Урок-тренінг "Книга в житті дитини"

Урок-тренінг

Тема: "Книга в житті дитини"

Задачі:

1. Показати значення книги, літератури у вихованні дітей.

2. Розвивати інтерес та формувати у дітей бажання читати.

3. Розкрити деякі шляхи формування читацького інтересу у дітей в родині.

Тривалість: 45-50 хвилин

Обладнання і матеріали: аркуші паперу, ручки, кольорові фломастери, стікери, скотч.

Підготувати заздалегідь:

- ватман з малюнком книги «Наші правила»;

- листки з правилами;

- ватман «Наші очікування» із зображенням портфеля, м’ясорубки, кошика для сміття;

- інформаційні картки;

- картки з питаннями;

Орієнтовний план тренінгу

Стартові завдання  - 5-10 хвилин

Лекція вчителя  - 5 хвилин

Робота в групах  - 15-20 хвилин

Зворотній зв'язок  -10 хвилин

Прощання  - 5 хвилин

Хід проведення тренінгу

1. Знайомство

Вчитель пропонує кожному учаснику по черзі назвати своє ім’я і продовжити речення: «Якби я був (була) книгою…».

Вчитель: - Яка б чудова вийшла бібліотека! Скільки цікавих і корисних книг було б у ній!

2. Правила

Вчитель: - Пропоную створити спільну книгу, де ми зазначимо правила проведення наших зустрічей. Це книга «Наші правила». Дозвольте, я зачитаю деякі з правил. Ті, які ви вважатимете прийнятними, ми «запишему» в нашу книгу.

1) Поважати думки один одного.

2) Перебивати промовця, якщо хочеться висловитись.

3) Бути пасивним спостерігачем.

4) Бути активним і зацікавленим.

5) Право першості голосу за принципом добровільності.

6) Посміхатися.

7) Не критикувати.

8) Зневажливо ставитись до решти учасників.

9) Дотримуватись регламенту.

Вчитель: - Ви можете запропонувати і свої правила, які ми внесемо в нашу книгу.

3. Очікування

Учнів роздаються стікери, на яких вони запишуть свої очікування від тренінгу і залишать при собі до кінця зустрічі.

4. Вправа «Мозковий штурм»

Що ви знаєте про книгу: історію створення, друкування, зібрання?

5. Вправа «Навчаючи — вчуся»

Картка № 1

У давні часи на світі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, бойові щити, стіни печер, бо ж не було ані паперу, ані олівців чи ручок.

А згодом, близько 5 тисяч років тому, у прадавньому Вавилоні з’явилися перші «книжки». Але що то були за книжки! Їхніми сторінками слугували глиняні плитки. На плитки з вологої глини за допомогою гострих дерев’яних чи очеретяних паличок наносили знаки так званого клинописного письма (літери мали вигляд клинів). Потім ті сторінки обпалювали на вогні. Зрозуміло, що така клинописна «книга» складалася із багатьох-багатьох сторінок. А для того, щоб перенести не те що цілу бібліотеку, а навіть лишень одну «книжечку», її власникові доводилося наймати не одного носія!..

Картка № 2

У II ст. до н. е. люди навчилися робити досить зручні і, порівняно з клинописними, легкі книги. Робили їх у місті Пергам, що знаходилося у Малій Азії. Сторінки виготовляли із тонкої телячої шкіри. А слово пергамент — від назви міста.

Книги, написані на пергаменті, були недоступні багатьом людям. Адже для виготовлення бодай однієї пергаментної книги треба було забити не один десяток телят!

Уявляєте, скільки тварин треба було мати, аби зібрати бодай невеличку бібліотеку з ваших улюблених книжок, написаних у такий спосіб?!

Картка № 3

Єгиптяни розрізали довгу 4-метрову стеблину нільської тростини, діставали серцевину, розкручували її, висушували й отримували папірус.

А згодом китайці винайшли папір, і в усіх країнах почали писати на папері.

Картка № 4

Згодом з’явилося і книгодрукування. Книги друкували за допомогою дерев’яних дощечок. На них вирізався текст у дзеркальному відображенні, дошку намащували фарбою і робили на паперовому аркуші відбиток. І так — кожну сторінку майбутньої книги! Для кожної сторінки треба було використовувати окрему дерев’яну дошку, та вони швидко ламалися, літери витиралися.

Картка № 5

До того часу, коли виникло друкування книг, люди переписували їх вручну. А щоб виготовити одну копію рукописної книги, необхідно було працювати не один місяць. Тому переписники раділи, коли закінчували свою роботу, на згадку залишаючи таку приписку: «Як радіє заєць, який вирвався з пастки, птах — з сітки, а боржник — від лихваря, а батрак від пана, так радіє переписувач, закінчивши книгу, дописавши останню сторінку».

Картка № 6

Книгодрукування удосконалив німецький майстер Йоганн Ґутенберґ у 1450 році. Суть його винаходу полягає у тому, що він запропонував друкувати книги за допомогою окремих літер, відлитих з металу.

У нашій країні перший буквар був надрукований у Львові 1574 року Іваном Федоровим. Він говорив так: «…Замість житніх зерен повинен я духовне насіння розсівати по світу і всім роздавати належну їм духовну поживу».

6. Руханка «Відгадай літературного героя» Опис гри. Учні стають у коло і по черзі за допомогою жестів показують літературного героя, а решта відгадує.

7. Презентація проекту (робота у групах)

Клас об’єднується у дві групи — Гноми та Попелюшки. Групи працюють над питаннями.

Книги потрібно читати, тому що…

Книги читати не потрібно, тому що….

8. Повідомлення вчителя «Чи знаєте ви, що…»

Хоча точні цифри отримати неможливо, відомо, що Біблія — найпоширеніша у світі книга, яка найкраще продається. За даними біблійного товариства, з 1815-го по 1975 рік надруковано 2,5 млрд примірників, а за нещодавніми підрахунками ця цифра становить 5 млрд.

За винятком таких книг, як Біблія та Коран, найкраще продається «Книга рекордів Гіннесса» (раніше — «Світові рекорди Гіннесса»). Уперше її було видано у жовтні 1955 року, а до 30 липня 2002 року по всьому світу було вже продано 94 767 083 примірників тридцятьма сімома мовами.

Найбільша книжка-розкладачка — друге видання «Байок Езопа» розміром 122 × 76 см і вагою 13 кг, оформлене Роджером Кулберстоном (США). Перше видання 1993 року мало розміри 10 × 6 см.

200-томна арабська юридична енциклопедія, впорядкована Мохамедом Абу Бакер Бен Янісом (Лівія), важить 420 кг і налічує 164 000 сторінок. У додаткових 6 томах надрукований покажчик, а також додатки. За словами автора, енциклопедія містить повну інформацію із законодавства усіх арабських країн.

9. Підведення підсумків. «Портфель, м’ясорубка, кошик для сміття»

Учасники тренінгу беруть свої листочки з очікуваннями, зачитують написане. Якщо очікування здійснилось, розміщують його на малюнку портфеля, якщо інформація потребує обдумування – на м’ясорубку, якщо ж ні – на кошику.