Конспект Тема уроку Музика та театр Стародавньої Греції та Риму

                                                                                                                          8 клас

                                                                                                                     Урок №6

 

Тема уроку: Музика та театр Стародавньої Греції та Риму

Мета уроку:

навчальна:

• познайомити  учнів з історією виникнення і розвитку музики та театру Стародавньої Греції та Риму;
• відкрити для них маловідомі сторінки життя та творчості найдавніших драматургів ( Есхіл, Софокл, Еврипід);
• познайомити  з витоками класичної комедії  (Арістофан);
• залучати учнів до культурної спадщини Стародавньої Греції;
• спираючись на враження і отриману інформацію, мотивувати до подальшого самостійного знайомства з музикою та театром  Стародавньої Греції та Риму;

розвиваюча:

• допомогти дітям розкрити свої організаторські та театральні здібності;

• розвивати яскраві емоційні монологи мови;
• збагачувати активний словарний запас учнів термінами даної епохи;

виховна:

• пробудити цікавість до театру, бажання бути учасником театрального дійства;
• сприяти збагаченню моральними якостями, які були у стародавніх греків та актуальні у наш час;
• на основі матеріалів античної культури прищеплювати повагу до культурного спадку.

Оснащення:

візуальний ряд:

• презентація;
• уривок з фільму « Есхіл»;
• уривок з фільму « Софокл»;
• уривок з фільму « Аристофан».

Обладнання: комп’ютер, проектор, матеріал для театралізації (костюми), словник, схема сенкану у вигляді ялинки, зображення пам’яток Стародавньої Греції( на власний розсуд):

• гора Олімп;
• пантенон – храм богині Афіни;
• лабіринт Мінотавра- Кноський палац;
• портик Каріатид у храмі Ерехтейон;
• статуя Зевса в Олімпі;
• статуя бога Геліоса – Колос Родоський;
• статуя бога Діоніса;
• статуя бога Аполлона;
• пам’ятник царю Леоніду;
• статуя Афродіти – Венера Мілоська;
• скульптура Мирона « Дискобол»
• театр Діоніса.

 

Тип уроку: поглиблення теми.

Терміни й поняття: сатири , дифірамби; корифей –; оркестри -  ; скена, театрон, протагоніст, девтерагоніст, тритагоніст , хітон , гіматія, хламида, котурни.

Дидактичні методи та прийоми:

• вправа « Ілюстрована матриця»;
• вправа « Сенкан»;
• метод « Мікрофон»
• руханка « Маска»

Декораційне оформлення:

• парти розміщені півколом, у центрі – круглий столик, на якому аромолампа з апельсиновою олією, келих з виноградним соком та гроно винограду;
• центральна поверхня дошки задрапована вгорі вузькою завісою і прикрашена двома театральними масками:трагедії і комедії, посередині дошки - зображення античного театру, зображення пам’яток Стародавньої Греції.

 

 

                                                      Хід уроку

І. Організаційний момент. Вітання. Вступне слово вчителя.

ІІ. Повідомлення нової теми, мети, завдань (слайд № 1)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Епіграфи:

                                                                       Є витвори мудрі в людей

                                                                      Ясніші від світлих надій…

                                                                                   Софокл

 

                                                                     Каждое произведение  искусства

                                                                     неизбежно должно носить в себе

                                                                       черты своего времени

                                                                              П. И. Чайковский

 

  Вчитель пропонує прочитати епіграфи і в кінці уроку вияснити їх логічний зміст, пояснити, як вони характеризують особливості  музики та театру Стародавньої Греції та Риму. (слайд №2)

ІV. Актуалізація опорної навчальної інформації.

Слово вчителя.

  Спробуймо ж зараз зазирнути крізь простір і час у прославлену богами й людьми священну Елладу. Огляньтеся навколо : сьогодні ми маємо нагоду  побачити навіть те. Що було зруйноване часом,просто припорошене пилом історії, та,на щастя,врятоване та збережене людьми.

Вдихнімо аромат: ефірні олії ще давнім грекам дарували натхнення і внутрішню гармонію, проганяючи страх  і біль. Аромати у Стародавній Греції збагачували вино, лікували, повертали красу.

