Без калини нема України
Вчитель
Дитино, глянь навкруг,
Яка твоя земля:
Красива, дивовижна і єдина.
Усе тут дороге: ліс, гори і поля,
бо це Вітчизна наша – Україна!
Діти
1. Україна. Рідний край
Поле, річка, синій гай
Любо стежкою іти,
тут живемо я і ти.
2. Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі,
різні гори, полонини,
різні трави, різні квіти…
3. Є з усіх одна країна,
найрідніша нам усім,
то – прекрасна Україна,
нашого народу дім.
4. Там шумлять степи безкраї,
наче вміють говорити!
Там ясніше сонце світить,
там солодше пахнуть квіти…
Пісня «Де земля найкраща»
5. Погляньте навколо, як друзів багато
Зібрало у школу калинове свято.
6. На морозі, як жарини,
В лузі ягоди калини.
Пурх горобчики: жив-жив!
Дзьобнув ягідку й ожив.
Я ледь з голоду не згинув,
Красно дякую,калино!
7. Калинова гілочка під вікном
Манить мене білим цвітом,
ніби сонечком.
Я до сонечка долоні простягаю,
До грудей духмяні квіти пригортаю.
8. Розсіваю понад ставом синім вечором,
Щоб рум’янились зорею понад берегом.
Щоб кетяги червоні наливалися,
Щоб калиною моєю милувалися.
Пісня «Калинонька» на вірші В.Кленца, муз. М. Ведмедері
9. Посадіть калину на городі,
щоб ожила рідная земля,
і свою пречисту вроду
дарувала всім вона.
10. Посадіть калину коло хати,
щоб на всенькеє життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
11. Посадіть калину коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
буде честь їй і хвала.
12. Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час.
Рід наш любить дуже волю,
хай же воля любить нас!
Ведучий 1.
Майже в усіх народів є свої народні символи: у канадців – клен, у росіян – берізка.
Ведучий 2.
А в українців є свої народні символи – це верба, калина, тополя, вишня, барвінок,Ю мальви та інші.
Ведучий 1.
Правду каже народне прислів’я: «Без верби й калини нема України».
Ведучий 2.
А ще народ каже: «Дівка, як верба: де посадили, там і прийметься»
Ведучий 1.
Не скрізь там вода, куди хилиться верба.
Ведучий 2.
Зігнувся, як верба над водою.
Ведучий 1.
Там криниця – де вербиця. В’ється, як барвінок.
Хоровод «Ой, є в лісі калина»
Калинка
Треба піти до лісу, назбирати хмизу,
Піч затопити, їсти наварити.
Подруга 1.
Добрий день, подружко!
Калинка
Добрий день, дівчата!
Подруга 2
Підеш з нами в ліс гуляти?
Калинка
Нема в мене часу гуляти,
Треба мамі допомагати.
Але в ліс піду, бо буду сухе гілля збирати
Подруга 1
Ходімо разом. Будемо гуляти, ягоди, гриби збирати.
Подруга 2
Зустрічайте нас, дубки, відхиляйте віти.
Ось до лісу по грибки йдуть веселі діти.
Пісня «По гриби» (інсценізація)
Калинка підходить до кущика
Калинка
Що за кущик тут малий,
Та іще такий сумний?
Кущик
Я сонця геть не бачу,
Не можу я рости,
Не знаю я, хто зможе
Мені допомогти.
Калинка
Ой, кущику, ти не журись,
Тобі допоможу!
Тебе я візьму із собою
Та край дороги посаджу! (саджає край дороги)
Рости, маленький кущику, розростайся,
Угору ти тягнись, до сонця підіймайся.
А я швиденько піду до криниці,
Та й принесу відеречко водиці.
Виходять козаки
Козак 1.
Дивіться, хлопці, є де відпочити,
Посидіти в тіні, поїсти та попити.
Козак 2
Так, дуже добре тут відпочивати,
Та треба нам ще й пісню заспівати.
Пісня «Козачата»
Козак 1
Хто ж край дороги кущик посадив?
Далеко від села його ростив?
Козак 2
То,мабуть, руки працьовиті,
І серце найдобрішеє у світі!
Кущик
Раніше був я невідомою рослинкою,
А зараз називатимусь калинкою!
Хай пам’ятають і дорослі, і малі,
Що краще дівчинки немає на землі.
Хто любить всіх, усім допомагає –
Того народ повік не забуває.
Учень 13
В саду, на калині,
як степліє навесні,
мов дзвіночки солов’їні,
все дзвенять, дзвенять пісні.
А проснуся рано, рано,
у садочок вийду я,
під калинонькою стану,
вивчу пісню солов’я.
Буду теж я так співати,
бо і в мене голос є,
мама скаже: «У нас в хаті
солов’ятко є своє».
14. Я калину малювала,
та історію згадала:
малювала залюбки
Запорозьких козаків.
Це вони понад Дніпром,
(за переказом) гуртом
посадили зелен – гай,
Гай – калиновий розмай.
15. І в тім гаю курінь стоїть,
І з вітрами гомонить.
Слухаю ту пісню я,
І співа душа моя.
І козацький сивий кінь
Заглядає у курінь.
Пісня «Гей, там, на горі, Січ іде»(запис)
Вчитель
Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мти напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня калинову гілку, щоб нагадувала козакові про домівку, матір, його рідну мову.
Учень 16
Біжить стежина рушникова
у світ від рідного порога,
біжить до чистої криниці –
у ній купаються зірниці,
і загляда на пишну вроду
калина у прозору воду.
17. Стара дідівська хатина,
поросла споришем стежина,
червоні мальви край віконця,
мов діти, горнуться до сонця.
Це ж тут обсіли, люлі, люлі,
мою колиску сірі гулі.
18. Тут починався рід наш красний,
над ганком сходив місяць ясний,
калина в лузі квітувала –
мене матуся колихала.
Пісня «Вишивала мати»
Учень 19.
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво – луна.
Це моя Україна, це моя Батьківщина,
Що як тато і мама одна.
20. Сонце у небі і зоряна ніч солов’їна –
Моя Україна!
Мамина пісня і мамина тиха сльозина –
Моя Україна!
Батькове слово і врода небесна калини –
Моя Україна!
Слово молитви і лагідний усміх дитини –
Моя Україна!
Ведучий 2
То що ж таке Батьківщина?
Учні
Ведучий 1
Ким в житті ти не станеш -
Шахтарем, хліборобом,
Зореплавцем хоробрим,
Будівничим, солдатом –
Слід завжди пам’ятати:
Ведучий 2
Коли любиш ти все це
І приймаєш у серце,
Як готовий щомиті
Від біди боронити
Кожну в лузі травинку,
Кожну в гаї пташинку,
Учні разом:
Значить – це Батьківщина
Має доброго сина.
Вчитель
Ми – українці – велика родина,
мова і пісня у нас – солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Разом. Рідна земля для нас всіх – Україна
Пісня «Одна калина» (звучить запис)
Без калини нема України
Підготувала
учитель початкових класів
Прислуцького НВК
«ЗОШ І – ІІІ ступенів – дитячий садок»
Березнівського району
Рівненської області
Романович Наталія Анатоліївна