Конспект до уроку візуальне мистецтво Середньовіччя

Про матеріал

Конспект до уроку візуальне мистецтво Середньовіччя Конспект до уроку візуальне мистецтво Середньовіччя

Перегляд файлу

8 клас

Урок №10

Тема: Візуальне мистецтво Середньовіччя

Мета:

ознайомити учнів з проявами романського та готичного стилів у живописі, скульптурі та архітектурі, їх особливостями та характерними ознаками;
формувати вміння характеризувати художньо-образний зміст мистецьких творів;
вчити розпізнавати мистецькі пам’ятки середньовічної архітектури та скульптури;
формувати розуміння взаємозв’язку різних видів мистецтва в культурі;
розвивати зорову пам'ять, зосередженість, увагу;
формувати шанобливе ставлення та інтерес до світової культурної спадщини.

Обладнання: презентація, ПК

Тип уроку: засвоєння нових знань

Ключові слова: архітектура, скульптура, живопис, романський стиль, готичний стиль.

Терміни й поняття: базиліка, неф, доджон, рельєф, вітраж, роза, фреска, книжкова мініатюра.

Хід уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Повідомлення теми та мети уроку

На попередньому уроці ми з вами дуже добре засвоїли історичні передумови виникнення середньовічної культури, особливості життя людей та економічного стану країн Європи. Тож сьогодні вияснимо на прикладі зразків архітектури, живопису та скульптури тієї епохи чим був заповнений проміжок між Античністю та Відродженням. Перегорнемо сторінки історії в далеке минуле і спробуємо зрозуміти той містичний час. Чи справді то був «темний період» історії людства? Темою нашого сьогоднішнього уроку є «Візуальне мистецтво Середньовіччя».

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Давайте спочатку пригадаємо: Слайд 2

Не які етапи поділяється культура Середньовіччя?
Які історичні періоди охоплює ця епоха?

Дороманське мистецтво (У-Х ст.)

Романське мистецтво (ХІ-ХІІ ст.)

Готичне мистецтво (ХІІІ-ХУ ст..)

Що лежало в основі середньовічного світогляду?

Земне життя сприймалося як шлях до вічного «небесного життя», «високий дух» людини протиставлявся її «гріховній плоті».

Ідеал якої людини формується у середньовічну епоху?

Людина керувалась в житті догматичними настановами та впливом релігії.

Які види мистецтва ми називаємо візуальними ( тими, що сприймаються зором)

Архітектура, живопис, скульптура, ремесла.

(записуємо в зошитах план уроку) Слайд 3

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – які асоціації викликає у вас це слово? Слайд 4

Створення асоціативного куща.

Давайте спробуємо проаналізувати ваші асоціації.

Мистецтво західноєвропейського Середньовіччя нерівнозначне за своєю художньою цінністю і має свою специфіку, властиві певному історичному періоду. Проте, при всьому різноманітті художніх засобів і стильових особливостей мистецтву Середньовіччя властиві загальні риси:

релігійний характер;
синтез різних видів мистецтва;
орієнтованість художньої мови на умовність, символіку;
емоційне начало, психологізм, народність, імперсональність.

Одним із важливих видів мистецтва, у якому проявився символізм Середньовіччя, стала архітектура. Саме в архітектурі найповніше виражені два основних художніх стилі цього періоду: романський (від лат. romanus – римський) та готичний. Риси цієї епохи найяскравіше проявилися в архітектурі замків і церков.

Отже якщо архітектура має виражати характерні риси певної епохи та суспільства, то ми обов’язково відчуємо настрій середньовіччя, розглядаючи споруди того часу.

3. Лекція з демонстрацією архітектурних споруд Слайд 5

У дороманський період християнство стало офіційною релігією, і культові споруди стають наземними. З'являються перші Християнські храми-базиліки, які до нашого часу практично не збереглися. Збереглися тільки окремі будівлі центричного типу (круглі, восьмигранні, хрестоподібні в плані), виконані в камені, дереві або змішаною технікою. У їх внутрішній прикрасі використовувалися мозаїка і фреска.

