Конспект. Презентація "Українська література другої половини ХІХ століття ."

(Слайд 1) Урок № 1. Тема.  Вступ. Література 70–90-х років ХІХ ст. Українська література другої половини ХІХ століття в контексті розвитку суспільства певного часу. Складні суспільно-політичні умови розвитку. Новий етап національно-визвольного руху, культурно-просвітницька діяльність «Громад». Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм.

 

Мета:    з’ясувати  особливості й умови  розвитку  української  літератури

70–90 рр. XIX ст.; познайомити учнів зі складними суспільно-політичними умовами розвитку української літератури цього періоду; поглибити знання про літературний процес; викликати інтерес до творчості митців цього періоду; удосконалювати навички самостійної роботи з довідковими матеріалами; виховувати любов до творчості  українських класиків, почуття гордості за свій народ.

 

Завдання уроку: учні повинні: уміти схарактеризувати в загальних рисах суспільно-політичні умови розвитку літератури цього періоду; робити самостійні висновки, вести дослідницько-пошукову роботу, складати план-конспект; формулювати власне ставлення до опрацьованого, працювати з блогом.

 

Форми й методи: бесіда, «Дискусійна сітка Елвермана», самостійна робота учнів, «Мікрофон», міні-лекція, «Незакінчене речення».

 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Обладнання: книжкова виставка, мультимедійний комплекс, презентація, електронні планшети, блог учителя http://kla090169.blogspot.com/p/blog-page.html, дидактичний матеріал.

 

Структура уроку:

І.	Організаційний момент…………………………………………….…	1 хв.
ІІ.	Актуалізація опорних знань і вмінь учнів………………………......	3 хв.
ІІІ.	Мотивація навчальної діяльності учнів……………………………..	2 хв.
ІV.	Вивчення нового матеріалу……………………………………….... Дослідницько-пошукова робота «Літературний процес 70–90-х років XIX ст.	30 хв.
VІ.	Закріплення вивченого матеріалу……………………………….….	6 хв.
VІІ.	Підведення підсумків уроку…………………………….…………..	2 хв.
VІІІ.	Оголошення завдань додому…………………………….…………	1 хв.

 

Поки живе мова – житиме й народ,

як національність.

Не стане мови – не стане й

національності: вона геть     

розпорошиться поміж дужчим народом.

Іван Огієнко

Хід уроку

 

(Слайд 2) І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

    Доброго дня, дорогі старшокласники! Я вас вітаю й бажаю вам миру, здоров’я! Побажайте й ви один одному всього найкращого, посміхніться і з гарним настроєм вирушимо до країни художнього слова української літератури 10 класу.

 

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

(Слайд 3) Завдання: заповнити «Дискусійну сітку Елвермана»

 

Так	Чи можна  говорити, що українська література є одним із оберегів нації?	Ні
________________________________________________________		_________________________________________________________________

 

Висновок. Українську літературу маємо всі підстави називати одним із оберегів нації. Незважаючи на постійні заборони української мови чужоземними колонізаторами, наші письменники добре усвідомлювали її значення в збереженні нації, у її духовному розвитку.

(Слайд 4)  Слово вчителя (звертаючись до епіграфа уроку).  Як говорив Іван Огієнко, «поки живе мова – житиме й народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом». Саме тому на зламі ХУІІІ й ХІХ століть Іван Котляревський своєю «Енеїдою», її оптимістичним сміхом художньо ствердив невмирущість українського народу. А Тарас Шевченко образним висловом: «Я на сторожі коло їх поставлю слово» акцентував високу патріотичну місію рідної літератури в оберіганні менталітету українців.

Ці традиції стали міцним фундаментом розбудови національного письменства. Всупереч урядово-адміністративним і цензурним переслідуванням українського слова, воно після кожного з репресивних заходів знову відроджувалося, оживало, несло животворну наснагу зневаженому, обездоленому народові. У цьому переконує український літературний процес останнього тридцятиріччя ХІХ століття. Давайте пригадаємо, що ми розуміємо під  літературним процесом?

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

(Слайд 5)  Під літературним процесом розуміють своєрідність і самобутність розвитку літератури певного періоду, її роль у відображенні національних інтересів народу та світове значення.

 

– Які періоди в розвитку української літератури виділяють за історико-хронологічним принципом?

(Слайд 6) І. Давня українська література.

1.  «Велесова книга».

2.  Література Київської Русі.

3.  Перекладна література.

