Конспект уроку «Адміністративно-територіальний устрій українських регіонів у складі Австрійської імперії. Соціальний та етнічний склад населення

Дата __________      Номер  уроку ___________               Історія  України  9  клас

 

Тема: Адміністративно-територіальний устрій українських регіонів у складі

Австрійської імперії.  Соціальний та етнічний склад населення

Мета: вивчити  адміністративно-територіальний  устрій  і  соціальний  та 

національний  склад  західноукраїнських  земель; довести  колоніальний  характер  політики  австрійського  уряду  щодо  українців; показати  роль  реформи  Марії-Терези  та  Йосипа  ІІ, їх  роль  у  розвитку  економічного  й  суспільного  життя  Галичини  та  Буковини; формувати  вміння  та  навички  складання  розгорнутого  плану  питання, рецензувати  відповіді  однокласників, складати  тематичні  таблиці, робити  повідомлення; виховувати  в  учнів  інтерес  до  історичної  долі  українських  земель.

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення історії своєї  держави; формувати патріотизм та громадську позицію;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації;

Тип  уроку: формування компетентностей

Обладнання: підручники, зошити, роздатковий та ілюстративний матеріал,

відеоматеріали, мультимедійна презентація.

 

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

Психолого-емоційне налаштування

•          Добрий день! Пропоную розпочати наш урок з прослуховування карпато-русинської коломийки.

Прослуховування музичного кліпу

https://www.youtube.com/watch?v=zZUUzHrazNc&list=PL5UKHwFzkrfNcI8NSqu-UyhJS7WOWBDM8&index=22

 

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Інтерактивна гра «Правда чи фейк»

Перевіримо як добре ви засвоїли попередню тему

https://wordwall.net/uk/resource/62164791/всесвітня-історія/початок-українського-національного

Інтерактивне завдання

Пригадайте історико-етнографічні регіони України

https://wordwall.net/resource/78545962/історія/карта-історико-етнографічні-регіони-україни

Мотивація навчальної діяльності

Пригадайте, яким було становище українських земель у складі Речі Посполитої в останні десятиліття її існування? Як були поділені українські землі під час поділів Речі Посполитої?

•          Які історико-етнографічні регіони відносяться до західноукраїнських земель?

Оголошення теми та мети уроку

Сьогодні ми з вами дослідимо становище західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії.

 

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

1. Національне та соціальне становище українців під владою австрійських Габсбургів

Кількість населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII ст. становила 2,5 млн, а на початок XX ст. зросла до 6,4 млн осіб. Українське населення західноукраїнських земель австрійська влада в офіційних документах називала «рутенами», а вони самі себе — русинами. Впродовж XIX ст. серед галицьких і буковинських русинів набуло поширення нове національне ім’я — українці. Однак у Закарпатті українське населення і досі використовує як самоназву — русини.

У релігійній площині, сповідуючи християнство, українці Буковини, як і Наддніпрянщини, були православними, а Галичини й Закарпаття — греко-католиками.

Наприкінці XVIII ст. із 2,2 млн населення Східної Галичини українці становили приблизно 71 %, поляки — 22 %, євреї — 6 %. Одначе поляки, хоча й були меншістю, займали панівне становище у краї. Українців серед великих землевласників та міських верхів майже не було. Переважну більшість українців становили селянство і греко-католицьке духівництво. Саме останнє й було єдиним представником освічених верств серед галицьких русинів, виразником їхніх інтересів.

Населення заселених українцями комітатів Закарпаття наприкінці XVIII ст. налічувало близько 250 тис. осіб. Національний склад їх був строкатим. Окрім русинів-українців (які становили 40 % населення), тут проживали угорці, євреї, німці, чехи, словаки, румуни та ін. Більшістю закарпатських русинів були селяни, яких закріпачили угорські землевласники. Русинська знать за тривалі часи іноземного панування перейшла в католицьку віру й змадяризувалася.

Вірність традиціям свого народу зберігало греко-католицьке духівництво.

Цікаво знати

Греко-католицький священник

Вагомим є внесок греко-католицького духівництва у захист галицьких і закарпатських русинів від окатоличення, полонізації та мадяризації. На відміну від римо-католиків, греко-католицьким священникам було дозволено одружуватися.

