Конспект уроку української літератури в 11 кл. " Щоби душа чолом сягала неба…"( мотиви лірики Ліни Костенко) (урок-літературний салон)

Тема уроку:  Щоби душа чолом сягала неба…

                ( мотиви лірики Ліни Костенко)

 

Мета і цілі : -  поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко;

 

-  розкрити жанрове й тематичне розмаїття її лірики;

 

-  з’ясувати особливості творчого стилю поетеси;

 

-  розвивати усне мовлення, образне й асоціативне мислення, вміння

                          аналізувати поетичні твори;   

 

-  виховувати національну гідність і свідомість, любов до високого по-

   етичного мистецтва, естетичний смак.

 

Обладнання:  портрет  Л. Костенко у рушнику і квітах,  виставка творів поетеси,

                          аудіозаписи віршів, записи пісень «Я вранці голос горлиці люблю…»,

                          «Осінній день», епіграфи до уроку, презентація «Велика донька вели-

                          кого народу», додатки для учнів.

 

Тип уроку: урок-літературний салон

 

 Очікувані результати:  -    знати поетичні твори Л. Костенко;

 

• вміти їх декламувати й аналізувати;

 

• давати власну читацьку оцінку;

 

• визначати художні засоби.

 

Девіз уроку: Одна східна мудрість каже: «Не бійся чогось не знати. Страшно, коли

                        знати не хочеться»…

 

                                                      Епіграфи:      Я вибрала Долю собі сама.

                                                                              І що зі мною не станеться –

                                                                              у мене жодних претензій нема   

                                                                              до Долі – моєї обраниці.

                                                                                                Л. Костенко

 

                                                                              Чоловічий розум, жіноче серце, а до

                                                                              того ще й нестримний темперамент –

                                                                              це поезія Л. Костенко.

 

                                                                               Г. Гордасевич,

                                                                                                літературознавець             

1. Вступ

 

Учениця:                                 У ній щось є…                                     Марина Кузьменко

                  У ній щось є…

                   Напевне, то душа

                   Трохи збентежена від правди і реалій…

                   Вона кудись,

                   Як завжди, поспіша,

                   Іде у переходи і у далі.

                   У ній щось є…

                   В її ясних очах

                   Поети б написали слово «щирість».

                   В ній паросток надії  не зачах,

                   Не дивлячись на будні трохи сірі.

                   У ній щось є…

                   Незрима таїна,

                   Що в пам’ять урізається гранітом,

                   Як присмак від солодкого вина,

                   Коли набридла гіркість цього світу.

                   І це її відразу видає

                   З-поміж облич і поглядів квапливих.

                   Спинивши погляд, розумієш: в ній щось є…

                   Таке по-справжньому просте і особливе.

 

Слово вчителя

У народі кажуть, що 19 березня прилітають з вирію лелеки. Мабуть, саме вони при-

несли в цей день у далекому 1930 році в сім’ю ржищівського вчителя немовля, що

згодом стане Ліною Костенко…

      Вона ввійшла в українську поезію у шістдесяті роки. Але навіть на фоні літера-

тури того часу, яка відзначалася ліризмом, гуманізмом, волелюбністю, її поетична

муза особливо вирізнялася. Вона м’яка й сувора, глибоко ніжна і на диво мужня,

красиво сентиментальна, але ніяк не плаксива і не безнадійна. Така, як про неї ска-

зала сама поетеса у вірші «Доля».

 

                                   / Учні зачитують та коментують епіграфи /

 

Слово вчителя

Дивно, що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою - коли залишаємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена за читанням молитов, поминаючи Бога, нам здається такою довгою, а година, проведена біля телевізора - такою короткою.
Дивно, що, читаючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як у розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть в перші ряди, а в церкві - в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, і ми так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, в Інтернеті, і нам так важко повністю увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею та адвокатом: коли мова йде про чужі гріхи - ти суддя, а коли мова йде про власні гріхи - ти адвокат.
Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас вважатиме їх актуальними для інших і не маючими відношення до самого себе.
Д и в н о...

 

 

2. Запис теми, повідомлення мети та цілей уроку. Коменту-

    вання девізу.

 

3. Актуалізація опорних знань

 

      3.1. Творчий літературний диктант за біографією Л. Костенко

 

      Ліна Василівна народилася (1) березня (2) року у м. (3) в родині (4).

      У 1936 році родина перебралася до (5).

      Школяркою Ліна почала відвідувати літературну студію при журналі (6).         

