Класна година «:«З маленької дівчинки до видатної людини України»

                       Класна година до дня народження Лесі Українки

Тема:«З маленької дівчинки до видатної людини України! »

Мета: розширити знання учнів про життєвий та творчий шлях видатної української поетеси Лесі Українки.

             Працювати над розвитком зв’язного мовлення, виразності читання. Спонукати учнів до пошуку і читання творів поетеси.

            Виховувати любов і повагу до творчості української поетеси, інтерес до художньої літератури, бажання охороняти природу..

Святково прибраний зал. На стіні – портрет Лесі Українки у вишиваному рушнику, зліва – віночок із квітів безсмертника і різнокольорових стрічок , виставка книг для дітей , ілюстраціїї до творів Л. Українки .

Вислови:

1. Я маю в серці те, що не вмирає… (Леся Українка)

2. Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

Сл.  1.         

           

Учениця

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,                      
Щоб вільно по світу літати,
Щоб вітер розносив луну.
Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Вчитель

 Сл 2

Діти, ви, напевно, добре знаєте, що автор цих рядків – відома українська поетеса Леся Українка. Саме сьогодні 25 лютого весь світ відзначає 148-у річницю з дня її народження

Документальний фільм .

Сл. 3

Всесвітньо відома поетеса Леся Українка – Лариса Петрівна Косач – народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському.

Мене весна на лузі породила,

Заквітчана у проліски.Водила

 вона мене за руки у лани,

На луки дальні, до верби старої,

Розщепленої громом весняним,

Водицею з криниці степової

Щоранку напувала…

Була я вільна і щаслива.

Сл. 4

 

 Батько Лесі був відомим громадським діячем.

Сл. 5

  У 1879 році батько купляє ділянку землі у с. Колодяжному (під Ковелем) і починає зводити будинок. Через три роки сім’я Косачів перебирається до цього села на постійне місце проживання.

Сл 6.

 Мати поетеси – дуже відома українська письменниця Олена Пчілка, з творчістю якої ми добре знайомі. Батьки хотіли, щоб їхні діти навчилися шанувати свій народ, його рідну мову, звичаї.

 

Своїй коханій мамі Л Українка присвятила вірш « Вечірня година» , його поклали на музику . Послухайте цю пісню , вслухайтесь в кожне її слово , з якою любов`ю оспівується рідний край .

 Сл. 7    Пісня « Вечірня година» .

 Сл. 8

Про дитинство та юність Лесі багато спогадів залишили її рідні, а також близькі друзі. У сім’ї Лесі було шестеро дітей: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ісидора. Леся росла привітною і чутливою до краси, яка її оточувала. Водночас була веселою і жвавою.

Сл. 9

 Читати Леся почала в чотири роки, шестирічною навчилася писати, а в п’ять років добре грала на фортепіано: згодом і сама складала пісні. В дев’ять років склала свій перший вірш «Надія», який присвятила тітці Елі, заарештованій в Петербурзі.

Надія

Ні долі, ні волі в мене нема,

Зосталась тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно,

Поглянути ще раз на степ, на могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталась тільки надія одна.

        Що це: поезія, вірш. Але ж вона не поетка, їй тільки 9 років. Мати, почувши вірш, зрозуміла, що відбулося і порадила доньці записувати все складене нею. Так в 9 років з’явився перший вірш, а в 13 перший друкований вірш «Конвалія». Тоді ж мати, порадившись з Лесею, дала їй псевдонім – Українка.

          Леся дуже любила читати, малювати, вишивати, співати. Вона разом із своїми братами й сестрами захоплювалась українськими піснями, казками, легендами.

Сл. 10                                                            Сл. 11 

. 

       Маленька Лариса була така ж, як і ми. Любила ще й бігати лісами, луками, плела віночки.. Залюбки танцювала Леся козачка з братиком Михайликом, з яким була нерозлучна».

    Сл 12

Дуже любила Леся квіти. Сім’я Косачів завжди мала свій квітник і дитячий город, який самі обробляли. І яких там квітів тільки не було…Пізніше багато творів вона присвятила квітам.

Чи є кращі між квітками
Та над веснянії?

Чи є в житті кращі літа
Та над молодії?

Цвітуть квіти веснянії,
Швидко й посихають.

Мої літа найкращії
Марно пропадають!

Не всихайте, пишні квіти,
Цвітіть хоч до літа!

Пождіть літа, доля прийде,
Не тікайте з світа!

Двічі на рік пишні квіти
Та не процвітають;

В житті літа найкращії
Двічі не бувають.

Та ще ж квіти не посохли,
Рута зелененька, –

Не журися, дівчинонько,
Ще ж ти молоденька!

Перший друкований вірш «  Конвалія»

    Сл 13

Сл 14

 

Росла в гаю конвалія.              
Під дубом високим,

Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

 

 

    Сл 15

    

          Ще малою Леся тяжко захворіла. Якось взимку в сильний мороз, спостерігаючи в місті Луцьку зі святом Водохреща, примерзла чобітками до льоду. Почався туберкульоз кісток, який з часом перекинувся на легені, потім – на нирки. Через хворобу вона навчалася в дома, під керівництвом приватних вчителів, а потім самостійно здобувала освіту.