Свої духовні обов’язки священники поєднували із селянською працею, заробляючи на утримання родин. Їхні сини здебільшого продовжували справу батьків. Греко-католицьке духівництво користувалося беззастережною довірою селянства. Внаслідок цього в тогочасних історичних умовах воно стало єдиною можливою суспільною елітою для галицьких і закарпатських русинів.

Схоже становище було і на Буковині. Наприкінці XVIII ст. тут налічувалося близько 75 тис. населення, серед якого українці становили 69 %. Більшість серед представників інших народів складали румуни та євреї, німці та поляки. Панівне становище в регіоні посідали румунські бояри-землевласники. Більшість українського населення становили селяни. Українська шляхта зрумунізувалася ще в попередні століття. Розгортанню румунізації населення Буковини опиралася лише невелика верства місцевого православного духівництва.

• Які народи, крім українців, проживали на західноукраїнських землях?

Приєднання до Австрійської імперії спричинило для західних українців, як і для наддніпрянських, чимало змін. Вони також опинилися у складі імперської структури управління, прикметні риси якої — переважання інтересів центру, засилля чиновництва, прагнення до регламентації життя підданих розпорядженнями зі столиці.

Однак у ставленні Австрійської та Російської імперій до українських земель були також значні відмінності. Австрійський уряд ніколи не намагався стверджувати, що українські землі є корінними імперськими землями, а лише доводив своє право володіти ними, визнаючи, які їх населяють інші народи. Тому австрійська влада не намагалася нав’язувати своїм підданим єдину загальноімперську культуру. Однак у національному житті західних українців, що потерпали раніше від мадяризації на Закарпатті, румунізації в Північній Буковині та полонізації у Східній Галичині, під владою Габсбургів відчутним стало також онімечування.

Денаціоналізація — втрата певним народом рис власної національної ідентичності й поступове поглинання іншими культурами.

Західноукраїнські землі дісталися австрійській владі в занедбаному економічному стані. Габсбурги не збиралися утримувати ці землі за рахунок центру, а розраховували на них як на джерело поповнення особового складу армії і надходжень до державної скарбниці. У 70-80-х рр. XVIII ст. на західноукраїнських землях відбулося чимало змін, пов’язаних зі здійсненням в усій імперії реформ імператриці Марії-Терезії та її сина Йосифа II. Але всі ці зміни не вирвали населення цих земель з відсталості та злиднів.

Марія-ТерезіяЙосиф II

Робота з відеоматеріалом

https://www.youtube.com/watch?v=oUOPeUdCkKg&t=9s

Назвіть реформи, які були проведені австрійськими монархами.

Робота з творами мистецтва

Пам’ятник Марії Терезії в м. Ужгород (робота скульптора Богдана Томашевського, 2015 р.)

На основі аналізу історії йосифінських реформ поясніть, чому в пам’яті жителів Західної України зберігся позитивний образ Марії Терезії.

Робота з підручником в групах з дошкою Падлет

1-група Закарпаття

Наприкінці XVIII ст. Австрійська імперія володіла приблизно 15 % українських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям (див. схему). Підвладні Австрії території називалися західноукраїнськими землями.

Австрійська імперія була багатонаціональною державою. У «клаптиковій» імперії Габсбургів, як її називали, не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені українцями, входили до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в умовах життя.

Першим у складі володінь австрійських Габсбургів опинилося Закарпаття. У 1699 р. воно разом зі Східною Угорщиною перейшло під австрійську владу. Однак панівні позиції в краї, як і раніше, посідали угорці. Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони — комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському (Братиславському) намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів — адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням із-поміж місцевих великих землевласників. Час від часу скликалися комітатські збори шляхти, однак вагомої ролі в управлінні краєм вони не відігравали.

2-група Галичина

Першим у складі володінь австрійських Габсбургів опинилося Закарпаття. У 1699 р. воно разом зі Східною Угорщиною перейшло під австрійську владу. Однак панівні позиції в краї, як і раніше, посідали угорці. Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони — комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському (Братиславському) намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів — адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням із-поміж місцевих великих землевласників. Час від часу скликалися комітатські збори шляхти, однак вагомої ролі в управлінні краєм вони не відігравали.

3-грпау Буковина

Унаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) до складу Австрійської імперії увійшла Галичина. Приєднавши ці землі, імператриця Марія Терезія прийняла титул королеви Галичини і Лодомерії. Перекручена таким чином назва Галицько-Волинського князівства була історичним виправданням для імператриці, оскільки такий титул мали у XVIII ст. угорські королі, що захопили ці землі. Австрійські імператори зберігали його до 1918 р.

