Конференція « Гуманістична спрямованість педагогіки добротворення О.А. Захаренка»

 Конференція:

«ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПЕДАГОГІКИ ДОБРОТВОРЕННЯ ОЛЕКСАНДРА  АНТОНОВИЧА ЗАХАРЕНКА»

   Олександр  Антонович  був  достойним  представником  української  плеяди  педагогів-новаторів, якщо  можна  так  казати, першої  хвилі. Він  по-справжньому  майстер  створення  особливої  освітньої  практики: практики  науково  орієнтовної, що  втілювалася  у  систему  виховних  ситуацій. Тих  ситуацій, у  яких  у  дитини  виховується  міцна  позиція  творити  добро  людям.

         Його  ім’я  стоїть  в  одному  ряду  з  іменами  таких  видатних  вітчизняних  педагогів, як  В.О. Сухомлинський, А.С. Макаренко, І.Г. Ткаченко. Ідеї  О.А. Захаренка  йшли  від  практики  шкільного  вчителя.

         Те, що  він  зробив, є  прикладом  для  педагогіки. Коли  він  став  відомим, до  цієї  школи  приїжджало  до  1,5  тисячі  педагогів  з  усього  Радянського  Союзу, були  представники  Німеччини, Канади, Японії, Китаю, інших країн. На  жаль, він  рано  помер. Сьогодні  школі  присвоєне  його  ім’я. Це  Авторська школа  Олександра  Захаренка. Якщо  сьогодні  кажуть, що  в  центрі  уваги  людина, то  Олександр Захаренко  колись  самостійно  зробив  висновок: не  навчальний  процес, не  стіни  в  школі, а  саме  дитина  й  безпосереднє  спілкування  з  нею, індивідуальна  робота  дають  найкращі  результати. Він  видав  дві  книжки, потім  ще  три. Найбільш  відома - «Поспішайте  робити  добро». Це – девіз  усього  його  життя. Бо  щодня  він  робив  добрі  справи, які  залишилися  для  нас. Сьогодні  ми  поширюємо  його  досвід.

          У  О.А.  Захаренка  була  особлива  форма  викладу  матеріалу: заповіт, думка, таємниця, порада. Зупинилось  на  його  порадах  та  їх  подальшому  науково-методичному  осмисленні.

          Порада  1. «Поспішайте  робити  добро. Духовне  добро. Воно  в  стократ  цінніше  від  матеріального.» Дана  порада  має  реалізуватися  у  формі  правила: культивування  у  вихованця  потреби  до  морально-духовного  багатства .

          Рання  орієнтація  підростаючої  особистості  на  матеріальні  потреби  у  різних  їх  формах  створює  суттєві  бар’єри  у  її  морально-духовному  розвитку. В  результаті  цього  у  вихованця  виникає  сильне  і  стійке  прагнення  до  задоволення  даних  потреб, і, що  важливо, нездоланна  обстановка  саме  на  такий  сенс  життя. Така  цільова  стратегія  відповідним  чином  лінгвістично  закріплюється  у  відомості  індивіда  як  потяг  до  накопичення  багатства. Якраз  мірою  володіння  матеріальними  речами, за  уявленнями  суб’єкта, визначається  міра  людського  багатства. Таку  точку  зору  вільно  чи  невільно  підтримує  й  оточуюче  вихованця  соціальне  довкілля, спрямовуючи  його  устремління  у  цьому  напрямі.

Порада 2.«Повторімося  в  наших  вихованцях  прекрасними  рисами  загальнолюдської  і  національної  культури, патріотичним  духом  любові  до  свого народу». Відповідне  їй  правило  звучить  так:

           Формування  у  вихованця  позиції  бути  достойним  прийняти  естафету  людської  духовності.

           Вихованець  має  усвідомити  історичний  шлях  окультурення  людини, труднощі, з  якими  вона  стикалася  в  процесі  морально-духовного  розвитку, жертви, на  які  часто  йшла  особистість  заради  своїх  моральних  принципів, стратегію  служіння  людям  смисл  життя  людини, необхідність  місії – бути  повноцінним  суб’єктом  культури  та  її  творцем.

           Порада 3.«Бачив  я  в  поляків  школи  з  бездоганною  чистотою. В  кабінеті  історії – скульптурні  портрети  королів. Тут  усні  знають  свій  родовід  по  восьме  коліно».

