«КНИЖКОВА СМАКОТА» до 205-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка

Про матеріал
Захід, орієнтований для учнів 7-11 кл., допоможе розкрити світ почуттів і пристрастей, створених поетичним словом Т.Шевченка. Розвиває компетентності: соціальну - вміння працювати в групах, парах, брати на себе відповідальність за колективну діяльність, узгоджувати свої дій з членами групи. Формувати вміння здійснювати самоосвітню діяльність, свідомо застосовувати знання; удосконалювати декламаторські навички відповідно до норм читання громадянської та інтимної лірики; інсценізувати уривки; плекати чисті і ніжні почуття, толерантність, тактовність у ставленні до інших. До участі можна залучити учнів з різним рівнем підготовки. Це дійство обєднало дітей, вони змогли створити піднесений настрій усім присутнім, отримали високу схвальну оцінку.
Перегляд файлу

1

 

 Літературне фан-паттіо «КНИЖКОВА СМАКОТА» до 205-ї річниці з дня народження Т.Г.Шевченка

Мета: розкрити світ почуттів і пристрастей, створенний поетичним словом Т.Шевченка. Розвивати компетентності: соціальну - вміння працювати в групах, парах, брати на себе відповідальність за колективну діяльність, узгоджувати свої дій з членами групи. Формувати вміння здійснювати самоосвітню діяльність, свідомо застосовувати знання; удосконалювати декламаторські навички відповідно до норм читання громадянської та інтимної лірики; інсценізувати уривки; плекати чисті і ніжні почуття, толерантність, тактовність у ставленні до інших.

Форма проведення: рольова гра.

Художнє оформлення фан-патіо: святково прикрашена зала, облаштовані інсталяційні зони у літературній кав’ярні «Перехрестя віків», Арка Слави, ресурс-центр «Ключ у світ знань» з інноваційним майданчиком «Супермаркет сучасної української книги», творчі зони для проведення літературного квесту (інформ-центр,  медіа-центр).

Обладнання: кабінет стилізований під фан-паттіо - столики, накриті скатерками, філіжанки з кавою. На дошці мультимедійний екран, прикритий з обох сторін шторами, проектор.

                                               Хід заходу

 (За столиком сидять учні. Тихо лунає музика) Слайд №1

Ведучий 1: Шановні гості! Сьогодні ми зібралися у нашій кав'ярні за філіжаночкою кави, щоб поринути у атмосферу понад 200- літньої давності. Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього поетичного слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини (запалює свічку, що стоїть біля портрета Шевченка) Слайд №2

Ведучий 2: Наші вітання Вам, шановні добродії! Приємно бачити Вас серед відвідувачів нашої кав’ярні! Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не  знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Шевченка. 205 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

 

Ведучий 3: Любі друзі! Сьогодні ми відчинимо двері в дивовижно яскравий світ художнього слова видатного українського митця . Таким поетом може пишатися будь-який народ світу. Вслухайтесь у Слово Поета, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь в його глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць, життєвих і поетичних.

Отже, запрошуємо вас у наше літературне фан-паттіо.           Слайд №3

Ведучий 4:   Хай палає свічка,   Хай палає,

                    Поєднає нас вона в цей час.

                    Друзів голоси нехай лунають,

                    Слово й музика нехай єднають нас.

Ведучий 1: Сподіваємося,вам,дорогі гості,буде затишно у нас,і ви зможете не лише зігрітися кавою, а й відпочити душею. Не буду  випробовувати вашу цікавість, попрошу  своїх помічників узятися до роботи. А допомагатимуть  мені  сьогодні – Іра та Іван,  

Офіціант 1. Книжкове фан-паттіо  радо вітає шанувальників її Мудрої Величності –  книги.

Офіціант 2. Дорогі друзі ! Ми запрошуємо вас до кав’ярні незвичайної, а   книжкової. Слайд №4

      Офіціант 3. Вона носить назву «Книжкова смакота». 

Офіціант 4. Якщо ви таки наважитеся зайти, то ваш світ зміниться. 

Офіціант 1. Отже, доторкніться до клямки і легенько - легенько  штовхніть  двері.          

Офіціант 2. Чуєте, як теленькає дзвоник на дверях. Він запрошує вас в гості. 

