Тема 29 «Україна в період загострення кризи радянської системи 1960-

1980-х рр.»

Зміна політичного курсу країни після усунення Микити Хрущова 1.Поворот від лібералізації до консерватизму.

2.Розвиток України в умовах неосталінізму- часткова реанімація сталінської адміністративно-командної системи.

3.Згортання гласності, відновлення боротьби з інакомислячими.

4.  Відновлення посади Генерального секретаря ЦК КПРС (її посів Л. Брежнєв).

5.  Розгортання партійно-державного апарату, підміна державних органів та інститутів партійними.

6.  Розгортання партійно-державного апарату, бюрократизму, формалізм, карʼєризм.

                                                                                                               

Зображені карикатури фокусують увагу на бюрократизмі державного управлінського апарату

7.  Зростання корупції, хабарництва, всевладдя номенклатури – панівної партверхівки СРСР. 

Номенклатура- узагальнююча  назва посадовців різних рівнів, що є ланками командно-адміністративної системи. 

v Уривок з історичного джерела: «Спеціальне обслуговування в медичних установах, можливості для відпочинку на державних дачах і всесоюзних курортах, забезпечення дефіцитними товарами, окремі санаторії та будинки відпочинку».

Застій- період післяхрущовського двадцятиріччя (1965-1985рр.), правління Леоніда Брежнєва (до 1982р.), Юрія Андропова (1982-1984рр.), Костянтина Черненка(1984-1985рр.), який характеризується системною кризою суспільства, всеохоплювальною кризою радянського ладу, що поширилася на всі  сфери життя- політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру; заперечували будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим; це період утрачених можливостей,

ідеологічного догматизму.

 

Етапи періоду «застою»

-          І етап (1965-1970)- спроба проведення економічних реформ;

-          ІІ етап (1970-1982)- наростання кризи «консервація» існуючої радянської системи;

-          ІІІ етап (1982-1985) – зміни у партійному керівництві. Усвідомлення кризового стану радянського суспільства.

На плакаті зображено Леонід Брежнєв

                                    

1.      Виступав за рівноправні економічні відносини між республіками.

2.      Сприяв процесу українізації закладів освіти і засобів масової інформації.

3.      Намагався українізувати управлінський апарат.

4.      Став ініціатором запровадження Шевченківської премії як найвищої нагороди республіки. 

5.      Виступав за відзначення 90-річчя від дня нагородження Йосифа Сталіна.

6.      Ініціював видання багатотомної «Історії міст і сіл України», створення державного заповідника народної архітектури та побуту в с. Пирогове, будівництво у Києві Палацу «України».

7.      Підтримував українських кінорежисерів Сергія Параджанова і Юрія Іллєнка, Ансамбль народного танцю Вірського.

8.      Брав активну участь у змові проти Микити Хрущова, повністю підтримував курс брежнєвського керівництва.

9.      Розпорядився розмножити і поширити серед свого оточення працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», 1965р.

10.  Дав санкцію на проведення масових арештів української інтелігенції у 1965р.

11.  У 1972р. підданий критиці за книгу «Україна наша радянська» та усунутий з посади.

 

Володимир Щербицький- перший секретар ЦК КПУ (1972-1989)

 

 

1.  Цілковито підтримував політичний курс Леоніда Брежнєва. 

2.  Намагався якомога ефективніше розвивати національну промисловість, сільське господарство, науку. 

3.  Дозволив будівництво в УСРС низки атомних електростанцій, зокрема Чорнобильської.

4.  Сприяв процесам росіянізації і «злиття націй».

5.  Вів запеклу боротьбу з дисидентським рухом.

6.  Розробка і прийняття нової Конституції УРСР (1978р.), яка була майже точною копією Конституції 1977р. Ще більше обмежувалася самостійність республіки. Шоста стаття проголошувала КПРС керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства. 

«Конституція розвиненого соціалізму», квітень 1978р.