           Наукові  пошуки  та  реальна  освітня  практика  свідчать, що  впливовим  виховним  фактором  виступає  дорослий, не  як  такий, що  лише  відрізняється  від  вихованця  певними  відмінностями, зумовленими  віковими  морально-психологічними  характеристиками,  життєвим  досвідом  тощо, а  такий, який  завдяки  загальному  позитивному, більше  того, добродійному  й  емоційно  привабленому  ставленню  до  нього  став  Значущим  Дорослим.

          Вихователі  дитячої  установи  старанно  працюють  над  творчістю  В.Сухомлинського  та  О.Захаренка. Ми  проводимо  багато  повчальних  занять  за  творами  цих  педагогів. Маленьким  вихованцям  це  подобається, і  вони  залюбки  прослуховують  та  аналізують  почуте. А ще  нашим  колективом  було  проведено  заняття на  тему  «Відчуємо  серцем  добро», яке  нам  особливо  запам’яталося. І  ми  хочемо  поділитися  ним.

            О. Захаренко  і  педагог, і  митець, вирощує  і  плекає  ніжне  деревце  маленької  людської  особистості, прищеплює  йому  паростки  індивідуальності  поглядів  і  творчості  мислення. І  настане  час, коли  це  деревце  зміцніє  і  розквітне  неповторним  цвітом, коли  нестрашними  будуть  йому  ні  шквальні  вітри  життєвих  випробувань, ні  люті  морози  політичних  негараздів, ні  задумлива  спека  внутрішніх  пристрастей. І  в  той  час, коли  здавалося  б, кому, як  не  вчителю, належить  збирати  врожай  довготривалої  копіткої  праці, він  скромно  відійде  в  тінь  людського  саду  і  дасть  іншим  змогу  насолоджуватися  дивними  плодами  своїх  досягнень. І  в  цьому  велич  Учителя!

           Саме  таким  Учителем  був  Олександр  Антонович  Захаренко.           

«Життєвий шлях та духовна спадщина  О. А. Захаренка» 

Він вийшов з простої селянської родини, він одержав  педагогічну освіту,  Олександр Антонович - вчитель фізики і математики.  Він  глибоко увібрав у свою душу ментальність народу, віру у силу духовного начала, єдність поколінь. Життя цього педагога ще під час його керівництва школою стало для сучасників взірцем жертовного служіння ідеям гуманізму не лише в теорії, а й у поденній праці. У своїй родині він знаходив всіляку підтримку своїй праці, адже його  дружина - теж учитель, яка розуміла покликання свого чоловіка, а його  працю і спосіб життя глибоко шанували і підтримували їх колеги.

Між вченими, вчителями, які вивчають і впроваджують ідеї педагогічних систем В.О.Сухомлинського і О.А.Захаренка, здавна утвердилася щира приязнь і взаєморозуміння, що ґрунтуються на визнанні і впровадженні ціннісних засад їхніх педагогічних систем, а саме ідей людино центризму і дитино центризму, діяльнішого патріотизму. Життя і творчість педагогів єднає духовна основа: гуманістична спрямованість, несуперечливість способу життя особистого і соціального, глибока і відповідальна любов до кожної дитини, вирощування в школі педагогічного колективу однодумців, любов до праці, рідного слова, своєї Батьківщини... Вони були патріотами рідної землі, країни Дитинства, щоденною жертовною працею утверджували свою відданість ідеалам добра, справедливості, розкривали своїм сучасникам і нам з вами складність і красу педагогічної праці.

У наш час переоцінки цінностей, пошуку нових пріоритетів, інноваційних методик необхідно сповна використовувати все те цінне, що залишили наші попередники, праця яких витримала найсуворіший екзамен - випробування часом. Тому маємо ще активніше поширювати в освітянському і суспільному середовищі цінності гуманістичної педагогіки, знаходити різні шляхи залучення до їх осмислення і впровадження студентів, молодих учителів, вихователів.

Особливо цікавим й привабливим є технологічне забезпечення педагогічних впливів, яке лягало у розробці й реалізації спеціальних програм, проектів спільної діяльності дітей і дорослих : зведення навчально-спортивного комплексу, спорудження культурно-музейного (обсерваторія, планетарій), дендропарку, створення музею історії села з меморіальним  ансамблем («Криниця совісті»), організація радіо та телепередач.: тиражної газети «Дівочі гори», створення «Енциклопедії шкільного роду» і т. ін.