      Офіціант 3.  Звісно, у всіх присутніх різний читацький досвід, різне коло читацьких інтересів, але всіх нас об’єднує любов до книги Тараса Шевченка. 

   Офіціант 4.  Ми, офіціанти, запропонуємо вам бібліоменю, де є книги на будь-який смак:
 від класичних книжкових страв до поезій смачних і вишуканих.

Ведучий 3. У кожному кафе стало прийнятим, щоб відвідувачі залишали чайові. Я теж прошу Вас дотримуватись цих правил і залишити чайові у вигляді відгуків, пропозицій, зауважень… Вкажіть, які страви смакували Вам більше?

Ведучий 4: Отже, у нашому фан-паттіо сьогодні зібрався літературний бомонд нашої школи, запрошую всіх скуштувати кави та долучитись до нашої розмови. Слайд №5

1. Можна я розпочну? Саме навесні прийшов у світ цей геній людства, «щоб всіх од сну нас розбудить».   9 березня 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко.

         Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.  Поет  так описав своє гірке дитинство  у вірші

Якби ви знали, паничі,

Де люде плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне Бога б не хвалили, 

На наші сльози сміючись

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози; я не знаю,

Чи єсть у Бога люте зло!

Щоб у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

 

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Слайд №6

2. Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться –

Хоч згори та в воду!..

В того доля ходить полем –

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає...

Єсть на світі доля...

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люде на світі –

Сріблом-злотом сяють,

 3. Слайд №8 Проте доля усміхнулася й кріпакові. Ця видатна для Шевченка подія (сталася, коли йому було 24 роки. Завдяки Жуковському та Брюллову, котрі провели благодійний аукціон, була зібрана сума в 2,5 тисячі рублів. За ці гроші й було викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка майбутнього великого поета. Одразу після визволення з неволі Тарас Шевченко був зарахований учнем Академії мистецтв. Там, продовживши вивчати живопис, він почав вивчати й твори різноманітних письменників.

             ДОЛЯ
Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела 
До п’яного дяка в науку.
„Учися, серденько: колись
З нас будуть люди,” – ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала!
 

4. Слайд №9 З безмежного болю і з неосяжної любові народжені його слова. 18 квітня 1840 року в Петербурзі з’являється друком перша збірка поета під назвою “Кобзар”. «Кобзар» у нашій історії – це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена «для пробудження усіх синів у всі століття», як сказав поет. Недарма її називають українською Біблією, яка створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Сам народ визнав «Кобзаря» своєю безсмертною книгою. (На фоні мелодії «Думи мої»)

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

 

Бо вас лихо на світ на сміх породило,

Поливали сльози... Чом не затопили,

Не винесли в море, не розмили в полі?

Не питали б люди, що в мене болить,

Не питали б, за що проклинаю долю,

Чого нужу світом? «Нічого робить», —

Не сказали б на сміх...

 

(Входить Ганна Закревська) Слайд №10

5. Ганна Закревська. Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. Для мене зустріч з Тарасом була щасливою миттю. Він так красиво і ніжно виявляв свої почуття. Що не міг не відчувати на собі мій уважний погляд чорно-синіх (ніжно-молитовних очей.

(Виходить Шевченко)

Шевченко не любив друкувати на віршах посвят жінкам. Таких посвят є лише декілька. Вірш “Якби зустрілися ми знову”, всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, схованій під вдома літерами – Г.З. Отож, Ганні Закревській, тобто мені.

(Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами одне до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом).

СЛАЙД 10 Читають на фоні музики.

 

СЛАЙД 10 Читають на фоні музики.

Шевченко.

Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Закревська:

Ніякого. І не пізнала б,

А може б, потім нагадала,

Сказавши “Снилося дурній”.

Шевченко:

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива.

Закревська:

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє.

Шевченко:

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми – водою розлилось

Колишнєє святеє диво!                 (Танцюють вальс) Слайд №11

 

Ведуча 3. Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері. Образ жінки виливається в нього в улюблений ним образ зорі. Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а згустком крові, що запеклася у його серці.    Соломія вірш

ВЕДУЧА 3 Доля жінки-кріпачки для нього, насамперед, доля його рідної матері, котру передчасно «у могилу нужда та праця положила»; це його рідні сестри: Катря, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких «у наймах коси побіліли», це, зрештою, його перша трепетна юнача любов, Оксана Коваленко, яку, як і героїню поеми «Катерина», збезчещено. Тому жіноча недоля була для нього особистою трагедією. Слайд №12

 

Ведуча 3 Сім, прекрасних троянд було у житті Шевченка, та, на жаль, вони всі зів’яли.