На приєднаних землях було утворено коронний край Королівство Галичини і Лодомерії із центром у Львові, до складу якого увійшли українські (Східна Галичина) та польські (Західна Галичина) землі. Умовною межею між ними була річка Сян. Територія королівства поділялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася.

Робота з таблицею

НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НАПРИКІНЦІ XVIIІ ст.

Регіон	Площа, тис. км2	Приблизна кількість населення, тис. осіб	Серед них українців, %
Східна Галичина	55	2200	71
Північна Буковина	5,3	75	69
Закарпаття	14,7	250	40

 

Робота зі схемою

2. Стан господарства і характер економічних відносин

Західноукраїнські землі за рівнем свого економічного розвитку значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбургів. Основою економіки краю було сільське господарство. У Східній Галичині переважало землеробство. Впродовж першої половини XIX ст. у краї зростало обезземелення селян. За цей час середній розмір селянських наділів зменшився зі 6 до 4 га, а земельних володінь поміщиків зріс із 400 до 600 га. Землеробство було екстенсивним, а отже, давало низькі врожаї.

На Закарпатті більшість оброблюваних земель використовували для промислового виноградарства, садівництва та землеробства. Переважна більшість земель належала угорським та німецьким поміщикам, державі й монастирям. Дрібні селянські наділи не могли забезпечити їхніх власників продуктами харчування. Це змушувало селян вирушати на заробітки до інших регіонів імперії. У господарстві гірських районів краю важливу роль відігравали тваринництво та лісорозробки. Селянство потерпало від безземелля, а близько його половини взагалі не мали землі. Значна частина селян постійно голодувала.

Селянська гуцульська хата в XIX ст.

У більшій частині Північної Буковини провідну роль у господарстві відігравало землеробство, а в гірських районах — тваринництво, лісорозробки й мисливство. Фактичними господарями в краї були великі землевласники.

Переважна більшість західноукраїнського селянства перебувала у вкрай важкому становищі. Панщина замість двох-трьох днів, установлених наприкінці XVIII ст. реформами Марії-Терезії та Йосифа II, сягала шести днів на тиждень. Окрім того, побутували данина натурою, повинності на користь землевласника (літні допоміжні дні, нічна сторожа, толока тощо) і держави (будівництво доріг, мостів, 14-річна військова служба, земельний податок).

Промисловість західноукраїнських земель перебувала у тривалому застої. Вона зберігала ремісничо-мануфактурний рівень.

Вид солеварні в с. Манява Станіславського округу. Середина XIX ст. Літографія з картини А. Ланге

У 30-40-х рр. XIX ст. під впливом промислової революції, яка охопила західні провінції імперії Габсбургів, розпочалося деяке пожвавлення у промисловості Східної Галичини. У 1843 р. підприємства краю встановили перші дві парові машини. Проте фабрично-заводські товари, що завозили із західних провінцій імперії, були дешевші за місцеві вироби і тому спричиняли занепад ремісничо-мануфактурних підприємств регіону.

• Яка галузь господарства становила основу економіки західноукраїнських земель?

• Коли на західноукраїнських землях розпочався промисловий переворот?

3. Розвиток міст і торгівлі

Більшість міст регіону були аграрно-ремісничими. У Східній Галичині серед міст виокремлювався лише Львів, що був порівняно великим адміністративним, промисловим і торговельним центром з домінуючим польським населенням. У Станіславові та Бродах більшість населення становили євреї. У міста та містечка у цей період прибуло багато австрійських чиновників, населені пункти онімечували.

Населення всіх міст та містечок Закарпаття у 30-х рр. XIX ст. становило близько 51 тис. осіб. Найбільшим містом був Ужгород, де проживало близько 6 тис. мешканців. Права самоврядування міста не мали. У складі населення значну частину становили угорці та євреї.

Чернівці у першій половині XIX ст.

Найбільшим економічним, культурним та адміністративним центром Північної Буковини були Чернівці, де на середину XIX ст. проживало близько 20 тис. осіб. Українці у складі міського населення становили меншість. Серед міщан краю було багато румунів, євреїв, австрійців, поляків. У соціальному відношенні більшість тутешнього міського населення становили ремісники, дрібні торговці, люди вільних професій, чорнороби тощо.

