Конспект уроку "І. Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності в українській культурі, її вплив на культурний і політичний розвиток України."

Тема уроку: І. Франко. Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності в українській культурі, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Франко-перекладач. Значення творчості для розвитку української літератури, у пробудженні національної самосвідомості (10 клас)

Очікувані результати:

Предметні компетентності:

– знає біографію І. Франка, основні царини його громадсько-політичної, наукової, мистецької, перекладацької діяльності;

• розуміє значення І. Франка в історії української літератури;

– висловлює власне ставлення до І. Франка як багатогранної особистості.

Ключові компетентності:

• висловлює судження про проблему вибору людини у вирішальній ситуації, потребу вчитися впродовж життя для формування себе як багатогранної особистості.

Емоційно-оцінне ставлення:

• формування на прикладі життя І. Франка ціннісного переконання про можливість досягнення силою духу світових вершин інтелекту.

Тип уроку: урок-дослідження

Обладнання: портрет І. Я. Франка, презентація, відео «Гімн Волі», роздатковий матеріал (таблички для заповнення).

Епіграф уроку: 

До нього не заросте народна стежка.

До нього приходитимуть все нові покоління.

Владислав Гжегорчик

 

План уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1.1. Вступне слово вчителя.

1.2. Перегляд відео «Гімн Волі». Пісня Василя Лютого (на слова Івана Франка й Тараса Шевченка).

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.1. Повідомлення вчителя.

2.2. Повідомлення учня 1.

2.3. Оголошення теми уроку.

2.4. Робота в зошиті.

2.5. Повідомлення мети уроку.

2.6. Робота з епіграфом.

ІІІ.  Дослідження.

3.1. Робота з портретом.

3.2. Слово вчителя.

3.3. Створення таблиці-опори.

3.4. Повідомлення творчої групи № 1.

3.5. Повідомлення творчої групи № 2.

3.6. Повідомлення творчої групи № 3.

3.7. Повідомлення творчої групи № 4.

3.8. Бесіда.

3.9. Інтерактивна вправа «Сенкан».

3.10. Вправа «Ланцюжок думок».

IV. Підсумок уроку.

4.1. Підсумкове слово вчителя.

4.2. Оцінювання з мотивацією.

4.3. Робота з епіграфом.

V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1.1. Вступне слово вчителя.

Моя Україно, ти щаслива? Говори, моя Україно! Твої діти моляться до Бога, я чую їхні щирі слова. А якщо з нами Бог, то хто ж проти нас?..

1.2. Перегляд відео «Гімн Волі». Пісня Василя Лютого (на слова Івана Франка й Тараса Шевченка)

Які враження у вас виникли під час перегляду відео?

Саме цих національних геніїв, чиї слова ви зараз почули, український народ ставить поряд.  Обидва вони були  заступниками народу і його поводирями в скрутні часи.

 

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.1.  Повідомлення вчителя.

І справді… Сутужно Україні було в часи Шевченка, Франка, нелегко й зараз. Я це спостерігаю щодня, переглядаючи новини, гортаючи сторінки у Фейсбуці, слухаючи розповіді знайомих, і навіть читаючи рядки ваших творів.

Чи то під впливом нещодавно прочитаної книги, чи то під впливом правди життя у мене склалося враження, що в моїй Батьківщині одночасно існує  дві країни. Не дивуйтеся. Так, дві країни! 

    Одна як коштовний подарунок в обгортці з жовто-блакитним бантом на пакунку. Інша –  зібгане в куток латане дрантя! Одна з лозунгами про патріотизм і боротьбу за волю й незалежність. Інша усміхається крізь сльози до нас у День Перемоги очима ветеранів біля облуплених будинків та скособочених воріт.  Перша – з рекламними роликами про відновлену силу армії, друга з лікарнями, переповненими юними ( й не тільки) героями без кінцівок, що мріють потрапити на реабілітацію за кордон.

     Хто буде заперечувати, що ці дві країни існують?!  Існують!  Одночасно, зараз, у цю хвилину й уже не один рік поспіль!!! І ніхто не знає, коли вони почали своє спільне існування…

2.2. Повідомлення учня1.

