

• вузлики на пам'ять,

• підкреслення,

• асоціювання із предметами;

5) зумовлювання, воно може бути:

• ситуативним (учіть у тих самих умовах),

• ритмічним (учіть у тому самому темпі),

• емоційним (під музику);

6) емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам'яті зростає);Я

7) вербалізація образів (проговорювання, порівняння).

Велика мнемотехніка:

1) версифікація (запам'ятовування у віршах);

2) криптографування (перекодування);

3) виділення логічних структур (що головне, у чому суть);

4) відокремлення знання від незнання;

5) естетичне (гарне) запам'ятовується краще;

6) дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

• виділіть те, що потрібно запам'ятати;

• облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам'ятати;

• виділіть в об'єктах головне і другорядне, знайдіть зв'язки між об'єктами, використайте мнемотехніку;

• у складному матеріалі обов'язково виділяйте значеннєві віхи;

• ураховуйте свій тип пам'яті;

систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам'я­тали;

• не змішуйте пізнавання та відтворення;

• у разі виникнення труднощів згадайте обстановку завчання, просу­вайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї миті.

Напередодні іспиту:

• один день перед іспитом присвятіть томи щоб знову повторити всі плани відповідей. Не повторюйте білети один за одним, краще напи­шіть номери на аркушах і тягніть, як на іспитах. Щоразу, перш ніж відповісти на запитання білета, згадайте та запишіть план відповідь Якщо де вийшло легко, можете не розповідати — це питання ви знаєте добре. Відомо, що голос, поза, жестикуляція не тільки «вида­ють» стан людини, але за принципом зворотного зв'язку здатні впли­вати на неї. Обравши впевнену позу, починаючи говорити спокійним і впевненим голосом, ви стаєте спокійнішим і впевненішим;

• якщо ви хвилюєтеся, то безпосередньо напередодні іспиту уявіть ситуацію екзамену «в усіх фарбах», з усіма своїми почуттями, пере­живаннями, «страшними думками». Спочатку ви уявляєте, яку вас тремтять руки або пересихає у горлі, у голові — жодної думки. Ви тягнете білет, сідаєте на місце або читаєте завдання на дошці під час письмового іспиту... І страх зникає, ви зосереджуєтесь і починаєте спокійно готуватися до відповіді або виконувати завдання, потім підходите до екзаменаційній комісії та відповідаєте на всі запитання (якщо ви взагалі не відчуваєте страху перед іспитом, то не треба його й уявляти);

• дорогою на іспит не зашкодить просто перегорнути сторінки підруч­ника.

Під час іспиту:

• починайте готуватися з того питання, виконувати те завдання, яке є для вас легшим;

• напишіть орієнтовний план відповіді на окремому аркуші паперу. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, це допомо­же під час писання пригадати ще якісь факти. Якщо вам удасться це зробити, ви заспокоїтесь, голова працюватиме ясніше та чіткіше, тепер вашу енергію можна спрямувати на відповідь;

• складання невеликого плану забере хвилин 20-25. Прикріпіть аркуш із планом до екзаменаційного аркуша, і екзаменатор побачить, що у вас методичний склад розуму;

• за можливості сформулюйте коротку відповідь на запитання в першому ж реченні. Ви продемонструєте екзаменаторові, що зміст запитання для вас зрозумілий;

• якщо запитання складається з декількох частин, назвіть кожну з них і підкресліть підзаголовки. Екзаменатор побачить, що вам є, що сказати за кожним пунктом;

• вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки, якщо почерк чіткий і зрозумілий;

• якщо ви говорите про гіпотези або включаєте у свою відповідь дати тих чи інших подій, підкресліть їх: знання дат відразу буде відзначено екзаменатором;

• упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина та висновок.

Тактика відповіді:

• прочитати весь білет до кінця;

• оцінити, який пункт є для вас найлегшим;

• намітити послідовність розв'язання завдань за принципом від про­стішого до найскладнішого;

• якщо завдання виявилося складнішим, ніж ви вважали, переходити до наступного. Виконавши інше завдання, можна повернутися до першого;

• стежте за часом, відведеним вами на розв'язання кожного пункту;

• якщо залишається зайвий час, не поспішайте підводитись. На письмовому іспиті витратьте цей час на перевірку, на усному — послухайте, про що запитуй викладач: запитання повторюються.