Поступово посилюється оборонний характер храмів. Пам'ятником архітектури цього періоду є капела Карла Великого в Аахені (бл.800 р.). будівля має суворий і величний вигляд.

Розвивається монастирське будівництво. Вони мають складне і точне планування. В імператорських резиденціях в Аахені і Німвегені з'являються прообрази майбутніх феодальних замків, перші зразки світського будівництва. Слайд 6

Термін «романський стиль» умовний і виник, коли було виявлено зв'язок середньовічної архітектури з римською («романський» - «римський») та основною формою існування людей було сільське поселення з замком-фортецею. При цьому малась на увазі переважно архітектура. Слайд 7

Суворість і потужність романських храмів були породжені турботами про їх міцність. Будівельники обмежувалися простими масивними формами з каменя, дуже вузькими віконними та дверними отворами. В контурах форм переважають прості вертикальні або горизонтальні лінії, а також на півциркульні арки. Важливим елементом композиції монастиря чи замку стає башта – донжон, навколо якої розташовувались інші будівлі, складені з простих геометричних фігур – кубів, призм, циліндрів. Романське мистецтво здається здебільшого «грубим» та «дикунським», завдяки наявності в ньому образів «тваринного стилю», який потрапив в романське мистецтво з народного фольклору, казок.

(перегляд зразків романського стилю в архітектурі)

Основним завданням цього періоду було створення кам’яного, переважно монастирського храму, що відповідав би вимогам церковної служби. Головним його типом є тип базиліків. Слайд 8

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Базиліка (гр. — царський дім, палац) — витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вподовж колонами на З—5 частин — нефів. Середній неф вищий за бокові. У формі базиліки будували християнські храми.

Неф, корабель — приміщення у вигляді галереї, витягнуте в плані й відокремлене від інших приміщень рядом арок або колон. У храмах виділяються головний неф та бічні.

Доджон – сторожова вежа.

Пам’ятники романського мистецтва розсіяні по всій Західній Європі. Більше всього їх у Франції, яка в ХІ-ХІІ ст.. була центром не тільки філософського і теологічного руху, а й широкого розповсюдження єретичних учень. У французькій архітектурі та скульптурі зустрічаються велика різноманітність форм і вирішених конструктивних проблем. Слайд 9

У грандіозних храмах Бургундії, що зайняли перше місце серед французьких архітектурних шкіл, були зроблені перші кроки до зміни конструкції склепінчастих перекриттів у дусі базилікального храму. Класичний зразок такого складного типу – п’ятинефна монастирська церква. Це був найбільший храм з усіх споруд того часу. Своїми розмірами він значно перевершував навіть головний храм католицького християнства – базиліку Святого Петра в Римі (187 м проти 120 м у довжину).

У ХІ та ХІІ ст.., католицька церква досягла вершини могутності. Її вплив на духовне життя того часу був безмежний. І це був час неабиякого піднесення, пов’язаного із зростанням релігійних почуттів, що відобразилось на появу нових паростків творчої активності. Церква була головним замовником витворів мистецтва. Саме в період між 1050 і 1200 роками Західна Європа стала найбільш «романською», як ніколи раніше, до того ж «світ став покриватися білим плащем церков». Церковна романська архітектура розвивалась під сильним впливом античного, візантійського чи навіть арабського мистецтва. Слайд 10

Один із прикладів романського стилю – Вормський собор (Німеччина ) із масивним кам’яним склепінням, підпертим масивними стінами. Невеликі вікна, пробиті в товстих стінах, що нагадують бійниці, горизонтальний поділ стін напівциркулярними арками підкреслюють грандіозність і сувору монументальність споруди.

Тож давайте спробуємо визначити їх характерні ознаки

Для романської архітектури характерні

масивні кам’яні стіни, укріплені приставними підпорними стінками – контрфорсами;
напівкруглий верх вузьких віконних прорізів;
чіткі геометричні форми, вежі, башти та бійниці;
скупе використання в оздобленні фасадів декоративних поясків, невеликих арок, скульптурних фризів.

Всі ці ознаки символізували недоступність споруди.

