Конспект уроку з зарубіжної літератури у 9 класі "Оноре де Бальзак і Україна". Презентація та відео.

Тема. Оноре де Бальзак – видатний  французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Бальзак і Україна.

 

Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Оноре де Бальзака; показати глибоку зацікавленість автора Україною; простежити віхи життя й творчого шляху письменника, його творчі принципи, розкрити роль України в долі художника, розвивати творчу уяву учнів, уміння орієнтуватися в прочитаному, виховувати інтерес до творчості письменника.

 

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

«Перший серед великих,

Кращий серед обраних»

В. Гюго

«Один з найвидатніших представників реалістичної традиції у французькій та європейських літературах»

                                                                    І. Франко

 

Обладнання: портрет Оноре де Бальзака,  слайди, відеозаписи, додатки до уроку, вірш Є. Мєркулової «Бальзак»

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності

 

 Вчитель.

Франція, Париж, Лувр!

Перенесемося на 200 років назад в  чудове місто, яке так любив  і в якому так плідно працював чудовий письменник, майстер слова – Оноре де Бальзак.

 Відео  «Прогулянка по Парижу» (2, 5 хв).

 

(Під час декламації вірша Є Мєркулової йде показ 1 та 2 слайду)

А в парке бродит странный гость,
Очередной зигзаг.
Перебирает листья трость,
Грустит наш де Бальзак.

А скоро белые снега,
И далеко Париж.
Седеющей любви слуга,
О чём же ты грустишь?

Є. Мєркулова

 

Слайди

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Оголошення теми  уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

III.Сприйняття нового матеріалу.

Завдання : зробити лаконічні записи-тези до біографії  та скласти  запитання до письменника,, на які б ви хотіли  отримати відповідь.

 

Розповідь вчителя.

Починаючи вiд епохи Вiдродження, роль i значення художньої прози неухильно зростає. Роман набув такої самої вагомостi, як за давнiх часiв епiчна поема чи трагедiя. ХIХ столiття принесло з собою поширення особливого рiзновиду прози, який iсторики лiтератури назвали “соцiально - психологiчною”, тобто такою, що художньо осмислює, дослiджує iснування людини у суспiльствi у взаємодiї з iншими iндивiдами, через аналiз її емоцiй, думок, поведiнку через уважний розгляд душi.

 ХIХ столiття ще називають “золотою добою” соцiально-психологiчного роману, адже цей жанр став провiдним майже у всiх впливових лiтературах Європи i Америки. Формування його однак почалося у Францiї. Цьому сприяла та ситуацiя, що склалася в культурi цiєї країни. Одна з характерних її рис  - гостра полiтизацiя французького суспiльства (досягнення iндустрiї, напружена класова боротьба, наполеонiвськi походи, революцiї). Створювалися численнi лiберальнi та соцiалiстичнi теорiї (Сен - Сiмон, Фур’є, Ламенне). Загальна налаштованiсть французьких iнтелектуалiв на пошуки внутрiшнiх механiзмiв соцiальних процесiв не могла не позначитися на творчостi романiстiв. Основи соцiально - психологiчного роману нового типу заклали такi видатнi магiстри слова, як Стендаль, Бальзак, Флобер, якi цiкавились життям рiзних верств французького населення, намагалися художньо осмислити складнi закономiрностi та проблеми суспiльного життя, запровадили низку тем, типiв i художнiх ситуацiй, що потiм стали “повторюватись” в iнших лiтературах свiту.
Одна з них - зiткнення неординарної особистостi iз законами суспiльного життя. І Бальзак i Стендаль були свiдками того, що в життi перемагають пристосуванцi, а обдарованi, сильнi особистостi не витримують вимог часу. В iнших творах кар’єристи, егоїсти завжди в центрi уваги. Особливо увага надається темi “втрачених iлюзiй”. У творах цих письменникiв людина опинясться перед вибором: або високi моральнi якостi й  бiднiсть, або підлість і  зрада душi як  гарантiя успiху i процвiтання в суспiльствi. Цей вибiр взагалi -- проблема ХIХ столiття.

