Конкурс "Юний дослідник" "Стежками навколо Чудля"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель біології

Шокот Вікторія

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Географічне розташування села Чудель…………………………………………5

2. Болото – давня поліська минувшина……………………………………………7

3. Типовий ландшафт Рівненського Полісся……………………………………………..10

4. Таємничий та загадковий ліс………………………………………………………….12

ВИСНОВОК……………………………………………………………………………...17

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………….18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Який великий і багатий світ, в якому ми живемо. Яка яскрава і різнобарвна природа навколо нас!

Природа – це земля, повітря, вода і все живе на планеті.

У природі свої споконвічні закони, своя гармонія буття. Це багаторівневий механізм, в якому все взаємопов’язане і вражаюче досконале. Навіть найменша істота на землі, унікальна та неповторна, є невід’ємною частинкою цього механізму. І найменше втручання в цей світ живої природи призводить до її розбалансування.

Вінець творіння природи – людина. Але на жаль, іноді ми забуваємо про це, віддавшись низьким інстинктам, не задумуючись, спотворюємо цей живий світ, знищуємо його представників, порушуємо гармонію співіснування Людини і природи, а отже, гармонію життя.

«Ми не маємо права руйнувати те, що створювалось не нами. Не можемо вирішувати долю живих істот». Так пишуть упорядники Червоної книги України.

Мальовнича природа Українського Полісся, ліси, озера, річки, луки, болота утворюють чарівну різнокольорову окрасу. Потрапляючи у вільний час на лісову галявину, квітучий луг, берег річки, не перестаєш дивуватися красі поліського краю, цієї перлини української природи.  

 Протягом 2011-2014 років я проводила фенологічні спостереження за місцевістю навколо Чудля. Передусім мене цікавило  не тільки детальне вивчення флори і фауни села, а й зміна природних угрупувань протягом останніх 25 років.

Отже, у зв’язку з цим цілком очевидною є актуальність даної роботи, а саме: дослідити різноманітність рослинного та тваринного світу на прилеглих територіях села Чудель.

Предмет дослідження: флора і фауна  села.

Об’єкт дослідження:  прилеглі території навколо села Чудель.

Мета дослідження: на основі дослідження існуючих матеріалів дізнатися більше про рослинний та тваринний світ, а саме на прилеглих територіях навколо села Чудель.

Основні завдання дослідження:

• ознайомитися з фізико-географічною характеристикою села Чудель;
• описати та порівняти рослинний та тваринний світ лучних,  болотних і лісових угрупувань.

Наукова новизна дослідження.

Новизна роботи полягає в тому, що мною зроблена спроба систематизувати існуючі матеріали. У процесі роботи опрацьовано літературу історичного,  біологічного та природоохоронного характеру.

Практичне значення.

Ця робота може бути використана для поглиблення знань про різноманітність рослинного та тваринного світу. Матеріали мого дослідження може використовуватись при вивченні різних предметів: природознавства, географії, біології та гуртковій роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Географічне розташування села Чудель

 

    Село з дещо незвичною назвою Чудель розкинулося на правому березі річки Случ.  Воно розташоване  за 16 км. на південний схід від районного центру Сарни.  Прилеглими до села є хутори  «Мурашинець»,  «Дубняки» та «Зарів’я».                                                                                                                                                                                                   

       Перші згадки про село відомі з 1577 року. Про походження назви села є декілька легенд. Одна з них розповідає…

Колись давним-давно, навесні води красеня Случа виходили з берегів, вони затоплювали все. Вони брали в полон багато будинків. Привертала лише одна споруда, що одиноко стояла на горі. Води затопили навколо неї все, і здалеку здавалося , що вона «пливе» серед моря. Це було ніби чудо. Дивувала всіх ця картина. На цьому підвищенні жив рибалка. Знайомі, прийшовши на відвідини до нього вигукнули: «Чудове місце!»  Гадають, що звідси пішла назва Чудель.

      Оселяючись в цих місцях декілька століть тому, наші предки обрали досить непогану місцевість. Піщаний горб, який вони вибрали для оселення, був розташований на правому березі річки Случ і з усіх боків був оточений лісами, луками і болотами.

      В річці та озерах, яких того часу тут було достатньо, наші пращури майже круглий рік ловили рибу. Річка також слугувала транспортним засобом, оскільки з півночі та сходу до села майже впритул підходили болота.

     Територія села безпечна щодо затоплення повеневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні. Основу грунтового покриву складають сірі опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти. Поширені болотні ґрунти і болота, які зосереджені в найбільш понижених ділянках. Приблизно половину площі всіх боліт складають торфовища. Великі площі зайняті лучною і болотною рослинністю, що є природною кормовою базою для тваринництва.