  ( Запалюємо аромолампу із апельсиновою олією)

 

Вправа « Ілюстрована матриця» (слайд №3)

• З висоти пташиного лету погляньте на заховану у хмарах вершину найпопулярнішої гори Еллади – Олімп.
• Опустіться на землю , яку прикрашають найвідоміші палаци -

          Пантеон, Лабіринт, Ерехтейон.

• Не пропустіть  нагоди побачити втрачені давньогрецькі чудеса світу -статуя Зевса в Олімпі, статуя бога Геліоса на острові Родос.
• Зіставте велич двох олімпійських богів:світло Аполлона і породжену ним тінь  Діоніса.
• Помилуйтеся ідеальною красотою Венери і мужністю царя Спарти  Леоніда.
• Отримуйте насолоду від прекрасної миті, що застигла у часі

          Дискобол.

Не втрачаймо гармонії стародавніх греків,які у всьому мали міру.

 

V. Застосування самостійно здобутих знань учнями.

(слайд №4)

1 Учень.

  У Стародавній Греції музика була однією з фундаментальних філософських категорій. Піфагор та його послідовники вчення (друга половина  VI -  початок V ст.. до н. е. )бачили в музиці вираження сутності буття. Спостерігаючи і вивчаючи числові відносини на всіх рівнях світобудови, аж до розташування космічних тіл, вони з подивом і захопленням порівнювали числа з поділом струни,створюючи музичні інтервали. Збіг пропорцій стало підставою для народження поняття в « Музики сфер», « гармонії сфер», що існує в глибинах космосу як уявне звучання гігантських згустків матерії.

    Поряд з таким метафізичним  « трактуванням музики» в античному суспільстві,  природно існувало якесь « музичне життя», в якій  звукова творчість відігравала суттєву роль. У музичній практиці  розспівували декламацію різних поетичних жанрів і танців , що супроводжувалося грою на інструментах ( флейтах, кіфарі, лірі та ін..).

   Не варто спокушатися з приводу « музики» у Стародавній Греції - такого мистецтва в цій державі фактично не було, точніше, різноманіття художньої діяльності, пов’язаної зі звучанням голосу та інструментів, не усвідомлювалось як деяка єдність. В Стародавній Греції поети співали свої вірші, природно , не піклуючись про те,щоб залишити нащадкам їх                    «мелодії». Тому скласти якесь уявлення можна лише по збереженим поетичним текстам і теорії віршування, яка знімає закони поетичної декламації.

   Незважаючи на те, що  був спів(сольний, хоровий) та пластика і вони відігравали колосальну роль в античній трагедії та ніяких музичних зразків не збереглося.

2. Слово вчителя.

Одним з найпрекрасніших явищ давньогрецької культури був театр.

Театр - ( греч.- місце для видовищ).

( Протягом всієї розповіді учні записують в словник нові терміни й поняття).

Давньогрецький театр  виник із сільських свят на честь бога Діоніса . Спочатку Діоніс був богом  виноробства, а потім  богом поезії та театру. Коли під звуки флейт та свірелей   Діоніс приходив в Грецію ,то в країні розпочиналася весна,тепліше пригрівало сонечко,розцвітали квіти, все життя оживало. В одному із давньогрецьких міфів говориться, що Діоніс  мандрує не один , а його супроводжують сатири. Сатири – це лісні боги з козлячими рогами. Кінськими вухами , хвостами та копитами . На честь бога Діоніса вони співали дифірамби  (хвалебні пісні), (слайд №5). Ватажка сатирів називали корифеєм, пізніше  і головного в хорі називали корифеєм.

Давньогрецький театр будувався  на відкритому повітрі і складався з трьох основних частин:  оркестри,тєатрона, скен. ( слайд № 6).

• оркестри -  кругла площадка, на якій виступали хор та актори;
• скена – спочатку використовувалася для переодівання та виходу акторів.

Театр Діоніса, який перебудовувався неодноразово, розкопали геологи в 1895 році ( вірніше, закінчили розкопки). Звичайно, ніяких кам’яних лавок спочатку не було: глядачі сиділи на дерев’яних  лавах, або просто стояли.

