Конспект уроку історія України 8 клас

Тема: Б.Хмельницький – людина, дипломат, політик.

Мета: навчальна

• розкрити місце гетьмана Б.Хмельницького в українській історії та проаналізувати відображення його діяльності в українській літературі.
• Поглибити знання учнів з історії козацтва.

Розвиваюча мета:

• Розвивати вміння аналізувати, систематизувати історичний матеріал, працювати з історичними джерелами інформації.
• Формувати самоосвітні, історичні, комунікативні, компетентності;
• Робити повідомлення, готувати презентацію;
• Вчити логічно висловлювати свою думку.

Виховна:

• Виховувати в учнів почуття гордості за героїчне минуле свого народу та повагу до борців за незалежність України;
• Почуття патріотизму, національної свідомості.

Тип уроку: поглиблення і засвоєння знань умінь і навичок.

Форма уроку – урок-конференції.

Метод: презентація групового проекту.

Учасники проекту: учні 8 класу.

Обладнання: карта «Визвольна війна українського народу 1648-1657 рр.» DVD, телевізор, додаткова література, портретні зображення Б.Хмельницького, музичний центр.

Богдане! Богдане!

Славний наш гетьман!

Твоя слава на Вкраїні

Повік не зів'яне.

Очікувальні результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• Представити, презентувати особисту роботу і колективну думку.
• Працювати над проблемою самостійно і в групах.
• Працювати з картою, історичними поняттями
• Працювати з додатковою літературою.
• Аргументувати власну думку.
• Пояснювати історичні поняття.

Підготовчий етап проектного дослідження

1. Визначення актуальності, проблеми та мети проектної діяльності.
2. Зміст проектної діяльності:

• Мотивація проектної діяльності;
• Створення груп;
• Навчання учнів проектної роботи;
• Прийняття проектного рішення;
• Визначення критеріїв успіху проекту;
• Очікувані результати діяльності;
• Підготовка і захист проекту.

3. План реалізації проекту:

• Створення умов проектної роботи;
• Організаційна і методична робота вчителя;
• Розподіл тем проектної роботи між учасниками;
• Визначення джерел інформації;
• Збір і аналіз інформації;
• Оформлення результатів дослідження;
• Проведення презентації проекту (виступ учнів);
• Заключне слово вчителя;
• Обговорення та аналіз проекту, визначення результатів.

Хід уроку

1. Організація уроку.
2. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель:

Гори високі, широкі поля

Під чиєю владою рідна земля?

Праворуч – пан, ліворуч – шляхтич,

Під поляком Україна плаче.

Багатостраждальна Україна…

Скільки сумних і веселих спогадів зриває у моїй уяві при одному цьому слові. Так – бо, тут, де не ступи, усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут веселих і славних героїв! Скільки лунали в  повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців.

Д. Яворницький.

Швидко пробігають дні за днями, і кожен прожитий день стає історією. Хто не творить історію? Сьогодні поведемо мову про одну з таких історичних осіб, діяльності якої вплинула не лише на долю українського народу, а й на перебіг подій в Європі – Богдан Хмельницький.

Його батьком називали море України,

Поважали і боялись народи чужинські.

Він був генієм військовим, будівник держави,

Був освідчений, знав мови.

Хто діяч цей славний?

(Б. Хмельницький).

     Сьогодні настає час представити нашу спільну роботу “Богдан Хмельницький -  людина, делегат, політик”.

     Учні класу доклали чимало зусиль, щоб відбулася ця конференція.

Сьогодні

І водночас ми повинні визначитися: чи був гетьман Богдан Хмельницький дипломатом і політиком?.

ІІІ. Презентація проектів.

Сьогодні наші учні – дослідники будуть намагатися дати відповідь на прославлене  проблемне питання, це будуть:

1. Історики;
2. Військові;
3. Дипломати;
4. Літератори;
5. Духовенство;
6. Журналісти;
7. Кіно – режисер

 

3. Оцінювання.
4.  Журі оцінюють виступи учнів – дослідників за такими критеріями:

• Актуальність;
• Науковість;
• Оригінальність;
• Вміння подавати матеріал.

5. Підсумки. На уроці ми проаналізували діяльність Богдана Хмельницького як державного діяча, як політика і дипломата.