Оноре де Бальзак одним iз перших в захiдноєвропейськiй лiтературi починає художнє дослiдження буржуазного свiту, який на той час ще не вичерпав свох можливостей, а його проза є носiєм поетичного ореолу. В. Бахмутський зазначас:. «.. Проза таит в себе поэзию... За прозаическими подробностями Бальзак умеет увидеть вечные и великие законы жизни, в прозаической одежде разыгрываются трагедии равные по своей силе и размаху трагедиям прошлого, под прозаической оболочкой таятся драмы и трагедии, достойные пера Шекспира”.

 

 Вчитель. А тепер, любi друзi, дозвольте познайомити вас з нашим гостем - видатним французьким письменником першої половини ХIХ столiття Оноре де Бальзаком.

 

(Рольова гра: «Зустріч з письменником» )

 

Дорогі друзі! Вас, напевно, здивує, що про своє рожеве дитинство я не пам’ятаю майже нічого? Так, так. Відразу ж після народження 20 травня 1799 року в місті Тур мене віддали  годувальниці. За ті три роки, що я провів з нею, спогадів про батьків майже не залишилося. Батько, що мені маленькому здавався старим сивим чоловіком (йому на той час було п’ятдесят три роки), можливо, тоді переймався зміною дідового селянського прізвища Бальса на аристократичне Бальзак. Мати ж, молода, енергійна, гарна жінка, молодше свого чоловіка на тридцять два роки (як я довідався згодом), навідувалася до мене нечасто. Лора – так звали мою матір – з головою кинулася у вир любові й аристократичного життя, тому їй до мене не було діла. Проте, зважаючи, що я веселий і пустотливий за характером, мати намагалася виховувати мене в строгості й слухняності. Заради цього вона обрала не дуже приємні для мене засоби. Я й тепер згадую не найкращі роки дитинства (із семи до п’ятнадцяти років): різноманітні  навчальні заклади, нецікаве навчання, сувора дисципліна, постійний тиск із боку матері щодо моєї успішності, недолік кишенькових грошей і глузування із цього приводу ровесників. Все це, ранячи самолюбство, змусило мене шукати славу, успіх і любов. Єдиною розрадою було читання. Вдома, зручно влаштувавшись у кріслі батьківського кабінету, я одержував задоволення від Вольтера, Руссо.

Коли мені здійснилося п’ятнадцять і сім’я переїхала в Париж, крім навчання в приватних школах, я відвідував лекції в Сорбонні,

 куди згодом вступив на факультет права. Але студентське життя, що здавалася мені спочатку прекрасним, поєднувалося з роботою в конторі месье Гийоне-Мервиля. От де я багато чого надивився! Зламані долі, несправедливість, людські недоліки в хитромудрому переплетенні – от якого досвіду я набирався! Дорогий друже, як ти думаєш, з кого я згодом писав образ Дервиля?

Ні, юридична кар’єра мене аж ніяк не приваблювала, і я, одержавши диплом бакалавра, твердо заявив про це батькам.

І  додав, що хочу цілком присвятити себе творчості. Уявляєте собі, який жах охопив моїх родичів! І мудре рішення дати безрозсудному синові випробний термін свого літературного таланта у два роки до них прийшло не відразу.

У моїй голові тоді зародилася думка написати трагедію у віршах «Кромвель». Я з головою поринув у читання: перед очами маячили «Загальна анатомія» Биша, «Анатомія мозку» Галля, роботи Декарта, Спинози, Лейбниця… Заповзятливо й старанно працював над своїм добутком, повністю відрікшись від радості життя… Батьки, стривожені станом мого здоров’я, радили звернутися до лікарів. Але я, худий, блідий, з бородою й нестерпним зубним болем, що перекривляла всю мою особу, заявив:

- Вовки ніколи не зверталися до дантистів, і люди повинні наслідувати цьому прикладу.