Поступово архітектурні форми ускладнюються, удосконалюються конструкції. Стіни стають тоншими, а вікна – більшими. Так формувався готичний стиль. На зміну похмурим романським будівлям приходять яскраві, експресивні, ажурні, злітаючі вгору форми готики. Відповідно багато оформляються і будинки знаті і багатих городян. Слайд 11

Готичний стиль – це стиль міського життя, яке почало бурхливо розвиватись наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. Його риси спостерігаються в основному в архітектурі та скульптурі міських соборів – це пов’язано насамперед з середньовічним світоглядом, в основі якого лежала християнська мораль. Він був би неможливий без розвитку міст, торгівлі та ремесел.

Перша споруда, яку можна назвати готичною, була зведена неподалік від Парижа в абатстві Сен-Дені, яке починаючи з Х ст. було місцем поховання французьких королів. На межі ХІ-ХІІ ст. абат Сугерій вирішив перебудувати абатство, будівля зведена під його керівництвом разюче відрізнялась від існуючих. Архітектурні смаки абата Сугерія прийшлися до вподоби сучасникам і незабаром їх починають наслідувати при будівництві міських соборів.

У середньовічній Західній Європі собор – головна споруда міста, до неї сходяться всі вулиці, біля собору відбуваються найголовніші події. Краса та розміри собору говорять про значення міста та багатство його мешканців. Розміри намагались розрахувати так, щоб в разі потреби будівля могла вмістити все доросле населення міста. Слайд 12

Готична архітектура, на відміну від романської, давала можливість витягнути споруду на нечувану досі висоту – тобто собор можна було зробити грандіозним за розміром і при цьому він міг займати невелику площу, а це було дуже важливим для тісних середньовічних міст. Собори часто зводилися дуже довго, протягом життя не одного покоління, іноді будівництво переривалось внаслідок воєн або нестачі грошей.

Перші споруди дещо важкуваті на погляд (Нотр-Дам в Парижі), пізніше будівельні майстри почали створювати високі, стрімкі й легкі конструкції, які немов рвуться в небо. Стрільчасті вікна стають все більшими, а проміжки між ними все меншими, нарешті бокові стіни майже зовсім зникають. Залишається фактично один каркас що складається з тонких опор, простір між якими займають величезні вікна, які завершуються стрімкими загостреними арками. Каркас підтримують аркбутани – тендітні напіварки, що одним боком спираються на тонку колону, а другим підтримують каркас. Аркбутани, що оточують будівлю, справляють враження примхливого кам’яного мережива, вони дозволяють зводити високі вежі.

Масивну стіну в готичному храмі зберіг лише головний фасад. Там, як правило, міститься єдине вітражне вікно (у готичних спорудах Франції воно має круглу форму і носить поетичну назву роза). У Німеччині вікно на передньому фасаді найчастіше буває стрілчатим. Інша особливість німецької готики – не дві, як у Франції, а одна чи три вежі на фасаді. Фасади соборів були всуціль декоровані скульптурою, яка здалеку нагадувала мереживо.

СЛОВНИКОВА РОБОТА Слайд 13

Аркбутани – тендітні напіварки, які підтримують каркас собору.

Роза – вітражне вікно круглої форми у готичних спорудах.

Контрфорси – вертикальні конструкції, ребра чи опори.

Слайд 14

Архітектуру пізньої готики (ХІV ст.) називають пломеніючою, для неї характерні примхливі візерунки, які нагадують язики полум’я (Міланський собор, церква Сен-Маклу в Руані).

(перегляд зразків архітектурних споруд готичного стилю)

Слайд 15, 16

Характерні риси:

стрілчаті арки,
дві високі стрімкі вежі по боках фасаду, замість центрального купола – тонкий шпиль;
підкреслена спрямованість у небо;
враження ажурності за рахунок аркбутанів та контрфорсів;
велетенські вітражі.

4. Кам’яна скульптура

Якщо в ранньому романському стилі головну роль в декорі будівель грав настінний живопис, то в кінці ХІ – поч. ХІІ ст.., коли стіни мали більш складну конфігурацію, домінуючим видом храмового декору стали монументальні рельєфи, які прикрашали портали, фасади стін та колони.

