Книга-це велике диво!

Усний журнал «Книга – це велике диво»

Все починається з малого:

З зернини – хліб, з промінчика – зоря.

І кожен з нас   свою дорогу

Почав також колись із книги - букваря.

 

Із книгою і словом поріднися,

Хай буде книга – твій насущний хліб.

То ж зачерпни із неї і напийся

Снаги, що в серці залишає слід.

 

Вед. 1 Книга – це велике диво, створене людиною. Щодня маємо справу з книгою і в школі і вдома. Про все ми дізнаємося з книг.

Вед2. За допомогою книги ми можемо зазирнути у майбутнє, дізнатися, як жили у сиву давнину, якими були древні цивілізації.

Вед.1 Книга може чимало: допомагає у навчанні та самовихованні, збагачує знаннями, зміцнює волю, пробуджує мрію.

Вед. 2 Книга відкриває перед нами небачені обрії, ми доторкаємося до історії народу. Книга не тільки навчає, а й виховує нас. Для неї створювались бібліотеки, про неї написано чимало поетичних рядків.

Вед1. Тому першу сторінку нашого усного журналу ми назвали „Поетичною”

Здрастуй, книго, пораднице світла

І наставниця мудра моя!

Ти – надія, що в серці розквітла,

Як живе джерело пізнання.

 

Ти давно вже супутниця днини,

 помічниця незмінна в житті.

Завжди вчителька, справжня людина,

Співбесідниця на самоті.

 

Здрастуй, книго , я буду з тобою

У хвилини веселі й сумні,

Поділюся своєю любов’ю

Ти ж несеш тільки добре мені!

 

Мій друже, супутнику, книго моя,

Завжди на дозвіллі , де ти – там і я.

Ми добре з тобою проводимо час.

Чудова розмова триває у нас.

 

 

 

 

Іду я на поклик чаруючий твій,

Спускаюсь до моря і бачу прибій.

З тобою шляхи пролягають мої.

В найдальші віки і найдальші краї

 

Ти вірності й дружби навчаєш мене,

Говориш про зле , про смішне і сумне,

Про долі небесні , про надра земні,-

З тобою усе зрозуміло мені.

 

Навчаєш відважними, правдивим рости,

Любити природу, свій край берегти.

Я змалку тобою звик дорожить.

Без доброї книги мені не прожить.

 

 

 

Вед.1 Отже, книга – друг і порадник людини. І ось сьогодні ми будемо говорити про книгу, дізнаємось, що книги були не завжди.

Вед.2 Довідаємось, що про неї говорять видатні люди, що кажуть в народі про книгу   і як треба берегти її. І друга сторінка нашого журналу називається „ Історія виникнення книги”

Вед.1 Для нашої розмови ми запросили її величність – Книгу. Тож привітаємо її. 

 

Книга. Дорогі мої друзі ! Мені дуже приємно, що ви запросили мене на свято. Я знаю, що  вас хвилює багато питань. А прийшла я до вас не сама , а зі своїми сторінками, бо саме на них є відповіді на ті питання, які цікавлять  вас.

 

Сторінка1 У стародавні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід , знання виникла у людей дуже давно. Тож „сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому Бо ж не було тоді ані паперу, ані олівців, не знали люди і літер, їх замінювали малюнки.

 

Сторінка 2 Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи – найстарші зображувально-образні знаки єгипетського письма, які застосовувалися з кінця 4 тисячоліття до нашої ери. Єгипетські назви тих часів схожі на наші ребуси: одні значки означають ціле слово, інші – тільки склади, а треті – букви.

 

Сторінка 3 З часом виникло найбільш просте письмо – буквене, а приблизно з 12 ст. до нашої ери з’явився перший алфавіт, який належав фінікійцям, жителям невеликої країни на березі Середземного моря .У фінікійському алфавіті не було голосних букв, лише приголосні. Пізніше на  його основі був сформований візантійський( тобто грецький ) алфавіт, де греки вже  вигадали голосні звуки

 

Книга. Подорожуючи по країнах і народах, букви з каміння переходили на папірус, з папірусу – на воскову дощечку, з воскової дощечки на пергамент або берест, з пергаменту – на папір. Окрім сторінок, які прийшли зі мною, на  зустріч з вами я запросила й найдавніші книги.

 

 

Книга-плитка. Я – книга-плитка.  Існувала я за 700 – 600 років до Різдва Христова і робилася на глині. Розміром я трішки більша за аркуш із зошита. На кожній моїй плитці підписувалася назва твору, ставився номер, як номер сторінки в сучасній книзі. Писець креслив свої знаки на м’якій глиняній плитці тригранною загостреною паличкою. Вдавивши паличку в глину, він тут же виймав її. На плитці залишався слід. Потім сторінки-плитки відправлялися в піч. Плитка ставала твердою, напис зберігався. Плитки зв’язувалися шнурами. Я складалася з кількох десятків або сотень таких табличок. Зберігалась я у великих скринях.