Можу припустити, що все почалося з неправди. Тоді, коли ми, одягаючи вишиванки на свято, у будні продовжуємо брати хабарі. Коли держава, витративши кошти на навчання молоді, не має можливості її працевлаштувати. Саме того дня, коли хтось із державотворців запропонував сховатися від обовʼязків перед ветеранами за вітальними листівками й промовами з гучномовців.

     Кожен свідомий українець  сьогодні говорить: «Я – патріот своєї країни».  Воїни, безумовно,  – патріоти. Президент, погодьтеся, повинен бути патріотом. Повна по вінця країна патріотів загрузла в болоті зневірʼя, безнадії, песимізму й відчаю!!!

      Отож і настав час сьогодні згадати Франкове: «Мій український патріотизм – се тяжке ярмо» й подивитися правді у вічі.  Самим собі зізнатися: нехай як важко й болісно не буде, а пріоритети визначати  нам  – пересічним українцям. Без кожного з нас не відбудеться державність і держава! А найголовніше – це усвідомити: справжнім патріотом бути нелегко. Ой як нелегко!

2.3.  Оголошення теми уроку.

Справді, патріоти тяжко працюють, патріоти воюють, патріоти помирають. Вони часто залишаються самотніми, їх цькують, переслідують, убивають… Скільки прикладів цього залишилося в історії. Аж моторошно стає… Одному з патріотів нашої державності Дмитро Павличко присвятив свій сонет.

Сонет Д. Павличка «До Франка»

Учителю, стою перед тобою,

Малий, вчарований до німоти.

Хто ще умів любити так, як ти,

Хто кликати умів ще так до бою,

Кого ще так боялися кати,

Оті бадені з пихою тупою,

Кого ще так, придавлений журбою,                                                                                               

Любив народ у царстві темноти?.

 Він був середнього росту, а йшов, як велетень... мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо. Він був спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи, щоб Русь не спала. Його з війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори. Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу. Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне, та й то недовге. Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр, чарівник слова.

2.4. Робота в зошитах.

Розгорніть зошити, запишіть дату, класна робота і тему нашого уроку.

2.5. Оголошення мети уроку.

Ми розпочинаємо вивчати жит­тєвий і творчий шлях визначного діяча нашої культури – Івана Яковича Франка, спробуємо сьогодні відкрити для себе нові, раніше невідомі нам грані життя і творчості цієї людини.

2.6. Робота з епіграфом

Зверніть увагу на епіграф. Як ви розумієте слова польського письменника-афориста Владислава Гжегорчика?

Протягом уроку ми ще звернемося до епіграфа.

ІІІ.  Дослідження.

3.1. Робота з портретом.

Погляньте на портрет Івана Яковича Франка, що ви знаєте про цього видатного митця?

3.2. Слово вчителя.

Життя Івана Яковича було справді титанічною, жертовною працею. Івана Франка порівнюють із біблійним Мойсеєм, який сорок років свого життя віддав невсипущій праці і невтомній боротьбі за соціальне і національне визволення свого народу.

Готуючись до сьогоднішнього уроку, творча група досліджувала життєпис митця, тож зараз вони представлять результати своєї роботи.

Сьогодні у нас урок-дослідження, тому будьте уважні, намагайтеся сприймати та запам’ятовувати всю інформацію, яку ви сьогодні почуєте від наших дослідників.

3.3. Створення таблиці-опори.

Ваше завдання, у таблицях-опорах, які знаходять на ваших партах, записувати найголовнішу інформацію про І. Франка.

Іван Якович Франко
1. Основні життєві епізоди
2. Громадсько-політична діяльність Духовного провідника нації
3. Творче надбання Титана праці
4. Франко-перекладач
5. Багатогранність діяльності митця

3.4. Повідомлення творчої  групи № 1 «Біографи»: Життя І. Франка.

Учень 1. 

 Великий співець українського народу Іван Франко з’явився на світ 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах Дрогобицького повіту в родині заможного коваля Якова Франка і Марії Кульчицької. Неписьменні батьки мріяли дати освіту своїй дитині. До початкової школи 6-річного Івана віддали в сусіднє село Ясеницю Сільну, де викладали польську, німецьку мови та початкову арифметику. 

