Конспект уроку з музичного мистецтва для 6-го класу на тему "Рондо запрошує в коло"

    Урок музичного мистецтва у 6 класі

                                                                         Вчитель: Кретова В.О.

       Авангардська середня загальноосвітня школа

                  с. Вербівське

                   Васильківський район

                Дніпропетровська область

 Тема: « Рондо  запрошує  в  коло»

Мета: поглибити  знання  учнів  про  творчість  В.А.Моцарта,  пояснити  особливості  розвитку  музичного  образу  в  його  творах;  закріпити  розуміння  учнями  понять  рондо,  соната;

         формувати  вокально – хорові  навички  учнів  та  вміння  інтерпретувати  програмні  симфонічні  музичні  твори;

       прищеплювати  учням  зацікавленість  видатними  зразками  музичної  класики,  зокрема  творчістю  В.А.Моцарта.

Тип  уроку: комбінований.

                                              Хід  уроку.

1.  Вступна  частина

Організаційний  момент

       Музичне  вітання:  Добрий  день  вам,  добрий  день

                                               В  світі  музики,  фантазії,  пісень!

                                               Добрим  будь,  щирим  будь!

                                               І  з  мистецтвом – у  дивну  путь!

Учитель.  Ми  продовжуємо  вивчати  жанри  камерно – інструментальної  музики  і  сьогодні  тема  нашого  уроку  «Рондо  запрошує  в  коло».  На  уроці  ми  дізнаємось  що  таке  «рондо»,закріпимо  розуміння  «соната»,  згадаємо  життєвий  та  творчий  шлях  В.А.Моцарта,  познайомимося  ще  з  одним  його  твором,  інтерпретуємо  цей  твір,  та  виконаємо  вивчену  пісню…….

          Мотивація  навчальної  діяльності

Учитель.  За  час  існування  музичного  мистецтва  створено  величезну  кількість  музичних  творів:  від  мініатюри – до  ораторії,

від  прелюдії – до  симфонії.  Саме  форма,  в  якій  викладено  різні  музичні  образи,  думки,  допомагає  композиторам  створити  неповторні,  різноманітні  за  змістом  музичні  твори. Сьогодні  ми  познайомимося  ще  з  однією  формою  на  прикладі  музичного  твору,  який,  здається,  вам  вже  дуже  добре  відомий.

             Актуалізація  опорних  знань.

Бліцопитування.

 Пригадайте,  що  таке  соната?     ( Соната – жанр  інструментальної        музики,  призначеної  для  одного  або  кількох  інструментів;   інструментальний  твір,  що  складається  із  трьох – чотирьох  різних  за  характером  і  темпом  частин.)

Із  сонатами  яких  композиторів  ви  вже  познайомилися?    (Н.Паганіні. Соната  для  скрипки  та  гітари. (уривок))

Із  якими  творами  В.А.Моцарта  ви  зустрічалися  у  попередніх  класах?     (Й. Гайдн. Соната  для  фортепіано  ре-мажор,  І частина)

2. Основна  частина.

     Розповідь  учителя.

• Назва  цієї  форми  вам,  мабуть,  відома. Це – рондо. Виникла  ця  форма  у  Франції. Рондо  означає  коло,  хоровод. Ця  форма  цікава  тим,  що  головна  тема  повторюється  не  менше  трьох  разів,  немов  приспів,  а  між  повторами  звучать  різні  за  характером,  контрастні  епізоди

У  формі  рондо  написано  багато  інструментальних  творів,  побудованих  за  основним  принципом:  повторність  однієї  частини  та  контрастність  інших. У  доробку  австрійського  композитора  В.А.Моцарта  теж  є  такий  твір,  що  набув  величезної  популярності.

З  ім'ям  Моцарта  ми  зазвичай  пов'язуємо  втілення  справжньої  геніальності. Природа  щедра  на  таланти,  але  скупа  на  геніїв – іншим  Моцартом  вона  людство  більше  не  обдарувала. Моцарт  прожив  всього  36  років.

Геній – це,  звісно,  величезний  талант,  але  й  не  менша  працездатність. Творча  спадщина  Моцарта  вражає  своїм  об'ємом  і  різноманіттям. Написаного  вистачило  б  на  десяток  інших  творчих  доль – 19  опер,  приблизно  50  симфоній,  27  концертів  для  клавіру  з  оркестром,  5  концертів  для  скрипки  з  оркестром,  численні  концерти  для  флейти,  фагота,  кларнета,  валторни,  арфи  у  супроводі  оркестру,  27  струнних  квартетів,  9  струнних  квінтетів,  17  сонат  для  клавіру,  43  сонати  для  скрипки  і  клавіру,  а  також  фантазії,  варіації,  рондо,  менуети  для  клавіру,  і  нарешті – безсмертний  «Реквієм».