4.  Література ХІІ-ХУІІІ ст.

ІІ. Нова українська література ХІХ - початку ХХ ст..

1.     Література дошевченківського періоду (кінець ХУІІІ - 30-ті роки

ХІХ ст.).

2.     Література 40-60-х років ХІХ ст.. (Шевченківський період).
3.     Література 70-90-х років ХІХ ст.
4.     Література кінця ХІХ - початку ХХ ст.

ІІІ. Новітня українська література (1917-1990 рр.).

 Слово вчителя. – Як ви вважаєте, яким періодом  розвитку української літератури ми з вами розпочнемо курс вивчення української літератури в 10 класі?

(Слайд 7) Література 70-90-х років ХІХ століття.

Слово вчителя. Так, література 70–90-х років ХІХ століття. Вивчаючи даний період розвитку української літератури, потрібно завжди пам’ятати, що вона розвивалася під могутнім впливом Шевченкового генія. У ці роки ще активно працював на літературній ниві П.Куліш, заслуги якого полягають насамперед у тому, що, за словами І.Франка, він намагався «відповісти потребам своєї суспільності». Отже, наше літературне життя орієнтувалося на цих світочів національного духу, що значною мірою забезпечувало його високий художній рівень. І так, тема уроку сьогодні…

 

ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

(Слайд 8)  Учні записують тему уроку в зошити.

(Слайд 9) «Незакінчене речення»: «Чого я очікую від сьогоднішнього уроку?»

 

V. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

(Слайд 10) Слово вчителя. Протягом 10 класу ви продовжите вивчення української літератури й здійсните мандрівку художніми світами творів письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Цей період ознаменувався великими перемогами реалізму в літературі, пов’язаними з іменами Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Михайла Старицького, Бориса Грінченка, Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Івана Франка. Українські митці дотримувалися засад демократизму, гуманізму, психологізму та суспільної зумовленості характеру людини. Вони змалювали яскраві картини буття народу, глибоко висвітлили історичні закономірності й фактори, що спричиняють вчинки й характери героїв. У другій половині ХІХ століття розквітали драматургія й лірика, розвивалася літературна критика, утверджувався роман як свідчення зрілості української літератури.

 

(Слайд 11) Пошуково-дослідницька робота.

Учні одержують завдання підготувати план-конспект «Літературний процес 70-90-х років XIX ст.» за поданим матеріалом, який розміщено  на блозі вчителя http://kla090169.blogspot.com/p/blog-page.html

 

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

(Слайд 12) Бесіда.

•                 Охарактеризуйте історико-культурні умови для розвитку української літератури в 70–90-х роках ХІХ ст.

•                 Як розвивалося українське наукове й культурне життя в цей час? Чому центр української журналістики перемістився до Львова? Назвіть журнали та альманахи, що виходили в Україні.
•                 Якими шляхами розвивалася українська проза в 70–90-х роках? Чому в ній чільне місце посідала селянська тематика?
•                 Розкажіть про жанрове збагачення української прози. Які нові епічні жанри з’явилися в ній? З’ясуйте відмінність між оповіданням і новелою, назвіть жанрові особливості повісті й роману.
•                 Які мотиви характеризують українську лірику цього періоду? У чому простежується вплив Шевченкової музи на творчість наступників геніального поета?
•                 Схарактеризуйте шляхи розвитку українського театру. Що заважало розвитку прогресивного сценічного мистецтва в Україні?

 

(Слайд 13) Міні-лекція. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм.

Слово вчителя. На зміну романтизму (П. Гулак-Артемовський,                 Є. Гребінка, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич) у художній літературі, малярстві й інших видах мистецтва приходить реалізм.

В Україні реалізм з’явився лише на межі 50–60-х років ХІХ ст. Письменники-реалісти зосередилися на найзлободенніших (хоч і прозаїчних) проблемах повсякдення, досить глибоко й різнобічно дослідили матеріальну грань світу та людину як суспільну й біологічну істоту, але й виявили традиційне впадання в крайнощі, вузьке світорозуміння. Якщо романтик зосереджував основну увагу на внутрішньому світі людини (а    відтак – і на інтимному, родинному, духовному, містичному), то для реаліста стає визначальною проблема взаємин людини й суспільного середовища, впливу соціально-економічних обставин на формування характеру особистості.