 Обдарований хлопчина за два роки навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами, а також арифметики й церковного співу. Потім батьки віддали Івана до так званої «нормальної» неповної середньої німець­кої школи при монастирі в Дрогобичі (1864–1867 рр.), де вже наприкінці першого року навчання, склавши іспити, Франко одержав «першу локацію» (відзнаку).

Упродовж 1867 – 1875 рр. І. Франко навчався в Дрогобицькій гімназії, де був одним із найздібніших учнів. Читав те, що його товариші-гімназисти не взяли б і до рук. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. 1867 року помирає батько Івана... Залишившись з чотирма малими дітьми, мати одружилася з молодим парубком з Ясениці Сільної Гринем Гавриликом, який зробив усе заради подальшого навчання свого пасинка. Завдяки допомозі вітчима 1867 року Франко вступає до Дрогобицької гімназії, яку закінчив з відзна­кою. Там отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики та дивує своїм літературним талантом професорів гімназії, перекладаючи твори Гомера, Софокла, Горація....

1 червня 1872 року не стало найдорожчої людини – ма­тері, яка тривалий час хворіла на задуху. 16-річний Іван, брати Захар і Онуфрій та маленька сестричка Юлія залишилися круглими сиротами. Проте вітчим Гринь Гаврилик і далі дбав про них.

Мамо, голубко! Зарання в могилі

Праця й недуга зложили тебе.

Пісня ж твоя невмираючий силі

В мойому серці ясніє, живе.

Учень 2.

26 липня 1875 року Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості. 

До Львова Франко приїхав у кінці вересня 1875 року. Місто справило на юнака велике враження. Порівняно з Дрогобичем це був справжній центр культурного й лі­тературного життя. Львів – місто Франка, де він прожив 40 років з 60. Можна з упевненістю сказати, що  місто Львів – місто Івана Франка. Тут у жовтні 1875 року Франка зарахували студентом філософського факультету Львівського університету. Тут він поринає у вир українського суспільного життя.

Івана Франка з 1877 по 1889 рр. заарештовували тричі.

У січні 1881 р. Франко починає видавати журнал «Світ». Проте ця робота не рятувала від злиднів. Журнал мав 150 передплатників, тож прибутку вистачало лишень на оплату типографії. Сам Франко знімав тоді куток у передмісті Львова.

У липні 1886 p., після розриву з редакцією «Зорі», де він працював близько двох років, Франко мусив піти, як він сам казав, у «найми до сусідів» – стати редактором польської соціал-демократичної газети «KurjerLwowski». Ця посада давала певну матеріальну незалежність, змогу вільно висловлювати свої думки, не рахуючись із позицією галицьких партійних ватажків.

Учень 3.

1891 року йому вдається нарешті закінчити Чернівецький університет. У Львові та Чернівцях відмовляють у написанні та захисті І. Франком дисертації. Тому пише її «Варлаам і Йосааф» – старохристиянський духовний роман і його літературна історія» у Відні. В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь доктора філософії.

1894 року І. Франко пробував посісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великим успіхом прочитав він пробну лекцію, але до кафедри його не було допущено.

У 1894 – 1897 pp. Франко видавав журнал «Житє і слово», а в 1898-му виступив фундатором та одним із редакторів «Літературно-наукового вісника» – журналу, який на чверть століття став справжньою громадською і мистецькою трибуною України.

На початку 1897 р. після хвороби І. Франко майже втратив зір, але не лишився без підтримки. Молодь зібрала двісті гульденів на видання збірки віршів «Мій Ізмарагд».

 На початку XX ст. ім'я Франка набуває широкої популярності за межами Галичини й України. «Академія в одній особі» – називали його сучасники. У 1905 р. його обирають членом Чеського наукового товариства, а у 1916 р. Російська академія наук присуджує йому премію за працю «Студії над українською народною піснею».

Учень 4.

У 1908 р. він захворів на нервову хворобу – контрактуру рук і пальців. Лікування давало тільки тимчасове полегшення. Та І. Франко не покинув ні творчої, ні наукової роботи. Свої праці він диктував синові Андрієві.