(Дівчата кладуть квіти на підлогу) Так і не подарувавши поету справжнього кохання.

 

Ведуча 4: У творах поета переплелися долі кріпачок з долею неньки – України, боротьба

гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу Кобзар

підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

«Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...»

                 Слайд №13   (6 і 7 разом)

6. Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі!  Пани-кати... латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих!

Пани, пани! Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром  заковані люде,

Настане суд, заговорять  і Дніпро, і гори!

І потече сторіками  кров у синє море

Дітей ваших...

Ех, не довели  Тараса до добра такі вірші.

У москалі оддали... Нехай! Якби мовчав... Та не гнівив...

Та малював...То мав би й нагороди...

 

7.  То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу!

6. Справді, його доля і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї

страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє

неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського

народу до волі. Його слова і у наш час закликають до пробудження. У складні для України

часи борці за справедливість зверталися саме до Шевченкового слова.

  Слайд №14    

7.Сергій Нігоян. Він став першим загиблим героєм "Небесної сотні", когорти

патріотів, які віддали своє життя на Евромайдані. Читав уривок з поеми «Кавказ» Тараса

Шевченка.

6.І його слово справді було гарячим, палким, виповненим любові і туги, печалі і

віри. Воно кликало, воно бунтувало, воно будило до боротьби.

Слайд №15 Перегляд відео «Уривок з поеми «Кавказ» Сергія Нігояна»

Слайд №16

 

Учні 6 і 7: ( читають уривок із поеми «Кавказ»)

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові —

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Не нам на прю з Тобою стати!

Не нам діла Твої судить!

 

Ведуча 3: Його творчість стала духовною основою формування сучасної української нації.

Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної

свідомості, символом України.

Ведуча 4. Це огненне слово Шевченко явив з України і воно було водночас словом любові

до України, словом ненависті до її ворогів, словом нетерпимості і гніву супроти  негідних синів самої України. Це велике триєдине слово Шевченка в Україні “святилось”, жило і множилось у серці народу, воно множилось і розросталось у словах спадкоємців Шевченкового духу – його нащадків ...

Слайд №17  

8. Вражає в творчості Шевченка тема жіночої долі. «Наймичка», «Катерина», «Тополя», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна-черниця», «Марина», «Титарівна» — самі назви говорять про трагічні образи жінок-страдниць.

Учень читає ( уривок із поеми «Мар’яна-черниця”)

У неділю на вигоні

Дівчата гуляли,

Жартували з парубками,

Деякі співали —

Про досвітки-вечірниці

Та як била мати,

Щоб з козаком не стояла.

Звичайне, дівчата...

То про своє все й співають,

     Яка про що знає... Слайд №18

 

10. Слайд №19  

Якби я був недолюдком, кровопивцею, то й тоді для мене страшнішої кари не можна було б придумати, як заслати в окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось у чому причина моїх нестерпних стра­ждань. І до всього мені ще заборонено малювати... Три­бунал під головуванням самого сатани не міг би винес­ти такого холодного, нелюдського вироку.

Починає пи­сати, промовляючи:

Лічу в неволі дні і ночі

І лік забуваю.

О Господи, як-то тяжко

Тії  дні минають.

А літа пливуть меж ними.

Пливуть собі стиха,

Забирають за собою

І добро і лихо!

Забирають, не вертають

Ніколи, нічого!

 

Ведуча 3. Навіть під час арешту, коли велося слідство, Тарас Григорович  бадьорий, він жартує, співає пісень. А одержавши повідомлення про звільнення із заслання, якого він давно чекав, Шевченко вночі виходить у двір і виливає свої почуття в пісні. А любив він українські народні пісні!

 

У запису звучить   пісня  Тараса Шевченка “Зоре моя ясная”. Слайд №20 

Ведуча 4. Ці дві стихії – малярство й поезія – міцно тримали його в своєму полоні хоча Шевченко-поет заслонив Шевченка-художника. Існує думка, що навіть якби Тарас Григорович не був геніальним поетом, він увійшов би у плеяду великих митців як талановитий художник-живописець, скульптор, неперевершений на той час гравер (за що був удостоєний звання академіка).  Лише малярських полотен Тарас Шевченко написав близько 1000. Репродукції деяких з них зараз перед вами.