Рельєф території  села рівнинний, хоча  поза межами  села поля розчленовані ярами та балками. Ґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів. Ґрунтоутворюючими породами в населеному пункті є лісовидні суглинки.

 На території сільської ради є  ліси Сарненського та Клесівського держлісгоспів. Ліси  багаті на ягоди, гриби, дикорослі плоди, лікарські рослини. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині є: кульбаба лікарська, звіробій звичайний, материнка звичайна, нагідки лікарські, мальва, хрін, перцева м'ята, кропива дводомна, вовче тіло болотне та інші.       

    На території села  протікає річка Случ.

 

   

В околицях населеного пункту є корисні копалини осадового походження: крейда, пісок, а також поклади торфу, який в недалекому минулому використовувався як для місцевих потреб так і для збагачення сільськогосподарських угідь.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Болото – давня поліська минувшина

                                                                  Тьохне! Булькне. Заскрипить. Закряче.

                                                      Ухне так, що зашумить камиш.

                                                Ти – болото. Тихе і стояче.

                                                         Не пливеш, не ходиш, не летиш.

                                                        Сто криниць і сто городів поїш!

                                                        І Дніпро! І Прип’ять ! І Горинь.

Микола Сом.

     Одвічна краса природи. Неосяжний, розмаїтий, чарівний світ. Але не кожен спроможний бачити його красу, усвідомити себе його частиною. Це можливо тільки у безпосередньому спілкуванні  з природою. За результатами моїх спостережень я помітила, що гармонія і краса не обминули і природу мого села. Таке багатство, таке різноманіття ландшафтів на порівняно невеликій території милує око мешканців села та гостей, бо є навколо села широкі поля, одвічно зелені ліси, заплавні луки та болота.

Отже, почнемо з боліт. Спрадавна  і до сьогодення болото вважалося символом зла – і в прямому і в переносному значеннях. У грецькій міфології це було володіння гідри, гидкої потвори з тілом змії і дев’ятьма головами. А в наших предків існувала легенда, що болото створив чорт.

Болота являють собою своєрідні екосистеми, де мешкають організми, що пристосувалися до надмірного зволоження. Вони є природним середовищем проживання для сотень видів квітів, мохів, численних комах, молюсків та інших безхребетних тварин, різних видів водоплавних птахів, риб, звірів.

Колись до суцільної меліорації, болота тут займали досить великі площі. Майже в притул до села підходили такі урочища як «Пастовник», «Грузька поляна». Вони були вкриті чагарниками. Росли тут також рогіз, камиш, ситник, пухівка, латаття та багато інших трав.

Урочище «Ягідне болото»

    

     Деякі з цих трав і зустрічаються на сьогодення. Прикладом є окраса наших водойм – біле латаття. У сонячні дні на блакитному дзеркалі води можна побачити сніжно-білі величні квітки з золотистою серединкою. Здається, що вони  тихенько погойдуються на воді, милуючись голубим прозорим небом і яскравим сонцем. Відкриваються квітки лише тоді, коли в небі яскраво світить сонце, а коли воно заходить, квітки згортають свої пелюстки, закриваються, ховаючись під воду до наступного ранку. Біля кожної квітки плавають на воді великі круглі листки. Зверху вони зелені, блискучі, наче полаковані. Коли подивитись у прозору воду, можна побачити довгі і гнучкі черешки листків, прикріплені до товстого кореневища. Коли квітка латаття від­цвітає, вона скручується і опускається у воду, де дозрівають пло­ди з насінням.  Якщо ви побачите ці прекрасні квітки, помилуйтеся ними і розкажіть усім, що їх треба оберігати, тому що вони занесені до Червоної книги і на сьогоднішній день в нас вони зустрічаються дуже рідко.

    В цей список входить рогіз, який очищає водойма, прикрашає їх. Із стебел рогозу можна робити різні речі: ажурні сумочки, килимки. Можна робити з нього і папір. Рогіз, поставлений у вазу прикрашатиме естетично будь-яку оселю. Рогіз може і годувати людей, як це було під час Великої Вітчизняної війни. Із розповіді Єрменчука Григорія Володимировича партизани викопували кореневища рослини, сушили і перемелювали його на борошно. З цього борошна вони пекли хліб,  називаючи його партизанським. Багатьох з них такий хліб врятував від голоду.