О.Захаренко створив нову філософію діяльності школи, культурологічну, що питалась на гуманістичні та культурно-історичні засади, де ці останні представлені у конкретизованому вигляді й спрямовані на послідовне засвоєння історико-культурного надбанняу регіональному, національному та загальнолюдському вимірах.

О.Захаренко рано пішов із життя; віддаючи себе дітям, жертовно згорав сам. Він залишив школу, готову до продовження експерименту.

 Школа Захаренка є офіційно як авторська.

У нелегкий період початку вчительської діяльності Олександр Антонович теж як молитву повторював слова мами Варвари Єреміївни:                 „ Любити, поважати теж треба вчитись і вчити. І хто цього не робить, не може називатись батьком, матір'ю, вчителем"

Мудрість і передбачливість О.А.Захаренка проявилися у відмові зайняти посаду Міністра освіти. Вони інтуїтивно відчували, що чиновницька праця, пов'язана з інтригами, тами, політичною залежністю, не відповідає високим морально-етичним критеріям його , благородної, інтелігентної, тонко організованої душі.

Коли перебували колеги з Олександром Антоновичем у різних _{життєвих} ситуаціях, у тому числі й відвідувати сім'ї учнів. Заходячи в помешкання, він після вітання підходив до школяра чи школярки, посміхався доброю, ласкавою посмішкою, гладив дитину по голівці, давав їй, дістаючи з кишені, передбачливо припасену цукерку, а "і невимушено, делікатно заводив розмову про речі, які нас цікавили. За лічені хвилини встановлювався повний психолого-емоційний контакт з дитиною й батьками, доброзичлива, атмосфера, в якій легко й природно розв'язувалися проблеми, що привели нас  у :сім'ю учня

В унісон цьому звучать слова Олександра Антоновича Захаренка: „Поспішаймо робити добро, духовне добро. Воно в стократ цінніше віл матеріального. Повторімося в наших вихованцях прекрасними рисами національної культури, патріотичним духом любові до свого народу, любові до вищої якості людини - творчості".

 Девіз Сахнівської школи органічно й наочно доповнюють п'ять символів-медальйонів на фронтоні школи: „Школа - колиска твоєї щасливої долі"; „Хай завжди буде мама"; „Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди"; "Людина без захоплення - пуста людина"; „Вибрати не можна тільки Батьківщину".

2002 рік - 30 квітня О. А. Захаренко завершив свій земний путь; його прах похований на кладовищі с.Сахнівка.

Щороку в День народження О. А. Захаренка проводяться педагогічні читання, захищено три дисертації на матеріалах творчої спадщини О. Захаренка; щороку по обласному телебаченню проводяться спеціальні телепрограми в рубриках «Славні земляки», «Відоме невідоме» та створено окремий кінофільм «Академік із Сахнівки». Уперше видано покажчик бібліографії О. А. Захаренка, монографії «Формування духовних цінностей молоді у творчій спадщині О. Захаренка», «Поради щодо формування в учнів загальнолюдських цінностей (за матеріалами Сахнівської загальноосвітньої школи)», хрестоматії О. А. Захаренко про родинне виховання», «Превентивна педагогіка О. Захаренка»; книгу «Академік із Сахнівки»; проводиться педагогічна практика студентів на базі Сахнівської школи та шкіл, в яких педагогічно доцільно реалізуються прогресивні ідеї діяльності вчителя, «круглі столи», майстер-класи, зустрічі з дружиною Олександра Антоновича - Вірою Петрівною, з молодшим сином Владиславом. Варто зазначити, що старший син Олександра Антоновича, Сергій, захистив дисертацію й працює доцентом на кафедрі теорії та історії педагогіки, а онука Оксана, навчаючись на історичному факультеті, успішно бере участь у творчій групі, які діє при університетському музеї-лабораторії народного вчителя, випускника фізико-математичного факультету нашого ВНЗ Олександра Антоновича. Онук О. Захаренка, Олександр, як пошукувач кафедри теорії та історії педагогіки працює над кандидатською дисертацією. Актив музею-лабораторії з членами педагогічного гуртка й членами кафедри провели виїзне засідання в НАПН України, де зустрілися з академіками, які працювали разом з Олександром Антоновичем в Академії - В.Г.Кременем, І.А.Зязюном. М.Б.Євтухом та ін., від яких дізналися по наукову творчість провідних педагогів України, концептуальні тенденції розвитку педагогічної науки.