Критикуючи чи прославляючи гетьмана ми не повинні забувати, що він був сином свого народу та свого часу. Образ гетьмана пройшов крізь роки і сторіччя. До втілення його в мистецтві, про нього писали поети, письменники, художники, театральні діячі, режисери. Його образ зберіг народ. В 1943 році був заснований орден Б. Хмельницького. Героєм чи антигероєм був гетьман? Скоріш за все, істина лежить десь по середині. А наскільки ми праві, розсудить історія.

Звучить пісня «Боротися треба».

6. Домашнє завдання.

1. Підготуватися  до обговорення захисту проекту дослідження.
2. Готуватись до тематичного оцінювання із теми «Україна козацька».

 

Матеріали дослідження:

Історики про Б.Хмельницького

                  

Незважаючи на те, що від доби, пов’язаної з діяльністю Хмельницького і відомої як Хмельниччина, нас відділяє майже три с половиною століття, історична наука не має одностайної думки щодо особи гетьмана і тієї справи, яку він очолив. Але зародження світогляду Хмельницького розпочинається з років його раннього дитинства…

     Народився Богдан Хмельницький в середовищі галицької шляхти у Жовклі. Він був шляхтич за походженням, козак по духу якнайбільше відповідає характеристиці цієї людини. Ще блище з реаліями тогочасного життя Хмельницький познайомився в Чигирині. Саме там розпочався новий етап його життя. Життя в цьому краї було далеким від романтичних уявлень молодої людини.  Свою долю Хмельницький пов’язав з козацтвом. Він бере участь у боротьбі проти турецько-татарської експансії в Україні і навіть у 1620 році потрапляє до полону. Після дворічного ув’язнення повертається додому.  У формуванні політичного світогляду майбутнього гетьмана розпочався новий етап, зв’язаний передусім з перманентною хвилею козацьких повстань. Одночасно звертає на себе увагу й інша обставина. У Хмельницького, очевидно, саме тоді викристалізувалася думка про недоцільність обмеження у боротьбі з польським режимом в Україні лише військовими методами.

     Існує коло документів цього періоду життя майбутнього володаря України не дозволяє достатньою мірою реконструювати процес еволюції його світогляду. Разом з цим зрозуміло, що Хмельницький замислився над 0взаєминами із Польщею.  Не міг він не думати і про причину невдачі козацьких повстань.

   В умовах постійної  загрози нападу ззовні неабияке значення мала здатнiстъ держави захищати свої нацiональнi інтереси. Розуміючи це,           Б. Хмельницький надавав першорядного значення зміцненню її обороноздатності. Вiн, по суті, став творцем української армії ( 60-80 тис. вояків), яка нiчим не поступалася кращим європейським арміям того часу.

    Вивчення джерел свідчить , що гетьман у державотворчій практиці використовував традиції Запорозької Січі, але не приносив їх механічно на новий економічний і суспільно-політичний грунт. Особливо велику увагу він приділяв проблемі влади. Ухвали старшинської ради надавали в очах козацтва характеру легiтимностi рішенням, якi приймалися гетьманом. Водночас вiн докладав максимум зусиль до органiзацiї дійового функціонування всiх ланок виконавчої влади. Важливу роль у цьому вiдiграли розробка й прийняття в червні 1648р. «Статей про устрій Війська Запорозького», їх прерогативи виходили за межі суто військового статуту й поширювалися на iншi сфери життя козацької України.

     Без особливого перебільшення можна твердити, що на 1684 рік Б. Хмельницький акумулювати весь попередній досвід визвольної боротьби козацтва. Для нього були рівносильними як військові так і політичні методи боротьби. У політичному методі майбутнього гетьмана тісно перепліталися прагматизм, схильність до компромісів та переговорів.

      Одним дуже важливим аспектом соціальної політики Хмельницького – намагання не допустити в Українській державі вибуху громадянської війни. Прогресивний характер мали заходи гетьмана і в інших сферах економічного життя країни. Постійно дбав про розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі.       

 Далеко не випадковими були інтенсивні контакти Б. Хмельницького із зовнішніми політичними силами. Очевидно, саме тоді і зароджувалася ідея використання в разі збройного конфлікту з Польщею кримсько - татарської військової сили. Однак попередній досвід боротьби козацтва за свої права на той час ще не міг дати відповідного « мислительного » матеріалу для вироблення якісно нової програми боротьби з режимом Речі Посполитої. Для цього потрібні були час і певні умови, які могли визнати тільки в процесі нового козацько-шляхетського конфлікту, що невпинно наростав.