 Трохи далі від села, на місці теперішнього «Ольшника», болото було вкрите заростями вільхи. На інших болотах росла журавлина. Це, наприклад, «Ягідне болото». Журавлина є дуже цінна, харчова, вітамінна і лікарська рослина, яку наші селяни використовували для себе та на продаж. Але через осушення та освоєння боліт її було занесено до Червоної книги України.

Люди не розуміли тонких і складних зв’язків у природі. Насправді навколишні болота регулювали рівень води в річці. Були вони також непоганим  внутрішнім регулятором. Саме через болота регулюється рівномірне потрапляння  води у річку, ослаблюється вплив на природу повенів та посух, є справжній раєм для рослин і тварин.

На жаль, для більшості людей болота – це пустощі. Внаслідок господарської діяльності  людини в 50-ті  роки, а потім в 60  – 70-ті роки XXст. під час тотальної меліорації були осушені і розорані 783 га  боліт  навколо села, навіть лісові. Через це річка під час посухи пересихає на половину. Разом з цим були знищенні природні гнізда водоплавних птахів і з часом вони зникли. Осушення призвело до різкого зменшення чисельності земноводних, не стало чапель. Не має де жити видрам, нутріям – перевелися і вони.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Типовий ландшафт Рівненського Полісся

    

     В заплавах річки були розташовані луки. Це урочища «Застружжя», «Поплава», Широкі струги та інші. Ґрунт на заплавних луках був досить вологим протягом всього літа, бо ґрунтові води залягали тут неглибоко. Ґрунти були поживні, в основному наносні. Вони складалися з мулу та інших матеріалів, принесених весняними водами або змитих дощами з навколишніх більш високих місць.  На підвищеннях ґрунту тут росли пирій, мітлиця, костриця, тимофіївка, стоколос, трясучник.

 

Урочище «Поплава»

 

 Ці злаки належать до нещільнокущових  тому, що вони давали найкращі укоси. Окрім злакових росло багато квіткових - представники родини фіалкових, гвоздикових, жовтецевих, ранникових, бобових. З жовтецевих на луках зустрічалися жовтець золотистий, жовтець їдкий, жовтець повзучий. Коли вони зацвітали, то нагадували золотисті вогники, які горіли серед інших лучних трав. Стебла у них стрункі, високі, пелюстки квіток такі блискучі, наче в них відбивалося літнє сонечко. Всім би був хороший жовтець, але він отруйний. Тому свійські тварини його не їли.

Бобових росло на луках у меншій кількості, ніж злакових, але вони дуже цінилися через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачували грунт азотом. Найчастіше зустрічалися бобові на підвищених і сухих луках. Коріння у них стрижневе, сягає у грунт 1,5 – 2,5 м завглибшки, тому вони не конкурували зі злаками, в яких коріння мичкувате і розташовувалось переважно неглибоко в ґрунті.  Найбільш поширеними були конюшина лучна, конюшина повзуча, люцерна, мишачий горошок, чина лучна. Коли зацвітала конюшина, то луки ставали подібними до барвистого килима. Скрізь, куди не кинеш оком, виглядали рожеві кульки. Квітки у конюшини дрібненькі, але їх багато, і вони зібрані у пишні голівки. Листки трійчасті: в одному листку з’єднані три овальні листочки. Конюшина дуже корисна. Її їли коні, корови, кози. Також вона була лікарською і медоносною рослиною.

 Під час цвітіння луки мали дуже гарний привабливий вигляд, нагадуючи собою картини імпресіоністів. На вологих та заболочених луках росли різні види осоки, ситник, різні жовтцеві, біловус.

У чому ж полягають особливості лучної рослинності? На луках відсутні дерева. Трав’янисті рослини утворювали дернину, яка складається з щільно зімкнутих надземних стебел, листків і підземних органів – кореневищ і коренів. Однорічних рослин на луках дуже мало, бо травостій дуже тісний і в ґрунті від сплетіння коренів утворюється щільний дерен. Паростки однорічних рослин, не маючи змоги вкоренитися через нього, гинуть протягом літа.

Багаторічні трави на луках розмножуються насамперед, вегетативно, вони здатні протягом ряду років зберегти врожайність і дати зелену масу протягом усього вегетаційного періоду.

Однак луки не існують вічно. В природі відбувається перетворення лук на ліси або ботото. На даний час в зв’язку з тим, що в 2000 році реформували колгосп «Нове життя» на СГПП «Нове життя» своєчасно не проводились агротехнічні заходи – підживлення, поліпшення флористичного складу, луки поступово перетворилися на болото, або заросли кущами. Із достовірних даних землевпорядника  Яковця Едуарда Михайловича раніше на прилеглих територіях колгоспу та сільської ради було 1886, 6 га землі, якою користувались люди. На сьогоднішній день залишилось 1343,06 га землі, де з них орних – 889,72 га, луків – 340,51 га, пасовищ – 112,83 га.  Отже, природні луки потребують догляду, раціонального використання.

