Конспект уроку з мистецтва "Скульптура – мовчазна потаємна муза" 11 клас

                                                         Урок 4

Тема: Скульптура – мовчазна потаємна муза. Антична скульптура – гімн людині. Грецькі статуї та рельєфи. Римський скульптурний портрет: парадний, камерний, кінний

Мета: 1) формувати уявлення про самобутність культурних традицій античності; дати загальну характеристику скульптурним зразкам античності, розглянути рельєфи, скульптурні портрети та статуї Стародавніх Греції й Риму;

2) розвивати вміння характеризувати твори скульптури, самостійне художнє мислення, навички аналізу творів за пріоритетами тематики;

3) виховувати ціннісне ставлення до скульптурного мистецтва минулого

Наочні та дидактичні матеріали: мультимедійна презентація, ілюстрації

Методи: аудіовізуальний, комплексний вплив мистецтв, художня драматургія

Очікуваний результат: характеристика скульптурних шедеврів періоду, розвиток вмінь робити висновки й порівнювати з сучасними мистецькими взірцями

                                                    Хід уроку:

1. Організаційний етап

-Мовчазною музою називають мистецтво скульптури.

• Які статуї є візитками давньогрецької  скульптури?
• Яка тематика скульптурних зразків давніх римлян?

2. Етап мотивації навчання

      - Скульптура (лат. sculptura, від лат. Sculpo –  вирізаю, висікаю) –  ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин. Її головні жанри – портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр.

      Скульптура буває двох видів:
Кругла- можна розглядати з різних сторін (статуя, група, статуетка, погруддя)
Рельєф- зображення розміщене на площині)

-Чим відрізняється монументальна, станкова і декоративна скульптура?

-Якими були рельєфи і статуї у Стародавніх Греції й Риму?

-Які скульптурні пам’ятки стародавнього світу входять до 7 чудес світу?

3. Етап засвоєння нових знань

    Скульптура Стародавньої Греції належить до найвідоміших пам'яток зниклої цивілізації, більше, ніж архітектура, хоча більшість скульптур того періоду була або знищена, або дійшла до нашого часу пошкодженою або в уламках. Греція мала значні поклади глин, мармуру та копалин для виробництва міді і бронзи. Серед перших матеріалів для скульптури були глина та деревина. Але на кінець ХХ ст. надто мало відомо про давньогрецьку скульптуру з деревини.

    Відомою сторінкою давньогрецької скульптури була хрисоелефантинна техніка. Саме вона потребувала значних матеріальних ресурсів і коштовних та екзотичних матеріалів — деревини, золота, слонової кістки. Так, цю техніку добре опанував скульптор Фідій, котрий створив в хрисоелефантинній техніці фігури Афіни для Парфенона та Зевса для храму в Олімпії. Але жодна зі скульптур майстра не була збережена, як не були збережені і свідоцтва про роки його життя тощо. Зрозуміло, що ця техніка не виникла раптово.

     Велетень Зевс роботи Фідія сидів на визолоченому троні. Обличчя, шия та груди і руки були виконані з деревини і прикриті стулками різьбленої слонової кістки. Широкий плащ бога прикривав його тіло, а вінець на голові, зачіска і борода та сам плащ були визолочені.

     Давньогрецька монументальна скульптура майже вся виконана з мармуру або бронзи. Бронзова скульптура стала улюбленою технікою давньогрецьких скульпторів на початку V ст. до н. е., коли ливарна техніка пройшла довгий шлях удосконалення. Оригіналів тої доби збережено мало, більшість відома за незграбними копіями давньоримського періоду. Але нові розкопки та підводна археологія надали можливості віднайти та реставрувати нові артефакти грецьких оригіналів доби класики. Бронза належить до досить довготривалих матеріалів навіть в уламках, що дозволило вдало реставрувати знайдені на суходолі чи в морі фігури.    Не мали покладів мармуру лише колонізована греками Сицилія та Південня Італія. До цього скульптори працювали з пісковиком, особливо в період архаїки.

   Для підсилення враження від готових скульптур звертались до розфарбування. Його використовували і для архітектурних споруд, і для давньогрецьких скульптур. Нові дослідження поверхні Парфенона та оригінальних скульптур ультрафіолетовим опроміненням, мікроскопія пігментів і їх хімічний аналіз упевнено довели, що розфарбування використовували постійно.

     Гомерівський період - Серед найранішніх знахідок давньогрецьких скульптур — теракотова фігура кентавра, знайдена на острові Евбея і датована 920 р. до н. е. Теракота була розбита і похована в двох могилах. Одна нога кентавра має зображення шраму, що надало підстави дослідникам рахувати теракоту зображенням Хірона, що мав рану від стріли Геракла. 