І от, зрештою, робота закінчена… Сімейне читання… Захоплення… І перша думка фахівця:

- Юнак, раджу вам захоплюватися чим-небудь, тільки не літературою!

Тепер із упевненістю можна сказати, що «Кромвель» – це мій зубний біль. Якби я тоді перестав вірити в себе, напевно, став би не видатним письменником, а «писакою, машиною, конем на манежі, що ходить по колу, п’є, їсть і спить у відведений час»!

Що ж, дворічний строк випробування завершився, і родичі вирішили знайти для мене благопристойну справу в якій-небудь конторі.

 Я тоді почував себе як всі, – у запалі мій розум відтинав ці наміри. – И люди називають життям це звертання колеса млина, це постійне повернення до того самого?.. Мені ще не довелося зірвати квіти життя, але саме зараз я в тім неповторному віці, коли вони розпускаються! Навіщо мені потрібні задоволення в шістдесят років?

 

(Виступ 2 учня в ролі Оноре де Бальзака)

 

Так почалося моє самостійне життя.

Уявіть мене, мої друзі, двадцятидвурічним юнаком, що кипить спрагою життя, сповненого творчих задумів і планів. Але якось потрібно заробляти собі на життя. Випадок звів мене з Огюстом Лепуатвеном (от ділок!), завдяки якому я ледь не став ремісником у літературі. Огюст наживався на тім, що продавав книговидавцям романи, написані «на швидку руку» літературними підмайстер’ями-«кретинами». Тепер я чи навряд назвав би цю писанину літературою, швидше – віянням моди, примхою аристократів. Але тоді я радувався, що за свою роботу одержую гонорари, і наївно мріяв про збагачення й славу.

Але час ішов, мода на всілякі аристократичні «кодекси» пройшла, а бажаного я так і не одержував, незважаючи на те, що працював не покладаючи рук.

Тоді я вирішив стати ділком. Це сумна сторінка життя, мої друзі! Будь-яка, навіть сама ризикована комерційна справа, що могла дати швидкий прибуток, захоплювала мене й штовхала на сміливі кроки. Я цілком був упевнений в успіху й переконував у цьому своїх кредиторів. Але, коли марево розсіялося й всі проекти один за іншим зазнали краху – я виявився один з боргами в сорок п’ять тисяч франків, кредиторами й розчаруванням. До цього часу з болем згадую той лиховісний 1828 рік!

Засмучуватися не було часу, залишалося лише наполегливою роботою виправляти положення. Тоді, мої друзі, я працював по шістнадцяти годин на добу, адже не встигав відпрацьовувати аванси, видані на ще не написані мої добутки. Якщо, мої друзі, ви думаєте, що, крім літературної роботи, я не бачив нічого, то глибоко помиляєтесь! Тоді я встигав усюди й усе: бувати у світі, скоряти серця чарівних жінок, навіть випробував слави небагатого смішного «денді»! Життєва енергія струменіла в мені й виливалася потоком на аркуші паперу, з яких згодом виросла «Людська комедія»!

 

(Виступ 3 учня у ролі Оноре де Бальзака)

 

Своє тридцятиріччя зв’язую з виходом у мир роману «Останній шуан». Уперше я підписався не псевдонімом, а власним ім’ям. Мало того, я осягнув, що все написане мною до «Шуана» – «дурниця, що ми робимо до нашого народження»! Отже, я народився! Справа в тому, що в споконвічній боротьбі між чоловіком і дружиною я обрав сторону жінки

А який бум викликав в 1831 році роман «Шагренева шкіра»?! Я й дотепер смакую ці спогади! Книга розійшлася миттєво, а читачі, яким не повезло її придбати, записувалися в чергу в читальних залах. Разом із цим я відчув, що таке людська заздрість – учорашні «друзі» на шпальтах газет і журналів просто знущалися наді мною. Але вони не змогли зіпсувати мені насолоду життям. Тепер я став багатий і міг жити собі на втіху: вишуканий одяг, прекрасне житло, обіди в ресторанах, відвідування салонів, спілкування з Віктором Гюго, Жорж Санд, Генріхом Гейне…