На екрані – репродукції  картин Т.Шевченка. Слайд №21

Ведуча 3. Він писав у класичній манері, адже був учнем великого Карла Брюллова…Та багато Шевченкових робіт реалістично відображають дійсність, особливо краєвиди його рідної України. Поглянеш – наче сам перенесешся в цю незайману, меланхолійну красу.

  За сонцем хмаронька пливе,                   І синє море покриває Слайд №22

  Червоні поли розстилає                           Рожевою пеленою.

   І сонце спатоньки зове,                           Мов мати дитину…   Очам любо!..

 

11. Слайд №2310 березня 1861 року Україна втратила одного з найталановитіших своїх синів. Смерть Тараса Шевченка застала в Петербурзі, далеко від рідної Землі. Похований був на смоленському кладовищі. Та згодом, як і було вказано нам в заповіті, прах шевченка був перевезений в Україну, на Тарасову гору. Там, як і просив поет «Було видно, було чути, як реве ревучий».

За своє недовге життя Тарас Шевченко залишив нам велику спадщину в літературі, та художньому мистецтві світу, і просто неоціненний вклад в розвиток української культури.

Перу Тараса Григоровича Шевченка належать поеми, балади, повісті, збірки віршів та більше 1000 картин.

Праці Шавченка перекладені на велику кількість мов всього світу, тож не лишайтеся осторонь і ви. «Учіться, читайте, й чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь».

 

12. Шевченко

З його багатства ми черпаєм й досі,

Хоч був кріпак, а не вельможний пан.

Пішов із літа, не зайшовши в осінь,

Та заслужив найбільшу шану з шан.

Буває слава, мов легка пір’їна,

А є така, немов у колбі ртуть.

Його, мов Бога, любить Україна –

І в тій любові правди вічна суть.

Жандармів й блазнів шикувались роти,

Сопів фельдфебель: – Ваша благородь!..

Хотіли нашу славу побороти,

Але не можна правду побороть.

Усе в царя: тунгуси і евенки,

Імперія від заходу на схід! –

"Оце б лише приборкати Шевченка,

То вже й хохлів боятися не слід!"

Придворним любі царські забаганки,

Не запече їх слово бунтаря.

І понеслись панове та підпанки

З обіймами навколо Кобзаря.

Та їх не прийняв лицар волі й духу,

Дав холуям одразу відкоша,

 Хоч добрим був, не скривдив навіть муху,

А тут горіла гнівом вся душа.

Вона вогнем живим палахкотіла.

Змивала бруд з правдивих позолот:

Ще нам учора слава гомоніла,

 І український повставав народ.

Де затишок знайти для небораки?

 

Учень 12.  Слайд №24 Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, основу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. Росія гордиться своїм Пушкіним, а ми, українці – Тарасом Шевченком. Він, безсмертний Тарас, для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне. Але постать Кобзаря досить часто настільки зміфологізована, що за нею досить важко побачити звичайну людину, яка колись так само кохала і зраджувала, боялась і ненавиділа.

            У запису звучить  пісня «Ой Морозе, Морозенку»,  деякий час усі слухають мовчки,   далі    на фоні  притишеної мелодії  читають текст.

Ведучий: Це одна з улюблених пісень Тараса Григоровича.

 Мені однаково.   Хор співає “Садок вишневий”.

 

Ведуча 1: Поета не стало. Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі,  Шевченко увічнив себе як єство всього народу, як долю і характер України. Тож хай назавжди у ваших серцях горить іскорка любові до поезії, яку засвітив Великий Кобзар.

 

Ведуча 2: Слайд №25 Творчість Шевченка була серцем Прометея, яке осявало нам шлях, і тому кожен молодий українець має бути непокірним, нездоланним, здатним на  самопожертву. Таким увійшов у наші душі Кобзар, запаливши іскру надії. Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну. Слайд №26

                                                                       І оживе добра слава, слава України,

                                                                       І світ ясний, невечірній тихо засіяє... Слайд №27

                                                                       Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю.

                                                                       Виконується пісня про Україну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
11 листопада 2019
Переглядів
88
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку