КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6 Навичка читання мовчки ( письмово)
Варіант І.
ЧИМ ХАТА БАГАТА
Визолотило сонце лани. Скрізь розпросторився густий гарячий дух стиглого зерна. Денисків тато і днює й ночує в полі. Він у комбайнерів за бригадира, і роботи в нього у час жнив – непочатий край. Дениско так, бува, скучить за татом, що більше й витерпіти несила. Тож відпроситься в домашніх, осідлає замість коня довгу лозину – й бігцем на лан. Перетне ріденький лісок, за ним ярок та смугу колючої стерні*, і вже ось він у кабіні татового комбайна, що пливе по безмежному жовтому морю.
– Це добре, що ти допомогти прийшов, – пригладжує Денискові непокірного чубчика тато. – Тут, брат, поспішати треба, бо врожай не той, що в полі, а той, що в коморі. Як думаєш, упораємо за сьогодні цей лан?
– Щось йому ні кінця ні краю, – з непевністю в голосі каже Дениско.
– Не питає добрий жнець, чи широкий загонець, – усміхається тато й,підморгнувши синові, додає: – Очі роботи лякаються, а руки роблять...
Так, перемовляючись та жартуючи, вони і жнивують, поки сонце не похилить до обрію і не ляже на землю передвечірня сутінь**. Частенько в цей час приходить по Дениска бабуня. Та не з порожніми руками, а з повним кошиком ще тепли пиріжків, з баночкою липового меду і бідончиком квасу чи узвару.
Тато зупиняє комбайн, подає знак своїм хлопцям, щоб усі ставали на підвечірок. І тут-таки купа обмолоченої соломи обертається на скатертину-самобранку. Призволяються комбайнери пирогами, найласіші шматки Денискові підсовують. А бабуня припрошує:
– Їжте, любі женчики, їжте. Чим хата багата, тим і рада.
– Е, бабо Насте, ваша хата не тільки пирогами багата, – весело усміхається Степан, високий парубок, що любить підкидати Дениска мало не під самісіньке небо. – Он
який у вас хлібороб росте! Не хлопець – золото. Якби не Дениско, ми б сьогодні й половини не зробили. Недарма кажуть, що нива потребує доброї погоди, доброго насіння та доброго робітника.
Дениско опускає долу очі, бо не звик, щоб його хвалили. Якийсь час мовчки вминає пирога з яблуками, а тоді каже баском:
– Зараз мені вже додому треба. А завтра я знову прийду. Буду щодня вам допомагати, поки весь лан не вижнемо.
І, взявшись з бабунею за руки, вони повертають у бік запнутого вечірнім серпанком*** села.
(346 слів)
Анатолій Григорук
*Стерня – поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла.
**Сутінь – напівтемрява, що настає після заходу сонця.
***Серпанок – легка, подібна до туману поволока, яка обмежує видимість.
Розуміння твору (6б.)
4. Кому віддавали найласіші шматки пирога?
А парубкові Степану
Б Денискові
В бригадирові комбайнерів
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
_______________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Оцінка: ________
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6 Навичка читання мовчки ( письмово)
Варіант ІІ.
ЗАГУБЛЕНІ РУАВИЧКИ
Товаришів у мене багато — у школі, в нашому класі й у сусідських дворах. Але найбільше дружу з Ігорем. Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо за однією партою. Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди.
Коли похолодало й випав сніг, Ігореві, щоб не мерзли руки, купили зелені вовняні рукавички, м’якенькі й теплі-теплі. Я теж захотів такі самі. Мама купила й мені.
Одного разу на великій перерві ми кидалися сніжками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули — а в нас обох немає по рукавичці. У мене лівої, в Ігоря — правої.
Наступної перерви майже всім класом шукали. Перерили в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли.
— Ну, де вона пропала? — сумував Ігор. — Тепер удома будуть лаяти….
— І мене лаятимуть…. — журився я.
Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де вони поділися. А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я. — У нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..”
Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Тоді вдома не узнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але якщо вже віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!..
Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихцем рукавичку в Ігорів ранець, глибоко, на саме дно. Однак вийшло непередбачене, довелося самому дивуватися. Коли я вдома виклав на стіл зі свого ранця книжки та зошити, то разом з ними витягнув і зелену вовняну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали ранці. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб остаточно переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не у свій, а в Ігорів.
Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… виявляється, Ігор теж хотів мене виручити й засунув у мій ранець свою рукавичку. От сміхота, от комедія!..
Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив двері, відчиняються навпроти і його. Я тримаю зелену вовняну рукавичку, і у нього в руці така ж…
За Борисом Комаром
(355 слів)
Розуміння твору (6б.)
2.У якому реченні описано пригоду, що сталася з персонажами твору?(1б.)
А “ Ми живемо в одному будинку й навчаємося в одному класі, і сидимо
за однією партою ”.
Б “ Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в
нас обох немає по рукавичці ”.
В “ Все думали про загублені рукавички і про те, як пояснити вдома, де
вони поділися ”.
3. Які слова тексту передають переживання хлопців через пригоду, що з ними сталася? (1б.)
А “…все думали про загублені рукавички ”
Б “…як пояснити вдома, де вони (рукавички) поділися ”
В “…засунув тихцем рукавичку в ранець ”
4. Чому учні всього класу перерили в шкільному дворі увесь сніг? Як би ти вчинив? (2б.)
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
5. Установи відповідність між словами і їхніми лексичними значеннями. (2б.)
А комедія
А |
|
Б |
|
В |
|
Б тихцем
В ранець
1 потай, непомітно, криючись
2 школярська сумка, яку носять на спині
3 драматичний твір з веселим, смішним сюжетом
6. Як могли б розвиватися події, пов’язані з загубленими рукавичками, якби хлопці не були справжніми друзями? Свою думку обґрунтуй. (2б.)
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Оцінка: _____