      У 1952 році Ліна Костенко вступила до (7), але який закінчила з відзнакою.

      1957 року виходить перша збірка поетеси (8), 1977 року – збірка (9), через два роки – роман у віршах (10).

      Ліна Василівна – лауреат Державної премії імені (11).

      2010 року виходить друком її перший прозовий роман (12).

 

                                                                       Відповіді

1. 19
2. 1930
3. Ржищів
4. вчителя
5. Києва
6. «Дніпро»
7. Московського літ. інституту ім. Горького
8. «Проміння землі»
9. «Над берегами вічної ріки»
10.  «Маруся Чурай»
11.  Т. Шевченка
12.  «Записки українського самашедшого»

      3.2. Експрес-опитування

 

1. Що вам відомо про батька Л. Костенко?

    / Василь Костенко був поліглотом-самородком (знав 12 мов!), педагогом від Бога.

      Зазнав суворих переслідувань, був оголошений «ворогом народу», заарештований

      і засланий на 10 років /

2. Раннє дитинство письменниці минуло, як вона стверджує «над берегами вічної рі-

    ки»… Яка це річка?

     / варіанти: Десна, Дніпро, Донець, Дністер) 

3. Чи можемо ми стверджувати, що Ліна Василівна – сильна і вольова жінка? Як бо-

     ролася вона зі сталінською репресивною машиною? 

4. Які збірки цієї поетеси вам відомі?

    / «Проміння землі»

      «Вітрила»

      «Мандрівки серця»

     «Зоряний інтеграл» (знищена)

     «Княжа гора» (неопублікована)

     «Над берегами вічної ріки»

     «Неповторність»

     «Сад нетанучих скульптур»

     «Вибране» /

5. Яких нагород удостоєна Л. Костенко?

     /  У неї чимало регалій:  

Почесний доктор Львівського та  Чернівецького   університетів (2002);                                                Почесний професор Києво-Могилянської академії, лауреат   Державної  премії  ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000), лауреат Премії Антоновичів (1989), лауреат Премії «Поет світу» ім. Ф. Петрарки.  Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

         ! Відмовилась від звання Героя України. /

6. Які художні засоби вжито у рядках з істор.  роману у віршах «Маруся Чурай»:

                                         Моя любов чолом сягала неба,

                                         А Гриць ходив ногами по землі…

7. Назвіть основні жанри, в яких працює Ліна Василівна.

    / вірш (+катрен), поема, історичний роман у віршах, прозовий роман /

8. Який останній ювілей відзначала поетеса? У якому році?

    / 80-річчя, 2010 рік /

 

4. Опрацювання теми

 

      !!!  Ознайомлення з планом-завданням роботи       

             / протягом уроку учні самостійно заповнюють таблицю /

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    4.1. Рубрика «Л. Костенко і сьогодення»

             / огляд громадянської лірики /

 

Слово вчителя

 Почати цю рубрику варто з думки про те, що в Ліни Костенко нема плакатних патріотичних віршів, нема гасел, не часто вживається навіть слово "Україна", а слово Батьківщина трапляється украй рідко. І в той же час у підтексті майже кожна поезія цієї авторки є високодуховною і патріотичною, вона пробуджує національну свідомість. Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське.

 

                 1. Читання напам'ять поезії «Є щось святе в словах: мій рідний край!»

 

                               Є щось святе в словах: мій рідний край! 
                                Для мене — це матусі пісня колискова 
                                І рідний сад від квіту білосніжний, 
                                І той калиновий у тихім лузі гай. 

                                 Для мене — це твої стежки й мої, 

                                В містах і селах стоптані любовно, 
                                Й пісень людські прозорі ручаї, 
                                Усе, що серцю рідне невимовно. 

                                Його історія... В ній стільки гіркоти! 
                                І тим рідніш мені ти, краю рідний, 
                                Що вже назад поламані мости 
                                І день встає, як райдуга, лагідний. 

 

Слово вчителя:

Ліна Костенко — це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях. Проблема «людина і війна» — панівна у творчості Ліни Костенко, чия дитяча пам'ять увібрала в себе болючі деталі, жорстокі картини, зафіксувавши враження, стан душі. Не думала пані Ліна, що після вісімдесяти їй (і нам усім) доведеться пережити знову жах війни…

                                  / Демонстрація слайдів на воєнну тематику /

              2. Читання напам’ять уривка  з твору «Циганська муза» 

 

                    І що їм всім до того, що ти корчишся з болю? 
                   Щоб так страждать за нього, чи вартий цей народ?! 
                   Але ж, але ж, але ж!.. Народ не вибирають. 
                   І сам ти - тільки брунька у нього на гіллі. 
                   Для нього і живуть, за нього і вмирають, 
                   ох, не тому, що він - найкращий на землі!

 

Слово вчителя:

 У традиції Ліни Василівни – гостро реагувати на всі негативні явища суспільного життя, критикувати владу, виступати на захист правди, на захист прав простої люди-

ни. Це і є її громадянська позиція, якої вона ніколи не зрікалася.

 

3. Давайте звернемося до кількох її коротких поезій із циклу «Летючі

     катрени».

 

Запитання до учнів

 

       Пригадайте, що таке катрен. Знайдіть та виправте помилки у визначенні.

 

                 Катрен –це досить великий за розміром вірш, що складається із шести

                 рядків і не є закінченим за думкою та формою.

 

               / Катрен –це вірш-мініатюра, що складається із чотирьох рядків і є викін-

                ченим за думкою та формою./

 

Завдання для учнів

 

          З’ясувати, які художні засоби використовує письменниця у катренах.

          / катрени зачитують учні /

                                                                *

                        Буває час орлів

                                                  а нині різне птаство 

                                   З державної руки сипнули їм пшона

                                                Не треба правду говорить цвітасто 

                                                               Вона сьогодні проста і страшна

                                                                 *

                          Ми – атомні заложники прогресу

                                        Вже в нас нема ні лісу

                                                                             ні  небес

                                                  Так і живем

                                                                      од стресу і до стресу

                                                                  Абетку смерті маємо –  АЕС

                                                                  *

                            Кричали «біс»

                                                    пишались зробленим

                                      Прогрес любили над усе

                                                 Летить лелека над Чорнобилем

                                                            нікому діток не несе

Слово вчителя:

До речі, про Чорнобиль.

Пані Ліна з 90-х років їздить в Чорнобильську зону "відчуження", а з 1995 року постійний учасник експедицій Центру захисту культурної спадщини від надзвичай-

них ситуацій у зоні ЧАЕС.                                                                                                                                                      «Легше заспівати «Ще не вмерла Україна», ніж поїхати туди, де вона дійсно вмер-

ла», - заявляє лжепатріотам ця смілива жінка.

 

                    4. Знайомство з історичним романом «Берестечко»

 

Слово вчителя

У своєму історичному романі у  віршах «Берестечко» Ліна Костенко написала

пророчі слова про те, що ніколи не зможе Україна побрататися зі своїм північним    

сусідом Росією. І ці слова звучать сьогодні, як ніколи, актуально…  

 

 

                            НІ, ГАННО, НІ! АБИ ЛИШ НЕ З МОСКВОЮ.
                            Хай Україну чаша ця мине.
                            Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,
                            бо ті сплюндрують, а вона ковтне.

                            Це чорна прірва з хижою десницею,
                            смурна од крові, смут своїх і свар,
                            готова світ накрити, як спідницею
                            Матрьоха накриває самовар.

                           Був Київ стольний. Русь була святою.
                           А московити – Русь уже не та.
                           У них і князя звали Калитою, -
                           така страшна захланна калита!
                           Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.
                           Все загребуще, нарване, хмільне.
                           Орел – двоглавий. Юрій – довгорукий.
                           Хай Україну чаша ця мине! 

                    / Перегляд слайдів на патріотичну тематику. Коментар учнів /

 

 4.2. Рубрика «Краса довкола»

             / огляд пейзажної лірики /                                              

 

 

Музична пауза

                   /  Звучить запис пісні «Осінній день»у виконанні О. Богомолець.

                      На її фоні демонструються слайди з осіннім пейзажем  /  

 

     1.   Виразне читання учнями вірша «Буває, часом сліпну від краси»

          (українською та англійською мовами)

                        Буває, часом сліпну від краси.
                        Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
                        оці степи, це небо, ці ліси,
                        усе так гарно, чисто, незрадливо,
                        усе як є – дорога, явори,
                        усе моє, все зветься – Україна.
                        Така краса, висока і нетлінна,
                        що хоч спинись і з Богом говори.

                       It happens sometimes, I’m blinded by the scene. 
                       I stop and wonder about this beauty, - 
                       This steppe, this sky and all that’s green,
                       This is so vivid, true and pure,
                       All as it is – the road, the maple tree,
                       And all is mine and all is called Ukraine.
                       Such beauty, elevated and eternal
                       That makes you stop and turn to God
                                                                   (Переклад на англійську Яни Королюк)

 

 Завдання для учнів:

 

                Аналіз поезії. Міні-дослідження (робота в групах) /слабшим учням на до-

                помогу пропонується пам’ятка «Аналіз поетичного твору»/

       2. Читання напам’ять поезії «Вечірнє сонце, дякую за день» /на  фоні демонст-

           руються слайди з вечірнім пейзажем/

 

                                              Вечірнє сонце, дякую за день! 
                                              Вечірнє сонце, дякую за втому. 
                                              За тих лісів просвітлений Едем 
                                              і за волошку в житі золотому. 
                                              За твій світанок, і за твій зеніт, 
                                              і за мої обпечені зеніти. 
                                              За те, що завтра хоче зеленіть,

                                              за те, що вчора встигло оддзвеніти. 
                                              За небо в небі, за дитячий сміх. 
                                              За те, що можу, і за те, що мушу. 
                                              Вечірнє сонце, дякую за всіх, 
                                              котрі нічим не осквернили душу. 
                                              За те, що завтра жде своїх натхнень. 
                                              Що десь у світі кров ще не пролито. 
                                              Вечірнє сонце, дякую за день, 
                                              за цю потребу слова, як молитви.

 

      3. Читання напам’ять поезії «Шипшина важко віддає плоди».

 

                                               Шипшина важко віддає плоди.
                                               Вона людей хапає за рукава.
                                               Вона кричить: - Людино, підожди!
                                               О, підожди, людино, будь ласкава.
                                               Не всі, не всі, хоч ягідку залиш!
                                               Одна пташина так мене просила!
                                               Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
                                               І просто осінь щоб була красива.                           
 

 

       4. Самостійна робота

 

Завдання для учнів:

 

               Складання асоціативного куща  за віршем «Я вранці голос горлиці люблю».

 

                                         / у цей час звучить запис пісні  /  

 

               ?   Що любить  лірична героїня?

 

                                   /  Лірична героїня          - голос горлиці

                                         любить                     - скрип трамваю

                                                                           - несказанний камертон природи

                                                                           - зорі ясні

                                                                           - тихі води

                               - зойк слова

                               - гілочку тернову

                               - свій народ /

 

 

                                     Я вранці голос горлиці люблю...

                                     Я  вранці  голос  горлиці  люблю.
                                     Скрипучі  гальма  першого  трамваю
                                     я  забуваю,  зовсім  забуваю.
                                     Я  вранці  голос  горлиці  люблю.

                                     Чи,  може,  це  ввижається  мені
                                     той  несказанний  камертон  природи,
                                     де  зорі  ясні  і  де  тихі  води?  -
                                     Я  вранці  голос  горлиці  люблю!

                                     Я  скучила  за  дивним  зойком  слова.
                                     Мого  народу  гілочка  тернова.
                                     Гарячий  лоб  до  шибки  притулю.
                                     Я  вранці  голос  горлиці  люблю... 

 

Слово вчителя

У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі й страждання, наснажує світлою радістю й тихим умиротворенням, дарує відчуття скороминущості суєтного людського життя і вічності навколишнього світу.

 

  4.3. Рубрика «Життя – така велика ковзаниця…»

             / огляд філософської лірики /

 

Слово вчителя

Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина.

 

1. Визначити художні засоби в афоризмах Л. Костенко.

 

Куди йдемо? Який лишаєм слід?

Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?

Все менше рук, що вміють сіять хліб,

Все більше рук, що тягнуть все у пельку.

 

            Життя – така велика ковзаниця.

            Кому вдалось, не падавши, пройти?..

 

Віддай людині крихітку себе.

За це душа наповнюється світлом.

 

            Будні роблять людей буденними...

 

Мені самотньо, як в Червоній книзі

останньому у небі журавлю…

 

              Поразка – це наука.

              Ніяка перемога так не вчить.

 

Слово вчителя

Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші «Крила», який ви вивчали у попередніх класах.

 

             2. Пригадаймо його.

 

                                                      Крила

                          А й правда, крилатим ґрунту не треба.

                          Землі немає, то буде небо. 

                          Немає поля, то буде воля.

                          Немає пари, то будуть хмари.

                          В цьому, напевно, правда пташина...

                          А як же людина? А що ж людина?

                          Живе на землі. Сама не літає.

                          А крила має. А крила має!

                          Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

                               А з правди, чесності і довір"я.

                          У кого - з вірності у коханні.

                          У кого - з вічного поривання. 

                          У кого - з щирості до роботи.

                          У кого - з щедрості на турботи.

                          У кого - з пісні, або з надії,

                          Або з поезії, або з мрії.

                          Людина нібито не літає...

                               А крила має. А крила має!

                                        

Запитання до учнів:

 

              То чи є у людини крила?  З чого вони?

 

3. Інсценізація вірша «Доля»

 

             Наснився мені чудернацький базар: 
             під небом у чистому полі, 
             для різних людей, для щедрих і скнар, 
             продавалися різні Долі…

                           Долі-ворожки, тасуючи дні, 
                           до покупців горнулись. 
                           Долі самі набивались мені. 
                           І тільки одна відвернулась.

                           Я глянула їй в обличчя ясне, 
                           душею покликала очі… 
                           – Ти, все одно, не візьмеш мене, – 
                           Сказала вона неохоче.

                            – А може, візьму? 
                           – Ти собі затям, – сказала вона суворо, – 
                          за мене треба платити життям. 
                          А я принесу тобі горе.

• То хто ж ти така? Як твоє ім'я? 
•  Чи варта такої плати?
•  Поезія – рідна сестра моя.
• А правда людська – наша мати…

Я вибрала Долю собі сама. 
І що зі мною не станеться,

у мене жодних претензій нема 
до Долі -  моєї обраниці.

Завдання для учнів

                            Складіть запитання для товариша за віршем «Доля».

4. Голосом Ліни Костенко (слухання поезії «Моя пам’ять плаче над снігами» у виконанні авторки)

          4.4. Рубрика «Така любов буває раз в ніколи…»

                / огляд інтимної лірики /

 

Слово вчителя

Здатність любити — само по собі велике щастя. Високе обдарування втілити це почуття у слові — щастя удвічі.   Любовна  лірика Ліни Костенко — це дивовижний світ Жінки, повний пекучої ніжності й  гордовитої самоповаги, пристрасті й цноти, мудрості й безоглядного шаленства.

 

                      / Звучить пісня «Недумано, негаданно»  у виконанні  вчительки /

 

1. Читання напам'ять поезії «Напитись голосу твого»

 

                                         Напитись голосу твого,
                                         Того закоханого струму,
                                         Тієї радості і суму,
                                         Чаклунства дивного того.
                                         Завмерти, слухати, не дихать,
                                         Зненацька думку перервать.
                                         Тієї паузи безвихідь 
                                         Красивим жартом рятувать.
                                         Слова натягувать, як луки,
                                         Щоб вчасно збити на льоту
                                         Нерозшифрованої муки
                                         Невідворотну німоту.
                                         Триматись вільно й незалежно,
                                         Перемовчати: хто кого.
                                         І так беззахисно й безмежно
                                         Чекати голосу твого.

Завдання для учнів 

                    ?  Назвіть  дієслова з вірша.

                    ?  Яку роль вони відіграють?

                        / надають поезії відчуття руху, динамічності, швидкої зміни подій /

                     ?  Назвіть художній засіб:

                                      Слова натягувать, як луки…

                                      Нерозшифрована мука

                                      Завмерти, слухати, не дихать…

                                       Напитись голосу твого                     

2. Читання напам’ять поезії «Ти дивишся. А я вже як на трапі…»

                                    Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
                                    І слів нема. І туга через край.
                                    Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
                                    отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
                                    Прощай, прощай, чужа мені людино!
                                    Ще не було ріднішого, як ти.
                                    Оце і є той випадок єдиний,
                                    Коли найбільша мужність – утекти.

 

Завдання для учнів

 

                     Назвіть художні засоби:

 

                                 Прощай, прощай

 

                                 … чужа мені людино!

                                 Ще не було ріднішого, як ти.

 

                                  Отак-от «здрастуй», а отак – «прощай»…

 

                                 … найбільша мужність – утекти.                      

3. _{Читання напам’ять уривка поезії «Між іншим».}   

                                       Коли я вже буду сивою,

                                       І життя моє піде мрякою,
                                       Я для тебе буду красивою,
                                       А для когось, може, й ніякою.
                                       А для когось лихою, впертою,
                                       Ще для когось відьмою, коброю.
                                       А між іншим, якщо відверто, 
                                       То була я дурною і доброю.
                                       Безборонною, несинхронною,
                                       Ні з теоріями, ні з практиками.
                                       І боліла в мені іронія
                                       Всіма ліктиками і галактиками…

 

 

 

Слово вчителя

Справді, саме такою знають Ліну Василівну не лише в поезії, а й у реальному житті

її близькі. До речі, про особисте життя.