   Сл 16.                                                           Сл .17        

        

 

        Леся володіла тринадцятьма мовами, а французькою, німецькою, італійською вона могла писати вірші. Тяжка хвороба прикувала її до ліжка, довгий мусила лежати в гіпсі. Та вона з надзвичайною мужністю терпіла біль. Важко повірити, що автор мужніх сильних творів – слабосила, хвора дівчинка.

Сл .18

Хто вам сказав,що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

Жалі та голосіння, –

То ж була буря весняна,

А не сльота осіння.

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Так, я буду крізь сльози сміятись

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Як дитиною, бувало,

Упаду собі, на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що болить?» – мене питали,

Але я не признавалась, -

Я була малою горда –

Щоб не плакать, я сміялась.

Сл 19     Пісня « Єсть у мене одна»

Сл 20-21

.

В останні роки свого життя Леся Українка працювала з особливим напруженням. Вона поспішала, вона хотіла встигнути якнайбільше сказати людям. До останньої хвилини не залишала вона своєї єдиної зброї поетичного слова.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш -й ти кращим мечем для катів.

  Вже не підводячись з ліжка, смертельно хвора, вона поривалася думкою до своїх задумів. «Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця», – сказала поетеса.

Сл. 22

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Сл. 23 Пісня « Рання весна» .

Полум’яне серце Лесі зупинилось на 42 році життя (1 серпня 1913 року) в грузинському місті Сурамі. Леся помирає на руках у матері між 1 і 2 годиною ночі. До України надходить звістка про те, що на Кавказі померла донька українського народу Леся Українка ( Лариса Квітка, уроджена Косачівна) . Поїздом тіло доправляють до Києва. Похована Леся у Києві на Байковому кладовищі.
 

 Згадаймо уривки з віршів , написаних цією видатною поетесою .

 Тішся, дитино, поки ще маленька,

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенько,

Ще твої мрії ясні.

Сл. 24

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати, чи не вийде її мати.

 

Сл. 25-26

.    

Тиша в морі… ледве-ледве

Коливає море хвилі.

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

Сл. 29

«Красо України, Подолля!»

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!

Опде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

 

Сл. 27-28

.    

 

Леся Українка – «Вже сонечко в море сіда…»

Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє;

Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.

На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі

І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.

А де корабель ваш пробіг,
Дорога там довга й широка

Біліє, як мармур, як сніг,
І ледве примітне для ока.

Рожевіє пінистий край;
То іскра заблисне, то згасне…

Ось промінь остатній! Прощай,
Веселеє сонечко ясне!

Сл. 30

Леся Українка написала багато книг для дітей .Це і оповідання , і вірші . і казки 

(  Звертається увага на виставку книг) 

Казка « Лісова  пісня» -  дуже красива . Знято багато фільмів . Навіть у наш час

 

створюють кліпи пісень , написаних на вірші з цієї поеми .

Сповідь Мавки .

« Мавка» Т Матвієнко .

Створені мультфільми за творами Л Українки .

Підсумок .

- Якою ж була Леся Українка? (Талановитою, доброю, працьовитою, сміливою, мужньою, турботливою, терплячою, розумною, щирою…)
- Творчість Лесі Українки, її спадщина дуже багата та різноманітна.
Всі її поезії свідчать про велику любов до рідної землі, переживання за долю свого народу, віру в світле майбутнє. Ім’ям Лесі названо вулиці, театри, школи, Центральна бібліотека в місті Києві. Споруджено пам’ятники в Луцьку, Києві, Ялті, Сурамі, в одному з міст Канади.

Сл. 31-32

 

. 

 

Сл. 33-34

.     

 

Сл. 35-36
.  

Сл. 37-38

    

 

Сл. 39-40

.  

 

Сл. 41

Ведуча. Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один з тих подвигів, які підносять людину в очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах нащадків.

Вона писала :

Інші будуть співці по мені,

Інші будуть лунати пісні,

Вільні, гучні, одважні і горді

Поєднаються в ясній акорді

І полинуть у ті небеса,

Де сіяє одвічна краса.

 

Весь світ знає нашу Лесю , шанує її ,наші діти теж їй дуже вдячні .

Тобі сьогодні хліб, калину й колос

Твоя малеча рідна принесла.

Ти все життя з недугою боролась

Та творчістю ти смерть перемогла!

 

Сл. 42

Ідіть до Лесі не лише у свято,
Йдіть просто так – без пишності й прикрас,
Ідіть до неї - в Бога днів багато,
Вона завжди чекатиме на вас.

Сл. 43

 

Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

 

Видатні поети ніколи не залишають нас. Вони відходять у безсмертя. Справдились слова Лесі Українки. Устами героїні «Лісової пісні» поетеса стверджує:

Ні, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!

Нехай у ваших серцях вічно горить вогник Лесиної поезії і зігріває ваші душі.