Комплексне заняття з малювання "Осінні пригоди"

Комплексне заняття з малювання,

(нетрадиційна техніка, малювання свічкою)

Тема: Осіння пригода

Група: старша

Мета: познайомити дітей з нетрадиційною технікою малювання , навчити малювати свічкою  , добирати і використовувати необхідні кольори, розвивати відчуття кольору, естетичне сприймання, уяву; поповнювати  знання  з народознавства; виховувати самостійність і творчість; любов до художньої літератури, рідної природи.

Матеріал: білий папір, свічки, пензлики, серветки, підставки для пензликів, фарба, вірші, казки, музика.

Попередня робота: вивчення віршиків про осінь, розгляд ілюстрацій, театралізація казки

Хід заняття

До святково прибраної зали заходять діти.(осінній ліс, дерева: дуб, клен, береза, столи )

Вихователь: Доброго дня усім. Діти, куди ми з вами потрапили?

Діти: До осіннього лісу

Вихователь: Діти, яка пора року в лісі? Як ви впізнали? (відповіді дітей)

Подовшали  ночі. Покоротшали дні. Сизі  тумани вкривають землю, доки не зійде сонце. Прощавай, тепла пора! Сумовито попискує синичка. Тільки одна горобина весела – червоніє  кетягами ягід поміж золотого листу. Пожовкло листя на кленах і осиках. Ледь повіє вітер – закружляє в повітрі над землею легкими зграями. І враз нагадає, що наступила осінь. Твір «Осінь» (Галина Демченко).

Під музику до зали заходить Осінь (дитина)

Вихователь:

Марія Хоросницька

ОСІНЬ

Нарядилась осінь 
в дороге намисто, 
золоте волосся 
розплела над містом, 
кольорові фарби 
вийняла з кишені, 
і малює осінь 
жовтим по зеленім... 
Здогадатись можна 
в парку по деревах: 
є червона фарба 
в неї і рожева...
Ще й відтінків різних 
безліч осінь має, 
а стрункі ялини 
боком обминає... 
Їй не шкода фарби 
й часу ні хвилини, 
колються нечемні 
сосни та ялини.

Осінь загадує загадку:

Порожні поля,

Мокне земля,

Дощ поливає.

Коли це буває?

Діти: Восени

Осінь: Молодці, діти! А що ви про мене знаєте?

Діти: Багато знаємо. Віршики, пісні, загадки.

Осінь: А як звати моїх дітей місяців?

Діти: Вересень, жовтень, листопад.

Осінь: А чому їх так називають?

Діти: Бо у вересні квітне вереск, тому місяць називається вереснем.

У жовтні – жовтіє листя. У листопаді – листя опадає.

Осінь: Молодці, діти! А може хтось знає віршик про мене знає?

Діти читають вірші про осінь

Валентин Бичко

ОСІНЬ

Непомітно з'явилася осінь —
День коротшим стає щодоби.
Глянь: берізки уже — злотокосі
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби — дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.

Іван Блажкевич

Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті -
Червонясті, золотисті.

Дитина:

(автор невідомий)

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

Осінь: Діти, а може ви знаєте казку про мене?

Діти: Так, знаємо!

Театралізація казки Івана Прокопенка «Як берізка листя роздарувала»

Вихователь(автор): Чи знаєте ви, чому берізки  взимку сплять? Не знаєте! Позолотила осінь берізку. Заблищала вона ,засяяла. Хто не пройде, всяк милується. Іде Мураха.

Мураха: От би мені таке вбрання, як сонечко.

Берізка: Візьми, будь ласка!

Вихователь: Скинула один листочок берізка. Зрадів Мураха, схопив сухий листочок, до мурашника поволік. Іде гриб підберезник.

Гриб: Якби до мого капелюха таку золоту пір’їнку.

Вихователь: Позаздрив гриб підберезник.

Берізка: Візьми собі золоту пір’їнку.

Вихователь: Скинула береза ще один листочок. Схопив його підберезник, до оксамитового капелюха приліпив, стоїть, не дихає від щастя. Їде їжачок лисом.

Їжачок: І мені б листочка золотого трохи.

Вихователь: Попросив їжачок. Гойднула берізка гілочками, жменю листочків на землю струсила. Покачався на них їжачок, начепив на колючки, золотою кулькою додому покотився. Побачила його ялинка-чепуруха.

Ялинка: От якби по моїй зеленій сукні твоє золоте листя розкидати , не було б на світі дерева , ошатнішого за мене.

Берізка: Візьми, сусідко, візьми, мені не жаль.

Вихователь: Сказала берізка і своє листя золоте на ялинку струсила. Глядь, а сама ні з чим залишилась: все до останнього листочка роздарувала. Заплакала тоді золота  берізка.