У середині 60-х рр. стало зрозумілим, що побудова комунізму для наступних поколінь, як це обіцяв Микита Хрущов, є неможливою, саме тому радянська ідеологічно-пропагандистська машина почала розповідати народу про «розвинутий соціалізм» - смугу історичного розвитку неокресленої тривалості.  «Розвинутий соціалізм» був перехідним періодом між соціалізмом та комунізмом. Розпочалася підготовка до розробленої нової Конституції, яка мала закріпити завоювання та досягнення радянської влади. В жовтні 1977 р. позачергова сесія ВР СРСР урочистуо прийняла нову Конституцію СРСР.  Виникнення у середині 1970-х рр. концепції «розвиненого соціалізму» стало одним із проявів політико-ідеологічної кризи радянської моделі розвитку. 

Ключові положення Конституції УРСР 1978р.

 

Автор зображеної листівки-карикатури намагався донести до населення радянської   України про декларативний

характер положень Основного Закону Української РСР

 

 

  

Особливості економіки та розвитку промисловості:

1.У 1965р. проведена «Косигінська» економічна реформа, з ініціативи керівника уряду СРСР Олексія Косигіна, котрий запровадив ринкові елементи в управління економікою:

- ліквідовані раднаргоспи та відновлено галузеву систему управління промисловістю через союзні та союзно-республіканські міністерства. В Україні було створено 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств;

v  Уривок з історичного джерела: «...Ліквідувати Українську Раду народного господарства. Визнати за необхідне ліквідувати Ради народного господарства економічних районів УРСР» — це рішення засвідчило згортання хрущовських реформ.

v  Уривок з історичного джерела : «...Реформа була для свого часу досить сміливою, перш за все в плані розширення самостійності підприємств і товарно-грошових відносин між ними. Добре пам’ятаю, яке пожвавлення вона викликала в суспільстві, які породила надії, надавши позитивний вплив на розвиток економіки у восьмій п’ятирічці, мабуть, найбільш успішній у післявоєнні роки».

-  розширена сфера госпрозрахункових відносин;

-  почали вводити нові методи планування й економічного стимулювання. Основним показником для підприємства ставав обсяг реалізованої продукції. 

-  створювали фонди розвитку виробництва, матеріального стимулювання, соціально-культурних заходів. Запровадження фонду соціального-культурних заходів і житлового будівництва давало підприємствам змогу будувати житло, дитячі садки, бази відпочинку. 

Наведена карикатура акцентує увагу на одній із характерних вад радянської моделі економіки.

 

Партійно-радянське керівництво намагалося подолати цю ваду здійсненням «реформи Олексія Косигіна».

Як наслідок: на початку 1970-х рр. економічні реформи загальмувалися. 

2. Результати восьмої п’ятирічки (1966-1970рр.), яка була найуспішнішою серед усіх (в історії названа «золотою»).

-  збільшення обсягу виробництва в Україні на 50 %;

-  зростання продуктивності праці;

-  економіка залишилася директивною, командною;

-  основою економіки залишилися паливно-енергетичні галузі та ВПК(військово-промисловий комплекс). Через застосування застарілих технологій забруднювалося довкілля; - переважно екстенсивний шлях розвитку економіки.   

3.  Із кожною п’ятирічкою темпи видобування вугілля на Донбасі зменшилися, а його собівартість зростала.

4.  Стагнація у виробництві (відсутність розвитку, застій у виробництві).

Карикатура свідчить про хронічний дефіцит товарів широкого вжитку в житті радянських людей у період «застою»

 

5.  Занепад радянської індустрії загальмувала світова енергетична криза 1970-х рр.

6.  Висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції. 

7.  Переважання виробництва засобів праці над виробництвом предметів споживання. 

8.  Низька якість продукції і значне розкрадання державного майна.

9.  Стрімке зростання дефіциту товарів народного споживання. 

             

Карикатура відображає радянську дійсність 2 пол. 1960-1980-х рр. – розкрадання державного майна на робочих місцях

 

                

Карикатура відображає радянську                                                            На карикатурі відображено низький                                                                                                                  рівень культури обслуговування у сфері торгівлі дійсність 2 пол. 1960-1980-х рр. –  дефіциту товарів 

 

Зображена карикатура акцентує увагу на низькому рівні трудової дисципліни

 

10.    1977 р. – рік народження української атомної енергетики. У промислову експлуатацію було введено перший енергоблок Чорнобильської атомної електростанції ( АЕС). 