 

4. Таємничий та загадковий ліс

                                                                                             Сосни, сосонки і сосненята–

                                                                                              Височить у три поверхи дах.

                                                                                           Невгамовна і затишна хата

                                                                                           Звірини, пташенят і мурах.

О.Богачук.

       І, нарешті, ліси - основне багатство Полісся. Колись вони тут займали три чверті всієї площі, тобто у Сарненському лісгоспу 4436,3 га, Клесівському – 15 га, держспецлісгоспі – 268,3 га..

     На піщаних найбідніших ґрунтах переважають соснові ліси. До них інколи домішується береза. В найбільш зволожених місцях, де ґрунтові води підходять близько до поверхні, поширені сосняки-чорничники, а на заболочених ділянках сосняки  типу “багно” або сфагнові. Невеликими масивами вздовж водойм зустрічається вільха. Також можна побачити дуба, граба, осику. Є також липа, клен,  горобина, ясен, ялина. Найбільш поширена сосна.

 

Лісовий масив «Мартина»

 

       Через свою невибагливість вона росте майже всюди. Але, через відносно погану здатність відновлення після вирубки, її треба насаджувати штучно. Також це треба робити і після вирубки дуба, граба, клена, ясена. В підліску росли горішник (ліщина), калина, крушина, бруслина, барбарис, малина. Під наметом дерев можна побачити густі зарості чорниці, брусниці, буяхів, суниці. Мешканці Чудля  вели та ведуть промисловий збір ягід. У сприятливі роки заготовляють приблизно до 10000 т. чорниць. В цьому році в зв’язку з весняними заморозками  врожайність чорниць була низькою.

      На зеленому чорничному килимі красиво виділяються зеленувато-іржаві плями багна болотного. Травостій в нашому лісі дуже густий, з переважанням папороті – орляка. Там, де орляк розступається,  можна було зустріти багато лісових трав, особливо на галявинах. Це - весняні конвалії, купина лікарська, звіробій, герань лісова, зірочники, анемона, орлики, горлянка  та ін. Унаслідок вирубування лісів у Червону книгу потрапила   значна кількість рослин. Серед них весняна конвалія, косарики черепичасті, півники болотні, любка дволиста, билинець довгоногий, вовчі ягоди.

     А що то за ліс без грибів. Ростуть вони з травня і до самої зими.  Білі, польські, маслюки, бабки, лисички, зелениці, сироїжки, підберезовики – всіх не перерахувати.

 

Дари лісу

      Це їстівні та смачні гриби. Люблять їх не тільки люди, а й деякі звірі. Наші предки гриби здавна називали «лісовим м’ясом». У грибах є деякі амінокислоти, яких немає у звичайних харчових продуктах.

       Крім їстівних грибів у наших лісах зустрічаються і отруйні, наприклад, мухомори, несправжні опеньки і несправжні лисички. Мухомор можна побачити ще здалеку. Він стоїть на високій ніжці, шапка у нього яскраво-червона з білими цятками. Коли гриб виростає, шапка його вигинається так, що стає схожою на тарілочку. Після пройдених дощів у тарілочку набирається вода. Вона там настоюється і стає отруйною для мух. А ось для деяких звірів мухомор корисний, ним, наприклад, лікуються лосі. Тож хай мухомори ростуть у нашому лісі: і  ліс прикрасять, і звірів полікують.

А з цим красенем обережно

     

      Тваринний світ  також дуже чисельний та різноманітний. В зв’язку з тим, що природні умови для життя тварин неоднакові їх можна умовно поділити на три групи – це тварини лісу, тварини водойм та річки та тварини  оброблюваних земель.

     Найбагатшим природним угрупованням є ліс, де значна різноманітність кормів, зручні місця для норіння, денного відпочинку, переховування. Живуть тут зайці, лисиці, вовки, бобри, косулі, лосі, свині. Серед птахів це - лелеки, чаплі, гуси, лебеді, качки, куропатки, перепелички. Сила-силенна  дрібного птаства - різні синички, дятли, в'юрки, дрозди, кропивники, мухоловки, славки, зозулі. Вистачає  хижих птахів - яструби, соколи, різні сови.