 Основою давньогрецького мистецтва вважають міфологію. Розквіт грецького театрального мистецтва пов'язаний з найдавнішими драматургами, які творили в VI – V сторіччі  до нашої ери – Есхіл,Софокл,Еврипід, великий Гомер і Арістофана, видатного комедіографа давнини.

3. Підготовлені учні розповідають про драматургів Стародавньої Греції.

1 учень.

Есхіл – вважається батьком трагедії. Жив він у V столітті до нашої ери.  Чи був він першим драматургом? Звичайно ні,але таким талановитим – першим. Написав 90 трагедій, але до наших часів дійшло дуже мало . Слава прийшла до драматурга не зразу. Адже потрібно було виступити  в театрі перед величезною кількістю глядачів,перемогти інших драматургів. По переказам спочатку драматурги були єдиними акторами в своїх трагедіях. Партія актора  чергувалася з піснями хору і складала всю п’єсу.  Та Есхіл ввів другого актора (девтерагоніста. Актори в Греції займали високий статус . Ними могли бути лише вільно народжені громадяни. Актори, як і драматурги, могли займати високі державні посади , бути послами в інших державах.

Фільм « Есхіл» (слайд № 7).

 

2 учень.

   Софокл – великий драматург Стародавньої Греції. Прожив довге та щасливе життя. За свої 90 прожитих років написав 100 трагедій  , до нашого часу дійшло лише 7. Прекрасно грав на кіфарі. Софокл ввів тритагоніста ( третього актора). Займав високу посаду при владі. Мав 5 синів . 12 років брав участь у акторських змаганнях,поки не виграв у самого Есхіла. Двадцять разів мав першість , а от третього місця в змаганнях не мав ніколи.

Відеофільм « Софокл»( слайд № 8).

3 учень.

  Арістофан – батько комедії та любимець муз. Народився в 445 році до нашої ери. Мав чи то 2, чи 3, чи 4 синів. Комедії розпочав писати ще до 20 років. Цінив свободу слова. Спочатку висміював всіх, навіть правителів. Був суд з правителем, який Арістофан виграв, тому що афіняни вірили в справедливість і цінували її.  Арістофан критикував і Софокла , і Есхіла,найбільше дісталося Еврипіду, та до старості ставав висміювати вже  з більшою обережністю.

Відеофільм «Арістофан» ( слайд № 9)

4 учень.

   Стародавні греки свою країну називали - Еллада. В  Стародавній Греції  театр виховував у громадян чесність, доброту, любов до Батьківщини,готовність  йти на самопожертву ради справедливості. Актори  повинні були не лише  добре декламувати  вірші, але володіти вокальною майстерністю, адже вони виконували арії. Крім того актор повинен був володіти майстерністю танка і взагалі майстерністю руху на сцені. От тому актору Стародавньої Греції потрібно було працювати над пластикою тіла і його виразністю. Проте актори носили маски , так що міміка із гри актора була виключена. От тому актори дуже багато працювали над пластикою та виразністю тіла.

   Жіночі ролі завжди виконували чоловіки. Трагічні і комедійні актори повинні були не лише хорошу мати дикцію, але володіти й  вокальною майстерністю,тому що в деяких місцях драми актори виконували арії. Шляхом постійних вправ грецькі актори виробляли в себе  силу, звучність і виразність голосу, ідеальність дикції доводили до досконалого співу. Та крім цього грецький актор повинен володіти майстерністю танка і взагалі майстерністю руху в самому широкому сенсі слова.

5 учень.

   Маски проникли в грецький театр з культом Діоніса. Проте маски в театрі уже не носили культового значення, проте створювала великі узагальнені образи.  Так, наприклад, характер чи настрій героя змінювався і змінювалася маска, яку надівав герой : маска, яка сміється, плаче, спокійна маска. Маски змінювалися ,якщо герой переходив від  веселощів до суму, від горя до спокою. Якщо герой грав розсерджену людину,то маска за кольором була червона, якщо хитру і підступну,то жовтого кольору.

   Глядачів в театрі було так багато, що без маски героїв не видно було б на задні ряди, тому маски були великих розмірів до яких , при потребі, прикріплювалися зачіски , борода.

6 учень.