           Поет Дмитро Павличко згадує, що в молодості вони з Ліною були приятелі. Він уже понад 60 років зберігає в себе коробку сірників, які купив їй у 50-их рр.

«Вона тоді курила. Приїхала одного разу з Москви до мене в гості до Львова, то я їй ті сірники й купив. Не дуже схвалював, але вона була екстравагантна… І досі бережу їх», - розповідає Дмитро Павличко.

          Мало кому відомо, що на молоду Ліну Костенко задивлявся у юності Василь Симоненко. Поет Микола Сом згадує: "Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на п'ять років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах - справжня красуня. Він називав її Косталіна. Казав: "Мене нагородила поглядом Косталіна».

          Проте до одруження не дійшло. Першим чоловіком Ліни Василівни був Єжи- Ян Пахльовський  - польський письменник, однокурсник з Московського літературного інституту, який не зміг не жити в Польщі. Другим чоловіком і великою любов’ю поетеси став Василь Цвіркун – красень-козак, інвалід (після війни йому відірвало ногу), керівник Київської кіностудії ім. О. Довженка у 60-х роках, який трагічно загинув у 2000 році – застряг у ліфті і задихнувся.

           У Ліни Костенко двоє дітей. Дочка Оксана (культуролог, доктор філологіч-

них наук) та син Василь – програміст.

 

5. Підсумки. Рефлексія навчальної діяльності 

 

            5.1.  Перевірка завдання, даного на початку уроку (запов-

                    нення таблиці «Лірика Л. Костенко)     

 

 

     

           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   5.2.  Незакінчені речення

 

                      - Я дізнався…

                      - Я зрозумів…

                      - Мені сподобалось…

                      - Найбільш цікаво було…

                      - Для мене було новим…

                      - Мене здивувало…

                      - Мій найбільший успіх…

                      - Найбільші труднощі я відчув…

                      - Я б хотів спитати у поетеси…

 

 

Слово вчителя

Поетеса завжди писала, як думала. Як думала, так і жила. Безкомпромісність – ось пароль її поезії.  Життя Ліни Костенко — це урок відвертості, совісності й принциповості. Усім цим і дорога для нас наша талановита сучасниця, справді народна українська поетеса Ліна Василівна Костенко (до речі, на її вірші створено 35 пісень). Мудрими людьми мовлено, що нація, як така, не існує без людей, які уособлюють совість, талант, цвіт усього народу. Слава богу, наш народ має такий цвіт. І одна з найкпащих квіток, безумовно, - Велика Ліна.

6. Домашнє завдання

      Написати листа поетесі Ліні Костенко.   

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Список використаної літератури

 

     1.  Бакула Б. Історія і поезія: про творчість Л. Костенко // Дивослово. – 2000. –

          №3. - С. 42 – 45.   

 

     2.  Костенко Л. В. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.

 

     3.  Маленко О. О. Ліна Костенко. Криголам українського духу / Вивчаємо укра-

     їнську  мову та літературу.   – 2011. – № 9. – С. 2 – 4.

 

     4.  Мовчан Р. В., Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література:

          Підручн. для 11 кл. загальноосвітн. навч. закл. (рівень стандарту, академічний 

          рівень) / наук. ред. Мовчан Р. В. – К.: Грамота, 2011. – С. 250 – 260.   

 

     5.  Садкіна В. І. 101 педагогічна ідея. Як зробити урок.  - Харків: Вид. група          

  «Основа», 2012. – 88 с. – (Серія «Золота педагогічна колекція»)

 

     6.  Степаненко М. І. Ліна Костенко – «найбільша поетеса України». Щоденникові   

          записи Олеся Гончара // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. –

          № 22 – 23. – С. 2 – 4.

 

7. Таран О. «Мисляча інако». Деякі особливості художнього мислення Ліни Кос-

тенко // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та

          колегіумах. – 2004. – № 2. – С. 195 – 201.

 

8. Українська література. 11 клас. ІІ семестр / Ващенко О. П., Головатюк С. М., Лузан Л. О., Манян Л. В., Сухенко В. Г., Счастливцева Н. І. / Упор. Сухен-

ко В. Г., Чхайло О. М. – Харків: Вид. група «Основа», 2011. – С. 57 – 66.