У 1912 році Франко почав видавати журнал «Міжнародна бібліотека», де друкував свої наукові та публіцистичні праці, а також переклади художніх творів з інших мов.

У 1913 році І. Франка спіткало велике горе. Помер його син Андрій, який багато допомагав батькові у творчій і науковій роботі.

Почалася війна 1914 року. Сини  були мобілізовані до армії, до того ж виявили психічну хворобу у дружини І. Франка. А незабаром сам Франко тяжко захворів плевритом, одночасно терплячи велику матеріальну скруту.

28 травня 1916 року о 16.00 годині перестало битися серце великого Каменяра. Студентська молодь, прогресивна інтелігенція, робітники і селяни провели в останню путь улюбленого письменника, свого ідейного вождя і натхненника, який вчив боротися за правду. Помер він на чужих руках. А оскільки був «такий бідний, як цілий наш народ», то ховали І. Франка 31 травня у Львові на Личаківському кладовищі в чужій вишиваній сорочці та єдиному старенькому костюмі в «позиченій» ямі на шість домовин... Лише через десять років упокоївся поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.

3.5. Повідомлення творчої групи № 2 «Історики»: «Громадсько-політична діяльність Духовного провідника нації».

1 учень

Після переїзду до Львова заглиблюється в громадсько-політичну діяльність міста. Стає членом «Академічного гуртка».

Днями просиджував за книгами. Стає одним із організаторів і учасників робітничого та селянського руху в Галичині. Бере участь у виданні журналу «Друг».

Починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Ці твори приносять йому «скандальний успіх». Починається конфлікт з австрійською владою. А незабаром поліція на квартирі Івана Франка зробила обшук, і його та його однодумців з редакції студентського журналу «Друг» було заарештовано.

Протягом дев'яти місяців, проведених в тюрмі, продовжував писати поезії та статті, в яких рішуче виступав проти справжніх злочинців, що тримають за ґратами ні в чому невинних людей:

За що мене в пута скували?

Зо що мені воленьку взяли?

Кому я і чим завинив?

Чи тим, що народ свій любив?

Бажав я для скованих волі,

Для скривджених кращої долі

І рівного права для всіх –

Се весь і єдиний мій гріх.

Після звільнення з тюрми ще активніше включається в робітничий і селянський рух Галичини. В поезіях підкреслює, що найголовніше в житті є боротьба за щастя людей, і що він готовий віддати всі свої сили. Так Франко розпочав організацію нового журналу – «Громадський друг». Цензурні утиски, конфіскація видань, судові переслідування змушують міняти назву журналу на «Дзвін», потім – «Молот». Стає редактором газети «Прага», перетворює її на орган всіх робітників Львова.

2 учень

У березні 1880 року він був удруге заарештований – за підозрою у причетності до селянських заворушень, які відбулися напередодні поблизу Коломиї. Він пробув за ґратами три місяці й був висланий до Нагуєвичів у супроводі поліції.

1889 р. І. Франка знову заарештували, цього разу на два з половиною місяці, позбавивши можливості впливати на результати вересневих виборів до сейму. В 1890 році за участі Івана Франка була організована Українсько-руська радикальна партія, яка ставила своїм завданням боротись за права трудящих, вимагала загальних і прямих виборів, свободи зборів, друку, зниження податків тощо. Органом партії був журнал «Народ».

Напередодні 1894 року вийшов з друку перший номер фольклористичного журналу «Житє і слово», заснованого Іваном Франком. До участі в його роботі були запрошені прогресивні українські і російські письменники. Це було перше в Галичині видання, яке мало революційно-демократичне спрямування.

У цей же період галичани тричі висували сина пересічного українця до австрійського парламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898 рр.). Але кожного разу, внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було. 1898 р. приніс іще одне розчарування – розкол у партії радикалів, до якої входив Франко. Він мусив вийти з партії.

3.6. Повідомлення творчої групи № 3 «Літературні критики».

Творче надбання Титана праці

1 учень

Першим світлим і ніжним джерельцем поезії стали для майбутнього письменника материні пісні та батькова кузня.

Уже з дитячих років «Кобзар» Т. Шевченка став його улюбленою книгою. В гімназії Франко глибоко цікавиться і знайомиться з літературою польською, німецькою, французькою, з латинськими класиками.

Юнацькі роки Франка позначені пробудженням твор­чих поривань і першими спробами пера. Поруч з віршами, які не дійшли до нас, Франко пи­сав шкільні «задачі», тобто твори на теми, визначені ви­кладачами гімназії. Їх і слід вважати першими кроками до самостійної твор­чості. Ці роботи свідчили про неабияке обдарування хлопця.

З 5-го класу гімназії Іван Франко розпочав збирати власну бібліотеку, на час закінчення якої бібліотека нараховувала близь­ко 500 книг, серед них – зібрання творів Шекспіра, Гейне, Гете, Діккенса, Гюго, Гомера, Софокла, Сервантеса, Скотта, Дюма, Міц­кевича, біблійна поезія.

Початок літературної творчості припадає на останні роки навчання в гімназії. Саме тут він брався перекладати твори Гомера, Софокла, Горація та інших, почав писати вірші, новели. Найперший вірш – про смерть батька «На Великдень 1871 року». У 1874 р. у львівському студентському журналі «Друг» під псевдонімом Джеджалик уперше з'являються вірші вісімнадцятирічного Івана – «Моя пісня» і «Народна пісня».

2 учень

1876 року І. Франко видає свою першу поетичну збірку «Баляди і розкази», але ця, ще зовсім юнацька, книжка пройшла майже непоміченою. 

    Іван Франко написав чимало творів для дітей і про дітей: «Олівець», «Отець-гуморист», «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука». Особливий інтерес викликає в дітей збірка казок «Коли ще звірі говорили», до якої увійшли такі знамениті прозові та віршовані казки письменника, як «Фарбований Лис», «Лис Микита» та інші. Окрему групу становлять сатиричні твори, алегоричні казки.

Прозові твори І. Франка – одне з найвидатніших явищ української класичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста десяти різного розміру прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

Матеріали для своїх творів письменник черпав безпосередньо з життя або з цілком достовірних документальних джерел. Франко-прозаїк був новатором у багатьох жанрах. Зокрема, його можна вважати одним із піонерів українського детективу. Наприкінці XX ст. за повістю І. Франка «Перехресні стежки» було знято один із перших в Україні детективних телесеріалів «Пастка», автори якого одержали Державну премію імені Т. Г. Шевченка.

Найбільшої слави Франко зажив як поет. На час виходу збірки                             «З вершин і низин», яку присвятив своїй дружині, (Львів, 1887) Іван Якович був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і ученим. Після Шевченкового «Кобзаря» це була найзначніша за змістом і формою поетична книга.

Наступна збірка «Зів'яле листя» (Львів, 1896) – цикл любовної поезії, особиста трагедія поета.

3 учень

Збірка «Мій Ізмарагд» (1898), як і видана на її основі збірка «Давнє й нове», — звернення до давніх переказів, притч, але з незмінною проекцією на сучасність. Збірка «Із днів журби» (1900) була наслідком численних особистих драм і невдач. У ній звучить туга, передчуття «пізнього віку».

Перу Франка належать поеми: «Панські жарти» (1887), «Смерть Каїна» (1889), «Похорон» (1899), «Іван Вишенський» (1900) та ін.

Драматургічна творчість Франка в основному припадає на дев’яності роки ХІХ ст. Це невід'ємна складова українського театру. Найвизначнішими творами є «Украдене щастя», «Сон князя Святослава», «Учитель». У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва й палкий борець за розвиток народного українського національного театру.

Праці Франка з історії і теорії літератури, фольклористики, етнографії, мовознавства, орієнталістики, історії та економіки, суспільних галузей є могутнім внеском у розвиток української та світової науки, але їх і досі по-справжньому не оцінено.

У численних наукових працях різнобічно висвітлено проблеми всесвітньої історії.

 На початку 1904 року Франко одержав запрошення взяти участь в написанні "Енциклопедичного словника" Брокгауза і Єфрона, що друкувався в Петербурзі. Франкові доручили написати великий розділ про українську літературу «Южно-русская література». Франко пропозицію прийняв і вчасно виконав роботу. Будапештський університет замовив Франкові написати розділ про українську літературу, який мав ввійти до мадярської енциклопедії. Розділ вийшов з друку 1911 року.

Поряд з оригінальними історичними працями – переспіви та переклади праць істориків античності.

За весь час своєї діяльності І. Франко видав сім збірок поезій та цілий ряд поем і величезну кількість перекладів зі світової літератури. Чимало його поетичних творів не друкувалися у збірках, а лише в періодичній пресі або ж залишилися в рукописах.

Свій останній вірш Іван Франко написав 8 лютого 1916 року.

Навесні 1916 року хворий письменник переїхав до свого будинку у Львові. Тут він склав заповіт 9 березня 1916 року, у якому всю свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т. Г. Шевченка.

3.7. Повідомлення творчої групи № 4 «Дослідники-поліглоти»: Франко-перекладач

Учень 1

На ювілейному святі 1898 року, присвяченому двадця­тип'ятиріччю його літературно-громадської діяльності, І. Франко сказав: «Тільки те, що здобудемо своєю працею, те буде справді наше надбання; і тільки те, що з чужого культурного добра при­своїмо собі також власною працею, стане нашим добром. От тим-то я старався присвоювати нашому народові культурні здо­бутки інших народів і знайомити інших з його життям».

       Коли 1875 р. дев'ятнадцятирічний випускник Дрогобицької гімназії їхав вступати на студії до Львівського університету, він мав уже певний перекладацький доробок. І. Франко перекладав до останніх днів свого життя, коли, тяжко хворий, згасаючий, уже нездужав сам писати й лівою рукою.

 Франко вільно володів німецькою, латинською, французькою, англійською, польською, болгарською, сербською, російською, чеською, єврейською та багатьма іншими мовами, які належним чином студіюватися під час навчання в Львівському університеті.

Учень 2

          Перекладав Франко з класичних старогрецької та римської літератур, староіндійської, староперської, староарабської, західноєвропейських поетів – староісландських, німецьких, французьких, англійських, італійських, мадярських, шведських, фінських та ін. Також з народної поезії не тільки європейських, а й азійських та африканських народів; перекладав також з усіх слов'янських літератур. Його  перу належать переклади з Гоголя, Салтикова-Щедріна, Некрасова, Лермонтова, Пушкіна; ряд ста­тей, присвячених Толстому,  Горькому, Тургенєву та іншим.

Особливо цікавили Франка епоси різних часів і народів, по­чинаючи зі «Слова о полку Ігоревім», середньовічного епосу «Нібелунги», старогрецького епосу і кінчаючи індійськими і старовавілонськими епосами. Серед перекладів Франка чільне місце належить перекладам з античних літератур. Гомер і Гесіод,  переклад трагедії Софокла «Цар Едіп». Сапфо і Алкей, Піндар, Менандр, римські поети Горацій і Вергілій – цим  далеко не вичерпується список античних перекладів Франка.

Учень 3

Ставши редактором відділу літератури і критики в журналі «Літературно-науковий вісник» (1898–1906), Франко продов­жує свою діяльність щодо ознайомлення українського читача з кращими шедеврами світової літератури.

Саме тут Франко друкує переклади з Альфонса Доде, Анатоля Франса, Марка Твена, Ібсена, Лессінга, Міцкевича, а також переклади з маловідомих тоді австралійських новелістів Джона Гріна та Артура Девіса. Поряд з цим чудові твори світової спадщини – індійський епос, «Дон Кіхот» Сервантеса, поезії Гейне, староруська, старогрецька, ста­роіндійська поезії, народні сказання – творчо перероблюються письменником.

Важко навіть назвати все, що переклав Франко. Багато чого він не встиг надрукувати, багато чого він не встиг обробити. Із загальної кількості перекладів Франка можна було б видати велику антологію світової поезії, починаючи з поетичних пам'яток давнього Сходу і завершуючи європейськими поетами XIX – XX століть.

3.8. Бесіда

– Коли і де народився великий поет, публіцист, перекладач, політичний діяч Іван Франко?

• Які псевдоніми має І. Я. Франко?

– За що було заарештовано поета?

• Які збірки митця вам відомі?

