"Конфлікт це не вирок:знаходимо рішення разом."

  Конфлікт це не вирок:знаходимо рішення разом.

                                                                           « Мудрість полягає не в тому ,

                                                                           щоб уникати      конфліктів,

                                                                            а в тому, щоб знаходити з них вихід»

 

Вчитель:

  Доброго вечора всім. Дозвольте мені на правах господині цього класу розпочати нашу зустріч.Я рада вітати вас в стінах нашої школи. .  Сьогодні ми вирішили провести збори у  новому незвичному форматі.  Перш за все пропоную для комфортного спілкування запишіть, будь ласка, на стікерах  ваші імена та прикріпіть так щоб всі учасники   мали змогу звертатися до вас називаючи ім'я.

          Кожен із вас, збираючись у сьогоднішню подорож до школи  певним чином уявляв нашу зустріч. Кожен з Вас має певні сподівання та очікування щодо нашого сьогоднішнього тренінгу.  

 Тож перш ніж оголосити тему нашої  години спілкування  я пропоную всім учасникам стати в коло, налаштуватись на позитив, ближче познайомитись  .Коло має магічну силу , відчуття підтримки  того хто поряд.

   1.  Правила спілкування в колі.     

Як ми будемо спілкуватися в колі: розповідаю коротко про себе, відповідаю на запитання чому я сьогодні тут та проголошую чого я очікую від сьогоднішньої зустрічі.

Демонструю ……Я вчитель наших з вами дітей з більш як 30 річним стажем.Добре володію різними формами і методами роботи з дітками. Своїх учнів обожнюю.   Я не ідеальна, але постійно працюю над саморозвитком та самовдосконаленням. Сьогодні я тут ,щоб ще раз переконатися , що ми з вами партнери, по одну сторону барикад і разом можемо звернути гори. Сподіваюсь  що сьогодні ми будемо щирі, чесні,  небайдужі і приймемо нові рішення ,які будуть сприяти комфортному перебуванню  наших дітей в школі.

Отже, очікування ми проговорили ,всі  вони позитивні та важливі. Тому я в  свою чергу, хочу побажати Вам приємних вражень та корисного досвіду.

 Сьогодні ми познайомимось з  поняттям «Конфлікт». Спробуємо наочно показати проблеми у розумінні людьми одне одного. Підвищуватимемо психологічну компетентність у спілкуванні  з своїми дітьми та між нами дорослими. Навчимося створювати сприятливі умови для роботи  з дітьми.

 2.Правила роботи в групі: 

Зараз важливий момент, ми повинні створити  правила роботи в групі, яких будемо дотримуватись і які  сприятимуть робочій та доброзичливій атмосфері.

1)Добровільність участі.

2)Позитивна налаштованість.

3)Висловлюватися всім учасникам.

4)Не перебивати, говорити по черзі.

5)Дотримуватись регламенту.

6)Говорити від себе.

7)Не критикувати, поважати думку іншого.

8)Бути щирим та активним.

Тема нашого    спілкування за круглим столом    «Конфлікт». Він - постійно присутній в нашому житті. Не самі конфлікти є проблемою, а те, як ми на нього реагуємо. Якщо ми вважаємо, що конфлікт є загрозою, то реагуємо відповідно. Якщо ж знаємо, що конфлікт може привести до подолання суперечностей, то ставимося до нього більш конструктивно і спокійно. Крім того, наша реакція на конфлікт залежить від того, наскільки ми вміємо його розв`язувати, і цьому треба вчитися.      Конфлікти  можуть виникати між дітьми, між батьками і дітьми, між дітьми і вчителями, між вчителями та батьками дітей.  І ми не будемо шукати винних , бо їх немає. Будемо шукати шляхи вирішення конфліктних ситуацій.

 

3.Вправа на ефективну комунікацію «Витинанка».

Мета: наочно показати проблеми у розумінні людьми одне одного, до чого призводять неконкретні інструкції.

 Через те, що однією з найпоширеніших причин конфлікту між батьками -  вчителями - учнями є відсутність навичок ефективної комунікації, цій проблемі ми приділимо увагу в першу чергу.

 

  Усі учасники отримують по аркушу паперу.

 

Вчитель: Заплющіть очі. А тепер виконайте певні дії з аркушем:

 

Згорніть аркуш навпіл;

Відірвіть лівий куток;

Згорніть ще раз;

Відірвіть правий куток;

Згорніть ще раз;

Відірвіть лівий куток;

 Згорніть ще раз;

 Відірвіть правий куток;

Тепер розгорніть свої аркуші та порівняйте їх із витинанками інших учасників групи.

 

Обговорення:

 

                  Чи у всіх вийшли однакові витинанки?

                  Чому, адже інструкції були однаковими для всіх?

  Що вийшло? Швидше за все, візерунки в усіх виявляться різними. Безумовно, знайдуться схожі «твори», але однакових ви не зустрінете, хоча інструкція була тією самою для всіх.