      Заслугою Богдана Хмельницького було те, що він вчасно відчув нові тенденції в розвитку українського суспільства наприкінці 40_х рр. ,які, незважаючи на регіональні особливості і станову специфіку, проявлялися у формуванні атмосфери масового невдоволення існуючим режимом. У його внутрішніх змінах були зацікавлені козаки, селяни, міщанство, духовенство. Трагедія у сімейному житті стала лише своєрідним детонатором, який підштовхнув Хмельницького до активних дій.

     На першому етапі війни гетьман не вийшов за традиційні рамки козацького автоніму. Хмельницький у травні 1648 року ясно висловив свiй намір  бачити надання статусу частині території України як автономного статусу. Висунення ідеї створення незалежної Української держави означало, що у політичній культурі українців почався новий етап розвитку. Логіка історії підштовхнула політичних діячів до дальшої еволюції цієї ідеї, та її ж вдосконалення.

     У роки війни Б, Хмельницький довелося вирішувати цілий комплекс питань, пов’язаних із зовнішньополітичним забезпеченням життєдіяльності молодої держави. Це призвело до визнання України як суб’єкта міжнародних правових відносин. Разом з тим глибокий аналіз ситуації, яка складається, дав Б. Хмельницькому зробити невтішній висновок – жодна з тодішніх навколишніх держав не була зацікавлена в існуванні незалежної України. Зрадливість і поступливість третій стороні виявив кримський хан.

     Видимо, що українська дипломатія в пошуках союзників працювала у двох напрямках – переговори велись паралельно – і в Москві, і в Стамбулі. Однак у кінцевому підсумку Хмельницький пріоритетною визнав можливість протекції московського царя. Цей крок гетьмана не можна вважати ні випадковим, ні кон’юнктурним. Він був буквально вистражданим у процесі болючих роздумів над долею України і її майбутнім. 

     Щоправда, ми не можемо обійти мовчанкою інше важливе питання – про перспективу розвитку Української держави в складі Росії. Події наступного часу показали, що інтереси централізованої монархії, яка еволюціонувала до абсолютизму, та Української республіки з її демократичними інститутами й особливостями соціально – економічних відносин були часто діаметрально протилежними, що й породжувало боротьбу між ними. Правлячі кола Росії не могли змиритися з республікансько – демократичними підвалинами соціально – політичного життя України, з козацькими від стояннями політичних і соціально-економічних прав українського суспільства, самостійність козацької республіки. Хід і наслідки цієї боротьби залежали від співвідношення сил обох сторін, міжнародної обстановки, мудрості політики спадкоємців Богдана Хмельцького.

    Період Хмельниччини – це не лише час становлення незалежної держави, зміни політичного статусу України і її місця на європейському континенті. Це також доба соціальних потрясінь, які істотно вплинули на устої тогочасного суспільства.

    Величезний вклад Б. Хмельницького у будівництво Української держави та утвердження її владних структур сьогодні не заперечує жодний із серйозних дослідників. Водночас не поодиноковими є праці, де гетьман зображується діячем, який у 1654 році «зробив фатальну помилку», людиною, позбавленою державного таланту, у діях якої превалювали особливі мотиви…

     Отже, як історична постать Богдан Хмельницький постає нам із двох  точок зору, але чи з першої думки істориків чи з другої він все-таки постає перед нами, як визначна історична постать української держави. І  саме Богдан Хмельницький підняв свій народ з вікового занепаду, зв'язав перервану нитку свого творчого духу на всі наступні роки.

     Дізнавшись про Богдана Хмельницького, як історичну постать цікаво було б дізнатися про нього в інших сферах його діяльності..

Військові про БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

   

                                                     Козацькі могили в зажурі й печалі.

                                                     Над вами епохи у безвісті линуть.

                                                     Несіть же в майбутнє, в далекі далі

                                                     Ту славу, з якою не вмре Україна!

 

       Багато мужніх та вірних людей, козаків загинуло у часи Визвольної війни Українського народу. Воєнне мистецтво багатьох із них немало меж, але все-таки вони загинули на війні, на повстаннях, чи від хвороб. В часи гетьманування Хмельницького Визвольна війна набула найбільшого розквіту. Але визначне та вдале військове мистецтво та його тактика допомогла зберегти багато життів.

     Військове життя гетьмана почалося у Чигиринській сотні і з того часу назавжди Хмельницький пов’язав свою долю із козацтвом . Батько узявши його із собою в небезпечний похід польського війська до Молдавії в 1620 р. У бою під Цеце рою, коли польське військо на чолі з гетьманом Жолкевським, а з ним і загін «охочих стрільців» із Чигиринщини були розбиті турецько – татарськими військами, Богдан і його батько потрапили у полон. Повернувшись с полону Богдан був переповнений ненависті до агресорів, але вивчив турецьку і татарську мову.

      Визвольна боротьба українського народу проти панування Польщі стала для Хмельницького кровною справою ще у роки юнацтва. 

      Участь Хмельницкого у козацько - селянских війнах 30-х років ХVІ ст. відіграла величезну роль у формуванні його як державного діяча, політика, полководця.

      Наприкінці Тридцятилітньої війни, в 1645 – 1646 рр., козацький корпус, який очолював Б. Хмельницький, був залучений на службу до французького війська принца Конде і в його складі брав участь в облозі й штурмі іспанської фортеці Дюнкерка.

     У 1648 році Хмельницький сформував перший повсталий загін. Запорізька Січ дала йому гетьманську булаву, і, як український гетьман, Богдан Хмельницький очолив Визвольну війну,  що за своїми масштабами, напруженням і результатами стала визначним етапом у боротьбі українського народу проти іноземного панування.

    Б. Хмельницький був творцем збройних сил повсталого українського народу. Заслуга полягає саме в тому, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів, які діяли під час повстання, народно – визвольну армію.

    У 1648р. Хмельницький сформував перший повстанський загін. Запорозька Січ дала йому гетьманську булаву, і, як гетьман, Хмельницький очолив визвольну війну. Очоливши повсталий народ, козацький гетьман зажив світової слави. 

   З ім'ям Хмельницького пов'язано створення козацької кінноти як роду військ. Основним родом військ українського козацтва в XVl – першій половині XVll ст. була піхота. Вона вважалася тоді найкращою в Європі.

   У період Визвольної війни 1648 – 1657 рр. розвинулося воєнне мистецтво Запорізької Січі, яку можна назвати своєрідною українською воєнною академією. Б. Хмельницький розробив воєнну доктрину і визначив головні принципи стратегії козацького війська у 1648 – 1657 рр., а також визначив концепції окремих кампаній. Він вважав, що перемоги у війні проти Речі Посполитої можна досягти тільки шляхом знищення головного угрупування сил на вирішальному напрямку.

   Хмельницький проводив лінію активного, рішучого наступу і концентрованого удару, що вирішило долю битв на користь повстанців під Корсунем, Пилявцями, Зборовом.  Його стратегія була винятковою, він шукав рельєф місцевості, першим починав битву, тримаючи в руках ініціативу, нав'язував свою долю противнику, застосовуючи резерв для повного знищення ворога.

   Богдан Хмельницький зумів об'єднати козацьку старшину в ім'я спільної мети – визволення Батьківщини від іноземного панування. Гетьман умів підкоряти людей своїй залізній волі, справі визволення України і державотворення.

    Хмельницький дуже добре розумівся у міжнародній політиці і володів надзвичайним дипломатичним хистом.  Важливі і складні дипломатичні доручення Хмельницького гідно і професійно виконували його сподвижники.

    Із самого початку Визвольної війни в Богдана Хмельницького виявився незамінний помічник – М. Кривоніс. Він уславився походами на володіння Туреччини і Кримського ханства. Багато разів Кривоніс переважував терези Визвольної війни на користь Хмельницького. Як відомо кожна війна не обходиться без друзів і ворогів, Кривоніс був в цій війні другом, який також приніс частку вдачі у справу Хмельницького.

   Військовими товаришами Хмельницького виявили себе уманський полковник Іван Ганжа, кропивенський полковник Філон Джалалій, генеральний осавул Дем’ян Лисовець та інші.

   Можна зробити висновок, що Богдан Хмельницький, лицар славного війська Запорозького далеко випередила свою епоху.  Його операції є прикладом того, що може створити український військовий геній в умовах, що хоч трохи дають змогу базувати свої вчинки на інтуїтивному розумінні української військової традиції.

    Справді, не менш, а скоріше більш важливою і необхідною, ніж полководська діяльність, була історично – конструктивна творча роль гетьмана у перебігу військових подій, у побудові самостійної Української держави.

 

Дипломати про Б.Хмельницького

Наша група учнів досліджувала дипломатичну діяльність гетьмана Богдана Хмельницького. Успіхи Хмельницького були неможливі без активної дипломатичної діяльності. І тут проявився талант гетьмана. Нагальна потреба у пошуку союзників у боротьбі проти Речи Посполитої та забезпечення гарантії для існування нової держави, зумовлювала надзвичайну активну зовнішньополітичну діяльність гетьманського уряду. Польський дослідник Кубала стверджував. що «…здається, не було і дня,щоб Хмельницький не прийняв чужоземних постів, дипломатичних талантів, кур’єрів і посланців і не посилав своїх». З перших місяців Визвольної війни важливе місце зовнішній політичній діяльності гетьманського уряду займали контакти з Москвою. У період з 1648-1653рр. Хмельницький направив до Москви 10 послів, а Москва прислала в Україну 15.

Російський історик Ключевський так характеризував політику Москви що до України «вона протягом 6р. приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмельницького попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася до у падку, як Україна пустошилась союзниками – татарами і люто – нелюдською усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася до решта, її прийняти під свою руку». Існує багато тверджень про дипломатичні стосунки з Туреччиною, Кримським ханством, Швецією, Молдовою, Трансільванію, Венецією. Сам Богдан листувався з талановитими полководцями Англійської буржуазної революції О. Кромвелем, російським царем Олексієм, польським королем Яном Казимиром. Богдан Хмельницький підтримував дипломатичні відносини з Москвою, починаючи з 1648р. обидві сторони обмінялися 25 посольствами та послами. Це свідчить проте що ідея військово-політичного союзу між Гетьманщиною і Московським царством не була випадковою. Хмельницький наполягав на союзі з Москвою. Подальше мирне співіснування України з Польщею було не можливе, тому Переяславська угода 1654р. з московською владою була конче необхідною.

     На той час Національно-визвольна війна розглядалася правлячими колами як козацько-селянський бунт. Хмельницький був людиною свого часу, а тому наприкінці свого гетьманування він почав тяжіти до монархічної. У такій якості Хмельницького ні в Москві, ні в Європі ніколи б не визнали. Українські селяни чітко розуміли, що краще бути холопом у Московського боярина, ніж худобою польського пана. Запорожці – це вчорашні селяни, що прагнули позбутися польського ярма. Український селянин не вагався з вибором: Крим, Туреччина чи Московія. Головне – це мир, земля та рідна віра. Запорожці у своїх листах радили Хмельницькому обережно ставитися до Москви. Маючи досвід панування Польщі, вони знали, чого від неї чекати. Відрив від Польщі в бік Москви був фатальною помилкою. переважна частина православного духовенства на чолі з ніжинським протопопом Максимом Филимоновичем сприяла українсько - російську угоду  як довгоочікуване возз’єднання.   Вони навіть і думати не хотіли про повернення у католицьке ярмо чи під могутню руку Аллаха. Бог надсилав знамення з наближенням часу до укладення союзу. Так, дерев’яний шматок від розірваного ядром воза влучив у голову сину Богдана - Тимоша та поранив його на смерть.  Бог попереджав українців.

Союз був потрібний Москві,бо відкривав шлях до чорного моря і далі – на Захід. Україні цей союз був також потрібний – вона прагнула його, наче ковтка свіжого повітря.

«Москва вдало використовувала помилки Хмельницького, щоб якомога ширше реалізувати свій вплив на українське життя », - писав Дорошенко у книзі « нарис історії України».

Поляки поводилися з українцями під час Визвольної війни 1648- 1657 рр. доже жорстоко. Так, під час битви під Ахматовим 29- 30 січня 1655р. за наказом польського воєначальника Чернецького було знищено  16 тисяч мирних жителів.

Польща була однією з наймогутніших держав  Європи. Про це не міг не знати Б. Хмельницький. Піднявши повстання проти Речі Посполитої, гетьман вже із самого початку війни був приречений потрапити у «глухий кут», вихід із якого був можливим лише в союзі з Москвою.

Турки і Татари дотримувалися політики вичікування і не були зацікавлені у перемозі жодної зі сторін, довівши це своїми зрадами під Зборовом 1649 р., Берестечком 1651р., і Жванцем 1653р. Підтримуючі то Польщу, то Україну, вони дбали лише про власну вигоду, бо війна була основним джерелом прибутку цього «дикого» народу. Тимчасові союзи з татарами не мали ніякої перспективи.

Дізнавшись про договір між Україною і Москвою, Кримське ханство із зрадливого союзника перетворилося на небезпечного ворога українського народу.

      Прийшли Різдвяні свята, а з ним і день 8 січня 1654р. Переяславська рада, після якої Україну прийняли «під високу руку царя».

Йшов 1657р. Хмельницький бачив, як порушуються угоди з Москвою і тяжко страждав. Навіть його вірні друзі І. Богун та І Сірко більше ніколи не полірувались до Чигирина. Чому вони не хотіли зрозуміти гетьмана, що то був єдиний правильний вихід. Стільки пролить крові, скільки цвіту козацького лягло в землю, продовжити боротьбу вже не було сили.

З проведених досліджених матеріалів можна зробити вислів що гетьман Б. Хмельницький був прекрасним дипломатом і бо його дипломатії неможливі  були б такі успіхи у визвольній війні.

 

ЯК ВІДНОСИЛОСЯ ДУХОВЕНСТВО ДО ПОСТАТІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО В ТІ                         ТА НАШІ ЧАСИ?

 

       Особливий інтерес виявили історики до питань, пов’язаних із становищем української православної церкви, яку тоді представляла Київська митрополія.  Дуже цікавим став для істориків факт відносин козаків із церквою, а також з’ясувати ставлення гетьманського уряду  до церковного землеволодіння та українського духовенства в цілому.

     Однак такі важливі проблеми, як взаємовідносини духовної влади Київської митрополії з урядом Богдана Хмельницького, роль Української православної церкви у державотворчому процесі, ще не вивчені належним чином. Ми ж підемо до шляху істини своїм способом.

     У січні 1948 року, як відомо, розпочалося козацьке повстання, якому судилося перерости у Визвольну війну українського народу. Однією із головних причин було релігійне гноблення православного населення Речі Посполитої. Гасло боротьби «за віру» характерне для всіх періодів війни. Духовенство підтримало дії Б.Хмельницького, який із самого початку добивався від сейму Речі Посполитої, поряд із задоволенням козацьких вимог, й охорони прав православної церкви. Особливо турбувало гетьмана становище «дрібного» духовенства Воно зазнавало утисків не лише від католицької верхівки, але й від православної церкви.

    На початку листопада 1648 року відбувся елекційний сейм, на якому Яна – Казимира обрали королем. Відразу ж Б. Хмельницький нагадав монарху про умови, на яких погоджувалися припинити війну. Серед них найголовнішими були: скасування церковної унії на всій території Речі Посполитої і зрівняння у правах православної церкви з католицькою.

     Дрібне духовенство, влившись у ряди повсталого народу, цілком імовірно, також намагалося розширити свої володіння за рахунок маєтностей католицької церкви та шляхти.

     Позиція гетьмана цілком відповідала інтересам Української православної церкви. Це дало підставу київському митрополитові Сильвестру Косову вітати гетьмана як нового Мойсея, визволителя України з неволі.

    У вимогах українського козацтва переданих Яну – Казимиру, було записано:

   1) Церковна унія скасовується взагалі;

   2) Київський митрополит і два єпископи посідають місце в сенаті;

   3) Православна церква зрівнюється з римо-католицькою;

   4) В Українських місцях починаючи від Києва й до Білої Церкви забороняється проживати єзуїтам, ченцям-католикам та євреям.

   З висунутих умов про церкву видно, що Хмельницький діяв і за інтереси церкви, православної церкви.

    Сучасна церква також висунула свою думку про Хмельницького.  Вчені історики дійшли до висновку, що гетьман Б.Хмельницький у Національно – Визвольній війні боровся за права православної церкви. Він з усіх сил намагався відстояти права дрібного духовенства. Тому, що православних людей постійно принижували католицька шляхта і православні владики.