 

Книга-стрічка.    Я – книга-стрічка. Придумали мене древні єгиптяни в 3 тисячолітті до нашої ери. Я була виготовлена у вигляді довгої-предовгої стрічки – кроків у сто довжиною. Мене виготовляли з рослини, яка називалася папірус.

 Папірус – це рослина вдвічі вища за людину і зі стовбуром товщиною з руку. Росте вона  в Африці, на берегах річок і боліт. У неї солодкий сік. Із кори цієї рослини робили сандалії, із волокон – тканини. Зі зв’язних стовбурів будували великі кораблі. Але найбільше славився папірус тим, що з нього робили книгу.

Ось як мене виготовляли: серцевину очерету-папірусу різали на смуги, смуги клали одна на одну, придавлювали вагою, сушили на сонці. Отримували аркуші, на яких можна було писати. Чому ж мене називали книго-стрічкою? Тому що папірусний папір при згинанні ламався. А стрічку можна було скласти у трубку, подібно тому, як зараз ми згортаємо географічні карти чи листи ватману. Мене не можна було засунути в кишеню. Круглі сувої складали у ящик  з ременями і несли  за спиною. Багаті люди, ідучи до бібліотеки чи книжкової лавки, брали з собою раба, для того , щоб ніс ящик із книгами. Найбільший з відомих нам папірусних сувоїв зберігається нині в бібліотеці Британського музею, його довжина 40,5 метрів.

 

Книга з воску. Я- книга з воску. Винайшли мене ще за часів Древнього Риму і проіснувала я майже 18 століть.  Складалась я з декількох табличок - дощечок, охайно витесаних всередині, скріплялася шнурками через дірочки, які були пророблені у двох кутах дощечок. Поглиблення кожної дощечки заповнювалося жовтим або чорним воском. Писали на такій книзі стальною паличкою, яка мала назву стило. Таблички-дощечки могли слугувати дуже довго. На них можна було безліч разів писати й стирати. У кожного школяра в ті далекі часи була підвішена до пояса така табличка-дощечка.

 

Книга із шкіри. Я- книга із шкіри. З часом книги-стрічки з папірусу та воскові дощечки почали витіснятися мною – книгою зі шкіри. І поява моя досить цікава. Ось послухайте:

У 2 столітті до нашої ери в єгипетському місті Олександрія була найкраща  бібліотека з майже мільйонною кількістю сувоїв. Ця бібліотека була першою у світі. І ось єгипетський фараон дізнається , що за морем у місті Пергамі з’явилася і швидко розвивається нова наукова бібліотека.  Це його дуже роздратувало. Єгипетський фараон вирішив розправитися з Пергамською бібліотекою: він видав наказ, який  суворо забороняв вивіз папірусу в Азію .Цар Пергама, шукаючи вихід, наказав своїм майстрам та науковцям винайти новий матеріал, на якому можна було б писати книги. Відкриття було зроблене. Почали в Пергамі виготовляти матеріал для письма з овечих та козячих шкір.

Книга із шкіри, тобто з пергаменту , так почали мене називати, набула вже звичного для нас вигляду . Зверху і знизу листочки захищалися дошками( це прообраз обкладинки), які часто обтягувалися тканиною чи шкірою, прикрашали мене сріблом, дорогоцінним камінням. Часто я мала замки. Іноді мене приковували до стовпів, щоб ніхто не міг  вкрасти. А ще в давнину мене могли захистити так: на першій сторінці прописувалось страшне прокляття тому, хто вкраде мене або заподіє якоїсь шкоди.

 

Берестяна книга. Я – берестяна книга. Виникла я на Русі в 11 столітті і використовувалася для письма аж до 15 століття. Виготовляли мене з берези, до того ж тільки з нижніх і товстих чистих шарів. Спочатку кору бересту кип’ятили, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи потрібної прямокутної форми, берест ставав еластичним і м’яким. Літери на бересті дряпали гострим залізним чи кістяним стрижнем. Поступово, по мірі росту майстерності обробки бересту, з нього стали робити книги.