 

Мораль експерименту: під час комунікації, однозначна інформація сприймається по – різному, що спричиняє непорозуміння, викликає напруження, а  іноді і суперечку. Ми різні і чез це у нас бувають суперечки.

4.Виступ директора школи (з метою роботи на упередження появи конфліктів та вміння ними керувати)

5.Поради батькам (Пам`ятка).

 Конфлікти між дітьми в початкових класах – це звичайна справа, але важливо навчити їх вирішувати їх мирно. Ось кілька порад батькам, як допомогти дітям у цьому:

 

1)Зберігайте спокій:

 

Не панікуйте і не приймайте чиюсь сторону одразу.

Вислухайте обидві сторони конфлікту спокійно і неупереджено.

2) Допоможіть дітям висловити свої почуття:

 

Запитайте, що сталося, і як вони себе почувають.

Допоможіть їм назвати свої емоції (наприклад, "Я відчуваю злість, коли...").

3) Навчіть дітей слухати одне одного:

 

Заохочуйте їх слухати, що говорить інша дитина, і намагатися зрозуміти її точку зору.

Навчіть їх ставити запитання, щоб уточнити, що вони не зрозуміли.

4) Допоможіть дітям знайти рішення:

 

Запитайте, які варіанти вирішення конфлікту вони можуть запропонувати.

Допоможіть їм оцінити кожен варіант і вибрати той, який влаштовує обидві сторони.

5) Навчіть дітей вибачатися:

 

Поясніть, чому важливо вибачатися, коли вони зробили щось не так.

Допоможіть їм сформулювати вибачення, яке буде щирим і зрозумілим.

6) Будьте прикладом:

 

Діти вчаться, спостерігаючи за дорослими.

Покажіть їм, як вирішувати конфлікти мирно і шанобливо.

7) Зверніться до вчителя:

 

Якщо конфлікт серйозний або повторюється, зверніться до вчителя за допомогою.

Вчитель може допомогти дітям вирішити конфлікт і запобігти його повторенню.

8) Навчіть дітей навичкам спілкування:

 

Навчіть дітей говорити "Я-повідомленнями" (наприклад, "Я відчуваю себе засмученим, коли ти...").

Навчіть їх говорити "ні" без агресії.

Навчіть їх шукати компроміси.

9) Створіть атмосферу довіри:

 

Діти повинні відчувати, що вони можуть звернутися до вас за допомогою, коли у них виникають проблеми.

Слухайте їх уважно і не знецінюйте їхні почуття.

10) Хваліть дітей за мирне вирішення конфліктів:

 

Коли діти вирішують конфлікт мирно, похваліть їх за це.

Це допоможе їм закріпити позитивну поведінку.

Важливо пам'ятати, що кожна дитина унікальна, і не існує універсального способу вирішення конфліктів. Будьте терплячими і підтримуйте своїх дітей, коли вони вчаться вирішувати конфлікти мирно.

 

6 .Підведення підсумків. Рефлексія.

Психолог:

Один день із Марійчиного життя

 

Сьогодні Марійка прокинулася від дзвінка будильника. Спочатку так

кортіло ще трохи поспати, але потім вона пригадала вчорашній день: і вдалий

малюнок на уроці, і Оленчині червоні чобітки, і новий віршик, який вчителька

доручила їй вивчити на свято... І головне — те, що вона так і не дочекалася

маму з роботи, адже мама так багато працює... До того ж учора мамі видали

зарплату, і вона зі своєю колишньою шкільною подругою відзначила це в кафе.

Зранку мама була не в гуморі, дуже хотілося спати та й зачіска чомусь не

виходила.

Ляп, ляп, ляп — пролунала легка дитяча хода в коридорі. «Зараз я все-все

розповім мамі! І про похвалу вчительки, і про Оленчині червоні чобітки, і про

новий віршик, який вчителька доручила вивчити... Нехай мама послухає. Ото

вона зрадіє!» — із осяйною посмішкою бігла Марійка до кухні, де мама вже

робила сніданок.

— Марійко! Скільки тобі казати не ходити босоніж?! Невже не можна

взути капці?! — суворо пролунав мамин голос.

(Психолог відриває смужку плакату знизу.)

Марійка слухняно повернулася до кімнати і взула капці. «От і добре, зараз

усе розповім», — подумала вона і швиденько побігла до кухні.

— Мамо, мамо, ти знаєш, учора... — почала Марійка.

— Марійко, ти вже вмилася? — знову суворо спитала мама.

(Психолог відриває від плаката ще одну смужку.)

Марійка мовчки попрямувала до ванної кімнати. «Ну, нічого, швиденько

вмиюся й одразу ж розповім мамі про всі свої новини», — подумала дівчинка,

не втрачаючи надії.

— Мамо, вчора на уроці в школі, — не дуже радісно почала свою

розповідь Марійка, — коли Лариса Миколаївна роздивлялася мій малюнок...

— Марійко, ну що там знову, невже в тебе можуть бути проблеми з

малюванням? Ти ж удома малюєш увесь час!