Новаторство  Моцарта  позначилося  в  усіх  музичних  жанрах,  до  яких  він  звертався  у  своїй  творчості, - від  опери  до  симфонії.

Минуло  більше  двохсот  років  зо  дня  смерті  композитора,  але  він  як  і  раніше  з  нами,  його  дивовижна  доля  продовжує  притягувати  численних  дослідників  і  просто  любителів  музики,  а  любов  до  його  вражаючих  за  красою,  світлом  і  гармонією  творів  не  згасає.

(перегляд  презентації  та  розповідь  дітей)

1-й  учень.    Вольфганг  Амадей  Моцарт  народився  27 січня  1756 року  у  старовинному  містечку  Зальцбург  в  родині  талановитого  музиканта – скрипаля,   композитора  і  педагога  Леопольда  Моцарта. Вольфганг  був  сьомою  дитиною  в  сім'ї. Геніальність  Моцарта  почала  виявлятися  з  трирічного  віку. Якось  до  сім'ї  Моцартів  завітав  у  гості  друг. Чотирирічний  Вольфганг  у  цей  час  сидів  за  столом,  тримаючи  в  руках  перо,  умочене  разом  із  пальцями  в  чорнило. Гість  поцікавився,  чим  займається  малюк,  а  той  відповів:  « Я  пишу  концерт  для  клавесина». Коли  батько  уважніше  придивився  до  записів,  то  ледь  не  заплакав. Це  був  не  просто  набір  нот,  а  справжній  твір,  який  так  потім  і  назвали – Концерт  для  клавесина.

2-й  учень.    У  віці  чотирьох  років  Моцарт  створив  концерт  для  клавесина.  А  вже  у  6  років  дав  свій  перший  концерт. Коли  Вольфганг  та  його  сестра  Наннерль  добре  опанували  техніку  гри  на  клавесині,  батько  вирушив  із  ними  в  концертну  поїздку. Вони  виступали  із  концертами  в  різних  містах  Європи – Мюнхені,  Відні,  Парижі. Виступи  Вольфганга  і  його  сестри  набули  сенсаційного  характеру. Діти  грали  у  вітальнях  вельмож  і  навіть  перед  королівською  сім'єю,  неодмінно  викликаючи  захоплення  публіки.

   У  Парижі  хлопчик  писав  багато  музики. На  початку  1764  року  вийшли  друком  його  перші  чотири  сонати  для  скрипки  і  клавесина. На  титульному  аркуші  було  позначено,  що  вони  написані  семилітнім  хлопчиком.

3 -й  учень.     Підбадьорений  успіхами  у  Франції,  Леопольд  Моцарт  навесні  1764  року  повіз  дітей  до  Лондона. Там  Вольфганг  познайомився  з  Йоганом  Крістіаном  Бахом,  сином  видатного  композитора. Попри  різницю  у  віці,  вони  невдовзі  міцно  затоваришували,  нерідко  імпровізували  на  ту  саму  музичну  тему  водночас  на  двох  інструментах,  дивуючи  всіх,  кому  доводилося  їх  чути. Протягом  року,  що  вони  провели  в  Англії,  дитина  помітно  просунулася  вперед  у  своєму  музичному  розвитку. Дорогою  додому  Леопольд  вирішив  заїхати  до  Голландії  та  Франції.  Вони  побували  в  Гаазі,  Генті,  Роттердамі,  Амстердамі  і  всюди  успіх  був  величезний – дітям  влаштовували  овації,  обсипали  їх  утішними  похвалами.

4-й  учень.     Коли  Вольфгангу  виповнилось  8  років  він  написав  свою  першу  симфонію. Талант  Моцарта  не  залишив  байдужим  навіть  австрійського  імператора,  який  замовив  12 – річному  Моцарту  оперу.

 Наприкінці  1766  року  сім'я  Моцарта  з  тріумфом  повернулася  до  рідного  Зальцбурга,  пробувши  за  кордоном  майже  три  з  половиною  роки. Негайно  ж  після  повернення  додому  батько  відновив  з  дітьми  заняття  на  клавесині  і  скрипці. Крім  того,  вони  серйозно  вивчали  музичну  композицію,  арифметику,  історію  та  географію. Вольфганг  також  опановував  латину  та  італійську  мову,  знання  яких  у  ті  часи  для  музиканта  було  обов'язковим.

 1770  року  Леопольд  Моцарт  повіз  сина  в  турне  Італією. Програми,  з  якими  виступав  чотирнадцятилітній  підліток,  вражали  масштабністю  і  складністю. У  них  демонструвалася  не  тільки  техніка  гри  на  клавірі,  а  й  чудова  композиторська  майстерність  хлопчика,  властивий  йому  дар  імпровізації. У  Болоньї  Вольфганг  витримав  складний  екзамен  з  композиції  і  місцева  Філармонічна  академія  обрала  його  своїм  членом,  при  тому,  що  звання  академіка  присвоювалося  лише  в  26  років.

 У  березні  1773  року  Вольфганг  назавжди  покинув  Італію.  Щаслива  пора  дитинства,  сповнена  різноманітних  вражень,  блискучих  успіхів  і  райдужних  надій  на  майбутнє,  залишилася  позаду.  Починався  новий  етап  життя.

5-й  учень.    Повернувшись  з  Італії,  Моцарт  до  1781  року  жив  здебільшого  в  Зальцбурзі. Серйозні  заняття  композицією  тривали. Тепер  Вольфганг  писав  здебільшого  інструментальну  музику:  симфонії  та  сонати,  веселі  дивертисменти  та  вітальні  серенади. Саме  в  ці  роки  поступово  сформувався  неповторний  моцартівський  стиль. Вольфганг  Амадей  Моцарт  уперто  працював,  написав  багато  творів  у  найрізноманітніших  жанрах. Одержуючи  іноді  замовлення  з  інших  міст,  він  ненадовго  вирушав  туди. Але  обмеженість  музичних  вражень  у  Зальцбурзі,  відсутність  оперного театру  все  більше  пригнічували  Моцарта. Архієпископ,  у  якого  служив  Вольфганг,  увесь  час   підкреслював  становище  композитора  як  слуги  і  на  кожному  кроці  принижував  його  людську  гідність. Він  не  давав  йому  можливості  достатньо  проявити  себе  як  композитору  і  музиканту,  і  ця  бездіяльність  була  обтяжливою  для  Моцарта. Урешті – решт  Моцарт  вирішив  усупереч  бажанню  батька  залишити  Зальцбург  і  1781  року  переїхав  до  Відня – великого  музичного  центру  Європи.

  У  цей  час  Вольфганг  подружився  із  Францем  Йозефом  Гайдном,  під  впливом  якого  музика  Моцарта  заграла  новими  барвами. Але,  окрім  блиску,  що  став  уже  його  візитною  карткою,  у  творах  Моцарта  все  частіше  звучать  трагічні,  серйозні  ноти,  властиві  людині,  яка  пізнала  життя  у  всій  його  повноті.

6 – й  учень.     Останні  десять  років  життя  Моцарта  у  Відні  були  найбільше  плідними  і  значними  в  його  творчості. У  цей  період  він  створив  свої  найвидатніші  опери – «Викрадення  з  сералю»,  «Весілля  Фігаро»,  «Дон  Жуан,  або  Покараний  розпусник»,  «Чарівна  флейта»,  найпопулярніші  симфонії,  квартети,  сонати  й  багато  інших  творів.

у  Відні  Моцарта  дуже  любили,  захоплювались  його  грою  на  клавесині,  високо  цінували  його  творчість,  і  все – таки  він  завжди  відчував  матеріальну  скруту. В  одному  з  листів  до  батька  він  писав,  що  лягає  спати  опівночі,  встає  о  п'ятій  ранку,  весь  ранок  зайнятий  уроками  і  майже  кожен  вечір  грає  за  запрошеннями. Моцарт  розумів,  що  не  може  далі  жити  й   працювати,  лише  догоджаючи  потребам  аристократії. Він  прагне  нового  мистецтва  й  нових  образів.

  Розрив  Моцарта  із  суспільством  і  загальновизнаним  смаком  сучасників,  які  вважали  його  музику  надто  серйозною, - це  життєва  драма  видатного  композитора. Його  починає  оточувати  стіна  непорозуміння  й  відчуження. Поступово  він  стає  самотнім  і  майже  забутим  музикантом.

Останні  роки  життя  Моцарта  були  особливо  важкими. Постійні  злидні,  хвороба  дружини,  і  нарешті, власне  підірване  здоров'я – усе  це  спричинило  швидкий  і  трагічний  кінець.

      Раптова  смерть  обірвала  творчий  злет  Моцарта  5 грудня  1791  року  у  Відні  під  час  роботи  над  заупокійною  месою – грандіозним  твором  для  хору,  солістів  і  симфонічного  оркестру.

Розповідь  учителя.