    На той час козацька старшина вважала духовенство своїми союзниками, оскільки церква мала великий вплив на народні маси і цим могла підтримати організацію нової влади в Україні.

    Богдан Хмельницький усіма зв’язками намагався відстояти права православної церкви і духовенства, які зазнавали величезних утисків звідусіль. Гетьман вкладав договори, вів переговори з іншими представниками держав. Я гадаю, що Богдан Хмельницький хороший гетьман і завдяки йому можна було б зробити дуже міцні державу…

 

ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ТВОРАХ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

    Досвід показує, що великі письменники часто справляють на формування історичного світогляду та національної свідомості людей більший вплив, ніж великі історики. Саме до таких майстрів слова належить Тарас Шевченко. Тому з’ясування його історичних поглядів на національно – визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького, як і на особу самого гетьмана, не є суто академічного проблемою.

    Поетичний доробок Тараса Шевченка обмежуючись аналізом переважно тих творів, де є пряме посилення на Б.Хмельницького. Про основний результат політичної діяльності Б.Хмельницького – Гетьманщину, вперше виразно змальовано особу гетьмана в поемі «Гайдамаки» та в уривку драми «Микита Гайдай».

   У творі про гайдамацький рух 1768 р. звертання до часів Б.Хмельницького. Це добре засвідчує розділ поеми «Свято в Чигирині». У ньому екскурс у Хмельниччину має тричлену структуру. За допомогою таких засобів Шевченко переконливо показує, що Київщина за своєю суттю була органічними продовженням національно – визвольних змагань під проводом Б.Хмельницького.

   Шевченко помітив органічний зв8язок між Київщиною і Хмельниччиною раніше за істориків і художньо відобразив його на принципово інших історіо- філософських засадах.

   Під час своєї подорожі в Україну, після тривалої розлуки з нею, Шевченко 9 травня 1843 р. у Березоті написав «Розриту могилу». Після таких творів рука нескоро тягнеться до пера. Можливо, тому « Розрита могила» виявилась єдиним україномовним твором Т.Шевченка за весь 1843 рік. У ньому Україна – мати суворо дорікає синові «Ой Богдане, Богданочку! Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала. У «Розритій могилі» дається не оцінка діяльності Б.Хмельницького, а вказує на віддалені наслідки його політичної спілки з Москвою.

       Уже наступний у часі після «Розритій могилі» твір «Чигирене, Чигирине» ніби пом’якшує гнівний випад проти Б.Хмельницького. «Чигирине, Чигирене,» - чи не єдиний твір Шевченка, де образи України, Чигирина – символу колишньої могутності і гетьмана Б.Хмельницького злетів одне ціле на якомусь вищому, космічному рівні, так би мовити, з погляду вічності, яка стирає все неістотне.

     Своє ставлення до політики Б.Хмельницького Т.Шевченко висловив у творі «Стоїть у Селі Суботові». У ньому гетьмана Б.Хмельницький показаний як людина твердого слова, сповненого благородства, позбавлена двоєдушності в стосунках на рiвні сюзерена і васала.

      Не лише вражений патріотизм водив рукою великого поета під час написання екстракту, а й розуміння того, що Б.Хмельницький прагнув поєднатися з Московським царством на рівноправних умовах. Тому Москва не була задоволена його діями. Неважно здогадатися, що Т.Шевченко докоряв Б.Хмельницькому саме за союз з Москвою, бо протиставляв йому Мазепу, який вирішив на схилі літ звільнитися від жорстоких обіймів московського царя.

    Після тяжких солдатських років пекучий біль за долю України, підсилений досвідом власних страждань, знову навертає Т.Шевченка до художнього осмислення наслідків Хмельниччини. Робиться це в цілком новаторськом поетичних формах. 18 серпня 1859р. в Переяславі був написаний вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний».

    Вірш за змістом і структурою складається з двох частин. І першій автор ніби закликає Б.Хмельницького поглянути на віддалені наслідки своїх політичних зусиль: «Якби …. Тепер на Переяслав Глянув!». Він підкреслює за допомогою наголошеного «тепер», що гетьман у союзі московським царем шукав добра для України, і якби побачив наслідки цього союзу, вони і його соратники. Переяслав тут згадується і в прямому значені як колишнє княже і полкове місто, і в символічному – як місце ускладнення угоди з Моквою.