Уривок з історичного джерела:	«У республіці, на яку припадало 2,6% території СРСР, було
побудовано майже 40% атомних енергоблоків, продукувалося близько 40% усієї радянської сталі,

Þ

34% вугілля, 51% чавуну. …частка промисловості, що працювала на споживчий ринок, становила 29%, тоді як у розвинутих країнах цей показник сягав 50–60% і більше»- це особливості економічного розвитку України 1970-початку 1980-х рр,  що вказує на деформованість
структури економіки.

11.    Машинобудівна галузь забезпечила 52.3% союзного обсягу виробництва вантажних магістральних вагонів, 33.2 % турбін, 24.7% тракторів, 23.3% екскаваторів тощо. УРСР серед союзних республік займала друге місце у зовнішньоторговельному обігу СРСР. Продукцію УРСР експортували у 25 європейських країн, 24 азійські, 35 країн американського і африканського континентів, в Австралію і Нову Зеландію.

12.    Стан народного господарства УРСР у 1970-1980-х рр. характеризувався спадом темпів промислового виробництва. 

13.    За ці роки завершилась електрифікація сіл УРСР. Основні виробничі фонди і загальний обсяг.

Промислового виробництва зросли у 1.5 % разу, а національний дохід- більше ніж на 30 %. 

Особливості розвитку сільського господарства

1.      Криза колгоспно-радгоспної системи.

2.      Низький рівень агрокультури та землекористування.

3.      Скасовані рішення про обмеження власних підсобних господарств.

4.      Підвищено основні закупівельні ціни. Запроваджували заходи  матеріальної зацікавленості для колгоспів. 

5.      Зросли капітальні вкладення, обсяги зрошення і меліорації земель, поширювалися хімізація, механізація, електрифікація с/г.

6.      У 1965р. обсяг валової продукції сільського господарства збільшився порівняно з попереднім роком на 8% , тваринницька продукція зросла на 22.6%.

7.      У 1982р. затверджена Продовольча програма ( змушена припинити чимдалі більшу залежність СРСР від країн Заходу в продовольчому питанні. Передбачалося використати величезні кошти на створення агропромислових комплексів (АПК).

 

Соціальні зміни в суспільстві

1.      Зростає чисельність населення : з 1959 до 1989р. – на 9.6 млн і становила 51.7 млн.осіб

2.      Стрімке зростання міського населення – урбанізація, а це в свою чергою призвело до поглиблення житлової проблеми.  

3.      Скорочення тривалості життя. Перевищення у деяких районах рівня смертності над рівнем народжуваності.  

4.      Збільшився потік переселенців з України в малозаселені регіони СРСР.  

5.      Зростання кількості робочого класу та інтелігенції при зменшенні кількості сільського населення.

6.      Збільшилисяреальні зарплати, пенсії, стипендії; ціни за комунальні послуги, транспорт – низькі.

7.      Поліпшилося забезпечення побутовою технікою.За роки «застою» виробництво товарів народного споживання збільшилося в 2 рази, а грошова маса в обігу – в 3 рази. Унаслідок цього  дедалі більше товарів повсякденного попиту потрапляло в розряд дефіцитних.  

8.      Намагаючись не допустити зниження життєвого рівня громадян, влада йшла на значну закупівлю за кордоном товарів широкого вжитку. Нафтовий «бум» 70-х рр. закінчився, і в бюджеті стали виникати багатомільярдні недостачі, посилився товарний дефіцит, на якому наживалися спекулянти.

Дисидентський рух в 1960-1970-х рр. Передумови дисидентського руху другої половини 60-х — 70-х років

1.  Інтервенція радянських військ у 1968 р. в Чехословаччину викликала хвилю протестів.

2.  В. Чорновіл у 1970 р. почав видавати у Львові самвидавничий журнал «Український вісник», що сприяло консолідації дисидентського руху.

3.  1975 р. у Хельсінці відбулася Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, на якій керівники 35 країн, у тому числі й Радянського Союзу, підписали Гельсінські угоди, що мали закріпити нові відносини в Європі, забезпечити дотримання у кожній із країн високих принципів демократії, прав людини.