 

Книга з паперу. Я – книга з паперу. Винайшов мене китайський ханський чиновник Цай Лунь, довгий час техніка виготовлення паперу трималася китайськими майстрами в таємниці. До Європи папір „ішов” кілька сторіч. А вже в 13 столітті почали мене виготовляти у в Європі – у Німеччині, у Франції, в Італії на паперових млинах (так тоді називали схожі на сучасні фабрики). Спочатку я була непопулярною , на мені писали те, що  повинно зберігатися недовго. Книги, як і раніше, робилися з пергаменту. Але згодом дорогий пергамент поступається  місцем дешевому паперу. Усюди виникають школи й університети, у великій кількості  стали потрібні книги.  На Русь папір завезли новгородські й італійські купці, які приїжджали у Новгород.

 Спочатку мене писали від руки, а згодом почали друкувати. Саме друкарство виникло на Далекому Сході в 11 столітті. В Європі друкарство почало поширюватись в середині 15 століття, коли  німець Іоанн Гутенберг в місті Майнус надрукував так звану 42- рядкову Біблію. Отже, першою друкованою книгою в Європі була Біблія.

 

Електронна книга. Я – електронна книга.  Створена я зовсім недавно – в кінці 20 на початку 21 століть, але вже впевнено займаю почесне місце разом з паперовою книгою. Маю вигляд я дещо незвичний, та вам знайомий : у вигляді компакт – диску. У мене також є свої сторінки і прочитати їх можна за допомогою комп’ютера. Є навіть електронні бібліотеки, спеціально створені для електронних книг.  Та дякувати в першу чергу я повинна своїй молодшій книзі – книзі з паперу, без неї мене б просто не було.

 

Вед.1 Книга – одне з найбільших див, створених людством. Із книг ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній. Вона веде нас у захоплюючу подорож. Як неможливо жити без хліба, так неможливо жити без книги.

Вед. 2 Справжню книгу не може замінити ніщо. Вона є часткою людської душі. І не дивно, що наступна сторінка нашого журналу має назву „Книга Книг”

 

Книга.  Є книги, які є не просто книгами, а реліквіями, і шанують їх в усьому світі. До таких книг належить Біблія. Тираж видань цієї книги традиційно посідає перше місце у світі. Що ж це за диво книга? Чому її читають і шанують в усьому світі ? На ці запитання допоможуть відповісти знову мої помічники - сторінки.

 

Сторінка 4 Біблія – це лист Бога до людей, священна книга іудаїзму і християнства.  Складається вона з двох частин: Старого Завіту, що сповідують лише іудеї, та  Нового завіту .Християни приймають як Старий так і Новий Завіт. Але Біблія – це не лише „Святе письмо”, тобто канонічний текст, а й історична, філософська та літературна пам’ятка. Цікаво, що за кількістю перекладів іншими мовами Біблія посідає перше місце у світі.

 

 

Сторінка 5 Творилася Біблія протягом майже півтори тисячі років, починаючи з 12 століття до нашої ери. За різними даними, над книгами Біблії, написаними у різних місцях і в різний час, працювало від 75 до 400 авторів. Книгу Книг творили приблизно 60 поколінь письменників. Створювалась вона на трьох континентах – в Азії, Африці та Європі. Писалась трьома мовами: давньоєврейською, арамейською, грецькою 

 

Сторінка 6 Старий Завіт написаний був до народження Ісуса Христа, а Новий – після народження Сина Божого. Написана Біблія за натхненням та одкровенням Святого Духа через обраних від Бога людей, які називаються пророками і апостолами. Вони були рибалками і солдатами, поетами і пастухами, царями і полководцями. Вони жили в різні часи, говорили на різних мовах, і багато з них навіть не знали один одного. Згодом писарі переписували Священне Писання, робили це особливо старанно: щоб жодна крапочка, рисочка або буква не пропали. Написавши рядочок, вони перераховували усі знаки і порівнювали з оригіналом, якщо знаходили помилку, то цей лист знищували і писали заново.

 

Сторінка 7 На територію України Біблія потрапила в Х столітті одночасно з прийняттям християнства. Спочатку поширювалась окремими книгами, найдавнішими відомими пам’ятками яких є Остромирове Євангеліє(1056-1067), Псалтирі (ХІ ст.), Чотириєвангелія (ХІ –ХІІст.), Апостоли(1195-1220). У 1581 році вийшла у світ знаменита Острозька Біблія, а перший повний текст Біблії в Україні з’явився в друкарні Києво-Печерської лаври 1758 року.

 

Сторінка 8 Треба відзначити, що перши переклад Біблії на тодішню письмову староукраїнську мову здійснив у 1561 році архімандрит у м. Пересопниця Григорій. Ця книга дістала назву Пересопницького Євангелія. Вона вважається нашою Першокнигою. Під час інавгурації на ній присягає Президент України

Перші переклади текстів Біблії сучасною українською мовою з’явилися наприкінці ХІХ століття і належать Пантелеймону Кулішу, Івану Пулюю та Івану Нечую-Левицькому.