   Архаїчний період - Виникає монументальна грецька скульптура. - Створювалися статичні статуї богів. Фігури давньогрецьких скульпторів розділяють на три групи —

• Жінки, що сидять (уособлення богинь)
• Кора — зображення молодої дівчини в довгому одязі із ретельно-схематичним відтворенням одягу і зачісок.
• Курос — оголена юнацька фігура без будь якого одягу і без зброї. Статуї зводились в честь переможців олімпійських ігор.

  Юнаки-куроси довго називались «архаїчними аполлонами», а їх посмішки архаїчними. В фігурах передано мужність, силу.
Класичний період: Міфологічні теми і сюжети зберігають панівні позиції в скульптурі, але казкова складова міфів почала відходити в тінь і в найкращих творах майже зникала. На перші позиції вийшли реалістичні пошуки.

    Неперевершеним зразком античної скульптури є Венера Мілоська. Мармурова богиня кохання вражає своєю загадковістю, класичними рисами обличчя, пропорціями фігури. Грецький культ прекрасної духом і тілом людини демонструють скульптури «Дискобол» і «Дорифор», які збереглися в копіях.

    «Камінь, який сяє» – так перекладається з грецької "мармур". Різновидів мармуру існує багато,та найкращим досі є той, що добували на острові Парос: найчистіший білий,майже прозорий.

   Найвідомішими скульпторами цього періоду були: Мирон, Фідій і Пракситель.

Посейдон Мирон - давньогрецький  скульптор середини V століття до н. е.

Виявляючи в гармонії людського тіла динамічно-напружений початок, Мирон показував красу атлетичної сили або розумної волі, що стримує невтримний порив Геракла.

«Дискобол» давньогрецького скульптора Мирона став найвідомішим шедевром класичного періоду. У статуї втілена фізична напруга атлета, вольова зосередженість

Греки перемогли персів у Марафонській битві, настав очікуваний мир, і митці, заручившись духом оптимізму, почали створювати нові шедеври у більш реалістичній манері. Оригінальна статуя, виконана з бронзи, зберігається у Римському національному музеї.

    Скульптура «Афіна і Марсій» Мирона створена на основі міфу:
Афіна створила флейту, але побачивши, яким некрасивим стало її обличчя під час гри, у гніві прокляла кожного, хто стане грати на ній. Одного разу Афіна побачила Марсія, який підкрався до флейти. Він злякався погляду Афіни і відсахнувся. Саме цей момент зобразив Мирон.

  Розквіт класичного мистецтва пов'язаний з ім'ям Фідія - Найвизначнішими його роботами є 12-метрова статуя Афіни Парфенос.

   Тіло богині вкрите шматками слонової кістки, одяг та озброєння із золота важили близько 2 тисяч кг.  Усі золоті пластини знімались, і кожні 4 роки зважувались

     Найбільший шедевр Фідія – статуя Зевса.

   Статуя Зевса вважається одним із семи чудес світу
14 м зображення верховного грецького бога із богинею Нікою в руці. Статуя виготовлена за тією ж технологією, що і Афіна Парфенос

   Найкращими майстрами реалістичного напрямку були Скопас, Лісіпп та Пракситель (4 ст. до н.е.)

    Скопас із Пароса - давньогрецький скульптор, архітектор та художник 4 століття до н. е., чия творчість поряд із Лісіпповою, завершила період пізньої класики. Представник, так званої, новоаттичної школи, першим серед давньогрецьких скульпторів відмовився від бронзи та звернувся до мармура.

Надзвичайно вагомим був внесок скульпторів еллінізму у галузі портрету та в монументальну скульптуру. В добу еллінізму надзвичайно розширилось відображення різних сторін реальності, в тому числі і в портреті. В ньому відбився весь світ людських почуттів та настроїв. 

   Статуя Афіни Промахос – 9 метрова бронзова статуя , встановлена серед руїн після знищення персами Акрополя. Грізна і сувора захисниця свого міста.

Пракситель
- У своїх творах прагнув передавати почуття людини: героїв зображував мрійливими, ліричними, красивими  (Статуя Гермеса з немовлям Діонісом)

Лаокоон
- Троянський жрець Аполлона. Застерігав земляків від того, щоб ввозили до Трої дерев'ного коня. Боги вирішили знищити Трою, тому наслали величезних зміїв, які задушили Лаокоона і його синів.( Ск. Агесандр, Полідор, Атенодор)

     За переказами, перші скульптури у Стародавньому Римі з'явилися ще за часів царювання Тарквінія Гордого. Матеріалом для них тоді була глина. Саме глиняні скульптури прикрашали дах храму Юпітера, що був збудований на Капітолійському пагорбі. Бронзу римляни почали використовувати дещо пізніше, ніж греки. Це сталося лише у V ст. до н. е. Однією з відомих найдавніших бронзових скульптур була статуя богині плодючості Церери. У V—IV ст. до н. е. в Давньому Римі з'являються скульптурні образи не лише богів, але й знаних вельмож — сенаторів, консулів та їх предків, що розміщувалися згідно із законом на Форумі.