Причини активізацій опозиційного руху:

-          • політичний диктат з центру;

-          • відхід від політики лібералізації і порушення людських прав;

-          • ігнорування конституційних прав людини в СРСР, відсутність демократичних свобод; -         • релігійні утиски;

-          • репресії проти інакомислячих.

 Перелік деяких праць, написаних дисидентами:

•  І. Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація» (1965 р.) — спрямована проти русифікації України, автор критикує національну політику КПРС;

•  М. Брайчевський «Приєднання чи возз’єднання» — історичні дослідження;

•  Є. Сверстюк «Собор у риштованні» — літературно-публіцистичний твір, присвячений морально-етичним проблемам, порушеним у романі О.Гончара «Собор»1968р.;

•  В. Мороз «Мойсей», «Хроніка опору», «Серед снігів» (1970 р.) — викриття вад радянської дійсності. «Репортаж із заповідника імені Берії» — антисталінська стаття з гострою громадсько-політичною спрямованістю;

•  Л. Плющ «У карнавалі історії» — критика радянської дійсності;

•  В. Чорновіл «Правосуддя чи рецидиви історії» (1966 р.) — перша самвидавська праця. «Лихо з розуму» (1966 р.) — збірка документів та біографічних відомостей про жертви репресій 1965-1966 рр. Ця книжка вийшла у Парижі та була удостоєна міжнародної премії журналістики. У незалежній Україні в 1996 р. В. Чорноволу за цей та інші гостро публіцистичні твори було присуджено Шевченківську премію.

Течії дисидентського руху в другій половині 60-х — на початку 70-х років 1. Національно-культурницька, представлена колишнім «шістдесятництвом».

Виступали за вільний розвиток української мови й культури. Засуджували великодержавний шовінізм, імперську політику центру, постійну русифікацію.

2.  Самостійницька (Л. Лук’яненко, В. Мороз та інші). Виступали за відновлення незалежності України.

3.  Правозахисна демократична (М. Руденко, П. Григоренко, В.Чорновіл, С. Хмара та інші).

Вимагали дотримання в СРСР основних прав і свобод людини, викривали злочини тоталітарної системи.

4.  Релігійна (Й. Тереля, В. Ромашок, Г. Вінс, І. Гель та інші).

Вимагали дотримання свободи віросповідання, відновлення заборонених релігійних конфесій. Виступали проти різних обмежень у релігійному житті. Вели боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті.

У 1965р. під час премʼєрного показу фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві з критикою першої хвилі арештів виступили Іван Дзюба, Вʼячеслав Чорновіл , Василь Стус. 

 

          Василь Стус                     Вʼячеслав Чорновіл                          Іван Дзюба 

 

У січні 1972 року радянські спецслужби провели масові політичні затримання, ув’язнивши багато провідних діячів національно-культурного відродження. Масштаби репресій в Україні 1970-х років дали нагоду українському самвидаву охрестити ці події як «великий погром». В Україні було зааарештовано понад 100 представників інтелігенції. Були ув’язнені: В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба, Василь Стус та інші. 

Þ У листі до Президії ВР СРСР Василь Стус написав : «Репресії 1972 р. показали, що в дискусії з українськими "дисидентами" влада не знайшла більш переконливих аргументів, ніж застосування сили, а умови в таборах переконали мене у тім, що простір застосування цієї сили не знає кінця».

Перехід влади до застосування сили проти українських дисидентів спричинено зміною вищого керівництва Комуністичної партії України. 

Þ З інтервʼю колишнього голови КДБ УРСР М.Голушки: «У карних кодексах… було передбачено відповідальність за антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існуючий лад (ст. 62, 187 КК УРСР), застосування яких асоціюється із переслідуванням за інакомислення».Відповідні статті Кримінального кодексу влада використовувала для боротьби з дисиденством.  

Прихід нового секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицькогона місце Петра Шелеста поклав початок масовим «чисткам»  в державному і партійному апараті.  

     Найбільш далекосяжною зміною стало обрання у жовтні 1972 р. секретарем ЦК КПУ з питань ідеології Валентина Маланчука. Період його перебування на посаді головного ідеолога ЦК КПУ отримав назву «епоха маланчукізму», що характеризувалася різким зростанням політичних репресій, жорстким ідеологічним пресингом на творчу інтелігенцію, нищівними руйнаціями української національної культури. Валентин Маланчук став одним із ініціаторів розгортання кампанії боротьби з націонал-комунізмом, здійснення заходів, спрямованих на штучне звуження сфери вжитку української мови, натхненником перманентних ідеологічних «чисток» у Спілці письменників України, академічних установах республіки. Він був ініціатором й організатором «великого погрому». 

     

 

Українська Гельсінська група ( 9 листопада 1976р.)

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, або Українська Гельсінська група( УГГ)- об’єднання діячів українського правозахисного або демократичного руху, тобто група сприяння виконанню Гельсінської угоди. 

Її очолив письменник, секретар парткому Спілки письменників України – Микола Руденко. 

 Всього 37 осіб Мета організації: 

1.      Ознайомлення української громадськості з Декларацією прав людини;

2.      Сприяння виконанню статей заключного Акта з питань безпеки і співпраці в Європі;

3.      Домагання того, щоб на всіх міжнародних нарадах Україна як суверенна європейська держава і член ООН була представлена окремою делегацією;

4.      Акредитування в Україні представників зарубіжної преси.  

Вони підтримували зв’язок з московським правозахисним рухом, зокрема із Андрієм Сахаровим. 

   Уже в грудні 1977 р. Левко Лук’яненко був заарештований, а потім засуджений та ув’язнений на 10 р. і 5 років заслання. Услід за ним розпочалися арешти й інших членів УГГ. Навколо репресованих утворювалась інформаційна блокада і психіатрія, здорових інтелектуалів запроторювали до психіатричних лікарень і проводили над ними медичні експерименти.

   26 листопада 2005 р. згідно з Указом Президента України « За вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження свободи і незалежності, активну громадську діяльність», було нагороджено 100 осіб із числа дисидентів. 

Культура у 1960-1980 рр.

Освіта

1.      Із 1984р. запроваджено навчання дітей з шести років, восьмирічки були реорганізовані в дев’ятирічки.

2.      31 червня 1978 р. була опублікована постанова ЦК КПРС «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках ». Вивчення російської мови мало відбуватися навіть в дошкільних навчальних закладах, заохочувався перехід на російську мову і старшокласників.  

3.      28 травня 1983р. ЦК КПРС ухвалили установу «Про дальші заходи щодо вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республіках».  Були передбачені організаційні та фінансові заходи у поширенні російської мови в освітніх установах. Витіснення української мови стало продуманим і комплексним.  

Розвиток науки

1.      Центром наукових досліджень залишалася АН УРСР. Від 1962 р. роботу АН УРСР очолював знаний спеціаліст з електрозварювання Борис Патон. 

2.      Виникли нові перспективні галузі – напівпровідники, високомолекулярних сполук, фізика низьких температур, плазми, космонавтики.

3.      Успішно працювали вчені під керівництвом :

-          Миколи Боголюбов (математична фізика)

-          Віктор Глушков (кібернетика)

-          Лева Ландау (ядерна фізика)

-          Бориса Патона (зварювання металів)

-          Олега Антонова (авіаконструктора) -    Миколи Аммосова ( кардіохірурга). 

Þ Уривок з історичного джерела про наукові досягнення Олега Антонова : «Найцікавіша частина нашої роботи — це краса в техніці... Конструктор часто може йти від краси до техніки, від рішень естетичних до рішень технічних. Ми добре знаємо, що красивий літак літає добре, а негарний — погано, або й взагалі не літатиме...»є

Þ Уривок з історичного джерела про наукові досягнення Миколи Амосова «Потрібно примусити себе працювати: фізично і розумово, важко і багато. Для цього необхідні мотиви, надзавдання! Для мене таким "надзавданням" були спочатку хірургія, а згодом — наука і написання книг...».

4.У 1971 р. було створено 5 наукових центрів – Дніпропетровський, Донецький, Львівський, Харківський, Одеський. 