   Костюм трагічних акторів був пишної форми . Театральний хітон( одяг із льняної тканини) мали довгі рукава і спускалися до п’ят. Плащі були двох видів: гімантія ( широкий плащ зі складками навколо тіла) і хламида( короткий плащ із застібкою на плечі). На театральних хітонах і плащах вишивалися різні, нерідко дуже складні малюнки – квіти, пальми, зірки, арабески, а також фігури людей та звірів. Колір одягу мав також відповідне значення : ролі щасливих людей виконувалися з жовтою чи червоною стрічкою, а сині чи зелені стрічки відмічали невдах.

7 учень.

   Взуття  трагічного актора називали котурнами. Сценічні котурни були товсті, склалися із кількох шарів підошви, дякуючи чому герой здавався вищим. Щоб надати героєві ще більшої значущості, то герої підкладали під одяг спеціальні підкладки або невеликі подушечки, зберігаючи при цьому природні пропорції тіла.

Учитель дає завдання: складіть словесний опис зовнішності старогрецького актора і його гру на сцені , використовуючи нові терміни. ) (слайд № 10).

Практичне завдання: театралізувати уривок  із трагедії Софокла « Цар Едіп». Зміст трагедії Софокла « Цар Едіп» передає попередньо підготовлений учень.

   Задача грецької трагедії – вказати людині істинний шлях , де він може  бути самостійним. Такий міф про Едіпа, якому присвячена трагедія Софокла « Цар Едіп». Та унікальність даного міфа в тім, що він з’єднав в собі всі ключові теми еллінської культури.

   Едіп – син фіванського царя Лая,проклятого богами за  те, що він скоїв злочини. Оракул передбачив смерть Лаю від руки власного сина. Тому той наказав проколоти новонародженій дитині ноги і кинути його у пустинній місцевості. Та царський пастух пожалів дитину і віддав його іншому пастуху з Корінфа. Той відніс хлопчика до свого бездітного царя  Поліба,  який назвав його Едіпом ( «з опухлими ногами» )і виховав як свого сина.

    Коли Едіп виріс,він дізнався від оракула, що доля приготувала йому страшну участь :вбити батька і одружитися з матір’ю.  Юнак всіма силами прагне уникнути того, що має статися. Він іде від тих, кого помилково вважає своїми батьками. Та від долі ніде не дінешся. На перехресті доріг Едіп зустрічає знатну людину зі слугами.  Ця людина повела себе зверхньо. Зав’язалася бійка і Едіп вбиває кривдника. Він не знає, що це його рідний батько Лай.

   Продовжуючи мандрування, Едіп зустрів недалеко від - Фів Сфінкса – чудище з лицем і грудьми жінки, тілом лева і крилами птахи, що наслала богиня Гера на Фіви. Це створіння задавало кожному перехожому питання і , якщо не відповідали – вбивало. Багато ліванців було вбито цією істотою. Правитель Фів Креонт пообіцяв тому, хто відгадає загадку Сфінкса,престол в Фівах  і руку своєї сестри Іокасти, вдова Лая. Едип вирішив піти на зустріч з чудовиськом. Питання було таке: « Хто зранку ходить на чотирьох ногах, вдень  – на двох, а ввечері на трьох?». Мудрий Едип відповів : « Людина», -і розгадав загадку. Так розум  переміг природну стихію і підкорив її. Тепер уже Сфінксу треба було вмирати. Але,перед тим , як кинутися в прірву і загинути, чудовисько передбачає Едипу його долю: « Ти зараз святкуєш перемогу, а себе самого ти не знаєш. Твоє майбутнє страшне».

   Едіп не повірив у пророцтво, отримав обіцяну нагороду – став царем Фів і чоловіком Іокасти, не знаючи, що це його мати. Від шлюбу народилися доньки Антігона і  Ісмена та сини Етеокл і Полінік. Здавалося, що Едип досяг вершини щастя. Та тут дістала його доля ,караючи  за гординю. На Фіви найшла  чума. Пророк Тіресій сказав, що причиною епідемії є кара богів, за вбивство царя Лая. Едіп каже, що сам покарає винуватця. Та спливає страшна правда: він і є вбивцею батька і чоловіка власної матері. Збулося передбачене долею. Іокаста повісилася, дізнавшись правду. Сам Едіп виколов собі очі і пішов у добровільне вигнання. , перейшло на синів. Прокляття, що було накладено богами на його рід, які розпочали братовбивчу війну за владу над Фівами.