    Аналіз творів Т. Шевченка показує, що висвітлення ним особи і діяльності Б.Хмельницького мало не чуттєво – спонтанний, а спонукальний характер і зумовлювалося особистими його історичного світогляду.

   Т.Шевченко, постійно оспівуваючи Гетьманщину, не міг не віддати належно заслугам Б.Хмельницького в організації української держави на порозі нового часу. Навіть царські піддані це розуміли. Водночас Т.Шевченко оцінював діяльність Б.Хмельницького реалістично. Адже поет був одним із тих, хто за словами академіка Д.Болагія, звернув увагу на ту поважну причину українського занепаду, що залежали вже не од Москви й Польщі.

Журналісти про Б.Хмельницького

 Оскільки історики дотримуються конкретних історичних подій, на відміну від літераторів і кінорежисерів  хотілося б почути, яких висновків дійшли вони щодо ролі Богдана Хмельницького в історії нашого народу.

  В історичних документах ми знаходимо суперечливі оцінки Переяславської угоди і всієї діяльності Б. Хмельницького. Але більшість наших колег-істориків перебувають на засадах позитивізму. Так, Смолій, Степанков підкреслюють, що угода була зумовлена необхідністю зберегти автономію української національної держави.

  Для українського філософа 18 століття Сковороди Хмельницький був “героєм та батьком вольності”. Для Грушевського гетьман був значним діячем, людиною що володіла розкішними можливостями та здібностями але політиком був слабким, козацькою державою керував не досить мудро.

Нам здається , що Б. Хмельницький відіграв в історії України позитивну роль , тому що зумів спрямувати повстання рабів як називали українську війну поляки, на шлях створення міцної української держави, з якою шукали союзу та зв’язків великі держави, а маленьке містечко Чигирин перетворилося на центр Східної Європи, де зустрічалися дипломати різних країн. Не Москва , а Чигирин був центром політичного життя Європи.

Ми, сучасники, зараз перебуваємо у кращому становищі, оскільки аналізували, оцінювали завжди простіше, ніж робити і творити самим. Тому давайте будемо більш коректними, більш толерантними у ставленні до наших національних героїв , оскільки,  всі люди помиляються, а Б. Хмельницький також був людиною , нехай з великої літери, але ж такою , як і ми.

Давайте просто віддавати шану великому  достойному Гетьману! В його гріхах угадувати свої…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Браташ Н. Метод проектів у програмі сприяння науковій творчості учнів// Завуч. - № 34. – С.  2-5.
2. Виховна технологій проективного життєздійснення// Завуч. 2004. - № 31. – с. 10-15.
3. Єрмаков І. Г., Пузиков Д. О. Проектне бачення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи. – Запоріжжя:Центуріон, 2005. – 112 с.
4. Захарченко О. Метод проектів// Завуч. – 2003. - №32. – С. 15-18.
5. Логвин В. Метод проектів у контексті сучасної освіти // Завуч.  – 2003. - № 29. – С.8
6. На шляху до школи проектної культури// Завуч. 2007. - №4. – С.13-23.
7. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования/ Под ред. Е. Н. Полат. – М.:Академия, 2001. – 245 с.
8. Полат Є., Петров А., Бухаркіна М.,  Моїсеєва М. Типологія проектів// Відкритий урок. – 2004. - № 5-6. – С.10
9. Проектно-цільова діяльність закладу освіти: Спецвипуск // Сільська школа України. – 2005. - № 14. – С.8-18
10. Сергієва І. Метод проектів у науково-методичній роботі // Завуч. – 2004. - № 35. – С.14-16.
11.       

Про Богдана Хмельницького

 

В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ґанку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнене в ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ґанок.

Дід і каже:

- Візьмемо собі цю дитину.

- А баба собі:

- Візьмемо, це нам її Бог дав.

- Пораділи дід і баба і забрали дитину в хату.

- Як же ми його назвемо? - питається дід.

- А баба й каже:

- Він нам Богом даний, то й назвімо його Богданом, а що знайшли його під хмелем, то хай ще зветься і Хмелем або Хмельниченком.

Так і виріс у них Богдан Хмельницький і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.