 В сосново-березових молодих лісах можна побачити багато зелених та звичайних ропух, квакш, ящірок, вужів та гадюк, що заселяють перший поверх. На другому поверсі гніздяться болотні сови, а також годуються зяблики, мухоловки, синиці та багато інших пернатих.

У соснових лісах 50-60-річного віку, де багатий підлісок із ліщини, черемшини, чорної бузини, зарості ожини, трапляються гнізда круків, яструбів, лелек. Дупла в соснах заселяють звичайні шпаки, строкаті великі дятли, великі синиці.

Тваринний світ водойм та річки представлений земноводними, серед яких особливо багато  озерних та ставкових жаб у теплий період, а навесні трав’яних жаб, звичайних ропух та тритонів.

Серед плазунів можна зустріти прудку ящірку, болотяну черепаху, звичайних та водяних вужів, гадюк.

Ссавців у нас на водоймах порівняно небагато. Особливо  виділяється річковий бобер, зрідка можна зустріти ондатру.

У річці  водиться чимало риб. Найбільше коропових: плітка, краснопірка, лин, пічкур, лящ, карасі та коропи. Рідше зустрічаються щуки, в’юни, соми, окунь.

До оброблюваних земель відносяться  орні поля, городи, сінокоси. Вони є наслідком господарської діяльності людини. На цих ділянках найчастіше можна побачити ропух та трав’яних  жаб, ящірок та вужів звичайних – на сінокосах. На городах та інших орних землях зустрічаються кроти, темні тхори, ласки, лисиці, зайці, хатні малі, польові та лісові миші, полівки.

Тут також поширено багато птахів: горлиця, галки, шпаки, жайворонки, ластівки. Взимку видовий склад змінюється. В цей час в нас переважає ворона, граки, сороки, польові горобці.

Роль пернатих тут надзвичайно значна. Вони стримують зростання кількості шкідливих комах, мишоподібних гризунів.

У зв’язку з тим, що кількість людей на Землі зростає, своєю господарською діяльністю вони проникають у всі куточки планети. Практично не освоєних, незайманих місць не залишилося. Крім того, людина з давніх-давен займалася мисливством, тому багато видів на сьогоднішній день зовсім зникли, а деякі стали рідкісними і занесені до Червоної книги.

      Природна рослинність Чудля зазнала значних змін під впливом діяльності людини. Це насамперед відбилося на змінах у видовому складі лісової та лучної рослинності. Ліси не існують вічно. В зв’язку з великим збільшенням  лісозаготівель він просто не встигає нарости.  І хоча майже завжди після вирубок насаджується молодий ліс, приріст явно відстає від об’єму заготівель. Через, так званий, людський фактор в лісі стало набагато менше дичини і інших звірів.

Всі види в природі пов’язані  різноманітними зв’язками, тому зникнення деяких з них безперечно знижує стійкість інших. Навіть зникнення  певних видів-шкідників може мати негативні наслідки і для самої людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

     

  Ось і закінчується моя уявна мандрівка стежками навколо села Чудель. Я ознайомила вас майже з усіма  живими істотами, які  мешкають у різних  середовищах існування. Я побачила, як людина в процесі своєї господарської діяльності змінює природу. І на конкретних прикладах переконалася, що рослинний і тваринний світ навколо нас збіднюється, ґрунти втрачають свою родючість, отже корисні копалини поступово вичерпуються. І все це в цілому негативно впливає на кожного з нас.

Під час спостереження я з’ясувала, що флора і фауна лучних,  болотних і лісових угрупувань дуже різноманітна за видовим складом. Крім значної кількості різних видів трав’янистих і дерев’янистих квіткових рослин, тут зростають мохи, хвощі. папороті. Різноманітні  ландшафти, окрім естетичної насолоди, спонукають до більш детального вивчення  особливостей біології, екології, видового складу рослин та тварин. Наслідки спостережень за природою нашої місцевості знайшли своє відображення у цій роботі, яка допоможе школярам, природолюбам краще пізнати свій рідний край.

Отже, людина повинна охороняти природу, щоб зберегти її для себе і для майбутніх поколінь.

Ставлення  до природи рідного краю перш за все формується під впливом знань. Не можна любити того, про що не маєш уявлення. А любов до природи свого краю є основою любові до Батьківщини. Саме так розуміли це глибоке почуття наші пращури, саме так ми повинні розуміти це зараз.

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Кононова Н. Є. Охорона лісу./- «Радянська школа», К.: 1996.- 55.
2. Яришева Н. Ф. Основи природознавства. Природа України./- «Вища школа»,  К.: 1995.-335.