Основним досягненням римлян є скульптурний портрет (парадний, камерний, кінний), якому притаманні реалістичність відображення характерів, урочистість, що мала звеличувати могутність влади імператорів. Рельєфи на історичні сюжети часто прикрашали тріумфальні арки й колони.

На відміну від стародавніх греків, римський скульптурний портрет був біяьш пов'язаний із культом предків. Існував давній звичай знімати з померлих посмертні воскові маски. Потім вони зберігалися поряд зі скульптурками пенатів та ларів у спеціально підготовленій для них кімнаті будинку, з якого виносилися лише на час урочистих поховань члена роду і слугували своєрідним показником його знатності. Саме ця обставина зумовлювала необхідність портретної схожості образу із зображуваним. Скульптура повинна була прославляти людину і її нащадків.

    Вагомий вплив на формування римського портрета мали як етруська, так і грецька спадщина. Вплив останньої ставав особливо помітним з кінця III ст. до н. е., коли римляни, захопивши грецькі міста, грабували їх і вивозили усе, що заслуговувало на увагу. Як трофеї до Риму вивозилися і скульптури.      Потрапивши до столиці імперії, вони виставлялися як на форумі, так і у храмах, приватних міських будинках, парках. Таким чином, з часом давньоримська скульптура отримує ще одну функцію — вона стає обов'язковим елементом інтер'єру.

      Для періоду Ранньої Республіки ще залишається характерним механічне копіювання портретних рис конкретної людини. Прикладом може бути бронзова скульптура, що стала відомою під назвою «Оратор».

Інтерес до історії як до послідовного розвитку подій помітний вже в період Республіки — в барельєфах з «безперервним оповіданням». Вівтар Миру (9 р. до н. е.) — приклад їх використання. На рельєфах зображено жертвоприношення, урочиста процесія. Фігури акуратно розташовані паралельними планами, що йдуть углиб: перспектива поставлена на службу символічної ієрархії. Ритму немає, зате є інтонації.

    В епоху Ранньої Імперії домінують парадний та офіційний портрети. Яскравим зразком останнього є скульптурний портрет імператора Августа. Скульптору вдалося віртуозно передати величний спокій, урівноваженість композиції. За час правління династії Флавіїв (друга половина І ст. н. е.) у скульптурі майстрам вдається поєднати яскраву індивіду-алізованість із точністю виразу неповторного людського характеру. Офіційна портретна скульптура періоду Августа, починаючи зі статуї з Прима Порта, носить схожі риси. Очевидно звернення до грецького канону і прагнення до державних міркувань. Рельєфи Арки Тита вже далекі від класицизму Августа. Рельєфи ніби відкривають вікно всередину стіни, простір організовано живописно і перспективно. Силуети створюють враження глибини простору.

      Колона Траяна (113 р. н. е.) створена спіраллю рельєфів з розповіддю про військові подвиги імператора. 200-метрова стрічка показує епізоди двох кампаній в Дакії. Пейзаж передається деталями — вільний або шматком стіни. Звичайні пропорції не використовуються. Скульптор відрізняється майже простонародною симпатією до переможених — він не римлянин, не грек і не з Малої Азії.

    Мода на саркофаги з сюжетними рельєфами стала стверджуватися при Адріані. Пізніше вона поширюється все сильніше через величезну кількість майстерень в Римі. Сюжети використовуються різні — історичні, міфологічні, алегоричні. Їх відтворюють по пам'яті, доповнюючи деталями, залежними від автора або замовника. Зазвичай це узагальнено елегійні теми про швидкоплинність життя і неминучість смерті.

 4. Етап перевірки засвоєних знань
 

• Кого найчастіше зображували давньогрецькі скульптори?
• Поміркуйте, як римськім скульптори втілювали ідею греків «людина — міра всіх речей». Як вони досягали монументальності парадного портрета?
• Які риси античної скульптури мають сучасні статуї?

5. Етап закріплення засвоєних знань (практичне завдання)

 з солоного тіста або пластиліну виліпити:

1 варіант: давньогрецьку скульптуру людини в русі;

2 варіант: давньоримський скульптурний портрет

6. Висновки

    Захоплюючись майстерністю грецьких і римських скульпторів, митці наступних поколінь звертаються до античних статуй як до найкращих зразків мистецтва. Тематика, техніка, матеріали давніх предків послужили їм взірцем.

7. Рефлексія

- На мій погляд, у скульптурі Ст.Греції найплодовитішим був період…

-Риси давньоримського скульптурного портрета, які мене вразили – …

-Шедеври античної скульптури, які хотілося б побачити «вживу» –…