Визнаю, у мене ніколи не затримувалися гроші. На відміну від матері, я не вмів заощаджувати, тому мої витрати незабаром утроє перевищили доходи. Тут і накинулися на мене кредитори й вороги. Але я тоді плідно працював. Якось мені вдалося підрахувати: в 1829 році – видав п’ять романів, в 1830 - одинадцять, в 1831 – вісім, в 1832 – знову одинадцять. І все це разом з тим, що я працював на кілька журналів і газет одночасно, створюючи сотні нарисів, сценок і заміток! Тобі цікаво, як мені це все вдавалося? Секрет у розпорядку дня. Працювати – це означає вставати опівночі, писати до восьми ранку, поснідати за п’ятнадцять хвилин і знову працювати до п’яти, пообідати, лягти спати й завтра все спочатку. І виходить, що я пишу увесь час, а коли не сиджу над рукописом, обмірковую план, а коли не думаю над планом, то виправляю гранки. 

Але досить про роботу, поговоримо про КОХАННЯ!!!!

 

 Вчитель.

Слайд.    Кохання  в житті Оноре де Бальзака

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Смешон в неистовстве своём,

Он страстью одержим,

Он с “Чужестранкою” вдвоём,

Он без неё не жил.

Повержен гипсовый кумир-

Уже проигран blitz.

Графиня – это целый мир,

Ей шепчет – Fleur – De – Lys.

 

Знайомство їхнє було епістолярним – лист, отриманий від однієї із своїх численних шанувальниць за підписом “Іноземка”, зачарував Бальзака чудовою французькою, вишуканістю стиля та глибиною думки.    За рік, в 1833 році, відбулася їхня перша зустріч у швейцарському Невшателі. Кореспондентка виявилася молодою та вродливою жінкою. Але пройде довгих 18 років, поки Бальзак зможе назвати Евеліну дружиною.

Їхні стосунки не схвалювали ні французький бомонд, ні польська аристократія, ні навіть цар Микола І. Та пропри всі негаразди поштовий роман тривав 18 років і закінчився вінчанням у Бердичеві.

Слайд.   Правнучка королеви

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд.   Дорогами України

Їдучи в 1847 році у Верхівню до своєї майбутньої дружини Евеліни Ганської (уродженої Ржевуської ) (1804 – 1882), уже на той час дуже відомий французький письменник Оноре де Бальзак перетнув кордон Російської імперії в Радивилові.

 

 

Вчитель.

« Поїздка з Радзивилова в Дубно, – ділиться спостереженнями романіст, – зовсім не те, що поїздка з Парижа в Гонес (містечко біля Парижа).   Навколо дороги стіною стояли темні соснові ліси, і я щохвилини з побоюванням очікував, що колоди, залишені на дорозі російськими лісорубами, виявляться рифами, згубними для нашого суденця, однак кучеру темрява анітрошки не заважала. То була одна з прекрасніших ночей, яку я провів у подорожі. Неможливо уявити собі, яка насолода – нестися по невідомій пустелі зі швидкістю поштового голуба. Це п'янить душу, немов квакерські хороводи. Мандрівник і без того перебуває у владі мрій, а монотонний дзенькіт дзвіночка довершує справу”.

Був останній день літа, 31 серпня 1847 року (за старим, російським стилем).

Якою дорогою їхав Бальзак назад, у січні 1848 року, не відомо. Найбільш вірогідно, через Вишнівець, де мав свій маєток зять Евеліни Ганської – Георг Мнішек. Очевидно, туди, зустрівши в Радивилові, повіз він письменника у другий його приїзд в Україну. Про такі плани можна судити з опублікованого листування. Судячи з усього, Дубно надалі залишалося поза маршрутами пересування Бальзака.