Берізка: Де моя золота краса?

Вихователь: Тут вітер підлетів утішати став.

Вітер: Не плач, не журись.

Вихователь :Загойдалася берізка, слухаючи ласкаві вітрові слова, та так і заснула. На цілу зиму заснула. Від тоді і повелося: як тільки роздарує берізка своє листя, так і засне на всю зиму, щоб скоріше весни діждатися.

Осінь: Молодці діти! Я дивлюсь ви про мене багато знаєте: (діти запрошують осінь погостити у них. Хтось стукає у двері. Заходить пензлик та свічка. Всі дивуються хто прийшов.

 Діти: Хто це?

Осінь: Це мій помічник

Пензлик: Я Пензлик, а це моя подружка – Свічечка.

Вихователь: А чому вона тобі подружка? Як ти з нею товаришуєш? Де ти з нею познайомився?

Пензлик:  Я живу високо в горах, допомагаю весні прикрашати землю, літечку – розмальовувати квіти, осені- вдягати дерева у казкове вбрання, а от взимку мені сумно. Я трохи допомагаю дідусеві Морозу, а здебільшого сиджу у своїй хатинці. Одного зимового вечора  я сидів вдома і сумував, коли – хтось плаче за вікном. Вибіг я на вулицю і побачив маленького вогника. Підбіг ближче, а то була тоненька Свічечка. Вона заблукала в лісі й плакала. Пожалів я її та забрав до своєї хатинки. Свічечка відігрілася й раптом пішла у танок на аркуші паперу. (свічка танцює сама, а потім з пензликом) Я теж не втримався і пішов слід за нею. Але там, де танцювала свічечка, залишився слід, і я вже не зміг його зафарбувати. Тож вийшла у нас справжня картина (показує ). Ось тепер живемо у двох.

Осінь:

 Молодець, Пензлик, що привів свого друга. (діти усі дякують за таку цікаву розповідь). Пензлик, а що ти нам приніс у подарунок? Може якусь казка намалював?

Пензлик: Так, я приніс вам казку в картинках.( подає казку вихователь).Вихователь розповідає «Казку про Дуба», показує ілюстрації.

Вихователь: У старому великому лісі вже давно жив Дуб- велетень. Він стояв на галявині і радів своєму гарному листю, своїм діткам- жолудькам у круглих шапочках. А ще він пишався грубим та міцним стовбуром.

А ось одного разу прибіг до Дуба дикий Кабан і обгриз знизу кору. Зажурився поранений Дуб і  ледве стримував стогін- так боляче йому було. Рана стікала соком дерева. А чи то були його сльози? Адже в оголене й погризене місце на стовбурі можуть потрапити мікроби, і тоді Дуб захворіє або й загине. Загинуть його дітки і листочки…

Побачило Сонечко, що скоїлося з Дубом, І пожаліло свого давнього друга. Погладило його по голові і втішило.

-Не сумуй! Мої гарячі промінці припечуть тобі рану, і вона загоїться .

Ти й далі радітимеш своїм любим діткам і гарному листю. А Кабана наздожену і покараю.

Так і було, як сказало Сонечко. Рана в Дуба загоїлася, а Кабанові дісталося за його шкоду( Діти дякують за таку казку).

Вихователь: Діти, а може хтось знає якесь повір’я про Дуба?

Діти: У нашого народу існує таке повір’я. Калина символізує дівочу красу, а дуб – символ мужності і сили, чоловічої краси. І якщо хлопець постоїть біля дуба  хоча б п’ять хвилин, то він набереться більше сили, мужності, здоров’я.

Вихователь: Діти, давайте з вами спробуємо намалювати наш осінній ліс. Пригадайте, про які дерева ми з вами говорили, подивіться, який ліс нам намалювала Свічечка з Пензликом.

Свічечка: Почекайте! Почекайте! Я вам теж принесла подарунок  (роздає діткам маленькі свічечки)

Вихователь: Діти, давайте з вами спробуємо за допомогою свічки намалювати наш осінній ліс. Давайте разом з вами  станемо художниками- чарівниками. Пензлик і Свічечка будуть дивитися, як ви працюєте і самі будуть малювати, а найкращі ваші роботи заберуть до своєї лісової галереї.

(вихователь показує техніку малювання. Під спокійну музику діти починають малювати).

Вихователь: Діти ви дуже гарно  працювали і в нас вийшла пречудова осіння галерея .(підсумок заняття, самооцінка)

Осінь: Дякую вам за цікаве заняття, мені дуже сподобалось, але мені вже час поспішати до лісу. Ще я  хотіла на  прощання  пригостити дітей ласощами. Смачними яблучками. (Діти дякують. Осінь під музику виходить із зали)