5. У 1967 р. Інститут історії АН УРСР розпочав 25-томне видання «Історії міст і сіл Української РСР» (керівник авторського колективу академік Петро Тронько). До його підготовки залучили сотні істориків, учителів шкіл, широкі громадські кола. 

Розвиток літератури Олесь Гончар «Собор», 1968р.

Þ Уривок з історичного джерела: «Цей славнозвісний і водночас “багатостраждальний” твір мало не скинув з п’єдесталу вже визнаного класика соціалістичного реалізму. Центральний образ роману – пам’ятка козацької минувшини… Основна увага в ньому приділена викриттю негативних явищ радянської дійсності, таких як бюрократія, кар’єризм, безправ’я селян, чиновницьке недбальство, зневажливе ставлення до довкілля й пам’яток історії та культури...».

Центральним образом роману «Собор» став Троїцький собор у Новомосковському.

                                        

На початку 1968 р. голова Спілки письменників Олесь Гончар надрукував роман «Собор», а в 1971р він був усунутий з цієї посади, його звинуватили в антирадянських настроях. Також , Ліну Костенко було звинувачено в ідеалізації козацьких часів, впродовж шести років її «Маруся Чурай» не міг потрапити до читача. 

Видатні літератори

-          Михайло Стельмах: «Думи про тебе», «Чотири броди»

-          Василь Стус :«Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар»

-          Василь Симоненко : «Лебеді материнства», «Земне тяжіння»

Як «велике явище другої половини ХХ ст., дивне своєю появою в пору відлиги та стоїчним протистоянням неосталінізму» охарактеризовано творчість В. Симоненка, І. Світличного.

Велику популярність мали пісні . написані на слова Андрія Малишка «Пісня про рушник», Миколи Сингаївського «Чорнобривці», Дмитра Павличка «Два кольори» тощо. 

Розвиток образотворчого мистецтва

1.Основною темою образотворчого мистецтва був героїзм народу у Другій світовій війні та в роки відбудови, звеличення праці трударів колгоспних полів і великих будов тощо. 

2. Плідно в цей час працювали художники Василь Касіян, Олександр Лопухов, Василь Бородай, Михайло Дерегус, Вілен Чеканюк, народна художниця Марія Примаченко «Гороховий звір».  

 

              Марія Примаченко «Гороховий звір», 1971р. 

3.Розвивалася українська школа живопису, представниками якої були Михайло Дерегус, Тетяна Яблонська, Віктор Шаталін.

4.                  Відомим  скульптуром, живописцем, графіком, етнографом, збирачем творів народного господарства був Іван Гончар.  

5.                  Скульптор Василь Бородай– автор памʼятника засновникам Києва. Але великого майстра переслідувала тогочасна система. Йому чіпляли ярлик «буржуазного націоналіста», «відщепенця».  Музика

1.  У нелегких умовах русифікації зуміли зберегти національний дух і високий творчий потенціал народного державний хор імені Вірьовки, творче об’єднання «Трембіта», академічна хорова капела «Думка», заслужений ансамбль танцю УРСР імені Павла Вірського.

2.  Плідна праця композиторів Платона Майбороди, Олександра Білаша, Ігора Шамо, Степана Сабадаша. 

3.  У 1979 р. трагічно загинув талановитий композитор, автор пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори». З 1989 р. – фестиваль.

4.  Широкою популярністю користувалися виконавці естрадної пісні Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та інші. 

Кінематограф

1.В Україні діяли три кіностудії – Київська імені Олександра Довженка, Одеська та Ялтинська. 

Þ Уривок з історичного джерела: «Свідченням прогресивних явищ в українському мистецтві стало утвердження і розвиток українського романтичного (поетичного) кіно. Творчість таких видатних діячів українського кіно, як С.Параджанов, І.Миколайчук стала відомою далеко за межами України»

                

                                    Іван Миколайчук                                       Сергій Параджанов 

2.Формувалося українське поетичне кіно:

-  режисер Леонід Осика «Камінний хрест»

-  режисер Юрій Іллєнко «Криниця для спраглих»

-  режисер Іван Миколайчук «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ » - режисер Сергій Параджанов «Тіні забутих предків». 

 

Більше корисної інформації в Telegram каналі https://t.me/history_NMT2025