(Психолог відриває ще одну смужку.)

— Я... Я... намалювала, — чомусь ще сумніше сказала Марійка. Уже

ніхто не згадував про Оленчині нові червоні чобітки, про віршик, що загадала

вивчити вчителька...

— Марійко! Ти вже готова? Чого ти завжди вовтузишся? Скільки

можна чекати?!! Уже час виходити!

(Психолог відриває наступну смужку.)

— Так, матусю, я вже йду, — сказала тремтливим голосом Марійка й

зовсім сумно попленталася за мамою.

Уночі пройшов дощ і на асфальті порозтікалися калюжі — і круглі, і

овальні, і схожі на чарівні хмарки... «Мамо, дивися, яка гарна калюжа!» —

радісно зойкнула мамі в спину Марійка. Мама поспіхом озирнулася і

промовила: «Он уже видно школу. Біжи сама, а то я на роботу запізнюся з

твоїми калюжами».

(Психолог відриває наступну смужку.)

Біля школи Марійка зустрілася з Оленкою, яка перестрибувала невеличкі

калюжі, тримаючись за руку своєї мами. Оленчині червоні чобітки так гарно

 

виблискували на сонці! «Може, увечері розповім про них мамі?» — подумала

Марійка.

Оленка, радісно посміхаючись, підбігла до Марійки й заходилася

розповідати, як вона вчора разом із татом і мамою ходила до парку частувати

білочок горішками. Марійка ж одразу пригадала свій учорашній вечір: як вона

чекала на маму, як тато мовчки сидів біля вікна, а вона з бабусею Ніною, що

прийшла в гості, вчила віршик...

«Віршик! Його обов'язково треба розповісти Ларисі Миколаївні!» —

згадала Марійка. Дівчинка дуже зраділа, коли побачила свою вчительку в класі:

— Ларисо Миколаївно! — голосно крикнула Марійка й підбігла до неї.

— Марійко, а де твої тато й мама? Чому ти знову прийшла сама?

(Психолог відриває наступну смужку.)

Марійка похнюплено роздяглася. А потім — уроки, сніданок, знову

уроки... До віршика так і не дійшло. Марійка вирішила підійти до вчительки

після уроків. Але деякі діти збиралися до групи продовженого дня, Лариса

Миколаївна спілкувалася з батьками, для Марійки знову не вистачило часу.

(Психолог відриває наступну смужку.)

Після обіду Марійка пішла на заняття танцювального гуртка, та рухи

дівчинці не вдавалися. Керівник гуртка спитала: «Марійко, що з тобою? Я тебе

сьогодні не впізнаю». Марійці стало соромно, але вона нічого не могла із собою

вдіяти ...

(Психолог відриває наступну смужку.)

З занять Марійку забирав тато. Вона запитала його про маму, та він

сердито буркнув:

— На роботі твоя мама! Збирайся швидше, ніколи мені...

(Психолог відриває наступну смужку.)

Удома тато з пляшкою пива сів біля телевізора й почав дивитися якесь

незрозуміле кіно про страховиськ, від якого Маші стало дуже лячно. Вона

побігла в свою кімнату й тихенько сіла в куточок за дверима.

(Психолог відриває наступну смужку.)

Пізно ввечері, коли Марійка лаштувалася до сну, прийшла з роботи мама.

Вона була в доброму гуморі, адже начальник похвалив її за роботу. Марійка

чула, як мама на кухні розповідала про це татові. Тато був задоволений.

Марійка й собі хотіла вибігти до мами, але потім подумала, що мамі знову буде

ніколи... Мама сама зайшла до Марійчиної кімнати:

— Марійко! Я так скучила за тобою! Ну, розповідай про свій малюнок,

про свій віршик. Що нового сьогодні?

Та Марійці вже не хотілося ні про що розповідати, вона лежала в ліжку,

скрутившись, і тихенько плакала. Чому? Вона сама цього не розуміла...

Обговорення

● Чи правдоподібне це оповідання?

● Чи трапляються такі ситуації в житті ваших дітей?

● Чи замислювалися ви над тим, що відчувають ваші діти в таких

ситуаціях?

● Що можна було зробити всім героям оповідання, щоб із Марійчиною

душею не сталося того, що сталося з плакатом?

 

 Завершується тренінг. Час підводити підсумки, ділитись враженнями.

 

  Якщо вам сподобався тренінг, ви отримали корисну інформацію, важливий досвід, якщо Ваші очікування справдилися, перемістіть свої аркуші з очікуваннями на дошку. якщо ж Ваші очікування не виправдалися, в такому разі вони залишаються на парті.

7.  Заключне слово вчителя.

 Вчитель: На мою думку, цей тренінг подарував всім нам приємні хвилини спілкування.  Дякую вам за активність та співпрацю. Мені було дуже приємно провести цей час у вашому товаристві. Була рада  поділитись своїм досвідом! Отримати корисні поради від вас. До побачення!