Слайд. Потрапити на Україну! - я не просто хотів, я жадав цього...

...Що я бачив досі, - було ніщо. Це пустеля, море збіжжя, прерії Купера з їх тишею. Тут уже починається українська земля, земля чорна й жирна, якої ніколи не угноюють і де завжди сіють".

Вчитель.

У листопаді 1847 р. Бальзак вперше вiдвiдав Київ. “Отже, Київ - це столиця України, це священний град Росії, колишня метрополія, татарський i росiйський Рим, старша сестра Москви,...”-  Пiзнiше у листi до археографа М. Юзефовича письменник згадуватиме: “1 ось я подумки звертаюсь у тi мiсця: Київ з його банями, Київ з його пагорбами, садами i багатствами усмiхнеться менi, розвiє сум вiд лiтературних праць...” 

У 1847, 1848 і 1850 роках відвідав Київ. Зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.

 

Слайд.   "У твоїй особі я підкорив Росію!"

       1848 року, так і не отримавши дозволу на одруження, письменник повернувся до Парижа, та восени знову приїхав у Верхівню. Цього разу він сам написав листа Миколі І з проханням зглянутися над Евеліною Ганською, яка є вірною підданою російської корони і не може вийти заміж за іноземця проти волі її царя.

Навесні 1850 року закохані нарешті отримали згоду царя. Весілля відбулося у Бердичеві. Скромну церемонію у церкві святої Варвари провів Віктор Ожаровський. Після вінчання Бальзак сказав Евеліні: "Ура! Я зробив те, чого не зміг Бонапарт! У твоїй особі я підкорив Росію!"

 "Я одружився на єдиній жінці, яку кохав, яку кохаю ще більше, ніж раніше, і кохатиму до самої смерті…"

Слайд. «Бальзак вінчався у Бердичеві!»

Вперше про цей випадок ми дізналися від А. П. Чехова, коли один із його героїв у запалі декілька разів повторював: «Бальзак вінчався у Бердичеві!».

Невдовзі в Державному архіві Житомирської області було відшукано метричний запис, який підтвердив факт вінчання. Хоча щастя молодих виявилося короткочасним, факт залишається фактом; Бальзак вінчався у Бердичеві.

На жаль, через півроку після одруження в 1850 році письменник, уже тяжко хворий, покинув цей світ – у віці 51 рік, не принісши щастя Евеліні.

Бальзак казав: «Мiй твiр має увiбрати в себе всi типи людей, усi суспiльнi стани, вiн повинен втiлити всi соцiальнi зрушення так, що жодна життєва ситуацiя, жодна особа, жодна професiя не виявилися забутими.»                                                                                                                   

Слайд.

   Вчитель.

Його романи стали своєрідним еталоном реалізму першої половини XIX століття. Що ж найголовніше у його творчості? З цього приводу сам Бальзак зауважував, що до нього зображували мужчин і жінок, а він зображує мужчин, жінок і речі. На це останнє він звертає особливу увагу, оскільки речі — це той предметний світ, який оточує людину і свідчить про її соціальне становище, про рівень її освіченості, про її культурні запити, про її духовний склад, про той соціальний світ, у якому вона живе. Саме цей зв'язок людини зі соціальними та часовими координатами і є відкриттям реалістичного мистецтва. На думку письменника, людина зв'язана з довкіллям, як устриця з тією скелею, до якої вона приліпилась.

Основні принципи своєї творчості Бальзак сформулював у «Передмові до «Людської комедії» в 1842 р. Це — маніфест реалістичного мистецтва Франції. В основу його методу покладена науковість.

Бальзак пише великі прозові твори – романи і повісті: “Шагренева шкіра” (1830 -1831), “Полковник Шабер” (1832),”Ежені Гранде” (1833), “Батько Горіо” (1834), “Пошуки абсолюту” (1833 – 1835), “Історія величі і падіння Цезаря Бірото” (1837), “Банкірський дім Нуссінгена” (1837), “Темна справа” (1841) та ін.

Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність писати твори циклами, внаслідок чого поступово виник задум  об’єднати усі романи в епопею ( її план сформувався 1834 р.) У 1840р. З’явилась і назва “Людська комедія” , а 1842 р. – “Передмова” ( Виклад ідейного задуму епопеї) . До епопеї увійшло майже все, створено Бальзаком у 30 – х рр. та написане після 1842 р.: романи “Втрачені ілюзії” (1837 – 1843), “Кузина Бета” (1846), “Кузен Понс”  (1846 – 1847 ), “Розкоші та злидні куртизанок” (1838 – 1847) та ін.

40-ві роки XIX ст. - останній період творчості Бальзака і не менш значний і плідний. Вийшло 28 нових романів прозаїка. Проте з осені 1848 р. він працював мало і майже нічого не друкував, бо стан його здоров'я різко погіршився: хвороби серця, печінки, сильні головні болі. Могутній організм творця "Людської комедії" був зломлений непосильною працею. Бальзак власне згорів у праці, доживши майже до 50-ти років. Це сталося 18 серпня 1850 р. Однак висновком його творчої діяльності та майстерності стала "Людська комедія", яка принесла йому справжнє визнання і безсмертя у віках.

 

Слайд. Вони НИМ захоплювалися

 

 

 

 

 

 

 

 

З творами Бальзака був добре обізнаний Т.Г. Шевченко, про що свідчать посилання на них у його повістях.

(Звертання до епіграфу)

 Віктор Гюго назвав його«Перший серед великих,

Кращий серед обраних».

І.Франко охарактеризував творця "Людської комедії" як одного з найвидатніших представників реалістичної традиції у французькій та європейській літературі.

І в 1879 року в листі до Михайла Павлика молодий І. Франко просив його зробити переклади для задуманої ним газети “Нова Основа” деяких “дрібних повісток” Бальзака, котрі як він чув, “мають бути дуже хороші”. Нам пощастило дізнатися, чи М. Павлик виконав це замовлення Франка, проте, либонь, звідси починається історія засвоєння нашою літературою художньої спадщини Оноре де Бальзака в українських перекладах.
Правда, ще до Франка, Т. Шевченко та й інші письменники знали, а Марко Вовчок, яка певний час жила в Парижі, захоплено читала і любила твори великого французького митця, про що залишив свідчення її син. Спочатку українська громадськість ознайомлювалася з творчість великого французького реаліста з оригінальних творів,що ввозилися в Росію з Франції, а також з російських періодичних видань. Відомо, що вже 1831 року в “Телескопе” (№5-8) був надрукований перший російський переклад повісті “Мщение”, зроблений московським літератором Миколою Пилиповичем Павловим.

Українською мовою твори Бальзака починають виходити з 1884 року (а не з 1927 – як твердить А. Розанова), коли в “Бібліотеці найзнаменитіших повістей”, заснованій за участю Франка, з’явився у Львові переклад роману “Батько Горіо”.

У наступне тридцятиріччя  не з'явилося жодної книжки Бальзака в українському перекладі, а до 1900 року включно не було і жодної газетної чи журнальної публікації.

Недарма з цього приводу західноукраїнська критика тужливо мріяла : “Мати бодай 10 томів Бальзака у добрих перекладах - це сьогодні обов'язок кожної європейської літератури. Бо кожна може не одного від нього навчитися”.

Однак умови були такі, що спромоглися видати лише один том. Твори Бальзака змогли широко виходити на Україні тільки після Жовтневої революції. Починаючи з 1927 року, з’являються в українських перекладах такі фундаментальні романи і повісті з циклу “Етюди про звичаї”: “Гобсек”, “Євгенія Гранде”, “Батько Горіо”, “Втрачені ілюзії”, “Селяни”,“Кузина Бета”. Найбільше перекладалися повісті “Гобсек” – п'ять разів (1930 – двічі, 1951, 1953, 1971), роман “Батоко Горіо” – читири рази (1927, 1939, 1953, 1971), “Втрачені ілюзії” – тричі (1937, 1938, 1956) і “Євгенія Гранде” - двічі (1953, 1971).