Шпаргалки корисні, якщо дотримуються дві умови:

• шпаргалки повинні бути написані самим учнем;

• діставати шпаргалку варто тоді, коли ви не знаєте взагалі нічого. Я Не рекомендуємо користуватися шпаргалками: ризик занадто великий, тому що «незасвіченими» залишаються не більше від 30 % шпаргалок.

Правила підготовки до іспиту

Готуватися до іспиту слід поступово. Для цього за кілька місяців по­трібно підібрати матеріал для підготовки до відповіді на кожне екзамена­ційне запитання та скласти план: в який день скільки відповідей треба вивчити. Цей план обов'язково слід записати та стежити за його дотриман­ням. За дотримання плану можна себе чимось побалувати.

Під час підготовки кожної відповіді необхідно скласти собі орієнтовний план, виділивши основні значеннєві фрагменти. Учити бажано вдень, а повторювати — перед сном і зранку: інформація переходить у пам'ять на тривале зберігання в той час, коли людина спить. Добре, якщо є можливість повторити вголос, наприклад розповісти вивчене батькам або принаймні переказати самому собі, не заглядаючи в підручник. Це помітно поліпшить якість запам'ятовування. ,

У період підготовки до іспитів важливо добре харчуватися та висипати­ся, інакше можна заробити безліч важковиліковних захворювань.

І останнє. Кажуть, що легше запам'ятати матеріал за тим робочим сто­лом, на якому є жовті й фіолетові предмети. Спробуйте.

 

 

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки!

Для вас і ваших дітей прийшов відповідальний і хвилюючий час — час складання перших державних іспитів. Від того, наскільки серйозно ви до них поставитесь, багато в чому залежить результат участі вашої дитини в екзаменаційному марафоні.

1. Створіть у своєму будинку затишну, теплу робочу атмосферу.

2. Складіть розклад робочого часу своєї дитини на період іспитів.

3. Урахуйте в розкладі 15-20-хвилинні перерви після години роботи.

4. Дотримуйтесь режиму харчування в цей відповідальний час. Не забу­вайте, що мозку потрібна вітамінна їжа.

5. Виключіть підвищений тон, нервозність у спілкуванні зі своєю дити­ною.

6. Чуйно реагуйте на її прохання, якщо вона звертається до вас по допо­могу або пораду.

7. Урахуйте, що в період підготовки до іспитів не можна сидіти замкне­ним, необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі.

8. Не дозволяйте своїй дитині марнувати час. У день складання учнем іспитів не забудьте:

• вчасно його розбудити;

• приготувати одяг для цієї урочистої події;

• покласти необхідне навчальне приладдя;

• побажати удачі й успіхів.

 

 Успіхів і Вам, шановні батьки! Ваш класний керівник

________________________________________________________________________________________

 

Пам'ятка для школярів

 

1. Готуючись до іспитів, пам'ятай: усе, до чого ти докладаєш зусиль, ти робиш для себе.

2. Намагайся працювати за своїм письмовим столом, це дисциплінує, не дозволяє відвертати увагу.

3. Кожної години роби перерву.

4. Намічай план роботи на день і намагайся обов'язково його виконати.

5. Намагайся проговорювати складні запитання вголос, можеш залучити як співрозмовника дзеркало.

6. Якщо батьки не проти після робочого дня тебе послухати, розповідай їм те, що ти вивчив упродовж дня.

7. Для кращого запам'ятовування навчального матеріалу малюй схеми пиши шпаргалки, конспекти. Це допоможе тобі на іспиті згадати вивчений тобою матеріал.

8. Використовуй для виконання схем кольорові олівці, фломастери. Яскраві кольори, які ти використаєш у конспекті, легше пригадуються.

9. Складні дати для запам'ятовування напиши на невеликих листочках і розвісь у своїй кімнаті або у квартирі. Проходячи повз них по кілька разів на день, ти сам не помітиш, як вони залишаться у твоїй пам'яті.

10. Обов'язково відвідуй консультації, готуй до них запитання по суті вчителеві.

11. Під час консультацій із підготовки до іспитів не соромся ставити вчителеві запитання, якщо тобі щось незрозумілу. Консультація – це твій час і твоє право ставити запитання. Іспит — це право вчителя запитувати тебе.

12. Іспит — це перше твоє випробування. Намагайся залишити про себе приємне враження.

13. Іспит — це самопрезентація людини. Доклади зусиль, щоб мати приємний вигляд.

14. Під час іспиту не поспішай відразу відповідати. Подумай, обміркуй зміст поставленого у білеті запитання.

15. Будуй свою відповідь системно, логічно, не забувай про важливі факти, пов'язані із запитаннями білета.

16. Якщо в чомусь сумніваєшся, краще не говори, щоб не припуститися недоречної помилки.

17. Якщо ти вважаєш, що ти правий, не бійся обстоювати свою думку, доводити свою правоту.

18. Якщо ти не правий, не шукай винних серед інших людей. Спробуй іншим разом бути серйознішим і відповідальнішим під час підготовки до іспитів.

19. Умій гідно виходити із найскрутнішого становища.

 

                 Нехай щастить на іспитах! Ваш класний керівник

Що повинен знати вчитель який приймає екзамен

Причини недостатнього засвоєння знань, невміння їх застосовувати не завжди можна пояснити слабкою увагою, поганою пам'яттю та недоліками розвитку інтелектуальних умінь. У розв'язанні деяких видів на­вчальних завдань виявляються природні генотипні особливості учнів (особливості нервової системи, які у своїх поєднаннях визначають власти­вий людині тип вищої нервової діяльності).

Підліток зі слабкою нервовою системою не здатний до тривалого розу­мового напруження, значний обсяг матеріалу стомлює його, швидкий темп діяльності із частими переключеннями і розподілом уваги негативно впливає на працездатність.

Сильні сторони підлітків зі слабкою нервовою системою:

• схильність до планувань і послідовності виконання будь-якого виду діяльності;

• успішність у складанні різних письмових планів для керування своєю діяльністю та діяльністю інших людей;

• схильність до систематизації знань, що забезпечує більш глибоке їх засвоєння;

• переважання зовнішніх опор і різних схем, тому вони не тільки вмі­ють ними користуватися, але й виявляють значні здібності під час їх складання.

Навчальна діяльність містить завдання, успішність виконання яких залежить від індивідуальних особливостей, пов'язаних з тимчасовими або швидкісними характеристиками нервової системи: лабільністю (швидкі­стю виникнення, зміни та припинення нервового процесу, порушення або гальмування) і рухливістю (швидкістю протікання основних нервових процесів — порушення та гальмування).

Інертний підліток схильний ретельно, копітко виконувати свою робо­ту. Результат її виконання за звичайних умов, де час необмежений, буде не гіршим за результат, отриманий рухливим школярем.

Статичність і неквапливість дозволяє інертному підлітку:

• довше виконувати одноманітну й нецікаву, але більш складну роботу, ніж якісно виконувати щось захоплююче й цікаве;

• довго зберігати активність, тривалий час працювати у своєму темпі (незважаючи на повільне включення в діяльність);

• бути старанним і уважним, терпляче вислуховувати пояснення вчи­теля;

• стійкіше закріплювати матеріал;

• детально продумувати та ретельно організовувати різні види діяльності. Зазвичай у школярів виробляється так званий «часовий режим вико­нання навчальних завдань». Не ламайте цей режим у період підготовки до іспитів (так звані «сови», «жайворонки»). Стежте за тим, щоб чергувалися періоди праці та відпочинку, корисніше за все будуть прогулянки на сві­жому повітрі.

Варто зважати також і на специфіку предметів, з яких дитина складатиме іспити. Готуючись до усних іспитів, доцільно систематизувати та повторити весь вивчений курс, а підготуватися за короткий період (наприклад до письмового іспиту з російської мови) нереально, слід зосередитися на окремих розділах програми.

Як правило, діти складають не один, а кілька іспитів поспіль. Колений із них — певна межа, після якої обов'язково потрібний відпочинок (неза­лежно від результату).

Успішне складання — свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдино можливий,  у будь-якому разі порадійте із дитиною.

Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не махайте При­речено руками, не вішайте ярлик «нездатний» на дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід у майбутньому.

По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуван­ням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цьому обов'язково треба вчити та вчитися.