Звідси визначальні ознаки реалізму:

–  пізнавальне, аналітичне сприйняття й розуміння світу (дійсності);

–  пояснення формування характеру, вчинків героя насамперед через його соціальне походження та становище, а також через умови повсякденного життя;

–  увага до вивчення людської душі;

–  прагнення до об’єктивності й достовірності відображуваного, а   звідси – правдивість у зображенні деталей, перевага епічних, прозових жанрів у літературі, ослаблення натомість ліричного струменя мистецтва;

–  принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється в цьому стилі за критерій художності, за саму художність;

–  типізація, тобто знаряддям дослідження й відтворення світу стає тип (у романтизмі ним був символ). Тип – це образ, у якому поєднано найхарактерніші вияви певної групи явищ.

Письменники різних націй збагатили цей напрям своїми неповторними варіантами. Який же український варіант реалізму? Реалістичний тип світосприймання надто чужий нашій літературі, емоційній, романтичній українській душі.

Тому наш реалізм вирізнявся специфічними емоційно-сентиментальними рисами.

У вітчизняній літературі другої половини ХІХ ст. найяскравіше представлений побутово-просвітницький реалізм. Його видатні творці – Марко Вовчок, А. Свидницький, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Старицький, Б. Грінченко, а також І. Франко й М. Коцюбинський у своїй ранній творчості. Представники цієї течії в основному досліджували родинні, виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на морально-етичній проблематиці.

У 80–90-х роках ХІХ ст. частково простежується ще одна течія – революційний реалізм. Її представники відкидали еволюційний розвиток суспільства, духовне вдосконалення людини як необхідну передумову соціально-економічних, політичних змін. Натомість вони цілком підпорядковували свою творчість пропаганді значення економіки, провідної ролі пролетаріату в суспільстві, ідеї пролетарського інтернаціоналізму, насильницької збройної зміни суспільного ладу, фізичного знищення панівних верств. Послідовними революційними реалістами були П. Грабовський та       М. Павлик, також І. Франко, Леся Українка (у деяких ранніх творах).

Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм.

(Слайд 14) Натуралісти намагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтворити істинну, реальну картину буття. Писання натуралістів нагадували клінічні документи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це були спроби перетворити художній твір на точну копію факту. Основним засобом у цьому стилі став опис. Як слушно спостерегла Леся Українка, за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди й перебували під гіпнозом факту.

Найвиразніші риси натуралізму:

–  «знижене» трактування традиційних сюжетів;

–  зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;

–  непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;

–  потужний і гострий сатиричний струмінь;

–  широка панорама сучасного життя в його технічних, побутових, професійних аспектах;

–  підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетичних коренів і фізіологічно-інстинктивних особливостей;

–  розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.

Ознаки натуралістичного стилю помічаємо в романах Панаса Мирного «Повія», прозовому бориславському циклі І. Франка та ін.

 

VІI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

(Слайд 15) Продовжіть речення «Сьогодні на уроці ми…»

Оцінювання

 

(Слайд 16) VІII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал підручника: с. 10–16; скласти тестові завдання до теми, прочитати повість «Кайдашева сім’я»; *переглянути фільм «Кайдашева сім’я» (Кіностудія/кінокомпанія: Кінооб’єднання «Консорціум Козак». Режисер: Володимир Городько; 1993 р.),  й підготувати невелике повідомлення про майстерність екранізації однойменної повісті: утілення ідеї твору, переконливість характерів, гра акторів, позасюжетні елементи, скласти декілька порад режисеру.

 

 

 

 

 

 

Література

 

1.               Авраменко О.М., Пахаренко В.І. Українська література: Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2010.–280 с.
2.               Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття // Записки наук. товариства імені Т. Шевченка. Праці філолог. секції. – Львів, 1992. – С.141-153.
3.               Телехова О.П. Українська література. Методичні матеріали до вивчення шкільного курсу: Посібник для вчителів. - Харків: Ранок, 2000.– 112 с.
4.               Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. – Т.1. – К., 1924. Історія української літератури ХІХ століття: У 3 кн. – К., 1997.– Кн.
5.               Хропко П. Українське літературне життя 70–90-х років ХІХ ст. (Матеріал до оглядової лекції у 10 класі) // Дивослово. –1994. – № 3.

6.  Література ХХ ст.: проблеми періодизації. (Круглий стіл) // Слово і час.– 1995.– № 4. – С. 54–63.

7. Інтернет-ресурси:

https://www.google.com.ua/search

http://svitliteraturu.com/board/interaktivni-metodi