• Блискуча,  сяюча,  надзвичайно  енергетично  насичена  музика  В.А.Моцарта  вражала  його  сучасників. В.А.Моцарт  ще  в  дитинстві  складав  музику  і  якось  ще  хлопчиськом  приніс  своєму  наставникові  Гайдну  кілька  сторінок  з  нотами.
• Я  написав  п'єсу,  яку  ви  ні  за  що  не  зможете  зіграти, - заявив  він  своєму  овіяному  славою  вчителю.

Гайдн  узяв  у  нього  ноти  і  закричав:

• Тут  руки  мають  виконувати  складні  пасажі  в  протилежних  кінцях  клавіатури,  і  ще  кілька  нот  потрібно  тієї  ж  миті  брати  посередині! Цю  річ  зіграти  неможливо!

Моцарт  розсміявся,  сів  за  клавесин  і  взяв  «неможливі»  ноти – за  допомогою  носа.

Із  кількох  сотень  творів,  що  створив  Моцарт,  найпопулярніший,  мабуть,  «Турецький  марш».  Хто  з  нас  не  знає  цього  твору! Мабуть,  тільки  «Танець  маленьких  лебедів»  П.Чайковського  може  конкурувати  з  ним  за  популярністю  навіть  у  маленьких  слухачів. Але  не  тільки  малюки,  а  й  навіть  деякі  підлітки  не  зможуть,  вочевидь,  відповісти  на  кілька  запитань

    Що  це  за  марш? Звідки  він  з'явився? Чи  самостійна  ця  п'єса,  чи         це  - частина  великого  твору?

   Якою  є  справжня  назва  цієї  п'єси?

    Чому  вона  так  називається?

 Так  ось,  по-перше,  цей  «Турецький  марш»  Моцарт  написав  як  фінальну  частину  однієї  з  фортепіанних  сонат. По- друге,  Моцарт  ніколи  не  називав  цю  музику  «Турецьким  маршем»,  вона  називається  у  нього  так:  «Рондо  в  турецькому  стилі». А  чому  рондо  і  чому  у  турецькому  стилі?

       Назва  марш  досить  точно  відбиває  характер  музики – з  дуже  витонченою,  але  пружною  мелодією,  чітким  ритмом. До  того  ж  слово  марш  є  набагато  зрозумілішим  для  величезної  маси  слухачів  і  любителів  музики,  ніж  слово  рондо,  яке,  зовсім  не  визначаючи  характеру  музики,  лише  вказує  на  те,  що  музика  ця  написана  у  формі  рондо,  тобто  у  такій  формі,  де  рух  музики  постійно  веде  до  повторення  головної  мелодії.

     Понад  200 років  тому,  коли  Моцарт  створював  цю  музику,  в  Західній  Європі  вперше  почули  невідому  досі  європейським  слухачам  турецьку  музику. У  цій  музиці  неабияку  роль  відігравали  різні  ударні  інструменти,  особливо  великий  барабан,  винайдений  на  Сході  й  дуже  поширений  у  Туреччині. Тому  багато  років  його  і  називали  турецький  барабан. Гучні  звуки  цього  барабану  Моцарт  дуже  дотепно  вплів  у  мелодію  свого  «Рондо  в  турецькому  стилі».

    Слухання  музики.

  Учитель. Послухайте  «Рондо  в  турецькому  стилі»  та  дайте  відповідь  на  запитання.

    Яке  враження  справив  на  вас  цей  твір?

   Слухання  «Рондо  в  турецькому  стилі»  В.А.Моцарта.

             Вокально – хорова  робота.

Учитель.    Такі  самі  сонячні,  світлі  інтонації  ми  зможемо  відчути  у  пісні  сучасної  композиторки  Н.Май  «Веселка».  Спочатку  виконаємо  декілька  вправ  на  розспівування,  а  потім  згадаємо  пісню.

          Яке  враження  справила  на  вас  ця  пісня?

3.Заключна  частина.

         Підбиття  підсумків  уроку.

Учитель.     Я  сподіваюсь,  що  ви  переконались  у  тому,  що  справжню  музику  об'єднують  людяність,  краса  та  щирість,  саме  тому  ми  можемо  розуміти  навіть  ті  почуття,  які  були  втілені  у  музичних  творах  далекого  минулого.

   Усі,  хто  досліджував  життя  і  творчість  Вольфганга  Амадея  Моцарта,  намагалися  розкрити  глибину  і  красу  його  музики,  розповісти  про  геніальне  обдарування,  про  його  яскраве,  цікаве,  проте  сповнене  важкою  працею  і  прикрощами  життя.

Оцінювання.