Конспект уроку "Вплив стресових чинників на організм людини"
Конспект уроку 11 клас
Тема: Вплив стресових чинників на організм людини.
Мета:
Навчальна:
- розширити знання про поняття «стрес», «стресові чинники», «стрес-система», «загальний адаптаційний синдром»;
- з’ясувати механізм впливу стресу і дистресу на організм та психіку людини;
- виявити ознаки, за якими можна розпізнати різні види стресу;
- показати шляхи вироблення адаптивної стратегії поведінки в стресових ситуаціях.
Виховна:
- виховувати відношення до збереження життя і здоров’я людини як до найвищих цінностей людства;
- виховувати самовладання, оптимістичне ставлення до життя, позитивне відношення до оточуючих.
Розвивальна:
- розвивати навички врівноваженості, уміння знаходити компроміс між бажаннями та можливостями;
- розвивати комунікативні навички;
- вдосконалювати вміння працювати з Інтернет-ресурсами, науково – популярною літературою;
- продовжити формувати вміння висловлювати свої думки, працювати в групах.
Обладнання: підручники, робочі зошити, комп’ютерна презентація, відео, доступ до інтернет ресурсу.
Базові поняття й терміни: стрес, стресові чинники, стрес-система, загальний адаптаційний синдром, вплив стресу на здоров'я людини.
Тип уроку: сприйняття та засвоєння нового матеріалу.
Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні предметні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, інформаційно-комунікаційна компетентність, уміння вчитися впродовж життя.
Хід уроку
Похмурі думки та емоції ослабляють нас,
роблять хворими, а позитивні –
роблять нас сильними та здоровими.
Ганс Сельє
І Організаційний етап
Привітання, створення позитивного настрою для взаємодії.
Слово «стрес» нині є одним з найуживаніших не тільки в медико-біологічних науках, але й поза ними, у тому числі часто вживається в побутових розмовах пересічних громадян. Не має такої людини, яка б не використовувала сьогодні це поняття: стресом намагаються пояснити все. Стресові ситуації часто пов’язані посиленим з психоемоційним навантаженням на нервову систему людини: це високий темп сучасного життя, великі обсяги інформації, яку ми отримуємо з екранів телевізорів, з Інтернету, багатьох інших інформаційних джерел, погіршення стану довкілля тощо. Сьогодні, в XXI столітті, поняття «стрес» набуло особливої актуальності, а уміння справлятися з ним перетворюється на нагальну потребу для кожної людини. Саме про це ми і поговоримо на уроці.
(оголошення теми уроку та плану роботи)
ІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності
Вправа «Мозковий штурм»
- За асоціаціями до поняття «стрес» учні складають схему за допомогою ІКТ (дошка Padlet – це ресурс, програма, за допомогою якого учні можуть писати асоціації на спеціально заготовленій і завчасно створеній вчителем дошці і це відразу можна побачити на інтерактивній дошці)
- https://padlet.com/psihologliliya41/hqu73upfi3j7nzzm (для прикладу на дошці збережені деякі асоціації)
Вчитель підсумовує напрацьовані асоціації учнів.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Стрес – це стан психічного напруження, що виникає як реакція організму на зміну внутрішнього чи зовнішнього середовища.
Стрес може бути викликаний різними діями і явищами.
Стрес – це комплекс пристосувальних реакцій до будь-яких складних умов. Мандрівка в інше місто, переїзд із квартири на квартиру, поява нового члена сім’ї, і навіть така радісна подія як весілля старшої сестри чи брата – усі ці події можуть викликати стрес.
Слід також зазначити, що люди по різному реагують на ситуацію, в якій може виникнути стрес. Для однієї людини – знайомство з новою людиною є стресом, а інша знайомиться спокійно, не зазнаючи при цьому стресу.
Перегляд навчального відео https://youtu.be/c130ykxEkEg
Обговорення відео.
2. Історична довідка
Стрес... Вперше це слово з'явилося в 1303 р. у віршах поета Роберта Маннінга: «... ця мука була манною небесною, яку Господь послав людям, які перебували в пустелі 40 зим і знаходились у великому стресі».
А саме поняття «стрес» визначено 4 липня 1936 р., коли була опублікована стаття канадського ученого, лікаря і біолога Г. Сельє «Синдром, викликаний різними ушкоджуючими впливами». Саме у ній він уперше довів, що стрес – це універсальна реакція організму на небезпеку.
Поняття «стрес» з часом стало більш широким. Слово «стресор» стало означати не лише фізичний, але й чисто психологічний вплив, а слово «стрес» — реакцію не лише на фізично шкідливі впливи, але й на будь-які події, що викликають негативні емоції.
Стрес (від англ. stress — тиск, напруження) — неспецифічна відповідь організму на будь-яку зміну умов, які потребують пристосування. Найбільш істотним недоліком в теорії Сельє є заперечення провідної ролі ЦНС у походженні стресу. Сельє і його послідовники показали, що реакція на стрес являє універсальну модель захисних реакцій, спрямованих на збереження цілісності організму, і однаковий як для людини, так і для тварин. Але на відміну від тварин, у людини фізіологічна реакція може визначатися безпосередньо не присутністю стресу, а його психологічним впливом на особистість.
