Класна година як шлях самореалізації особистості

Класна година як шлях самореалізації особистості

Школа – це один з провідних інститутів виховання. Вона повинна забезпечити цілісний, безперервно організований виховний процес.

Виховне завдання початкового навчання полягає в тому, щоб створити такі умови, в яких дитина змогла б рухатися в напрямку «відкривання» самого себе, своєї унікальності (несхожості), при цьому, розкриваючи унікальність іншого (не схожого на мене), з яким теж можна, цікаво і важливо будувати спільну діяльність.

Виховання особистості молодшого школяра являє собою створення умов для самореалізації індивіда, як соціальної істоти, всупереч традиційно усталеному його розумінню.

Самореалізація – це тривалий процес, пов’язаний з внутрішнім розвитком особистості, з її переживанням своєї власної активності. Самореалізація особистості не є прерогативою тільки дошкільного, підліткового та старшого віку. За численними спостереженнями особливістю молодшого шкільного віку можна вважати інтенсивну самореалізацію дітей, як в школі, так і за її межами. В основі самореалізації лежать суперечності між можливостями особистості та ступенем їх затребуваності в актуальній діяльності. Фахівці виділяють два рівня самореалізації особистості, такі як: функціонально-регулятивний, який може бути інтерпретований як адаптивний та творчий.

Для успішної самореалізації особистості молодшого школяра в виховному процесі застосовують наступні форми роботи:

- КТС – це колективно-творча справа, що спрямована на згуртування колективу, розвиток вольових, розумових здібностей та комунікативних якостей;

- класна година – це форма виховної роботи педагогів з учнями в позаурочний час, з метою підтримки ініціативи та самостійності дітей, а також розвитку їх творчих здібностей.

Щоб виявити характерні риси класної години, особливості її підготовки та проведення, слід спочатку з’ясувати, що в сучасній педагогічній науці і практиці розуміється під такою формою виховної роботи, як класна година. З цією метою ми звернулись до публікацій відомих учених і виписали з них визначення цього поняття. В результаті чого вийшов наступний перелік уявлень про класну годину:

1. На думку Н.І. Болдирьова, – це «одна з найбільш поширених форм організацій фронтальної виховної роботи».

2. Н.Е. Щуркова та Н.С. Фінданцевич розглядали класну годину як «спеціально організовану ціннісно-орієнтаційну діяльність, яка сприяє формуванню у школярів системи відносин до навколишнього світу».

3. Е.В. Тітова вважає, що «класна година – це час для спілкування класного керівника зі своїм колективом, коли він використовує різноманітні прийоми, засоби та способи організації взаємодії».

4. Чітким визначенням класної години є Л.І. Маленкової, яка стверджує, що «класна година в нашому розумінні – це не якась певна форма роботи, а година класного керівника, та сама «клітинка» виховного процесу, яка дозволяє шкільному педагогові знайти час для спілкування з вихованцями, відкрито проголосити та висвітити заплановане відношення до певних цінностей, дозволяє зробити виховний вплив систематичним і регулярним, а сам процес виховання – не хаотичним і випадковим, а керованим і ціленаправленим».

5. В.П. Созонов висунув своє твердження щодо класної години, яке є доволі доречним, – «класна година є формою прямого спілкування вихователя зі своїми вихованцями».

До переліку вищезазначених визначень вчених ми пропонуємо додати ще одне – узагальнений варіант суджень педагогів-практиків про цю форму виховної роботи. Більшість з них під класною годиною розуміють спеціально відведений час класному керівникові для проведення виховної роботи з учнями класу. Виходячи з цих та інших визначень класної години, ми постаралися виділити її характерні риси. По-перше, це форма позаурочної виховної діяльності, і на відміну від уроку їй не повинні бути притаманні академізм і повчальний тип педагогічної взаємодії. По-друге, це форма організації фронтальної (масової) виховної роботи з дітьми, але важливо пам’ятати і те, що при підготовці та проведені класної години можливе використання і групових, і індивідуальних форм виховної діяльності. По-третє, це гнучка по своєму складу і структурі форма виховної взаємодії, однак це не означає, що всі педагогічні контакти класного керівника з колективом, який навчається в класі можна вважати класною годиною. Наприклад, навіть збори класного колективу, дуже схожі по ряду параметрів з класною годиною, не являються тотожною формою виховної роботи, так як мають свої відмінні особливості. По-четверте, це форма спілкування класного керівника з вихованцями, пріоритетну роль в організації якої відіграє педагог. Не випадково, що такі вчені як Л.В. Байбородова,
М.І. Рожков, В.П. Созонов, називають цю форму виховної роботи годиною класного керівника.

Перераховані сутнісні характеристики стали для нас основою при розробці свого варіанту визначення поняття «класна година». Ми вважаємо, що класна година – це гнучка по складу та структурі форма фронтальної виховної роботи, яка представляє собою спеціально організоване у позаурочний час спілкування класного керівника з учнями з ціллю сприяння формування класного колективу та розвитку його членів. Досвід успішно працюючих класних керівників свідчить про великий педагогічний потенціал цієї форми виховної роботи. В процесі діяльності по підготовці та проведенню класних годин можливе вирішення таких задач, як: збагачення свідомості учнів знаннями про природу, техніку, людину; формування у дітей вмінь та навиків розумової та практичної діяльності; розвиток емоційно-чуттєвої сфери та ціннісно-змістового ядра особистості дитини, а також сприяння становленню і прояву суб’єктності та індивідуальності учня, його творчих здібностей; формування класного колективу як благоприємного середовища розвитку та життєдіяльності школярів.

Зрозуміло, рішення всіх перерахованих задач слід пов’язувати не з окремою годиною спілкування вчителя зі своїми вихованцями, нехай навіть блискуче проведеною, а з добре продуманою та детально розробленою системою їх організації, де кожній класній годині відводиться певне місце та роль.

Ми розглянули класну годину в контексті самореалізації особистості та робимо наступні висновки, що дана форма виховної роботи є прямим спілкуванням вихователя зі своїми вихованцями.