Конспект тематичного заняття Наша рідна Україна, наше рідне слово

Тематичне заняття до Дня рідної мови для старших дошкільників

«Наша рідна  Україна, наше рідне слово»

Форма проведення: музично-літературна композиція

Мета: Закріпити знання дітей про Україну, рідну мову, про звичаї та традиції українського народу; закріпити вміння правильно називати голосні та приголосні звуки, робити звуковий аналіз слів, ділити слова на склади; згадати з дітьми вивчені раніше колискові, легенди, вірші, народні ігри; розвивати увагу, пам'ять, мислення, дрібну моторику; виховувати  любов до рідного краю, почуття гордості за свій народ, бажання продовжувати традиції старших поколінь та спілкуватися рідною мовою.

Перебіг  заняття

Вихователь читає вірш 

РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Ой тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! —
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має!

                          Сидір Воробкевич

• Малята, як ви вважаєте, чому я прочитала  вам цього вірша?
• Сьогодні ми з вами будемо говорити про нашу країну, про її чудову мову, про її неповторну красу природи. Скажіть, як називається наша країна.
• Україна – це ріка, що понад селом і понад лісом плине, це в саду нашім дерева, квіти і земля, це на луках скошена трава. Це наші всі пісні, це наша рідна мова, це синє небо вдень, а серед ночі темне. Україна – це пташок щебетання, де безкраї поля косарів, це – колиска старих кобзарів. Можливо, хтось із вас пам’ятає  вірші про Україну, які ми вчили раніше?
• Всі ми любимо Україну, бо це наша рідна земля, на ній ми народилися, тут живуть наші батьки, тут коріння українського народу. Всі люди, що живуть в Україні – українці.  Хто ти хлопчику малий?
• Українець молодий!

Український я козак,

Тризуб – це святий мій знак.

Я є сокіл-бистрозор,

Жовто-синій мій прапор.

Нам поможе серед бурі

Господь Бог і лицар Юрій.

• Україна – це ліс та долини,

Це широкі квітучі поля,

Це маленька, щаслива дитина,

І  найкраща матуся моя.

- Отже, найперше свою рідну мову ми чуємо від мами, мамина колискова пісня – це пісня добра, як мама, це цілий світ доброти і любові:

Колискова пісня, колискова,

То найперша материнська мова,

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

То ж давайте пригадаємо, які ми вчили колискові. Уявимо, що присипаємо маленьку дитинку і співаємо пісню .

( діти співають колискові: «Котику сіренький…», «Люлі, люлі прилетіли гулі..»)

• Кожного дня ви чуєте, як розмовляють з вами дорослі. Ми теж любимо слухати мову, яка барвистим віночком стелиться з ваших вуст. То ж і не дивно, що народився ось цей вірш:

Мова наша солов’їна,

Барвінкова і єдина.

Ліс, струмочок, сонце, квіти –

Все це мова рідна, діти.

Дім, садочок, мама,тато -

Слів ми знаємо багато.

Тож шануйте рідну мову,

Різнобарвну, неповторну.

Отже, найбільшим багатством для всіх нас, для українського народу -  є його мова. А що таке діти «мова»? ( «Речення, слова, звуки»)

• Так, мова наша складається з речень, речення  - зі слів, а слова – із звуків. Які звуки ви знаєте?
• А як називаються значки /символи/, що позначають звуки ?
• Літери.
• А чим відрізняються літери від звуків?
• Літери ми бачимо і пишемо, а звуки ми чуємо і говоримо.

Коли ми ротик відкриваєм,

Тоді ми звуки промовляєм.

Коли олівчик беремо,

Тоді ми букви пишемо.

• Я вам показую  літери, а ви називаєте звуки.

Д/гра «Ланцюжок слів»

Діти грають з м’ячем. Хто отримав м’яч, називає слово і передає м’яч іншому, наступна дитина називає слово на останній звук попереднього слова і знову передає м’яч  …. /мова – абетка -  алфавіт – театр -…./

• Поки ми грали з вами в гру, пригадували звуки, надворі розлютувався мороз. Давайте  зробимо звуковий аналіз слова  «МОРОЗ» , тоді він втратить свою силу./ звуковий аналіз слова  «МОРОЗ»/
• Як ви знаєте, всі слова діляться на склади, а щоб провірити, як ми вміємо це робити, я пропоную вам пограти в гру  «Телеграф»  /вихователь називає слова – одно-дво-трискладові, а діти відстукують оплесками кількість складів, - передають по телеграфу./
• Наша мова багата на пісні, вірші, казки. А народ багатий традиціями. От я  й пропоную вам пограти в дитячу народну гру «Бочечка». Але спершу лічилкою виберемо бондаря.

Малята стають у коло і промовляють:

Котилася велика бочка

Ось така (розширили коло)

Із маленького горбочка

Ось такого (присіли),

Та об  землю трісь (оплеск)

Та об землю трах (оплеск)

Розсипалася так… (розбіглися)

Бондар наздоганяє дітей, гра повторюється.

• А тепер відпочиньте та відгадайте таку загадку:

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Задивляється у воду

На свою хорошу вроду

• Калина
• Так, не можна уявити собі України без верби та калини. Кожна пора року дарує їй свою красу. Весна – ніжні білі квіти, літо – буйну зелень, осінь – червоні плоди. Калина росте і в лісі, і в полі, і в долинах рік, і біля домівок людей. Пізньої осені плоди калини достигають – це кетяги ягід. Вони яскраво червоні, соковиті, кисло-гіркуваті. В ягідці ховається велике зернятко. Калина має цінні лікувальні властивості, а з її гілок роблять сопілки та колиски для немовлят. Калину потрібно садити й оберігати. А що ви знаєте про калину
• Про калину  складено багато легенд, віршів, пісень.

В калиновім гаєчку

Соловейко звив гніздечко.

Усміхається калина,

Ллється пісня солов’їна.

• Малята, чи любите ви грати?

Гра – хоровод «Ой є в лісі калина»

• Скажіть мені , будь ласка,  про що ви сьогодні , повернувшись із садочка, розповісте вдома своїм рідним? Що вам найбільше сподобалось та запам’яталося?
• Бачите, діти, як багато, чудово і мелодійно можна розповісти нашою українською мовою.  Наша мова чарівна, солов’їна, калинова, багата, щедра. Ми повинні щодня, щохвилини намагатися правильно розмовляти. А коли ви будете її любити і берегти, то зумієте почути і мову бджілки, і метелика, і калини, і квітки…

Діти розповідають вірш  А Камінчука   «ВІРШ ПРО МОВУ»

На білому світі,                                                           Є мова в калини,
На чорній землі                                                          В дрімучого лісу,
Є мова у квітів,                                                          У річки й стежини,
Є мова в зорі.                                                             В осіннього листу. 
Є мова у бджілки,                                                      Та тільки тому,
В метелика й клена,                                                   Хто цурається
В бузкової гілки,                                                         Рідної мови,
В любистку зеленого.                                                 Не промовлять вони  Ані слова.