Крім фундаментальних романів, у різний час вийшли “Шагреньова шкіра” (1929, 1936), “Бідні родичі. Кузен Понс” (1929), “Бідні родичі. Кузина Бета”(1929), “Полковник Шабер” (1930), “Тридцятилітня жінка” (1934), “Розкоші і злидні куртизанки” (1941), “Селяни” (1953). У 1958 році Держлітвидав України 115-тисячним тиражем два гострі антирелігійні оповідання Бальзака - “Спадкоємець диявола” і “Красуня Імперія” в перекладі Б.Ф. Баєва та В. К. Котирло.

Вчитель.

Прослухавши повiдомлення наших учнiв, ви, мабуть, зрозумiли, наскiльки є неоднозначною, багатогранною постать цього лiтературного генiя. Але цього, мабуть, недостатньо, щоб повнiстю уявити собi всеосяжнiсть, майстернiсть цiєї творчої особистостi - Оноре де Бальзака.

А тепер послухаємо запитання, які, я надіюсь, виникли у вас під час роботи на уроці.

(Учні задають запитання учням – «акторам»)

 

 

IV. Рефлексія

 Вчитель.

А тепер надамо Оноре де Бальзаку  можливість ще раз відвідати місто, яке він так любив – Київ, до якого хотів  вертатися й вертатися, хоча б через 200 років.

 

 

 

 

 

 

 

Відео м. Києва (2, 5 хв.)

 

V. Домашнє завдання: опрацювати конспект уроку; скласти та записати есе на тему «Мій Бальзак».

 

 

Очікувані результати.

Учень (учениця):

***розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника;

***характеризує творчість французького письменника Оноре де Бальзака, як визначне явище світової літератури XIX ст.;

***відзначає зв'язок його життя з Україною.

 

 

       Список використаних літературних джерел:

 Бальзак О. Вибране. – К.: Просвіта, 1985.

 Герасимчук М. Критика. – К.: Весна, 1980.

 Моруа А. Прометей, або життя Бальзака. – М.: Правда, 1988.

  Наливайко Д.С. Оноре де Бальзак. Класики зарубіжної літератури.– К. Дніпро, 1981.

 Рибак Н. Помилка Оноре де Бальзака. – К.: Дніпро, 1981.

 Цвейг С. Бальзак. – М.: Правда, 1992.

 Цвейг С. Три майстра. – М.: Правда, 1992.

  Чернега В. Оноре де Бальзак і Верхівня. – Ж.: КП ЦСТПРІ, 2002.

Ресурси інтернету

Є. Мєркулова «Бальзак»

 

Додатки:

1.Презентація (електронний варіант)

2.Додаткові матеріали по темі

 

 

 

  Додаток№1

 

  Бальзак

 Смешон в неистовстве своём,

 Он страстью одержим,

 Он с “Чужестранкою” вдвоём,

 Он без неё не жил.

 

 Повержен гипсовый кумир-

 Уже проигран blitz.

 Графиня – это целый мир,

 Ей шепчет – Fleur – De – Lys.

 

 Спит равнодушный Петербург

 И кофе поостыл.

 Сковал писателя недуг,

 Наш Оноре простыл.

 

 Едва доедет он домой,

 Любить - уже едва ль…

 -Где письма, письма все со мной?

 Ах, как тебя мне жаль!

 

 А в парке бродит странный гость,

 Очередной зигзаг.

 Перебирает листья трость,

 Грустит наш де Бальзак.

 

 А скоро белые снега,

 И далеко Париж.

 Седеющей любви слуга,

 О чём же ты грустишь?

 

 

  Євгенія  Меркулова