План-конспект уроку з предмету Захист України. Клас 10. Тема: Додержавний давньослав'янський період або Слов'янське військо –
(ІІІ-ІХ століття н.е.); історія українського війська періоду Київської Русі; історія українського війська періоду козаччини.
Тема: Додержавний давньослав’янський період або Слов’янське військо –
(ІІІ-ІХ століття н.е.); історія українського війська періоду Київської Русі; історія українського війська періоду козаччини.
Мета: поглибити знання учнів із історії України: додержавний давньослав’янський період або Слов’янське військо – (ІІІ-ІХ століття н.е.); історія українського війська періоду Київської Русі; історія українського війська періоду козаччини.
Формувати стійку громадянську позицію.
Поглиблювати відчуття патріотизму, мужності і любові до Батьківщини.
Обладнання: відео, презентація.
Тип уроку: урок формування та засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
І. Вступна частина
Шикування, рапорт, привітання, виконання гімну України
2. Огляд зовнішнього вигляду, перевірка учнів на заняттях
3. Оголошення теми, мети уроку, навчальних питань
Добрий день! «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани», – безсмертний вислів Максима Тадейовича Рильського. Тож сьогодні ми з вами пройдемо шляхом наших предків і поглибимо знання з історії українського війська, а саме: поговоримо про додержавний давньослав’янський період або Слов’янське військо – (ІІІ-ІХ століття н.е.); пригадаємо історію українського війська періоду Київської Русі та історію українського війська періоду козаччини.
ІІІ. Основна частина
Введення нового матеріалу.
Історія українського війська сягає тих древніх часів, коли тодішні мешканці земель сучасної України вперше змушені були взятися за зброю щоб боронити життя і свободу себе і своїх близьких, свого народу і суспільства.
Вся історія державності України тісно пов'язана утворенням і розвитком тих чи інших військових формацій, які забезпечували державний лад, захист і безпеку громадян як від зовнішніх агресорів так і від внутрішніх дестабілізуючих факторів.
Військова організація слов’ян формувалася з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі. Воєнна організація була родоплеменною. Сам рід дбав про зброю та військове спорядження, забезпечував охорону осель і городищ від ворогів. Усі важливі військові питання вирішувалось на віче, яке призначало керуючого військом – воєводу.
Військо називалося – вої. Значний вплив на організацію війська з часів Рюриковічей мали нормани (варяги). Військова підготовка починалася у сім’ї. Основною зброєю були списи, сокира, лук, ніж, меч, щит, праща.
У період зародження давньоруської держави запроваджується постійне регулярне військо – дружина. Князі в разі потреби набирали також військо з мещан і селян, яких озброювали своїм коштом.
Зброя поділялася на охоронну (панцир, кольчуга, шолом, щит) та зачіпну (списи, шабля, меч, сокира, лук).
Видатний вклад у розбудову війська княжої доби внесли князі: Олег, Ігор, Володимир Великий, Ярослав Мудрий.
В часи Київської Русі основу українського війська складали князівські дружини і народне ополчення. Княжа дружина була ядром війська. Ополчення збиралось у разі необхідності. Зброю і коней ополченню надавав князь, який і стояв на чолі війська.
Військо поділялося на полки (100-200 осіб) та сотні. З’являються роди війська: піхота, кіннота, флот, відділи інженерного забезпечення.
Військова підготовка молоді проводилася при монастирях і князівських дворах.
Пропоную переглянути відео про різні види зброї в добу Київської Русі. (перегляд відео)
На початку шістнадцятого століття з’являються козаки. Слово «козак» тюркського походження і означає «вільна людина». У 1553 р. Канівський староста Дмитро Вишневецький (Байда) з ватагою козаків на острові Мала Хортиця збудував форт – Запорізьку Січ.
На чолі війська стояв гетьман. Він був головою Козацької держави, мав повну адміністративну владу, брав участь у законодавчих та судових справах. Якщо гетьман з тих чи інших причин не брав участі у походах або війнах, то з генеральної старшини призначався наказний гетьман.
Функції штабу при гетьманові виконувала військова генеральна старшина, до якої належали генеральні – обозний; два судді; підскарбій; писар; два осавули; хорунжий і бунчужний.
Військо поділялося на полки на чолі з полковником. Кожний полк (500 – 5000 чол.) поділявся на сотні на чолі з сотником (100 – 400 чол.) Сотня у свою чергу поділялася на курені (50 чол.), яким командував курінний отаман
На Січі військом керував кошовий отаман, при якому знаходився старшинський уряд (суддя, осавул, писар). Запорозька Січ у ХУІІІ столітті поділялася на 38 куренів – якими керували курінні отамани, та 8-10 паланок – на чолі яких стояв полковник, осавул і писар.
Козаки офіційно титулували один одного “товаришем”, а гурт козаків – “товариством”.
На Січі новий козак (джура), перш ніж набути повноправні права в товаристві, три роки повинен був навчатися військової справі. І тільки після випробування ставав повноправним членом козацького товариства.
У 1572 році польський король Сигізмунд Август наймає на військову службу 300 козаків, що отримують платню, мають право на волю,єдину форму. Так утворилося реєстрове козацьке військо.
Козацтво зростило видатних полководців та державних діячів: Северин Наливайко, Петро Сагагайдачний, Богдан Хмельницький, Петро Калнишевський, Іван Сірко, Максим Залізняк та інші.
5 квітня 1710 р. Пилип Орлик було підписано першу Конституцію України «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Та Полтавська катастрофа поклала крах незалежності України від Росії. Цар Петро І після Мазепиної “зради” усіма способами старався знищити українське військо. Цю традицію продовжила його послідовниця Катерина ІІ. У 1775 році Катерина ІІ знищує Запорізьку Січ.
Давайте узагальнимо інформацію про Запорізьку Січ, переглянувши відео. (перегляд відео про Запорізьку Січ)
Отже, ми сьогодні з вами пригадали історію виникнення перших воєнних утворень на території України.
А зараз подумайте та пригадайте певні факти про які ми говорили:
Сподіваюсь, що наш екскурс історією розвитку українського війська був цікавий та пізнавальний для вас! І пам’ятайте – «Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього»!