   Едип , якого супроводжувала донька Антігона, дістався пригорода Афін Колона, де боги дарували йому праведність і святість. У Едіпа з’явився дар пророцтва. Місце поховання тіла Едіпа – під захистом богів. Едип – засліпивши себе і погодившись з долею, отримує духовне видіння.

Театралізація даного дійства.

 

VI. Узагальнення та систематизація результатів роботи .

Вправа « Сенкан»: (слайд №11, 12)

(схема сенкану зображена на аркуші, де елементи вірша симетрично розміщені у формі ялинки)

1 ряд – 1 іменник – назва « Театр»

2 ряд – 2 прикметники « Який він?»

3ряд – 3 дієслова « Що робить?»

4 ряд – 4 слова крилатої фрази або власного судження

5 ряд – іменник – асоціація

Театр

-----, -----

-----,-----, -----

-----  ------  -----  -----

-----

Можливий варіант вправи  «Сенкан»:

Театр

досконалий, унікальний

притягує, виховує, розважає

міняє маски, але не знімає

МИСТЕЦТВО

 

Тестові завдання: ( слайд 13, 14, 15)

1. Великий поет Античності , якого зображували у вигляді сліпого старця? ( Гомер).
2. Як стародавні греки називали свою країну?( Еллада).
3. Бог Стародавньої Греції із гімнів на честь якого( дифірамбів) з часом виникла  драма? ( Діоніс).
4.  Приміщення для переодівання акторів в грецькому театрі. ( Скена).
5. Місця для глядачів в давньогрецькому театрі? ( Театрон). Площадка в грецькому театрі, де грали актори. ( Орхестра).
6. Лісне божество, супутник Діоніса, атрибутами якого є флейта і сосуд з вином.( Сатир).
7. Театр Стародавньої Греції вважався справою державною,тому за організацію дійства відповідав…( Архонт – правитель міста).
8. Перечисліть найдавніших драматургів Стародавньої Греції.

( Есхіл,Софокл, Еврипід).

9. Назвіть батька комедії  та любимця муз. ( Арістофан).
10. Який термін був прийнятий у Франції в XVIII   столітті для назви культурного спадку Стародавньої Греції та Риму? ( Античність).

 

VII. Підсумки уроку. Оцінка діяльності учнів.

Рефлексія.

Учитель.

Сьогодні ми  побували в давньогрецькому театрі, дізналися  про найдавніших драматургів : Есхіла, Софокла,Еврипіда, Арістофана( батька комедії),самі побували  у ролі давньогрецьких лицедіїв .

( Перечитуються епіграфи уроку і виконується завдання , яке вчитель поставив на початку уроку.)

Метод « Мікрофон».

Учитель.

  Чи ж появилося бажання глибоко вивчити культурний спадок Стародавньої Греції?

Руханка « Маска»

Відобразити враження від уроку відповідною мімікою. ( слайд 16)

Учитель.

  Діти, бажаю вам досягти гармонії в житті – в усьому мати міру і знати межу.

Хай боги не карають  вас « людською трагедією» і не розпещують                   « комедією». Цінуйте шедеври митців та творіть самі.

Якщо всім нам вже не мати  « золотої  доби»,то влаштує, напевне, і « золота середина». Живіть, творіть,працюйте і ви досягнете своєї мети.

УІІІ. Домашнє завдання.

Олімпійські ігри античності. 

 

Список використаних джерел:

Література:

 

1. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / За ред. Л. Т. Левчук. – К.: Либідь, 1997.
2. Любимов Л. Мистецтво стародавнього світу. - М., Просвітництво, 1980.

 

Інтернет-ресурси:
 

https://www.youtube.com/watch?v=OBYesAW-53Q      (Софокл)

https://www.youtube.com/watch?v=dpyQ6G8Pdbs   (Евріпід)

https://www.youtube.com/watch?v=WbsQXO6TG-4  (Есхіл)

http://uk.wikipedia.org/wiki.ua