Конспект уроку " Невмирущий Кобзар"

Літературне читання

Тема:   «Невмирущий Кобзар»

Мета: розширити знання дітей про творчість Т.Г. Шевченка – поета і художника; розвивати акторські здібності в декламуванні віршів; виробляти уміння зв’язного мовлення; виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Обладнання і матеріали: портрет Т.Г. Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка його творів та дитячих малюнків.

Учитель. Тарас Шевченко видатний поет,

                  Його шанує вчений і школяр.

                  І кожен, хто живе на Україні,

                  На пам’ять знає майже весь «Кобзар».

1 сторінка журналу « Дитячі роки Тараса Шевченка»

Учитель. Ось уже майже два століття 9 березня кожного року є особливою датою в нашій країні. У цей день Україна вшановує свого  великого сина Тараса Григоровича Шевченка.

У старій хатині

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

Учитель.  9 березня 1814 року в с. Моринці  Звенигородського повіту  на Київщині ( тепер Черкаська область) в сім’ї селянина – кріпака народився

Т. Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь у бур’янах, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Заходить жінка одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

  Інсценізація

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, мій синочку, правда. (Жінка сідає на лавку, хлопчик – біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»).

 Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Мамо, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь  видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь – ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро тоді свічечка такої людини світить ясно, і це світло далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику! (Гладить його по голові.)

Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями.                    1

Учитель. Таким допитливим і кмітливим зростав малий Тарас. Батько гордився ним, брав його влітку з собою, коли їхав із чумацькою валкою. Чимало почув і побачив тоді Тарас.  Коли ж йому виповнилося 8років  батько віддав його  в «науку» до дяка. Дяк навчав дітей за церковними книгами. За найменшу провину карав своїх учнів різкою. Будучи уже відомим поетом, Т.Г. Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

1 - й учень.

Ти взяла мене маленького за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

 - Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, - ти казала.

Учитель. Та не довго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

2 – й учень.

Так матір добрую мою

Ще молодою у могилу

Нужда та праця положила.

Учитель. Невдовзі після смерті матері в 1825 році раптово, простудившись у дорозі , помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

3 – й учень.

Там батько, плачучи з дітьми

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята, я до школи –

Носить воду школярам.

Учитель. Тарас наймитував у школі, а потім наймався пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало». Незважаючи на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім’ї , і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

2 сторінка журналу  «Т.Г. Шевченко – художник»

Учитель . Тарас наймитував, а  випадала вільна година - читав і малював. Вечорами по закутках, щоб ніхто не бачив плакав із горя. Але думки знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидала хлопчика. Так він потрапив до маляра. Маляр погодився навчити хлопця малювати, але пан Енгельгард забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком.

1 – й учень.

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

                                                                                                                          2

Та за це багато                                                                                    

Зазнав знущань.

2 – й учень.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду…

Учитель. Зустріч у  Петербурзі із земляком – художником Сошенком змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Гребінкою, з художниками Брюлловим, з поетом Жуковським. Вони побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі. З травня 1838 року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій академії мистецтв. Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малював портрети, картини,  ілюстрував свої  вірші. Ось погляньте, які чудові картини залишив нам у спадок Т. Шевченко.

3 сторінка журналу « Т. Г. Шевченко – борець за волю народу»

Учитель. За бунтарські вірші 33- річного Тараса забрали в солдати.

Учень.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

 Учитель. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, …але не каюсь! Туга за рідною, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

(Діти читають вірші Т.Г. Шевченка)

Учитель. Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Т. Шевченко вірив у краще майбутнє свого краю.

Учень.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

4 сторінка журналу «Ми тебе не забудемо, Тарасе!»

 Учитель. 9 березня 1861 р. Тарасу Григоровичу  минуло  47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезене в Канів і поховане на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.                                                                       3

Учитель . У день народження Т.Г. Шевченка дорослі і діти йдуть до пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, вшанувати великого Кобзаря. Давайте діти зберемо правильно прислів’я про Кобзаря та прочитаємо .

Шевченко Тарас – …                              панів по серцю шкребло.

Шевченківське перо – …                        то правда жива.

Тарасові слова –…                                   наче сонце до нас.

Ми Шевченка славить будемо - …        той багатим серцем став.

Хто Шевченка прочитав - …                  і ніколи не забудемо.

  Гра  «Чи знаєте ви твори Кобзаря»?

 Доберіть пропущені у віршах слова.

1. Тече вода з – під явора яром на…(долину).
2. Світає. Край … палає.(неба).
3. Тихесенько вітер віє,

     Степи, … мріють. (лани).

4. Не називають її …(раєм),

Тії хатиночки у гаї…

5. І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до …(води).

6. Садок вишневий коло хати,

…на вишнями гудуть….(хрущі).

Учень.

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те зроблять їхні діти.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої словом шани і любові тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

Учитель. Перегорнули ми останню сторінку нашого журналу. Пам’ять про геніального поета і художника ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно. Вони вічно хвилюватимуть струни людської душі.

                                                                                                                              4