Слайд 17

Після V ст.. продовжував існувати кам’яний рельєф в якості орнаменту чи прикраси будь-якої поверхні архітектури, тоді як статуя практично повністю зникла в західноєвропейському мистецтві як самостійний жанр. Найчудовішими творіннями романської монументальної пластики є гігантські рельєфні композиції над порталами храмів сюжетами найчастіше служили грізні пророцтва Апокаліпсису та Страшного Суду. Звертають на себе увагу і різні масштаби фігур. Розмір їх залежить від ієрархічної значущості того, хто зображений: Христос завжди є більшим за ангелів і апостолів, які, у свою чергу, є більшими від простих смертних. Верхню частину займає небо, нижню грішна земля, праворуч Христа розміщується рай і праведники (добро), по ліву руку – засуджені на вічні муки грішники, біси і пекло (зло). У більш зрілому романському стилі плоский рельєф змінюється більш високим, насиченим світлотіньовими ефектами, однак незмінно зберігає зв'язок зі стіною.

Слайд 18

На зміну романському мистецтву прийшла готика, в якій скульптура набуває самостійності. З'являється різноманітна тривимірна пластика та спостерігається наростання реалістичних елементів, анатомія фігур стає правильною, обличчя святих передають людські емоції. Рельєф стає високим і пластичним. У готиці, як правило, художнє ствердження духовного начала виявляється зворотно пропорційним фізичній красі. Якщо античні статуї свідчать про те, що прекрасний дух може бути притаманним лише прекрасному тілу, то скульптура західноєвропейського середньовіччя свідчить про протилежне. Висока напруга внутрішнього життя, що руйнує рівновагу тілесного та духовного – відмітна риса готичного мистецтва – виражає себе через спотворені пропорції, через зображення фігур людей, плоть яких виснажена, покрита глибокими зморшками. Герой готичної скульптури нещадний до свого тіла, на ньому завжди лежить печатка страждання, він завжди про щось болісно розмірковує, щось болісно силкується зрозуміти.

Для мистецтва цього часу характерна також любов до всього фантастичного, в орнаментах часто зустрічаються дивні істоти – можливо, це пережитки язичницьких вірувань.

В пізній готиці одержали розповсюдження скульптурні олтарі в інтер’єрах, які поєднували дерев’яну і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев’яних дошках. Почали з’являтись розписи на світську тематику (папський палац в Авіньоні).

5. Канони середньовічного живопису.

На відміну від архітектури та скульптури, в живописі середніх віків не відбулося стільки змін в порівнянні з попередньою епохою, а лише з більшою силою відчувався вплив релігійних канонів. Середньовічний живопис глибоко символічний , який, заперечуючи самостійність видимого світу, постійно нагадує про примарність людського, земного споглядання. У живописі майже протягом усього Середньовіччя відсутній портрет.

Слайд 19

Середньовічний художник, перш за все, виражає свої почуття – тобто власне переживання духовного і не прагне відтворювати природну схожість з оригіналом, його тілесну красу. Тому провідною формою живопису стала ікона, у якій ставиться завдання проявити, зробити образним духовний світ. Ікона розуміється, перш за все, як емоційний зв’язок з духовним світом, як втілення божественного, як «видиме невидимого», у ній зображено присутній у реальному тілі незримий дух. Так, наприклад, в іконі значна увага приділяється зображенню очей як дзеркала душі. При цьому інтенсивність проявлення божественного світу в іконі визначалась ступенем моральної чистоти іконописця – «пензля в руках Бога».

У внутрішній прикрасі храмів продовжують використовувати мозаїку. Однак, коли прості центричні будівлі змінюються базиліками і внутрішній декор церков простішає – мозаїку змінює фреска, що іноді імітує килими.

Слайд 20

Живописні зображення площинні, різномасштабні та вражають багатством і різноманітністю мотивів. В орнаментах своєрідно спліталися традиції Візантії, Ірану та Далекого Сходу.

Монументальний живопис готики представлений вітражем.