– Ким був Франко для української культури і суспільства в цілому? 

– Чому саме Івана Франка висунуто претендентом Нобелівської премії?

– У чому полягає велич особистості Великого Каменяра?

– Які ж життєві громи нищили Івана Франка?

3.9. Інтерактивна вправа «Сенкан»

Каменяр

Цілеспрямований, мужній, видатний

Боровся, долав, пророкував

Борець за краще життя

Велична постать

3.10. Вправа «Ланцюжок думок»

Іван Франко → дитина → допитливий хлопчик → здібний учень → палкий читач → студент → природолюб →  поет → прозаїк → казкар → фольклорист → політик → публіцист → патріот → перекладач → драматург → критик → невтомний трудівник → Геній

IV. Підсумок уроку

4.1. Підсумкове слово вчителя

Іван Якович Франко всього себе присвячує ідеї відродження Української держави, розбудови її духовності, пробудження народних мас до активної позиції. Він шукає шляхи її втілення, аналізує прогресивні ідеї в Європі, робітничий рух, критикує «науковий соціалізм» Маркса й Енгельса, з прозорливість застерігає, що держава, побудована за їхніми рецептами, буде антигуманною, тоталітарною, а людина в ній – духовно й фізично поневоленою. Пізніше видає працю «Що таке поступ?», у якій захищає право української нації на утворення самостійної держави. Тому з упевненістю можна сказати, що Іван Франко – громадський діяч.

Іван Драч назвав письменника людиною, «яка досягнула граничної концентрації своєї волі, закувала себе чи в кайдани, чи в ярмо самодисципліни і зробила стільки, скільки, дай Боже, осягнути якомусь науковому чи творчому колективові».

І. Франко є автором праць з  теорії та історії літератури, порівняльного літературознавства, історії, етнології, філософії, соціології, економічної теорії.  Цінними скарбами є і його роботи, видані в галузі фольклористики: шість томів «Галицько-руських народних приповідок, п’ятитомник «Апокрифи і легенди», двотомні «Студії над українськими народними піснями».

Крім того, І. Франко є автор  монографій, літературних портретів, нарисів й оглядів творчості українських та західноєвропейських митців. Серед його драматургічної спадщини найвідомішим твором є драма «Украдене щастя», а з прози – повість  «Перехресні стежки», «Захар Беркут», новела «Сойчине крило» та ін. Найвідоміші поетичні твори митця – це збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», поема «Мойсей»… Це далеко неповний перелік Франкової спадщини! Перу І. Франка належить близько п’яти тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях. Митця називають академією в одній особі. 

4.2. Оцінювання з мотивацією

4.3. Робота з епіграфом

Прочитайте епіграф. Чи стосуються ці слова Івана Франка?

Свою відповідь обґрунтуйте.

V. Оголошення і коментар домашнього завдання

Підготувати зв’язну розповідь про життєпис І. Франка, підготуватися до літературного диктанту (для всіх).

Написати листа письменникові або відшукати цікаву інформацію про Франка та представити її у вигляді презентації (творчий рівень).

Література:

1. Навчальна програма для загальноосвітніх шкіл 10-11 класи з української літератури / авторський колектив Р. Мовчан, К. Таранік-Ткачук, М. Бондар та ін. / затверджено наказом МОН від 07. 06. 2017 року. Електронне джерело: mon.gov.ua › navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv

2. Авраменко О. М. / Українська література: підручник для 10-го кл. загальноосв. навч. закл. / О.М. Авраменко – К.: Грамота, 20014. – 264 с.: іл..

3. Садкіна В. І. 101 цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. Харків: Вид. група «Основа», 2009. 88 с.

4. Конспект уроку «І. Франко - письменник, учений, громадський діяч». Електронне джерело: https://vseosvita.ua/library/konspekt-uroku-ivan-franko-pismennik-ucenij-gromadskij-diac-bagatogrannist-dialnosti-ii-vpliv-na-kulturnij-i-politicnij-rozvitok-ukraini-franko-perekl-200565.html

5. Конспект уроку укр. літ. 10 клас «І. Франко - письменник, вчений, політичний діяч…» https://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/15845/