Компетентнісний підхід під час впровадження модуля «Волейбол» в класах НУШ

Компетентнісний підхід під час впровадження модуля «Волейбол»  в класах НУШ

Вступ. Волейбол є однією з основних невід’ємних частин змісту навчальної програми з фізичного виховання. Привабливість цього виду спорту характеризується багатьма обставинами, серед яких слід виділити різноманітність прийомів гри з виникненням незліченних комбінацій, яскравий прояв швидкісно – силових здібностей, спритності, спеціальної витривалості. Він є одним з найменш травматичних видів спортивних ігор. Як серйозний позитивний фактор відзначається виховання учнів, спрямоване на розвиток їх винахідливості, самостійної творчості, на реалізацію власних ідей в інтересах усієї команди.

  Під час освітнього процесу, при вивченні модуля «Волейбол», учні отримують знання з теми, поглиблюють зміст предмету за рахунок впровадження теоретичних знань та практичних умінь і навичок . При цьому акцент робиться на перші кроки до засвоєння навичок цієї гри.

Мета: активізувати рухову активність учнів, прищепити інтерес до фізичної культури, здорового способу життя, формувати здорову особистість.

Чому саме волейбол?   Ігрова діяльність на уроках фізичної культури займає важливе місце в освітньому процесі. Гра формує типові навички соціальної поведінки, специфічні системи цінностей, орієнтацію на групові й індивідуальні дії, розвиває стереотипи поведінки в людських спільнотах.  Дозволяє засвоїти більшу кількість інформації, заснованої на прикладах конкретної діяльності, що моделюється в грі, допомагає дітям в процесі гри навчитися приймати відповідальні рішення в складних ситуаціях. Ця гра викликає неабияку зацікавленість саме за безконтактний характер її ведення. Адже школа не є середовищем професійних гравців, а тому ігрова діяльність не повинна носити ознаки підвищеного травматизму.

Постає питання, як в обмежений програмою з волейболу час підготувати дітей до якісного оволодіння навичками цієї гри. Отже, потрібно протягом вивчення модуля, знаходити час для більш інтенсивної роботи. Цю інтенсивну роботу доцільно проводити на початку вивчення модуля «Волейбол», а саме в 5-му класі з урахуванням індивідуальних особливостей дітей. Якщо раніше в 5-6-му класі діти грали в «Юнібол», то зараз покроково переходимо до гри в волейбол. До кінця навчання в 6-му класі діти в більшості, що залежить від їх індивідуальних особливостей, оволодівають основними елементами гри в волейбол, а саме: подачею, прийомом та передачею м'яча. І, починаючи з 7-го класу, учні беруть  участь у шкільній спартакіаді, де показують результативну гру. Ці змагання спонукають дітей до самовизначення та самореалізації в цьому виді спорту. У подальшому вони стануть конкурентноздібними гравцями, які будуть формувати склад шкільної збірної. 

Перед тим, як перейти до структури процесу навчання руховим діям у грі «Волейбол», слід зупинитися на характеристиці ігрової діяльності.

Характеристика ігрової діяльності

Специфічними особливостями змагальної діяльності у спортивних іграх є: 1) сприйняття інформації в умовах маскування і хибності дії суперника; 2) осмислення інформації і прийняття рішення в умовах ліміту і дефіциту простору і часу; 3) втілення прийнятих рішень в умовах активного протиборства з боку суперника. Суттєвою передумовою результативності ігрової діяльності є вольова реакція гравця. Від неї, між іншим, залежить здатність до довготривалої концентрації уваги у грі, вибір оптимального рішення й управління своїми діями під час його реалізації. У процесі гри виникають різні чинники, що ускладнюють сенсомоторну діяльність. У процесі гри виникають різні чинники, що ускладнюють сенсомоторну діяльність. До них відносяться втома, низький рівень спеціальної витривалості, характер ігрової ситуації, рівень суддівства. Все це негативно впливає на сенсорну систему і понижує ефективність ігрової діяльності гравця.

      Особливу складність у спортивних іграх має колективний характер ігрових дій. Зіграність команди – найважливіший чинник ігрової переваги. Вона досягається не лише завдячуючи адекватності розуміння всіма учасниками ситуації, але й бажанням співпраці при правильному розподілі ролей і функцій в ігровій команді. Рівновага у команді досягається психологічною сумісністю гравців, нормальним фоном міжособистісних відношень і здоровим психологічним кліматом. Якщо брати індивідуальні дії гравців – то вони відрізняються різноманітністю. Кожен з них визначається двома взаємопов'язаними аспектами: зовнішнім і внутрішнім. Під зовнішнім розуміють вирішення рухового завдання з певною руховою структурою, законами біомеханіки, особливостями конкретної ситуації. Іншій аспект складають психічні процеси, які пов'язані з вибором вірного вирішення певної ігрової ситуації. Це тактичний аспект ігрової діяльності.

Структура процессу навчання руховим діям у грі «Волейбол»

Ефективне розв’язання запланованих завдань щодо реалізації спортивних ігор у роботі з учнями загальноосвітніх навчальних закладів не можливе без чіткого та об’єктивного розуміння цього багаторічного педагогічного процесу, який реалізується насамперед через функціонування системи фізичного виховання. При цьому важливого значення набуває проблема якісного навчання школярів ігровим прийомам, вирішення якої передбачає досконале знання вчителем структури процесу навчання руховим діям, відповідних йому цілей, завдань та шляхів їх реалізації. Оволодіння учнями технічними елементами й тактичними діями у процесі пізнання гри в волейбол проходить в три етапи:

І етап – створення передумов і ознайомлення з ігровими прийомами;

Мета І етапу полягає у засвоєнні учнями технічних прийомів, тактичних дій у загальних рисах, в основному варіанті. Завданнями першого етапу є:  створення цілісного уявлення про технічні прийоми, тактичні дії на основі відповідних знань; визначення рухового досвіду учнів і при необхідності його поповнення;  забезпечення належного рівня розвитку фізичних якостей, що обумовлюють якісне оволодіння ігровими прийомами;  виконання ігрових прийомів загалом, тобто формування орієнтовної основи діяльності;  усунення зайвих рухів, які грубо спотворюють техніку.

На цьому етапі в учнів формується правильне уявлення щодо ігрового прийому, образу його техніки, як найбільш ефективного способу виконання рухової дії. Тому важливо, щоб показ ігрового прийому був досконалим і доповнювався його демонстрацією в ігрових та змагальних умовах. Свідоме оволодіння руховою дією потребує термінологічно точного пояснення прийому гри, якісного його аналізу, в тому числі й з точки зору офіційних правил, розкриття суттєвих ланок виконання, визначення причин можливих помилок та шляхів їх усунення. Учні повинні знати значення ігрового прийому для успішного ведення змагальної боротьби, особливості та способи його реалізації у різноманітних ігрових ситуаціях.

З грою волейбол діти починають ознайомлюватися, ще до того як прийдуть до 5 класу, через гру «Малюкбол». Під час цієї гри діти знайомляться з межами майданчика та висотою сітки, правилами переходу, місцем виконання подачі, правильністю підходу до м'яча, який треба прийняти з подальшим відпасуванням, тощо. І вже прийшовши до 5 класу учні детально знайомляться з: правилами волейболу, ігровими прийомами волейболу, а саме: подачі - видів та способів її виконання, прийому м 'яча, його різновидам. Теж саме стосується передачі та нападаючого удару.

ІІ етап – засвоєння рухових дій;

Мета ІІ етапу – деталізоване, відносно досконале засвоєння учнями технічних прийомів, тактичних дій. Завданнями цього етапу виступають:  уточнення техніки ігрових прийомів, їх просторових, часових, просторово-часових та динамічних характеристик щодо індивідуальних можливостей учнів;  поглиблення розуміння закономірностей рухів у технічних прийомах, що вивчаються;  досягнення правильного виконання ігрових прийомів, підвищення самоконтролю учнів;  створення передумови варіативного виконання ігрових прийомів. Другий етап завершується формуванням у школярів рухового уміння, яке характеризується свідомим управлінням рухами, нестійкістю до дії чинників, що заважають виконанню ігрового прийому та нестабільністю результатів. Оволодіння ігровим прийомом здійснюється у спрощених та стандартних умовах. Переважно елемент техніки реалізується виокремлено і не обмежується в часі та просторі, відсутні зовнішні чинники, що заважають його виконанню, використовується додатковий інвентар та обладнання.

У 5-му класі через різні методи роботи слід наблизити учнів до правильного оволодіння тими чи іншими елементами волейболу, відходити  від стереотипу проведення основної частини уроку, у якій діти виконують найчастіше одну вправу. Іде вже індивідуальна робота або в парах, трійках, у залежності від фізичних та ігрових можливостей учнів. Ті, у кого гірше виходить подача, працюють над нею, починаючи з відстані 3-х метрів до сітки і з кожним кроком відходячи назад до лінії «повноцінної подачі». У парах, трійках діти працюють над удосконаленням навичок прийому та передачі м'яча. Один учень накидає м'яча іншому для відбивання нижнім прийомом.

 Після цього слідують накидання й для верхнього прийому. Учні міняються ролями. Ті, у кого виходять вищевказані елементи волейболу, збираються в невеликі кола чи групи, де шліфують майстерність в умовах наближених до ігрових.

У залежності від підготовленості учнів та класу йде теоретичне викладення  матеріалу щодо прямого нападаючого удару та навичок блокування. Практичне відтворення прямого нападаючого удару проходить починаючи з 5-го класу, від простого до складного, а саме:

   -імітація прямого нападаючого удару

   -нападаючий удар на місці з ударом об підлогу

   - нападаючий удар на місці партнеру

   - нападаючий удар після власного підкидання

   -нападаючий удар після підкидання м’яча партнером

   - настрибування після 3-х крокового розбігу з імітацією прямого нападаючого удару 

   - нападаючий удар через сітку після власного підкидання

   - нападаючий удар через сітку після середньої передачі партнера 

   - поєднання прямого нападаючого удару з обманними рухами 

   - прямий нападаючий удар в умовах протидії блоку (одиночного, групового)

   - ігрові завдання з виконанням прямого нападаючого удару 

   - навчальні ігри.

ІІІ етап – закріплення, вдосконалення та інтеграція ігрових прийомів.

Мета ІІІ етапу – закріплення та удосконалення учнями технічних прийомів, тактичних дій та взаємодій. Завданнями третього етапу є:  закріплення навичок володіння технічними прийомами; розширення діапазону варіативності технічних прийомів, тактичних дій;  завершення індивідуалізації технічних прийомів; досягнення інтеграції ігрових прийомів і провідних для їх виконання фізичних якостей;  забезпечення високої ефективності технічних прийомів, тактичних комбінацій в ігровій та змагальній діяльності.

На третьому етапі завершується формування рухової навички та відбувається становлення суперуміння – системи навичок вищого порядку, що характеризується варіативністю, творчістю, індивідуалізацією, високою стійкістю виконання ігрових приймів у складних та екстремальних умовах, тобто в ігровій та змагальній діяльності. Закріплення та вдосконалення ігрових прийомів здійснюється у варіативних й ускладнених умовах. Пропонується виконання рухових дій з різною швидкістю та силою, змінюються простір реалізації прийомів гри, положення м’яча, підвищуються вимоги до точності виконання елементів техніки, передбачається обов’язкове їх поєднання і протидія (пасивна й активна) з боку суперника, використовуються додаткові завдання та правила.

На цьому етапі основним видом діяльності на уроці є гра. Перед нею йде удосконалення та закріплення набутих навичок волейболу, а саме: подачі, прийому та передачі м`яча, нападаючому удару тощо.

На перших кроках засвоєння елементів гри, коли йде перехід від юніболу до волейболу, бажано використовувати  різні варіанти щодо підходу подачі викладання матеріалу. У грі за основу береться варіант поділу на команди, одна, де діти сильніші за фізичними і ігровими якостями, грає за правилами волейболу, а друга, поки що – юніболу. Індивідуально повідомляється кожному учню: звідки він повинен подавати, який прийом і т.п. Починаючи з перших ігрових уроків, дії гравців при останьому контакті з м'ячем, який полетить через сітку, повинен бути за правилами волейболу. Прийом та передача ( другий дотик ) залежить від підготовленості учнів. І вже в 6-му класі майже всі учні, в тій чи іншій мірі, виходять на гру за правилами класичного волейболу. Уроків модуля «Волейбол» у 5-му класі вистачає, щоб через проміжний етап ( між юніболом та волейболом ) перейти до гри в волейбол. У 6-му класі йде удосконалення та засвоєння навичок гри в волейбол на початковому рівні. У 7-9-му класі рухові дії учнів характерезуються варіативністю, творчістю, індивідуалізацією ігрових приймів в умовах гри. Вони, в певній мірі, вже охоплюють весь спектр волейбольної науки, а саме:

          - техніка переміщень гравця: стійки; ходьба; приставний крок; подвійний крок; біг та його різновиди; скачок; стрибки поштовхом однієї та двома ногами; випади; падіння з перекатами на стегно-спину та вперед на руки.

          - техніка нападу: передача м’яча двома руками зверху в опорному положенні та в стрибку; подачі м’яча: нижня пряма,  нижня бокова, верхня пряма, верхня бокова та подача м’яча в стрибку; нападаючі удари: прямий і боковий. 

         - техніка захисту: прийом м’яча двома руками знизу, однією рукою знизу в опорному положенні та у падінні з перекатами; блокування: одиночне, групове. 

- тактика нападу: індивідуальні дії – гравця без м’яча: вибір місця, гравця з м’ячем: під час передачі, подачі, нападаючого удару; групові дії – взаємодії гравців однієї лінії та між лініями в  комбінаціях «хвиля», «хрест»; командні дії – напад без зміни, зі зміною місць гравцями передньої лінії, з виходом гравця задньої лінії.

 - тактика захисту: індивідуальні дії – вибір місця, дії гравця під час прийому подачі, нападаючого удару, блокування, самостраховки; групові дії – взаємодії гравців під час прийому подачі, нападаючого удару, блокування; командні дії – розміщення та функціональні обов’язки гравців під час прийому подач, нападаючих ударів при системі гри «у лінію», «кутом уперед», «кутом назад».

ВИСНОВКИ

            Стрижневою дидактичною категорією, яка зв’язує в єдину систему всі компоненти навчально-виховного процесу виступають навчальні (освітні) завдання. Ця група завдань є теоретичним підґрунтям фізичної культури і обумовлена процесом навчання руховим діям. Навчальні завдання визначають зміст теоретичних знань, практичних умінь та навичок, необхідних для виконання фізичних вправ. Група виховних завдань спрямована на досягнення єдності фізичного і духовного розвитку особистості, забезпечення позитивного впливу занять спортивними іграми на виховання її рухових здібностей, інтелектуальних, моральних, вольових, емоційних, почуттєвих якостей, правил поведінки та взаємодії в колективі. Оздоровчі завдання передбачають створення найкращих умов для оздоровчого впливу занять спортивними іграми на організм кожного школяра, забезпечення оптимального для його віку рівня фізичного розвитку та підготовленості, формування постави, загартування, тобто всього, що сприяє зміцненню здоров’я. Такий розподіл педагогічних завдань уроку є умовним, оскільки, наприклад, в процесі вирішення освітніх завдань уроку певною мірою досягається як виховний, так і оздоровчий ефект, а розв’язання виховних завдань неможливе без процесу навчання.