 

 

Вед.1 То  ж недарма, коли з’явився перши друкарський станок, то першою надрукованою книгою в Європі стала Біблія.

Вед.2 А першою друкованою книгою в Україні стала книга „ Апостол”, першим же підручником  став „ Буквар” Отже, наступна сторінка нашого журналу називається 

Перші друковані українські книжки

 

Сторінка 9 На українських землях перші друкарні виникають у другій половині 16 століття. Початок українському друкарству поклав у 1574 році видатний російський першодрукар Іван Федоров, який переїхав з Москви до Львова і заснував першу в Україні друкарню, перша друкована книга в Україні - „ Апостол” побачила світ у лютому 1574 року. Із цього часу відраховується історія українського книгодрукування

Сторінка 10 Глибоко розуміючи значення освіти для народу, Іван Федоров того ж 1574 року видає „Буквар”

  Що може бути простішим за буквар? Насправді, що може бути складнішим? Задумаємося на хвилинку, - це перша книга, що вчить грамоті. Вона повинна бути бездоганною. Читати малюк повинен вільно і правильно, бо наука навчитися читати – на все життя . „ Буквар” був надрукований уже на білому високоякісному папері, прикрашений малюнками, декоративними  початковими буквами, гравірованими ілюстраціями . Єдиний примірник „Букваря” Івана Федорова  зберігся і до наших днів і знаходиться у Гарвардському університеті

 

Сторінка11 Вивчивши цей „Буквар”, школярі могли читати не лише старослов’янською, але й російською, українською та білоруськими мовами. Адже і всіх цих слов’янських мовах вживалася та сама кирилична абетка.

 

Сторінка 12 Коли Іван Федоров переїхав у місто Острог, то найбільшою й найголовнішою працею було друкування Біблії. Острозька Біблія – монументальне видання, стала справжнім шедевром друкарського мистецтва

 

Вед.1 Книга ...  Важко переоцінити її значення для людства. Спочатку рукописна, а потім – друкована книга була і залишається невичерпним джерелом знань. Мабуть, про жоден витвір людського генія не складено стільки мудрих і хороших слів, як про книгу.. Видатні постаті всіх епох складали їй гімни. Звеличували це чи не найбільше чудо із чудес.

 

Вед. 2 Відомі люди не раз стверджували, що усьому, чого досягли в житті, завдячують книзі. Вони були великими книголюбами, книга для них була джерелом мудрості, натхнення, творчості. Тому і великі люди, і сам народ склали чимало висловів про  її величність Книгу. Тож наступна сторінка нашого журналу називається „ Вислови про книгу”

 

„ Велика-бо користь від навчання книжкою. Книг – мов ріки, що наповнюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина” („Повість минулих літ”)

 

„ Хто багато читає, той більше знає” ( Народна мудрість)

 

„Якщо пошукаєш у книгах мудрості уважно, то знайдеш велику користь для своєї душі” (Нестор Літописець)

 

„ Золото добувають із землі, знання – з книжок” ( Народна мудрість)

 

„ Той, хто читає численні, до того ж з різними думками, книги, буде благо- вченим”(Григорій Сковорода)

 

„ Книга добру навчить, від дурного відверне” ( Народна мудрість)

 

„ Читання хороших книг – це розмова з найкращими людьми минулих часів і до того ж така розмова, коли вони повідомляють нам тільки найкращі свої думки” (Р. Декарт)

 

„ Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди” ( Народна мудрість)

 

„Люди перестають мислити, коли перестають читати” (Д.Дідро)

 

„ У Землі супутник – Місяць, у людини – книга” ” ( Народна мудрість)

 

„Дім, у якому немає книги, схожий на тіло без душі” (Цицерон)

 

 

„ Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить” ( Іван Франко)

 

 

 

 

Вед1. Все життя книга нам допомагає й допомагатиме жити, вчитись і працювати.

 

Вед.2 Книга вселяє в нас любов до рідної землі, повагу до інших народів, вона розкриває красу людини і природи, дарує силу і мудрість, вчить нас бути  людьми

 

Вед.1 Сила книги безмежна. Без неї людина сліпа. Протягом усього життя ми звертаємось до книги.

 

Вед.2 Вона відкриває нам небачені обрії. Книга – мудрий друг, який не вміючи говорити, розказує про все на світі.

 

 

Вед 1 Вчіться діти! Мудра книжка

Скаже вам дуже багато.

З того, що колись дружили

І посіяно, й пожато.

Я вам хочу побажати

Книг багато прочитати

 

Вед 2 Ми завтра підем знов до школи,

Бо у знаннях краса і сила,

Та не забудемо ніколи,

Що нам ця книга світ відкрила.