Оскільки готичні храми майже не мають стін,а тільки каркас, всередині них немає ні стінних мозаїк, ні фресок. Їх замінюють вітражі – картини, складені з різнокольорового скла. Вітражі займають велетенські віконні пройми храму. Сонце просвічує крізь скло і забарвлює інтер’єр у фантастичні кольори, створюючи справжню симфонію світла та кольору. Малюнок наноситься на кольорове чи безбарвне скло спеціальними фарбами, гравіруванням або витравлюванням. Шматочки монтуються з допомогою двотаврових балок, що спаюються оловом в єдину сюжетну композицію. Палітра вітражних майстрів була дуже багатою, та улюбленими кольорами були різноманітні відтінки червоного та яскраво-синій, тому загальна гама звичайно виходила червоно-фіолетова.

Вітражі зазвичай приносилися в дар храму монархами, знатними феодалами, духовними особами високого сану або ж ремісничими корпораціями. Нерідко майстри зображали і самих себе за роботою. Особливо гучну славу здобули французькі вітражі Шартра, Руана.

СЛОВНИКОВА РОБОТА Слайд 21

Мозаїка – вид монументального живопису, зображення, викладене з окремих шматочків кольорового каменя, кераміки або скла.
Фреска – вид монументального живопису, розпис по сирій штукатурці.

Вітраж (фр. vitrage — віконне скло) — вид монументального живопису, картина або орнаментальна композиція, виконана зі скла.

Ще одну якість середньовічної художньої свідомості можна визначити як укоріненість у ній образу страждаючої і ображеної людини. Особливо образ мученика був поширений у готичному мистецтві, де зображуються плебеї, жебраки, мандрівники. Слайд 22

Велике значення в епоху Середньовіччя приділялось мистецтву книжкової мініатюри. Книги мали дорогоцінні обкладинки, а їх сторінки розписувались чудернацькими візерунками, в які вплітались звірина та християнська символіка. Характерним пам’ятником книжкової мініатюри того часу є «Євангеліє Оттона ІІІ». З приходом готичного стилю такі види візуальних мистецтв як вітраж та мініатюра, співіснуючи, неминуче піддавались взаємовпливу. Сфера застосування книжкової мініатюри в готичному мистецтві значно розширилась. Окрім Біблії, Євангелія і Псалтиря потрібно було ілюструвати часослови (витяги з релігійних книг з календарями свят), підручники, енциклопедії, світську літературу. Однак середньовічні канони залишились незмінними і надалі. Слайд 23

Основні риси середньовічного живопису:

відрив від реальності (плоскі стилізовані форми з чіткими контурами) ;
умовність зображення, символіка композиції та кольору (відволікаючий часто золотий фон)
містична наповненість образів за допомогою таких формальних елементів як збільшення очей, безтілесність зображень,
молитовні пози, жести, прийом різних масштабів у зображенні фігур згідно з духовною ієрархією.

6. Практичне завдання

І. Установіть відповідність, з’єднавши стрілками зображення та слова, які стосуються теми сьогоднішнього уроку (див .ДОДАТОК).

ІІ. Які із зображень віднесемо до:

архітектури,
живопису,
скульптури?

ІІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

7. Бліц-тести

1. Стрілчасті арки, підкреслена спрямованість у небо – це характерні ознаки :

Романської архітектури
Готичної архітектури
Монументальної скульптури.

2. В епоху Середньовіччя мистецтво книжкової мініатюри:

Зазнало занепаду
Істотно не змінилося
Досягло розквіту.

3. Важливим елементом композиції монастиря чи замку Західної Європи ІХ-ХІ ст..були сторожові башти, які мають назву:

Донжон
Базиліка
Мінарет

4. Візуальне мистецтво епохи Середньовіччя представлено:

Архітектурою
Скульптурою та монументальним живописом
Поєднанням архітектури, скульптури та живопису

5. Окрасою готичної споруди є картини зі скла :

Мозаїка
Рельєф
Вітраж

6. У цілому доба Середньовіччя в культурному розвитку людства – це:

«Новий крок»
«Темний період»
«Втрачений час»

Оцінювання учнів

Домашнє завдання : опрацювати конспект.

Висновок У цілому доба Середньовіччя стала новим кроком у культурному і художньому розвитку людства, наповнила новими досягненнями світову культурну скарбницю.