Львів у XIX ст. (гравюра)

• Яке місто на західноукраїнських землях було найбільшим?

Наприкінці XVIII ст. на західноукраїнських землях жваво торгували переважно єврейські, німецькі та вірменські купці. Вони довозили сюди промислові товари і товари престижного споживання. Водночас купці скуповували за низькими цінами велику рогату худобу й коней, шкури, молочну продукцію, віск, мед, зерно тощо і продавали як у краї, так і за його межами: у центральні райони Австрійської імперії і далі на Захід.

Внутрішня торгівля розвивалася на основі традиційних ярмарків і тижневих базарів. Найбільші на західноукраїнських землях центри ярмаркової торгівлі розташовувалися в Тернополі, Станіславі, Надвірній, Ужгороді, Чернівцях, Садгорі, Вижниці, Заліщиках.

Тижневі торги (базари) відбувалися у строго визначених з волі влади містах, містечках і великих селах у певні числа й дні тижня. Наприклад, найзначнішим ярмарковим містечком Буковини вважали Садгору, де щороку відбувалося вісім ярмарків тривалістю 11-17 днів кожний.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Наприкінці XVIII ст. на західноукраїнських землях вели жваву торгівлю переважно єврейські, німецькі та вірменські купці. Вони довозили сюди товари із Силезії, Польщі, Угорщини, Туреччини: хутрові й шкіряні вироби, залізні й мідні знаряддя, скло, хустки, полотно, сіль, вино, олію, цукор, каву, ізюм, інжир, солону рибу тощо. Водночас торговці скуповували за низькими цінами велику рогату худобу й коней, шкури, молочну продукцію, віск, мед, зерно тощо І продавали їх як у краї, так і за його межами.

            

Річка Малий Уж в Ужгороді. XIX ст.  Площа Ринок у Чернівцях. XIX ст.

Характер західноукраїнської торгівлі, структура й напрямки товаропотоків були пов’язані з особливостями сільськогосподарського і промислового розвитку краю. Через те, що тут не виготовляли значну кількість промислових виробів, особливо широкого вжитку, їх необхідно було доставляти з інших країн і провінцій імперії. Водночас переважання у складі населення незаможних верств спричиняло низьку купівельну спроможність більшості мешканців краю. Це спонукало великих виробників сільськогосподарської продукції вивозити її до провінцій та країн з вищою купівельною спроможністю, щоб отримати за неї вищу ціну. Так само через неспроможність переробити значну кількість місцевої сировини підприємці стали вивозити її із західноукраїнських земель у непереробленому вигляді та збувати за набагато нижчими цінами, ніж готові вироби.

• У чиїх руках перебувала торгівля на західноукраїнських землях?

• Чому край був постачальником сировини на загальноімперський ринок?

Обговорюємо в групі

Зіставте політику Австрійської і Російської імперій щодо українських земель. Визначте, що в них спільного, а що — відмінного.

 

ІV. Висновки  та  узагальнення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. До складу якого адміністративного утворення Австрійської імперії входила Буковина?

2. Кому належала адміністративна влада в Королівстві Галичини і Лодомерії?

3. У якому з регіонів західноукраїнських земель українці становили найбільшу частку у складі населення?

4. Якими були найчисленніші національні меншини в Закарпатті?

5. Що таке денаціоналізація?

6. У якому регіоні західноукраїнських земель було найбільше міст і містечок?

7. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель під владою Габсбургів.

8. Покажіть на карті регіони західноукраїнських земель та адміністративні утворення, до складу яких вони входили. 

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари між назвами йосифінських реформ і їхніми наслідками.

1 Аграрна

2 Релігійна

3 Освітня

А Зростання освітнього рівня греко-католицьких священників, що дозволяло їм перетворитися на провідну верству українського суспільства Західної України

Б Зрівняння в правах представників різних релігійних конфесій

В Розширення особистих прав українського селянства

Г Розгортання протестних рухів українського селянства

Інтерактивна вправа

https://wordwall.net/uk/resource/81047902/західноукраїнські-землі-в-складі-австрійської-імперії

Чат побажань

Відкрити на інтерактивній дошці вайбер або телеграм групу класу і запропонувати учням написати свої враження від уроку.

 

V. Домашнє  завдання.

Вивчити  параграф  з  підручника.