Принципи виховання школярів  О.Захаренка

Олександр Захаренко називав завдання збереження здоров'я найглобальнішою ідеєю і стверджував, що тривалість життя - головна статистична величина, яка характеризує розвиток держави, її соціальний устрій і ставлення до прав людини. У Сахнівській школі ця глобальна ідея трансформувалась у цілу систему зміцнення здоров'я дітей, тут же - ставлену на рейки реалізації: побудували спортивний комплекс. Не звичайний, типовий спортзал, який можна побачити у кожній школі, а справжній Палац здоров'я з літнім і зимовим плавальними басейнами. Практично всі школярі один-два рази на тиждень плавають у басейні, де вода обробляється сріблом і насичується екстрактом морської солі, набуваючи лікувальних властивостей. У програмі Сахнівської школи залік з плавання і обв'язковий, причому оцінка виставляється в атестат.

У Сахнівській школі на практичну основу поставлено фітотерапію. На шкільних ділянках відведено спеціальні грядки для вирощування лікарських рослин. І займаються цим за всіма вимогами фармакології: зроблено нотатки зі спеціальної літератури про цілющі властивості рослин, рекомендації, як їх доглядати, коли і як збирати, зберігати. Кожного літа школярі власноруч заготовляють по кілька сотень коробок лікувально-профілактичного чаю місцевого рецепту «Букет Надросся»та напою «Пастушка».

Директор О.А. Захаренко знаходив найнезвичайніші способи зміцнення здоров'я дітей. Приміром, у Сахнівській школі п'ють не звичайну, а очищену сріблом воду - з Криниці Совісті. Коли закладали на шкільному подвір'ї незвичайний пам'ятник голодомору 53-го - криницю, то на пропозицію Олександра Антоновича люди з усього села зносили срібні монети, ложки, виделки - у кого що знайшлося. Срібні предмети перекували на пластинки і обшили ними перше криничне кільце, що знаходиться у воді. Тепер кожен ковток з незвичайного колодязя не тільки вгамовує спрагу, але й додає здоров'я. Олександр Антонович не раз говорив, що клятву Гіппократа мають приймати не тільки лікарі, але й учителі. І постійно пам'ятали один з головних її постулатів: не зашкодь! Щоб за жодних обставин не нашкодити здоров'ю дитини.

ТВОРЧІСТЬ УЧИТЕЛЯ - тема невичерпна в педагогічній літературі і водночас дефіцитна у повсякденній практиці шкільництва. О.А. Захаренко, який не любив сухих визначень-штампів, особливі прийоми професійної майстерності педагога називав «творчими таємницями учителя». Великий Учитель щиро відкривав секрети своєї роботи молодим колегам, класифікував і не раз поповнював перед різними аудиторіями цей відомий нині кожному студенту творчий реєстр - сутність, квінтесенцію свого великого таланту і титанічної праці. Сахнівські «таємниці» детально аналізовані ученими, їх зацікавлено читають і перечитують педагоги-практики. Але чи часто доводиться бачити прийоми і методи Олександра Антоновича у дії, в розвитку? Найчастіше наслідують «видиму частину айсберга», так би мовити контури сахнівського феномену - створення освітнього простору на шкільній території, систему табелів успішності з оцінками-прогнозами, як діти виставляють самі, учнівського самоврядування, радіолінійки та інше.

   Олександр Захаренко першим дійшов висновку: зміни, що відбуваються в суспільстві, ставляють перед сім'єю і школою нові завдання у формуванні особистості. Сахнівська школа пішла знайомим шляхом, з якого, власне, ніколи не звертала - в основі виховної системи - загальнолюдські цінності. Перші кроки в реалізації цього проекту - утвердження вічних цінностей у свідомості дітей. Це - база, рятівне коло в період суспільних метаморфоз, втрати ціннісних орієнтирів, зумовленої радикальними змінами в державному устрої України. В дискусіях, пошуках найпереконливіших обгрунтувань сахнівські педагоги колективно визначили декілька базових вічних цінностей, які належить засвоїти учням в першу чергу. За ініціативою директора підготували і випустили десять книжечок - добірок матеріалів із серії «Загальнолюдські цінності» на допомогу класному керівнику для проведення тематичних бесід: Людина; Знання; Сім'я; Батьківщина; Соціальна справедливість; Праця; Культура; Мир; Земля; Милосердя; Це була перша спроба реалізувати надважливе виховне завдання - орієнтувати юну людину в бурхливому просторі сьогодення, допомогти їй розібратися, зрозуміти, де правда, а де кривда.