Першим спробував розмежувати фізіологічне і психологічне розуміння стресу Р. Лазарус. Він, розвиваючи вчення про стрес, висунув концепцію, згідно з якою розмежовується фізіологічний стрес, пов'язаний з реальним подразником, і психічний (емоційний) стрес, при якому людина (на основі індивідуальних знань і досвіду) оцінює майбутню ситуацію як загрозливу, важку.
3.Стресові чинники, їх групи.
Стрес — це природна, закономірна і цілком очікувана реакція на різноманітні зовнішні подразники, що змінюють сталий баланс всередині організму.
Має значення сила стресу та його тривалість. У сучасної людини стрес можуть викликати не лише природні, але й соціальні чинники.
Чинники, які спричиняють стрес, називають стресорами.
Групи стресових чинників за природою впливу:
- Фізичні;
- Біологічні;
- Хімічні;
- Соціальні.
Групи стресових чинників за вихідним джерелом впливу:
- Зовнішні (екзогенні);
- Внутрішні (ендогенні).
- Механізм впливу стресових чинників
Стрес-система забезпечує неспецифічну адаптивну відповідь. Основним результатом активації стрес-системи є збільшення секреції глюкокортикоїдів і катехоламінів (адреналін і норадреналін) – головних стрес-гормонів, що сприяють мобілізації адаптивних функцій органів і забезпечують збільшення їх енергозабезпечення. Одночасно спостерігається й збільшення секреції соматотропіну, що активує анаболічні процеси в тканинах.
Разом із цим запускається й функціональна система, що поєднує органи різних фізіологічних систем та відповідає за специфічну адаптивну відповідь на дію конкретного стресора. Стресовий стан охоплює функціональні системи, що забезпечують своєю саморегулювальною діяльністю різні показники гомеостазу й поведінки.
Стрес-система – це сукупність центральних і периферичних структур організму, що забезпечують відповідь організму на порушення гомеостазу.
У стані стресу організм адаптується до умов за допомогою різних внутрішніх реакцій. Збільшується кровообіг м'язів і мозку, тоді, коли до внутрішніх органів і шкірних покривів кров надходить повільніше. Тривала дія стресових факторів негативно позначається на роботі внутрішніх органів, наприклад, при постійному стресі ризик захворіти інфарктом міокарда підвищується в 3 рази.
Існують два основних впливу стресу на організм людини:
• позитивний (еустрес) - підвищення активності та стресостійкості
• негативний (дистрес) - виснаження організму і різні захворювання внутрішніх органів.
Загальний адаптаційний синдром – це сукупність адаптивних реакцій, що виникають в організмі людини під дією стресорів і спрямовані на підтримання гомеостазу.
Щоб зрозуміти його роль в адаптації організму, треба звернути увагу на п’ять адаптивних ефектів:
1) збільшення концентрації в цитоплазмі універсального мобілізатора функцій - Кальцію Ca2+ та активації ключових регуляторних ферментів - протеїнкіназ;
2) активація мембранних білків завдяки збільшенню активності ліпаз і фосфоліпаз;
3) мобілізація енергетичних і структурних ресурсів організму, що виражається в збільшенні в крові концентрації глюкози, жирних кислот, амінокислот;
4)спрямована передача енергетичних і структурних ресурсів у функціональну систему, що здійснює дану адаптаційну реакцію;
5) активація синтезу нуклеїнових кислот і білків у різних органах.
Загальний адаптаційний синдром відбувається у три стадії:
• тривоги;
• опірність, (довгострокова адаптація);
• виснаження.
Стадія тривоги є початковим етапом стресового стану, готуючи тіло до активних дій.
Наступною фазою стресу є опірність (довгострокова адаптація), яка триває довше за інших. Організм адаптується до умов, виробляє захисні механізми. Фаза опірності має два результати: позитивний (коли організм пристосовується до важких умов) або негативний, який призводить до третьої фази - виснаження.
У стадії виснаження відбувається занепад життєво важливих функцій, погіршується імунітет, страждає травна і серцево-судинна система. При подальшому впливі стресора організм може загинути.
ІV. Узагальнення та закріплення знань
Вправа «Займи позицію»
Як ви вважаєте, стрес має позитивний чи негативний вплив на організм людини? Відповідь запишіть на інтерактивну дошку Padlet
https://padlet.com/psihologliliya41/i7lt6tzuoeylin6i (за наявністю часу можна обговорити детально вибір учнів, якщо часу обмаль, то учні можуть просто відмітити свою думку на дошці, а вчитель підсумовує роботу класу).
V. Підсумки
- Мусимо пам'ятати, що майже будь-яка нова життєва ситуація може викликати стресовий стан, але не кожний стан є критичним, окрім горя, нещастя, виснаження, які супроводжуються порушенням адаптації, контролю, перешкоджають самоактуалізації особистості. Г.Сельє говорив: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки у мертвих. Стресом потрібно керувати, і тоді ви відчуєте аромат і смак життя».
VІ. Рефлексія.
Висловлення думок учнів (за бажанням).
VІІ. Домашнє завдання
скласти правила врівноваженої людини.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку